Воїни світла, полонені туманів

1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

     В Українській традиції це свято пов’язане з Днем Покрови Пресвятої Богородиці. Тому, у 2023 році День захисників і захисниць перенесено з 14 на 1 жовтня в звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.

     Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння із часів Русі і запровадження християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах, як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також і в сьогоденні наших ЗСУ : 

• у військовій символіці (стяги, відзнаки),
•  назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), 
• назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”).

 Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів: кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу.

      У Другій світовій війні українці боролись із нацизмом в лавах Червоної, Української повстанської та в арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. 

      Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за відновлення української державності, наслідували козацькі військові традиції.Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках.

Сучасні збройні сили отримали у спадок від попередніх поколінь головний убір, знаки розрізнення та гасло. 

•  “Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА.

 Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

• Нарукавний тризуб – знак розрізнення, що носили на рукавах одностроїв вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР.

 Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

• “Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери.

 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Українські захисники та захисниці бережуть бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених підрозділів минулого:
окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила, "Чорних запорожців", "Холодний Яр","Запорізька січ" та багато інших.

     День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей.
    У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і маємо згадати кожного, хто віддав життя за Україну. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи.
     Ми маємо забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу.
    Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу.

Літературна кава

 1 жовтня, до Міжнародного дня кави, в бібліотеці №11 відбувся затишний літературно-мовний захід "Літературна кава".

У теплій атмосфері ароматної кави ми говорили про книги, що найкраще читаються за філіжанкою цього напою, а також відкривали для себе дивовижну історію кави.

Бібліотекарі підготували для гостей невеличку подорож у минуле:

☕дізналися, звідки бере свій початок кава та як вона потрапила до Європи й України. Багато істориків стверджують, що українці почали освоювати культуру заварювання кави задовго до того, як вона потрапила до Європи. Існує кілька варіантів появи першої кави на українських землях:

• козаки – законодавці кавової моди;

• Хотин – місце першої випитої чашечки тонізуючого напою;

• Кам’янець-Подільський – перше місто, що пізнало аромат кави.

🐐почули легенду про ефіопських пастухів, які першими помітили бадьорливий ефект кавових зерен;

☕згадали, що перша кав’ярня у Львові відкрилася ще у XVIII столітті й відтоді Львів часто називають кавовою столицею України.

Прослухати історію про каву можна перейшовши за посиланням 👇

Літературна кава

💡 Цікаві факти про каву:

• Вважається, що першу в Європі кав’ярню відкрив венеційський купець у 1645 році.
• У світі щодня випивають понад 2,25 мільярда чашок кави.
• Кава має понад 800 ароматичних сполук – саме тому вона така різноманітна за смаком.

 А ще ми ділилися літературними рекомендаціями – які книги смакують найкраще разом із кавою. Серед них:

 «Кав’ярня на краю світу» Дж. П. Стрелекі

Це невелика книжка, у якій багато глибоких ідей.

Ця філософська притча показує, як важливо час відпочити й подумати. А де краще зупинитися, ніж у маленькій кав’ярні у середині нічого, щоб задуматися над важливими питаннями?

Ерік Сіґал "Історія одного кохання" – ніжна історія, що добре поєднується з ароматною кавою латте.

«Теплі історії до кави» Н. Гербіш

У цій книжці — історії про почуття й вибір, дороги й затишок дому, солодкий шоколад і гірку каву. Без готових рецептів, зате з любов’ю, сміливістю, мріями та спогадами.

Герої — прості люди з маленьких містечок: вони пестять котів, катаються на велосипедах, печуть пиріжки й навіть готові поділитися останньою філіжанкою кави. А всі ці теплі історії заховалися на дні улюблених горняток.

«Мелодія кави у тональності кардамону» Н. Гурницька

Драматична історія забороненого кохання юної дівчини до набагато старшого за неї одруженого польського шляхтича, яка розгортається в атмосфері Львова XIX сторіччя!

