Тризуб - символ суверенної держави

   19 лютого 2023 року українці відзначають День державного герба.

   Цього дня 1992 року золотий тризуб на синьому щиті офіційно став національним символом, який нині впізнають у всьому світі.

   Утім його історія почалася задовго до здобуття Україною незалежності, і навіть раніше за часи Київської Русі. Відомо лише, що на українських теренах цей символ з’явився дуже давно. Так, тризубоподібні візерунки можна побачити на предметах побуту періоду Трипільської культури (ІV-ІІІ тис. до н.е). Також вони зустрічаються в багатьох археологічних знахідках скіфської доби (VII-III ст. до н.е) і на розкопках грецьких міст-полісів північного Причорномор’я.

 Найдавніші знахідки слов’янської доби датуються аж X століттям, а це вже часи існування Русі, саме тому появу українського національного символу найчастіше пов’язують з династією Рюриковичів. Перша письмова згадка стосується періоду правління князя Ігоря (912-945 рр.), а першим візуальним підтвердженням послужила печатка його сина Святослава Хороброго (945-972 рр.), однак на ній було зображено символ з двома зубцями замість трьох. Численні зображення тризуба були віднайдені на давньоруських монетах (срібляниках і златниках), посуді, надгробках, актових печатках, перснях, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах тощо. Також їх можна побачити на цеглинах кладки Десятинної церкви в Києві. Переважна більшість з цих артефактів пов’язана з періодом правління князя Володимира Великого (979-1015 рр.) Його індивідуальна емблема мала три зубці й саме вона лягла в основу сучасного українського герба.

 Щодо його тлумачення існують десятки різноманітних гіпотез. Серед найпопулярніших: символ влади, релігійний знак, магічний оберіг, підсвічник-трикірій, сокіл як князівський тотем, якір, дволеза сокира, житній колос, лук зі стрілою, корона, верхівка скіпетра візантійського або скіфського царя. Останнім часом популярності набули тлумачення тризуба як символу триєдиності світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

Також тривалий час була поширена гіпотеза, що тризуб — це монограма з перших літер імен Володимир, Ольга, Ярослав або слово «воля». А у книзі відомого дослідника національної символіки України Володимира Січинського згадується версія, що у ньому закладене значення "трійці життєтворчих енергій — мудрості, знання і любові (або вогню, воду і землі)", на подобі далекосхідної концепції єдності Інь, Янь та Цзи.

  Перші розмови про тризуб як герб почалися у 1918 році з появою на світовій мапі Української Народної Республіки. Новостворена держава потребувала надійної і наділеної глибокими сенсами національної символіки, тож тодішні політичні лідери розгорнули велику дискусію, яким має бути головний символ країни. 

  Голова Центральної Ради Михайло Грушевський навіть пропонував експериментальний варіант: золотий плуг на синьому тлі як "символ творчої мирної праці", а навколо — історичні герби українських земель. Члени спецкомісії УЦР відкинули його, як не відповідний, тож замість нього Грушевський представив родовий знак династії Рюриковичів — тризуб.

Зрештою, 25 лютого 1918 року Мала Рада УНР затвердила саме цей варіант, однак ухвалений документ не містив малюнків, а мав лише опис. Саме зображення герба (тризуб князя Володимира, обрамлений оливковим вінком) було офіційно презентоване лише 22 березня. Автором проєкту виступив відомий художник Василь Кричевський.

  Упродовж XX століття родовий знак Рюриковичів залишався важливим символом національно-визвольної боротьби. Так, на емблемі Організації українських націоналістів (ОУН) був тризуб із мечем на місці середнього зубця. А в Українській повстанській армії (УПА) він зображався на нагородах та бофонах, а також з’являвся у друкованих виданнях та на плакатах.

Зі здобуттям Україною незалежності знову постало питання вибору національної символіки. На розгляд депутатської комісії надійшло понад 200 робіт, 192 з яких містили зображення тризуба. Зрештою переміг проєкт історика-геральдиста Андрія Гречила та художників Івана Турецького й Олексія Кохана.

