Дух козацтва

День Українського козацтва — свято України, що відзначається щорічно 1 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці. Для дітей дитячого садоча 687 бібліотекарі підготували цікаву та пізнавальну програму – "Дух козацтва".

Маленькі учасники занурилися в атмосферу українського козацтва: змагалися у спритності й винахідливості, демонстрували свій бойовий дух, кмітливість, товариськість та згуртованість. Кожне завдання було справжнім викликом, але юні «козачата» із захопленням долали всі випробування.

Під час заходу діти також дізналися більше про історію українського козацтва, його традиції та звичаї. Вони із цікавістю слухали розповіді бібліотекарів про одяг та зачіски козаків, іхні кулінарні вподобання.Діти з цікавістю слухали про куліш та курінь, а потім на практиці довели, що є гідними нащадками славного козацького роду.

Свято пройшло весело, динамічно й повчально. А найголовніше – малюки відчули гордість за свою історію та зрозуміли: мужність і сила духу починаються з єдності та дружби.

Воїни світла, полонені туманів

1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.

     В Українській традиції це свято пов’язане з Днем Покрови Пресвятої Богородиці. Тому, у 2023 році День захисників і захисниць перенесено з 14 на 1 жовтня в звʼязку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря.

     Ідея заступництва Божої Матері – захисниці від ворогів – має глибоке коріння із часів Русі і запровадження християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах, як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Пресвяту Богородицю дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят, за що й отримала другу назву – Козацька Покрова.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також і в сьогоденні наших ЗСУ : 

• у військовій символіці (стяги, відзнаки),
•  назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), 
• назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”).

 Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів: кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу.

      У Другій світовій війні українці боролись із нацизмом в лавах Червоної, Української повстанської та в арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. 

      Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за відновлення української державності, наслідували козацькі військові традиції.Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року, що тоді припадало на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів у 1920–1930-х роках.

Сучасні збройні сили отримали у спадок від попередніх поколінь головний убір, знаки розрізнення та гасло. 

•  “Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА.

 Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

• Нарукавний тризуб – знак розрізнення, що носили на рукавах одностроїв вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР.

 Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

• “Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери.

 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Українські захисники та захисниці бережуть бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених підрозділів минулого:
окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила, "Чорних запорожців", "Холодний Яр","Запорізька січ" та багато інших.

     День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо незалежність, маємо змогу жити повсякденним життям – працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей.
    У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і маємо згадати кожного, хто віддав життя за Україну. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі стоять на захисті нашої країни і свободи.
     Ми маємо забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу.
    Війна формує та гартує українську націю. Звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу і в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу.

Ми - козаки, ми - гордість України

14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці -  для православних українців є одним з найбільших релігійних свят осені. Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття).

До дня захисника і захисниць, в бібліотеці представлена книжкова виставка про звитягу і мужність наших захисників.  Відвідувачам,  бібліотекарі розповіли про традиції святкування дня Покрови в Україні, історію виникнення українського козацтва, про військовослужбовців, добровольців, волонтерів, медиків - героях сьогодення!

   Переглянули відео "від історії козацтва до кіборгів " , про українських воїнів всіх часів.

Всі охочі взяли участь у пізнавальних вікторинах. Відповіді шукали у книгах представлених на виставці. 

З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Образ Богородиці вінчав козацькі корогви та штандарти, цю ікону обов'язково брали в морські та сухопутні походи, перед битвами служили їй молебні. Церква на Січі завжди була Покровською; хоча немилосердна історія не раз руйнувала й переносила на нові місця Січовий табір, але ця традиція не мінялася. І свято це урочисто святкували на Січі з піснями, феєрверками та хвацькими бойовими змаганнями. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ікона Пресвятої. Окрім того, на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, що обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі.

Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі. Козацтво в політичну і військову силу українського народу почало перетворюватись у другій половині XVI століття, досягши свого розквіту за часів славних отаманів Петра Сагайдачного та Івана Сірка.

 У XVI столітті українське козацтво утворило свій центр - Запорозьку Січ, що була столицею значною мірою незалежної військової республіки. Козацький адміністративно-військовий устрій був поширений на значну частину України. 3 козацької старшини утворилася нова українська аристократія. Такий устрій проіснував на українських землях до кінця XVIII століття, а військові козацькі формування - до першої половини XIX століття.