Що це — мінлива пристрасть чи справжні почуття? Для неї — це перше кохання, для нього — мабуть, уже й останнє... Чи отримають закохані шанс змінити власну долю, залишитись разом і чи взагалі можливо побудувати щастя, балансуючи на краю прірви та порушуючи всі можливі заборони?...

Особливою родзинкою заходу став майстер-клас з малювання кавою. Учасники мали змогу створити власні маленькі шедеври, використовуючи замість фарб ароматний напій. Це стало чудовим доповненням до розмов про книги та додало заходу ще більше творчості й тепла. 

Наш захід довів: кава і книги – це ідеальний дует для душі.

А бібліотека – саме те місце, де можна знайти не лише хороше читво, але й теплу атмосферу для невимушеного спілкування.

 Тож запрошуємо всіх завітати до бібліотеки №11, обрати книгу на свій смак і насолодитися нею під чашечку улюбленої кави!

Шукай скарби у мелодії

Від первісного ритму до козацьких клейнодів.

Щороку 1 жовтня світ відзначає Міжнародний день музики — свято, яке об’єднує народи, надихає та дарує радість. Музика — це універсальна мова, яка не потребує перекладу, і наша бібліотека не може залишитися осторонь цього чудового дня!

З цієї нагоди ми підготували для вас дещо особливе: музичну вікторину, яка перевірить ваші знання та відкриє нові цікаві факти про світ звуків. Але перш ніж запросити вас до гри, пропонуємо зануритися в історію та дізнатися більше про витоки музики та її українське коріння.

 

Історія музики — це історія людства, що почалася мільйони років тому. Вважається, що музика виникла раніше за мову!

Перші звуки: Наші далекі предки використовували ритм — тупання ногами, плескання в долоні, імітацію звуків природи та голосів тварин — для спілкування, ритуалів, полювання та відзначення важливих подій. Це були перші "музичні інструменти", які завжди були під рукою.

Кістяні флейти

Найстаріші відомі музичні інструменти — це кістяні флейти, знайдені в Німеччині та Словенії, яким понад 40 000 років! Вони доводять, що навіть у кам’яному віці люди прагнули до краси та мелодії.

З часом первісні барабани, тріскачки та флейти трансформувалися у складніші інструменти стародавніх цивілізацій: шумерська ліра, єгипетська арфа, давньогрецька кіфара. Музика набула нових функцій: вона супроводжувала релігійні обряди, урочистості та театральні вистави, заклавши основи сучасної музичної культури.

Українська земля багата на музичні традиції, а наші народні інструменти мають унікальну історію та колорит. 

Трембіта — найгучніший зв’язківець: 

Цей дерев'яний духовий інструмент, що сягає у довжину до 8 метрів, є найдовшим музичним інструментом у світі! Його звук, виготовлений найчастіше зі смереки, в яку вдарила блискавка (т.зв. "громовиця"), може бути чутний на відстані понад 10 кілометрів. Раніше трембіта служила єдиним засобом зв'язку вівчарів у Карпатах, сповіщала про народження чи смерть, а також про вихід овець на полонину.

Тулумбаси — козацькі клейноди: 

Тулумбаси, або литаври, — це великі казаноподібні барабани, що були не просто інструментом, а військовими клейнодами Війська Запорозького. Їхній гучний звук використовувався для координації війська в бою, замінюючи команди, які губилися в гаморі битви. Найбільші тулумбаси — набати — могли бити одночасно до восьми осіб!

Кобза та Бандура — музичні душі: 

Кобза (струнно-щипковий інструмент, схожий на лютню) була популярна ще за часів Київської Русі та стала символом українського козацтва, часто зображуючись поруч із козаком Мамаєм. Бандура, її пізніший та складніший родич, схожа на арфу, де струни перебирають щипками без притискання до грифа. Мелодійне звучання бандури досі є візитівкою української музики.

Гудок — прадідусь скрипки:

 Цей старовинний струнний смичковий інструмент із трьома струнами, який тримали вертикально на колінах, вважається праобразом сучасної скрипки. Його зображення можна знайти на фресках XI століття у Софійському соборі в Києві.

