Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть

Щороку 29 вересня в Україні вшановують День пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру. З цієї нагоди в бібліотеці для дорослих №11 оформлено книжкову виставку-пам'ять «Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть».

Бібліотекарі нагадали відвідувачам про трагічні події 1941 року, розповіли про книги, у яких відображено історію Голокосту, та порадили літературу для глибшого осмислення теми. Адже пам’ятати й вивчати минуле надзвичайно важливо, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.

Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, яке стало одним із найстрашніших символів Голокосту. Його називають найбільшим інтернаціональним цвинтарем України, адже тут у роки нацистської окупації було знищено понад 100 тисяч людей: мирних жителів, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та багатьох інших.

29–30 вересня 1941 року нацисти здійснили одну з наймасштабніших каральних "акцій" Другої світової війни — масовий розстріл єврейського населення Києва. За офіційними оголошеннями, їх начебто мали переселити, однак усі дороги вели до Бабиного Яру — глибокої балки на околиці столиці, що стала братською могилою для десятків тисяч невинних жертв.

Цю криваву акцію організувала зондеркоманда 4а під керівництвом Пауля Блобеля. Саме вона також відповідальна за подібні масові вбивства у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Новограді-Волинському, Білій Церкві та багатьох інших містах України.

Голокост залишив по собі страшну спадщину: близько півтора мільйона євреїв України були винищені як етнокультурна та релігійна спільнота. Для багатьох українських міст і сіл свої «бабині яри» стали місцями пам’яті та скорботи.

Довгі роки в радянський період трагедію замовчували. На місці масових страт звели житлові квартали та парк відпочинку. Лише з відновленням незалежності України почалося гідне вшанування пам’яті загиблих.

Сьогодні на території Бабиного Яру встановлено низку пам’ятних знаків та меморіалів:

• пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим;
• пам’ятний знак «Менора»;
• пам’ятник «Дітям, розстріляним у Бабиному Яру» (2001 рік), що вражає образом дівчинки серед поламаних ляльок;
• дерев’яний хрест у пам’ять про розстріляних членів ОУН та поетесу Олену Телігу;
• пам’ятний знак остарбайтерам та інші.

Поет Микола Бажан у рядках, написаних одразу після трагедії, передав біль і гнів, які й сьогодні озиваються в наших серцях:

«Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… Незгасимий крик…»

Бабин Яр — це не лише місце пам’яті, а й пересторога. Він нагадує, наскільки крихким є життя і наскільки небезпечними можуть стати ненависть, нетерпимість та байдужість. Наш обов’язок — пам’ятати цю трагедію, передавати правду про неї наступним поколінням і робити все, аби подібне ніколи більше не повторилося.