Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть

Щороку 29 вересня в Україні вшановують День пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру. З цієї нагоди в бібліотеці для дорослих №11 оформлено книжкову виставку-пам'ять «Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть».

Бібліотекарі нагадали відвідувачам про трагічні події 1941 року, розповіли про книги, у яких відображено історію Голокосту, та порадили літературу для глибшого осмислення теми. Адже пам’ятати й вивчати минуле надзвичайно важливо, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.

Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, яке стало одним із найстрашніших символів Голокосту. Його називають найбільшим інтернаціональним цвинтарем України, адже тут у роки нацистської окупації було знищено понад 100 тисяч людей: мирних жителів, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та багатьох інших.

29–30 вересня 1941 року нацисти здійснили одну з наймасштабніших каральних "акцій" Другої світової війни — масовий розстріл єврейського населення Києва. За офіційними оголошеннями, їх начебто мали переселити, однак усі дороги вели до Бабиного Яру — глибокої балки на околиці столиці, що стала братською могилою для десятків тисяч невинних жертв.

Цю криваву акцію організувала зондеркоманда 4а під керівництвом Пауля Блобеля. Саме вона також відповідальна за подібні масові вбивства у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Новограді-Волинському, Білій Церкві та багатьох інших містах України.

Голокост залишив по собі страшну спадщину: близько півтора мільйона євреїв України були винищені як етнокультурна та релігійна спільнота. Для багатьох українських міст і сіл свої «бабині яри» стали місцями пам’яті та скорботи.

Довгі роки в радянський період трагедію замовчували. На місці масових страт звели житлові квартали та парк відпочинку. Лише з відновленням незалежності України почалося гідне вшанування пам’яті загиблих.

Сьогодні на території Бабиного Яру встановлено низку пам’ятних знаків та меморіалів:

• пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим;
• пам’ятний знак «Менора»;
• пам’ятник «Дітям, розстріляним у Бабиному Яру» (2001 рік), що вражає образом дівчинки серед поламаних ляльок;
• дерев’яний хрест у пам’ять про розстріляних членів ОУН та поетесу Олену Телігу;
• пам’ятний знак остарбайтерам та інші.

Поет Микола Бажан у рядках, написаних одразу після трагедії, передав біль і гнів, які й сьогодні озиваються в наших серцях:

«Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… Незгасимий крик…»

Бабин Яр — це не лише місце пам’яті, а й пересторога. Він нагадує, наскільки крихким є життя і наскільки небезпечними можуть стати ненависть, нетерпимість та байдужість. Наш обов’язок — пам’ятати цю трагедію, передавати правду про неї наступним поколінням і робити все, аби подібне ніколи більше не повторилося.

Бабин Яр - тисячоліттям тугою волає.

29 вересня – День пам'яті жертв Бабиного Яру. 

Не вщухає біль у серці кожного українця, коли згадуємо про трагедію Бабиного Яру. Це місце, де нацисти вчинили один з найбільших злочинів проти людяності, назавжди залишилося символом невимовного горя і втрат.
Аби вшанувати пам'ять невинно загублених, у бібліотеці №11 відбулася година-реквієм. Цей захід став зворушливим актом пам’яті, який об’єднав усіх небайдужих. Учасники  мали змогу: поглибити свої знання про трагедію Бабиного Яру.

Бібліотекарі підготували докладну інформацію про ті страшні події, про людей, які стали жертвами нацистського терору.
Обговорити важливі питання. Учасники мали змогу поділитися своїми думками про те, як важливо пам’ятати про минуле, щоб не допустити повторення таких трагедій.

 
Година реквієм у Бібліотеці №11 - це не просто захід, а заклик до пам'яті та поваги. Ми повинні пам'ятати тих, хто загинув, щоб передати пам'ять про них майбутнім поколінням. Адже тільки пам'ятаючи минуле, ми можемо побудувати гідне майбутнє.


Бабин Яр - це рана, яка ніколи не загоїться. Але ми повинні зробити все можливе, щоб біль цієї рани не змусив нас забути про жахливі злочини, скоєні нацистами.

Нехай пам'ять про жертв Бабиного Яру назавжди залишиться в наших серцях.

«Бабин Яр – подих вічного болю»

 

Голокост під час Другої світової війни є серйозною, незагоєною раною в історії України. Жертвами цього злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну та релігійну спільноту.

Чому це важливо пам'ятати. Трагедія у Бабиному Яру — один із найжахливіших символів Голокосту. Вона, поряд із нацистським «табором смерті» Освенцимом, стала символом масового знищення євреїв у Східній Європі та прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі ідеології.

В бібліотеці представлена виставка - пам'ять, про події, що відбувалися в ті часи в Бабиному Яру.

Що трапилося в Бабиному Яру?

Бабин Яр у Києві був "ареною" одного з найбільших масових розстрілів євреїв на окупованій Німеччиною території. Операція проходила 29 і 30 вересня 1941 року.