Цікаво, скільки з цих фактів ви вже знали? А скільки ще музичних таємниць чекають на вас?

Запрошуємо всіх охочих долучитися до нашої Музичної вікторини!

Вікторина

"Шукай скарби у мелодії"

Кавовий квіз

Щорічно 1 жовтня відзначається міжнародний день кави. У березні 2014 року Міжнародна кавова організація ухвалила рішення запустити перший офіційний міжнародний день кави у Мілані в рамках Expo 2015. 

Працівники бібліотеки для дорослих №11 підготували вікторину та створили стислий історичний огляд зародження культури споживання кави з метою ознайомлення відвідувачів із захопливою історією цього напою. 

 Історія кави сягає глибокої давнини. Найпопулярніша легенда розповідає про ефіопського пастуха Калді (IX ст.), який помітив, що його кози після поїдання ягід із куща кавового дерева ставали надзвичайно жвавими. Ченці місцевого монастиря почали готувати напій із цих зерен, щоб залишатися бадьорими під час нічних молитов.

Згодом знання про каву поширилися з Ефіопії до Аравійського півострова. У XV ст. в Ємені вже активно культивували кавове дерево, а місто Мокка стало головним центром світової торгівлі кавою. Саме з Ємену напій почав свій шлях світом.

Кава в Османській імперії

У XVI ст. кава стала неймовірно популярною в Стамбулі. Там відкривали перші кав’ярні — кахвахани, де люди збиралися для розмов, ігор та обговорень політики. Напій швидко став культурним феноменом, символом гостинності й товариськості.

Поширення в Європі

У XVII ст. кава досягла Італії, потім Австрії, Франції, Англії та інших країн. Часто її сприймали як «дивний східний напій», а дехто навіть вважав шкідливим. Та зрештою кав’ярні стали популярними центрами інтелектуального та культурного життя.

Як кава потрапила до України

На українських землях кава з’явилася завдяки сусідству з Османською імперією та торгівлі з Європою.

У XVII ст. під час воєн із турками козаки познайомилися з кавою. Відомо, що після перемоги під Віднем 1683 року українські вояки привезли кавові зерна на західноукраїнські землі.

У Львові перші кав’ярні почали з’являтися у XVIII ст. Вони були наслідуванням віденських кав’ярень, які стали модними після турецьких війн.

З часом традиція пиття кави поширилася в інших містах України, особливо в Галичині, де відчувався сильний австрійський культурний вплив.

Україна має власну багату кавову культуру. Особливо вирізняється Львів, який вважають кавовою столицею країни. Там традиційно готують каву у джезві (турці), а також існують сотні кав’ярень з унікальними рецептами.

Серце в ритмі здоров'я

Працівники бібліотеки для дорослих № 11 продовжують реалізацію заходів у рамках проєкту «Здорові бібліотеки», спрямованого на популяризацію знань про здоровий спосіб життя серед відвідувачів.

29 вересня, з нагоди Всесвітнього дня серця, у стінах бібліотеки відбулася пізнавальна бесіда-обговорення «Серце в ритмі здоров’я». Особливим є те, що саме у 2025 році відзначається 25-та річниця цього міжнародного дня, який проходить під символічним гаслом «Не пропустіть жодного моменту».

Під час заходу бібліотекарі у доступній формі розповіли дітям, як функціонує серце людини, продемонстрували наочні матеріали та пізнавальне відео. Учасники дізналися про прості щоденні вправи та корисні звички, які допомагають зберегти серце здоровим і сильним.

Діти активно ставили запитання, ділилися власними думками й дізналися багато нового про те, як важливо берегти своє серце вже змалечку.

"Серце в ритмі здоров'я" означає, що серце працює нормально, б'ючись у рівномірному, синхронному ритмі без аномалій.Нормальний серцевий ритм – це синхронне скорочення камер серця, що забезпечує кровопостачання всіх органів і систем. У нормі людина не відчуває, як працює її серце, а при підрахунку пульсу на променевій артерії чи частоти серцевих скорочень в ділянці серця, показник є в межах 60-80 ударів на хвилину. , хоча у спортсменів вона може бути нижчою. Здоров'я серця передбачає правильний ритм, що забезпечує ефективне кровопостачання всіх органів і систем організму.