  Постановою Верховної Ради від 19 лютого 1992 року золотий тризуб на синьому щиті був офіційно затверджений як державний герб України.

Пропонуємо вам перевірити свої знання за допомогою нашої вікторини

"Із храму стрітенську свічу Я принесу додому."

Продовжуємо цикл знайомств з оберегами України "Прадавні добрі символи захисники"

У віруваннях багатьох народів відображається зв’язок між життям в тілі людини та життям вогню в оселі. Згасає вогонь в домівці – має скінчитися і життя людини. Саме тому, вогонь намагалися усіляко підтримати. Перед образами горить лампадка – то є відлунням того самого уявлення про вогонь у домі як відображення життя людського, що подібно вогню горить у тілі.
 Свічка – один з головних оберегів українців. В житті українців, як повсякденному та і обрядовому, свічка набула не лише практичного а й глибокого обережного та символічного значення, сприймаючись як символ небесного вогню.   

Існував стародавній метод виготовлення свічки-оберега: її скручували вручну з аркушів чистого бджолиного воску. Але під час скручування майстер обов'язково застосовував особливу методику закладання позитивної енергії у виріб. Завдяки цьому методу палаюча свічка випромінювала колосальну по потужності позитивну енергію, здатну дуже активно енергетично очищати простір – випалювати негативну енергію, гармоніювати і прискорювати рух позитивною. Саме такою є Стрітенська свічка.
Стрітенська свічка, тобто свічка , яка є освячена у день свята Стрітення, вона наповнена великою духовною силою та Божою благодаттю.  Її використовують у багатьох важливих подіях людського життя. 

   Ця свічка має силу допомагати при стихійних лихах, особливо при грозах. Від цього і дістала назву "громовиця" або"громниця".

Стрітенські свічки прибирають зіллям і кольоровими стрічками та виплітають із соломки обереги. Розпочинають цю делікатну роботу обов’язково у гарному настрої і з молитвою.

Ми пропонуємо переглянути відео, як власноруч створити свічку.

Значення свічки – оберега:

Деякі люди вірять, що коли родині довгий час не щастить, хворіють члени сім’ї, то варто із запаленою свічкою обійти дім чи квартиру. Там, де вона найбільше тріщатиме, зібралась негативна енергія. Тож слід залишити свічку погоріти в цьому місці довше, а потім скропити його свяченою водою.

Цю свічку завжди намагалися зберігати на протязі року, тому й до храму несли на посвяту не одну, а декілька свічок. 

Благовіщенська свічка — нею злегка підпалювали волосся: на щастя й здоров’я.

Братська (мирська)  свічка  

Був звичай в Західній Україні. Виробляли спільну велику свічу загальною вагою до шістдесяти кілограмів, її час був присвячений окремим святим. Сама свіча за формою нагадувала людську постать, в неї були два виступи, що мали уподібнювати людські руки. Саме на них одягали сорочку, а в день того святого, якого таким чином мали вшанувати, всі селяни обходили село з такою свічкою. Процесія заходила до кожного двору, і її господар мав дати якесь збіжжя на громадські потреби. До наступного свята цю свічу зберігали після ритуального обходу в одній з родин. Така свіча, за віруваннями,  мала принести щастя та добробут в оселю, де вона зупиниться.

Свічка була атрибутом ворожіння і на Івана Купала. Дівчата ховали їх за пазухою, а прийшовши до річки, ліпили до своїх вінків, а вінки потім опускали на річкові хвилі і слідкували за ними: попливе вінок рівно, без пригод, і свічка горітиме не згасне – то вийде та дівка, щаслива хазяйка вінка, незабаром заміж. Якщо вінок зупинився на місці та крутиться – ще не час, ще подівує трохи. А як пристане до якогось берега той вінок – там і буде жити дівчина, як вийде заміж, що буде вже скоро. Та лихо буде, як свічу з вінком захопить та погасить хвиля – віщує той знак лихо.

