Ми - козаки, ми - гордість України

14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці -  для православних українців є одним з найбільших релігійних свят осені. Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття).

До дня захисника і захисниць, в бібліотеці представлена книжкова виставка про звитягу і мужність наших захисників.  Відвідувачам,  бібліотекарі розповіли про традиції святкування дня Покрови в Україні, історію виникнення українського козацтва, про військовослужбовців, добровольців, волонтерів, медиків - героях сьогодення!

   Переглянули відео "від історії козацтва до кіборгів " , про українських воїнів всіх часів.

Всі охочі взяли участь у пізнавальних вікторинах. Відповіді шукали у книгах представлених на виставці. 

З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Образ Богородиці вінчав козацькі корогви та штандарти, цю ікону обов'язково брали в морські та сухопутні походи, перед битвами служили їй молебні. Церква на Січі завжди була Покровською; хоча немилосердна історія не раз руйнувала й переносила на нові місця Січовий табір, але ця традиція не мінялася. І свято це урочисто святкували на Січі з піснями, феєрверками та хвацькими бойовими змаганнями. Куди б доля не заносила козаків, завжди з ними була ікона Пресвятої. Окрім того, на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, що обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі.

Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі. Козацтво в політичну і військову силу українського народу почало перетворюватись у другій половині XVI століття, досягши свого розквіту за часів славних отаманів Петра Сагайдачного та Івана Сірка.

 У XVI столітті українське козацтво утворило свій центр - Запорозьку Січ, що була столицею значною мірою незалежної військової республіки. Козацький адміністративно-військовий устрій був поширений на значну частину України. 3 козацької старшини утворилася нова українська аристократія. Такий устрій проіснував на українських землях до кінця XVIII століття, а військові козацькі формування - до першої половини XIX століття.

Запорізька Січ – столиця козацьких земель, серце низового лицарства та центр козацької вольності, який існував за порогами Дніпра із середини 16 ст. до 1775 р. Утворення 3апорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва і освоєння ним раніше спустошених татарами українських земель між Дніпром і Південним Бугом. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення для власної безпеки. Налічувалось 8 Запорозьких Січей, які почергово змінювали одна одну: Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам'янську, Олешківську, Нову і Задунайську. В різні часи вони розташовувалися в різних місцях України і проіснували майже два з половиною століття. Остання - Задунайська Січ розпалася в 1823 році. Розташовувались вони на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областях. Поява першої пов'язана з ім'ям Д. Вишневецького. Він заснував на о. Мала Хортиця (тепер – острів Байда) замок, який став козацькою твердинею і опорним пунктом для масштабних походів проти татар.

Козаки обирали для розташування Січей місця, які самою природою були зроблені неприступними, – острови й півострови, а укріплювали їх за допомогою дерев'яно-земляних споруд. 3апорозькі Січі обкопувались ровом, а навколо них насипався вал, висота якого сягала за 10 метрів. На вершині валу встановлювався частокіл із загострених паль. Менш захищені для противника місця укріплювались дерев'яними вежами із встановленими на них гарматами. Більшість виходів із фортеці робилися вузькими і прикривались бійницями. Всередині Січі знаходився майдан із січовою церквою. Навколо січового майдану стояли довгі казарми – курені, у яких мешкали козаки. Крім куренів, навколо січової площі стояли курінні скарбниці, комори, будинки окремих старшин, пушкарня. Пізніше Січ стала великими торговельними центром. Тому поруч із січовою фортецею розміщувалося передмістя з базаром. Там же знаходились і ремісничі майстерні.

Запорізька Січ була центром, в якому зосереджувались найвищі органи управління Вольностями Війська Запорізького. Тут же знаходилась резиденція кошового атамана, який разом з військовою старшиною здійснював найвищу військову, судову та адміністративну владу на всій території Запоріжжя. У Січі розміщувався її гарнізон. Він не був дуже численим і налічував декілька тисяч козаків, які тут постійно мешкали і забезпечували постійну боєготовність Війська Запорізького.

Найвидатнішою постаттю в історії українського козацтва був гетьман України, засновник Української гетьманської держави Богдан-Зіновій Михайлович Хмельницький. Він зробив перші кроки до незалежної України та добре розумів, що досягти розквіту неможливо, терплячі постійні навали загарбників. Тому гетьман намагався під час перемир’я налагодити збройні сили тогочасної України, якими були козацькі дружини. Крім Хмельницького були такі відомі постаті як, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Петро Калниш, Петро Дорошенко, Іван Сірко, Дмитро Вишневецький, Пилип Орлик. Кожен з них вніс свій неоціненний вклад в становленні та розквіту нашої держави.

Петро Дорошенко

Петро Сагайдачний

Пилип Орлик

 Історія козацтва - це постійні війни: з турецьким султаном, кримським ханом, шляхетською Польщею. Вміння козаків воювати вражало Європу, і багато хто з монархів не відмовлявся від послуг запорожців. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. З напіввійськового промислу козацтво перетворювалося на окремий стан тогочасного українського суспільства. Вироблялися і усталювалися військова організація, адміністративний устрій, закони і звичаї.

 У 1775 році Запорізька Січ була ліквідована рішенням імператриці Катерини II.

Бережемо пам’ять про полеглих на Сході України!...Ми схиляємо голови перед подвигом мужніх українських воїнів, які віддали життя у боротьбі з підступним ворогом.