Ознаки здорового ритму серця:
☝Рівномірність: серцебиття відбувається з однаковими проміжками часу між ударами.
☝Нормальна частота: частота скорочень знаходиться в межах від 60 до 100 ударів на хвилину.
☝Синхронність: камери серця скорочуються злагоджено, що забезпечує нормальний процес кровообігу.

В силу певних причин, як органічного так і функціонального характеру, відбуваються певні зміни у провідниковій системі серця, що веде за собою зміну частоти серцевих скорочень, появу позачергових скорочень серця, перебоїв у роботі серця.

Які фактори та захворювання можуть спричиняти порушення серцевого ритму?

• наявність патології серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, перенесений інфаркт міокарда, ендокринна патологія);
• надмірне вживання алкоголю, кофеїну, сильнодіючих отруйних речовин;
• тривале порушення режиму праці та відпочинку, недостатній сон;
• порушення рівня мікроелементів у крові (калій, магній, натрій);
• преклімактеричний період та період менопаузи у жінок;
• розлади мозкового кровообігу (інсульти, травми);
• темперамент людини, що схильний до надмірної чутливості, нестресостійкість, емоційно виснажлива робота, конфлікти в сім’ї тощо.

Які ознаки можуть наштовхнути на думку, про наявність аритмії:

• відчуття посиленого/пришвидшеного серцебиття;
• відчуття перебоїв у роботі серця;
• частота пульсу менше 60 уд/хв або більше 80 уд/хв;
• відчуття дискомфорту в ділянці серця, що пов’язані із фізичним навантаженням або виникають у стані спокою;
• порушення роботи провідникової системи серця, що супроводжується запамороченням, нудотою, блюванням, втратою свідомості;
• патологічне відчуття, роботи власного серця.

Як нормалізувати та підтримувати здоровий ритм серця?
☝За наявності вищеперелічених симптомів, Вам слід негайно звернутися за допомогою до лікаря-кардіолога. На сьогодні існує декілька підходів до лікування аритмій, а саме: застосування фармакологічних препаратів, хірургічне втручання із встановленням кардіостимулятора тощо. Не менш важливим є адекватне лікування супутньої патології, яка може бути як причиною виникнення аритмії, так і бути фактором, що спричинює погіршення аритмії.
☝Регулярні фізичні навантаження: фізична активність зміцнює серцевий м'яз.Ефективними допоміжними заходами щодо усунення аритмії є заняття несиловими видами спорту, а саме: йога, гімнастика, легка атлетика, плавання, які здійснюються звичайно згідно рекомендацій лікаря із встановленою тривалістю, частотою та інтенсивністю.
☝Важливим щодо профілактики загальної захворюваності, патології серця та аритмії, зокрема, є дотримання правил здорового харчування та способу життя. Здорове харчування: збалансований раціон допомагає підтримувати нормальний артеріальний тиск та рівень холестерину. Дбайте про здоровий сон, намагайтеся їсти здорову їжу із достатнім вмістом вітамінів, мікроелементів, дотримуйтеся режиму прийому їжі, режиму праці та відпочинку. Застосовуйте щадні методи термічної обробки продуктів перед вживання (гриль, приготування на пару, запікання), обмежте вживання соленого, копченого, смаженого.
☝Відмовтесь від вживання алкоголю, надлишку кофеїну, енергетиків.
☝Підтримуйте оптимальну масу тіла, якщо страждаєте зайвою вагою і попри всі зусилля, Вам не вдається схуднути, зверніться до спеціаліста, лікаря-ендокринолога чи лікаря-дієтолога.
☝Контроль стресу: хронічний стрес може негативно впливати на роботу серця, тому важливо знаходити шляхи для його зниження.
☝Регулярні медичні огляди: перевірка у кардіолога допоможе виявити проблеми на ранніх стадіях та вчасно розпочати лікування.
Усі ці поради є цілком реальними і доступними для виконання, якщо на меті є покращення стану власного здоров’я та бажання бути активним, повноцінним членом суспільства.

Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть

Щороку 29 вересня в Україні вшановують День пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру. З цієї нагоди в бібліотеці для дорослих №11 оформлено книжкову виставку-пам'ять «Бабин Яр мовчить, тривоги повний вщерть».

Бібліотекарі нагадали відвідувачам про трагічні події 1941 року, розповіли про книги, у яких відображено історію Голокосту, та порадили літературу для глибшого осмислення теми. Адже пам’ятати й вивчати минуле надзвичайно важливо, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.

Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, яке стало одним із найстрашніших символів Голокосту. Його називають найбільшим інтернаціональним цвинтарем України, адже тут у роки нацистської окупації було знищено понад 100 тисяч людей: мирних жителів, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та багатьох інших.

29–30 вересня 1941 року нацисти здійснили одну з наймасштабніших каральних "акцій" Другої світової війни — масовий розстріл єврейського населення Києва. За офіційними оголошеннями, їх начебто мали переселити, однак усі дороги вели до Бабиного Яру — глибокої балки на околиці столиці, що стала братською могилою для десятків тисяч невинних жертв.

Цю криваву акцію організувала зондеркоманда 4а під керівництвом Пауля Блобеля. Саме вона також відповідальна за подібні масові вбивства у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Новограді-Волинському, Білій Церкві та багатьох інших містах України.

Голокост залишив по собі страшну спадщину: близько півтора мільйона євреїв України були винищені як етнокультурна та релігійна спільнота. Для багатьох українських міст і сіл свої «бабині яри» стали місцями пам’яті та скорботи.

Довгі роки в радянський період трагедію замовчували. На місці масових страт звели житлові квартали та парк відпочинку. Лише з відновленням незалежності України почалося гідне вшанування пам’яті загиблих.

Сьогодні на території Бабиного Яру встановлено низку пам’ятних знаків та меморіалів:

• пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим;
• пам’ятний знак «Менора»;
• пам’ятник «Дітям, розстріляним у Бабиному Яру» (2001 рік), що вражає образом дівчинки серед поламаних ляльок;
• дерев’яний хрест у пам’ять про розстріляних членів ОУН та поетесу Олену Телігу;
• пам’ятний знак остарбайтерам та інші.

Поет Микола Бажан у рядках, написаних одразу після трагедії, передав біль і гнів, які й сьогодні озиваються в наших серцях:

«Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… Незгасимий крик…»

Бабин Яр — це не лише місце пам’яті, а й пересторога. Він нагадує, наскільки крихким є життя і наскільки небезпечними можуть стати ненависть, нетерпимість та байдужість. Наш обов’язок — пам’ятати цю трагедію, передавати правду про неї наступним поколінням і робити все, аби подібне ніколи більше не повторилося.

На хвилях бібліотечного життя

Що може бути цікавішим, ніж мандрівка у світ, де на тебе чекають не лише захопливі історії, а й справжні пригоди? Саме таку подорож здійснили нещодавно наші наймолодші читачі — учні 2-го класу, коли завітали до бібліотеки з нагоди Дня бібліотек.

Ми прагнули показати, що бібліотека — це не просто місце, де тихо, а справжній світ пригод, наповнений знаннями та веселощами. Замість звичайних лекцій про правила, ми обрали інтерактивний формат.

Бібліотекарі перетворили звичайні правила на захопливу гру. 

Бібліотекарі перетворили звичайні правила на захопливу гру. Спочатку діти дізналися, що таке «паспорт читача» та як ним користуватися. Потім, через веселі загадки та ігри, ми пояснили, як правильно поводитися з книгами, щоб вони могли служити ще багатьом поколінням читачів. 

Кожна дитина змогла відчути себе справжнім «книжковим детективом», який шукає підказки на полицях та розкриває таємниці кожної книги.

Літературна осінь

 29 вересня в бібліотеці для дорослих №11 відбулася справжня подія для всіх шанувальників сучасної української літератури — авторські читання відомої письменниці, поетеси та драматургині Анни Багряної.