Запорізька Січ – столиця козацьких земель, серце низового лицарства та центр козацької вольності, який існував за порогами Дніпра із середини 16 ст. до 1775 р. Утворення 3апорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва і освоєння ним раніше спустошених татарами українських земель між Дніпром і Південним Бугом. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення для власної безпеки. Налічувалось 8 Запорозьких Січей, які почергово змінювали одна одну: Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам'янську, Олешківську, Нову і Задунайську. В різні часи вони розташовувалися в різних місцях України і проіснували майже два з половиною століття. Остання - Задунайська Січ розпалася в 1823 році. Розташовувались вони на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областях. Поява першої пов'язана з ім'ям Д. Вишневецького. Він заснував на о. Мала Хортиця (тепер – острів Байда) замок, який став козацькою твердинею і опорним пунктом для масштабних походів проти татар.

Козаки обирали для розташування Січей місця, які самою природою були зроблені неприступними, – острови й півострови, а укріплювали їх за допомогою дерев'яно-земляних споруд. 3апорозькі Січі обкопувались ровом, а навколо них насипався вал, висота якого сягала за 10 метрів. На вершині валу встановлювався частокіл із загострених паль. Менш захищені для противника місця укріплювались дерев'яними вежами із встановленими на них гарматами. Більшість виходів із фортеці робилися вузькими і прикривались бійницями. Всередині Січі знаходився майдан із січовою церквою. Навколо січового майдану стояли довгі казарми – курені, у яких мешкали козаки. Крім куренів, навколо січової площі стояли курінні скарбниці, комори, будинки окремих старшин, пушкарня. Пізніше Січ стала великими торговельними центром. Тому поруч із січовою фортецею розміщувалося передмістя з базаром. Там же знаходились і ремісничі майстерні.

Запорізька Січ була центром, в якому зосереджувались найвищі органи управління Вольностями Війська Запорізького. Тут же знаходилась резиденція кошового атамана, який разом з військовою старшиною здійснював найвищу військову, судову та адміністративну владу на всій території Запоріжжя. У Січі розміщувався її гарнізон. Він не був дуже численим і налічував декілька тисяч козаків, які тут постійно мешкали і забезпечували постійну боєготовність Війська Запорізького.

Найвидатнішою постаттю в історії українського козацтва був гетьман України, засновник Української гетьманської держави Богдан-Зіновій Михайлович Хмельницький. Він зробив перші кроки до незалежної України та добре розумів, що досягти розквіту неможливо, терплячі постійні навали загарбників. Тому гетьман намагався під час перемир’я налагодити збройні сили тогочасної України, якими були козацькі дружини. Крім Хмельницького були такі відомі постаті як, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Петро Калниш, Петро Дорошенко, Іван Сірко, Дмитро Вишневецький, Пилип Орлик. Кожен з них вніс свій неоціненний вклад в становленні та розквіту нашої держави.

Петро Дорошенко

Петро Сагайдачний

Пилип Орлик

 Історія козацтва - це постійні війни: з турецьким султаном, кримським ханом, шляхетською Польщею. Вміння козаків воювати вражало Європу, і багато хто з монархів не відмовлявся від послуг запорожців. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. З напіввійськового промислу козацтво перетворювалося на окремий стан тогочасного українського суспільства. Вироблялися і усталювалися військова організація, адміністративний устрій, закони і звичаї.

 У 1775 році Запорізька Січ була ліквідована рішенням імператриці Катерини II.

Бережемо пам’ять про полеглих на Сході України!...Ми схиляємо голови перед подвигом мужніх українських воїнів, які віддали життя у боротьбі з підступним ворогом.

Ми маленькі козачата

   Напередодні свят День українського козацтва, Покрови Божої Матері та День захисника України, бібліотекарі разом із дітьми дитячого садочку влаштували спортивні змагання. Маленькі "козачата" змагалися у спритності, кмітливості, дізналися багато цікавого про життя козаків та сучасних воїнів.  

Бібліотекарі повідали цікаву легенду:

Колись дуже-дуже давно Бог запросив до себе дітей різних народів, аби обдарувати їх до свята. Зібралося тут багато люду та всім знайшовся подарунок.