 Детальніше. Формальним приводом для розстрілів була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало німецьких солдатів та офіцерів. Місцем масових розстрілів обрали Бабин Яр — балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри (її ще називають Дорогою смерті). Подекуди вона сягала 50-метрової глибини. Наприкінці її влаштували ворота. За них пропускали групами по 30-40 людей. Попередньо жертв примушували роздягатися, відбирали особисті речі.

Поліцаї дубинками гнали людей до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники.Тіла розстріляних скочувалися по на дно балки. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року вбили майже все єврейське населення міста, а це понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки у перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом — ще близько 17 тисяч осіб. За роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей: євреїв, ромів, радянських військовополонених, учасників українського руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». 

У щоденниках і спогадах багатьох киян згадується зловісний наказ, що з'явився напередодні 28 вересня 1941 року, написаний трьома мовами (російською, українською та німецькою). У наказі йшлося про те, що всі євреї міста Києва повинні зібратися зі своїми документами, речами та продуктами харчування "на вулицях Мельника і Доктерівській (Мельникова і Дегтярівській)". Ті, хто не з'явиться, будуть розстріляні. Тих, хто наважиться пограбувати залишені євреями будинки, також розстріляють.

Німецькі війська продовжували чинити тут масові вбивства, поки радянські війська не зайняли Київ у 1943 році.
Це місце об’єднує нас у скорботі та об’єднує в усвідомленні необхідності шукати та підтримувати взаєморозуміння між нашими народами.

Бабин Яр - це трагедія всього людства, але вона сталася на українській землі. Саме тому українці не мають права її забувати.

"Мовчазний крик Бабиного Яру"

Сьогодні в бібліотеці представлена тематична виставка "Мовчазний крик Бабиного Яру" приурочена до дня трагічних подій кінця вересня 1941 року, коли Зондеркомандою 4а Айзнатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції порядку полку поліції "Південь" в урочищі Бабин Яр було розстріляно близько 34 тисяч євреїв.

Розстріли тривали протягом п’яти днів. Але найбільш інтенсивними вони були в перші два дні, коли загинула основна маса людей. Крім того, в Кирилівській психіатричній лікарні були знищені всі хворі євреї (близько 300 осіб), яких вивезли в відділення, розташоване в лісі. Підводили їх до ями і зіштовхували туди лікарняні санітари. Крім того, частина євреїв була зосереджена в таборі на Керосинній вулиці. Починаючи з 29 вересня і до 3 жовтня щодня з табору йшли 15-20 вантажних машин, куди заштовхували євреїв до 16 і після 35 років. Вони поверталися, везучи назад лише їх одяг.

Біль, яку відчуває кожне живе серце, згадуючи цю трагедію, звучить в сумних рядках Ірини Васильківської:

Бабин Яр

Зелене руно м'яко схили вкрило.
Пташиний щебет шириться над ним.
Блакитне небо розгорнуло крила
Над місцем тихим, праведно-сумним.

Тут є про що сказати ревній музі,
Гортаючи столітній календар.
Лежить отут у святості і тузі
Ганебна пляма в серці - Бабин Яр.
                     
Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, яку приніс нашим народам фашизм. Однак не треба забувати, що фашизм починається не з Бабиного Яру і ним не вичерпується. Фашизм починається з неповаги до людини, а кінчається знищенням людини, знищенням народів — але не обов’язково тільки таким знищенням, як у Бабиному Яру.

Бабин Яр – біль нашої пам’яті

27 вересня у бібліотеці провели День скорботи. Також відбулася тематична виставка приурочена до дня трагічних подій кінця вересня 1941 року, коли Зондеркомандою 4а Айзнатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції порядку полку поліції "Південь" в урочищі Бабин Яр було розстріляно близько 34 тисяч євреїв.

Біль, яку відчуває кожне живе серце, згадуючи цю трагедію, звучить в сумних рядках Ірини Васильківської:

Бабин Яр

Зелене руно м'яко схили вкрило.
Пташиний щебет шириться над ним.
Блакитне небо розгорнуло крила
Над місцем тихим, праведно-сумним.

Тут є про що сказати ревній музі,
Гортаючи столітній календар.
Лежить отут у святості і тузі
Ганебна пляма в серці - Бабин Яр.

Запікся на історії скрижалях,
Закарбувався болем у віках
Рік сорок перший: вересень безжальний
І в тисячах очей предсмертний жах.

Страшні останки - черепи і кості –
В землі не тліють, - пам'ять стережуть.
Щоб людство більш не знало голокостів,
Про Бабин Яр не сміємо забуть.

Бабин Яр...

Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю.

День пам’яті та скорботи. Тематична виставка.

Бабин Яр: без права на забуття

Україна і світ вшановують жертв злочину, що забрав понад 100 тисяч життів.

Бабин Яр став символом Голокосту в Україні та братською могилою для понад ста тисяч цивільних громадян і військовополоненних.

З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айзантцгрупи СД.

Пам'ятники бувають різні.

"Бабин Яр" являється пам'ятником однієї із самих страшних людських трагедій.

В бібліотеці пройшов урок історії для учнів 6-а класу школи №159, оформлена тематична виставка-реквієм