Захід пройшов під назвою «Літературна осінь» і подарував нашим відвідувачам особливу атмосферу щирого спілкування та творчого натхнення.

Анна Багряна — майстриня, чиї твори завжди вирізняються глибиною філософського осмислення, гострою соціальною позицією та водночас надзвичайною ліричністю. Анна Багряна познайомила присутніх зі своїми поезіями та прозовими творами, читала уривки з книг, які торкаються найпотаємніших струн душі. Її слово — відверте, емоційне, живе — викликало щирий відгук у слухачів.

У теплій та невимушеній обстановці ми мали змогу не лише послухати авторку, а й поспілкуватися з нею особисто: обговорили актуальні теми, підняті у її творчості, поділилися власними враженнями та думками про прочитане.

Під час читань, авторка представила твори різних жанрів: від проникливих поезій, що торкаються струн душі, до фрагментів прози, які змушують замислитися над вічними питаннями буття.

Кожен обраний вірш або уривок з повісті ставав точкою відліку для жвавої дискусії. Анна не просто читала — вона ділилася історіями створення своїх творів, розповідала про життєві ситуації та переживання, які лягли в їх основу. Це додало тексту нових, несподіваних граней, дозволивши слухачам відчути себе співавторами цього творчого процесу.

"Читаючи, ти вкладаєш у слова свій досвід, але справжнє життя твір починає тоді, коли читач вкладає в нього свій, особистий, досвід," — зазначила Анна Багряна, чим викликала хвилю схвальних відгуків.

Найціннішим елементом вечора стала можливість прямого спілкування. Після кожного блоку читань глядачі активно долучалися до обговорення. Питання були різнопланові: про творчі плани, роботу над перекладами, джерела натхнення у сучасних реаліях та, звісно, про емоційне сприйняття прочитаного.

"Літературна осінь" в Бібліотеці №11 стала чудовим підтвердженням того, що живі зустрічі з письменниками — це необхідний елемент культурного життя. Вони дарують емоційне піднесення, розширюють світогляд та створюють міцну спільноту однодумців.

Ми дякуємо пані Анні Багряній за її відкритість, щирість та неймовірно талановите слово. А також усім гостям, які створили таку затишну, інтелектуальну атмосферу.

Слідкуйте за нашими анонсами! Бібліотека №11 і надалі планує проводити подібні заходи, щоб осінь (і не тільки!) була наповнена теплом живого спілкування. 

        12 жовтня 16:00

Зустріч з письменником - Олександром Козинцем. 

У світі таланту Івана Карпенка-Карого

У бібліотеці для дорослих №11 відбулася пізнавальна подія, приурочена до 180-річчя від дня народження видатного українського драматурга, актора й театрального діяча.


Для читачів і гостей бібліотеки була організована літературна вікторина, яка дала змогу згадати творчий шлях митця, його найвідоміші п’єси та важливий внесок у розвиток українського театру. Учасники активно відповідали на запитання, ділилися своїми знаннями й відкривали для себе нові цікаві факти про його життя та творчу спадщину.    

                       

Перевірте свої знання про відомого українського письменника Карпенко-Карого пройшовши вікторину підготовлену бібліотекарями:

Бібліотекарі доклали всіх зусиль, щоб кожний гість відчув себе частиною культурного дійства. Такі заходи не лише вшановують пам’ять видатних постатей України, але й нагадують про важливість збереження та популяризації національної культурної спадщини.

 

Казкові шахи

 У бібліотеці для дорослих №11 продовжуються заняття з навчання гри в шахи для дітей.

Сьогоднішнє заняття провів Іван Георгійович, який детальніше зупинився на темі шахового часу. Юні шахісти розбирали цікаві партії, вчилися аналізувати позиції та робити правильні ходи у визначений час.

Такі зустрічі допомагають дітям розвивати уважність, логічне мислення та вміння приймати рішення.

Запрошуємо всіх охочих долучатися до наступних занять у бібліотеці!

Щонеділі об 11:00, тел. (044) 4570951