   Щойно тоді помітив Господь, що в обшарпаній одежині стоїть ще одна дитина і гірко плаче. Це була українська дитина, яка, соромлячись свого вигляду, боялася наблизитися. Зажурився Господь — усе ж всім роздав.            Захмарилося його чоло та згодом проясніло. Подарував він українській дитині найцінніший скарб — пісню, ту пісню, що ніхто її ще так не співав, ту пісню, що й досі береже в душі український народ, «При долині кущ калини».

                       

Справжні козаки повинні вміти знаходити вихід з  будь якої ситуації.

            Діти отримали багато емоцій та вражень.

Покрова - козацька берегиня

14 жовтня - свято всіх, хто любить Україну.

День захисника України - свято, що відзначається 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Свято встановлено з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві. 

І сьогодні, коли Українські воїни відстоюють свою територію, як ніколи актуально звучать рядки нашого Гімну: «і покажем, що ми браття козацького роду».

15 жовтня в бібліотеці провели історичний екскурс. Тематична виставка.

Українці сильні і нескорені

Історія нашої держави надзвичайно багата на події та героїв. Будуючи вільну державу, ми повинні пам'ятати, що маємо всі підстави пишатися героїчним минулим своїх предків і героїчним теперішнім наших захисників Вітчизни. 

До Дня українського козацтва та Дня захисника України наша бібліотека оформила тематичну книжково-ілюстративну виставку "З нами Бог і Україна", провела урок історії та козацькі забави. 

  

  

Україна понад усе

"Україна понад усе" - тематична виставка в нашій бібліотеці.

Ген свободи: від козака до дронів

17 березня до Бібліотеки для дорослих №11 завітали учні 8, 9 класів школи №159. Для школярів було проведено лекцію-дискусію, присвячену Дню українського добровольця. Захід був спрямований на поглиблення знань молоді про витоки українського добровольчого руху та формування національної свідомості.

Під час зустрічі говорили про те, хто такі добровольці та чим вони відрізняються від військових за професією. Якщо військовий — це фах, то доброволець — це передусім вибір серця. Це людина, яка не чекає наказу чи прохання, а свідомо вирішує стати на захист своєї держави. 

Головною метою лекцій було показати, що добровольство — не випадкове явище, а важлива складова українського історичного та культурного коду. Учасники заходу обговорили значення громадянської відповідальності, гордості за героїчне минуле й сучасність України. 

Особливу увагу було приділено історичним витокам добровольчого руху, який має глибоке коріння та триває століттями. Разом із учнями ми простежили «ланцюг незламності» українського народу: від вільних козаків і Легіону Українських Січових Стрільців до подвигу юних героїв Крут та боротьби воїнів УПА. Окремо говорили про жертовність молоді у боротьбі за державність, зокрема про бій під Крутами, що став символом патріотизму та самопожертви.

Під час заходу також проводилися паралелі між історичними подіями та сучасністю. Учні обговорювали, як сьогоднішні добровольці — вчителі, лікарі, студенти — змінили звичне життя, щоб стати на захист України.

Важливою частиною зустрічей став перегляд документального фільму «Добровольці Божої чоти», присвяченого обороні Донецького аеропорту. Реальні кадри боротьби справили сильне враження на учнів та стали основою для розмови про гідність, жертовність, свободу та силу людського духу. 

 

Ключовою темою дискусії стала ідея тривалої боротьби за свободу навіть у складних та виснажливих обставинах. Дев’ятикласники дійшли висновку, що українська нація завжди проявляла здатність до самоорганізації у критичні моменти. Було наголошено, що добровольчий дух сьогодні проявляється не лише на фронті, а й у повсякденному житті — у волонтерстві, громадянській активності, сумлінному навчанні та праці заради спільної перемоги.

Підчасзаходу учні дізналися про історичнунеперервністьдобровольчого руху та зрозуміли, що сучасні воїни єнащадкамитрадицій козаків, Січових Стрільців, героїв Крут і бійців УПА. Також школярі обговорили роль української літератури, зокрема творчості Тараса Шевченка, яка у різні історичні періоди надихала борців за незалежність.

 

Захід продемонстрував щиру зацікавленість учнівської молоді історією України та питаннями державотворення. 

Щиро дякуємо учням школи №159 за активну участь, цікаві запитання та небайдужість. Поки молоде покоління пам’ятає свою історію та шанує героїв — Україна залишається незламною.