Багатство - це колючки, якщо його збирати і зберігати

 17 жовтня відзначають Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році. У своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН закликала всі держави пропагувати у цей день заходи з ліквідації бідності.

Разом із тим, історія проведення Міжнародного дня боротьби за ліквідацію злиднів бере свій початок 17 жовтня 1987 року. Того дня понад сто тисяч людей зібралися на площі Трокадеро в Парижі, де в 1948 році була підписана Загальна декларація прав людини, щоб віддати данину пам'яті жертвам бідності, насильства й голоду. Вимагаючи дотримання прав людини, правозахисники підтримали гасло отця Жозефа Врешинскі: «Там, де людина змушена жити у злиднях, порушуються права людини. Об'єднатися у боротьбі за повагу цих прав є священним обов’язком кожного».

Тема бідності є вкрай актуальною і для нашої держави. Звернення громадян до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини свідчать, що більшість із них перебуває у соціальному становищі бідності, адже йдеться про відсутність необхідних матеріальних засобів для того, щоб повноцінно харчуватися, купити житло, надати освіту дітям чи забезпечити сім’ю якісним медичним обслуговуванням.

Здійснюваний Уповноваженим моніторинг засвідчив, що незважаючи на певне зростання державних соціальних гарантій в Україні (таких як прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата), чверть населення перебуває за межею бідності.

Затверджений на сьогодні в Україні прожитковий мінімум в середньому на особу на місяць становить близько 75 доларів, тоді як межа монетарної бідності, визначена для країн Центральної та Східної Європи, складає близько 150 доларів на місяць.

Прикро, але в Україні спостерігається таке негативне явище як бідність працюючих. Незважаючи на зростання розміру мінімальної заробітної плати в Україні (з 1 вересня поточного року до 5000 грн), рівень оплати праці залишається низьким. За оцінками експертів, кожному третьому працюючому мешканцю України заробітної плати не вистачає на задоволення необхідних життєвих потреб, а кожен другий працездатний мешканець працює на умовах вторинної зайнятості, одержуючи доходи в тіньовому секторі економіки, які не оподатковуються.

Ще більше проблема бідності загострилась в умовах пандемії COVID-19, яка супроводжується зниженням доходів працюючих; зростанням безробіття; відсутністю належного соціального забезпечення осіб з інвалідністю та малозабезпечених громадян; обмеженням доступу до дистанційного онлайн-навчання більшості дітей із малозабезпечених сімей

.

На переконання Уповноваженого, держава має регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту усіх громадян для того, вони могли забезпечувати себе і свою родину не лише на рівні мінімальних життєвих потреб, а й почуватися гідно в соціальній, правовій, демократичній державі.