Орданська свічка надає дитині розуму й сміливості. Вогонь орданської свічки благословен Сонцем Дажбога та богинею води Даною, яка колись на Водохрещу прийшла у світ, атому така свічка відводить бурю, грім, пожежу, усякі напасті та страхи. Вона також є символом плодючості, а тому її запалювали на весіллі. Вогнем такої свічки підпалювали біля скроні волосся, щоб росло густе і красиве, щоб голова просвітлювалася розумом, а людина була щасливою.

Вінчальна свічка.

Під час обряду вінчання молоді використовують спеціальні свічки, як символ чистого кохання та щирості. Після ритуалу вінчальні свічки зберігаються у будинку все життя, як оберіг сімейного благополуччя та вірності.

На хрещенні дитини запалену свічку належить тримати хрещеним батькам. Вогонь, що горить, символізує віру хрещених батьків у просвітництво їхнього хрещеника. Додаткові свічки встановлюються на купелі. Вони символізують Святу Трійцю, на честь якої відбувається обряд.

Свічка-трійця є оберегом від злих сил та всіляких напастей. Першу робили Матері-Землі; другу — всеправедному Сонцю, небу, Місяцю та зіркам ясним; третю — довкіллю всеправедного Господа, усім на добро та пожиток. 

Готували трійцю обов’язково з воску власної пасіки; потім їх складали в китицю з сухих «маковійських», «купальських» та «зеленосвятських» квітів, до яких додавали пучечки зеленої калини, колосочки з «дідуха» та перев’язували барвистими стрічками. 

Свічки можна використовувати не тільки для очищення приміщення, але і в тих випадках, коли хочеться розслабитися, медитувати, або провести вечір з коханою людиною.

В журналі "Дім. Сад. Город", у розділі Хатні обереги є цікава розповідь від Миколи Будлянського про чудодійну силу свічки. 

Журнал можна взяти почитати в нашій бібліотеці.

Книга мудрий друг і помічник

14 лютого Міжнародний день дарування книг, мета надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання. Ця добровільна ініціатива була започаткована Еммі Бродмур, яка є засновницею популярного в США сайту дитячих книг. Ідею їй підказав її маленький син, який одного дня запитав у неї: «Чому немає особливого дня, коли люди дарують книги один одному?». Відзначається 14 лютого починаючи з 2012 року.

Вже багато років книга відчайдушно бореться за виживання з серйозними суперниками — телевізором та інтернетом.  Читання для дітей не просто приємна річ, це дуже важливо для їхнього розвитку.

На жаль, все більше дітей проводять час перед телевізором, телефоном чи комп’ютером. Таке проведення часу негативно позначається на найменших дітях. Читання книг набагато корисніше для здоров’я та правильного розвитку дітей.

Чому читати корисно? 

Про це ми обговорили з учнями 324 школи, які завітали до нас.

Читання збільшує словниковий запас.
Особливо якщо ви читаєте твори різних авторів і жанрів, стикаючись зі словами й термінами, які рідко вживаються в повсякденній мові.
Читання робить розумнішим, відточує аналітичні здібності і покращує концентрацію.

Воно «включає» мозок. Французький письменник і філософ-просвітитель Дені Дідро стверджував, що люди, коли перестають читати, перестають і мислити.

Читання зміцнює пам’ять.

Читання допомагає в спілкуванні.

Воно вдосконалює мовні навички та дозволяє ясно і чітко викладати свої думки.

Читання відкриває світ і додає впевненості в собі.
Будь-яка книга, по суті, є новим віконцем у світ. Вона допомагає його пізнати і дізнатися, можливо, з абсолютно іншого для вас боку.

Читання зміцнює сон.
Якщо ви заміните щовечірній перегляд телевізора читанням паперової книги. Справа в тому, що підсвічування його екрану, а також екрану інших гаджетів, пригнічує вироблення відповідального за міцний сон гормону мелатоніну.
Читання розвиває уяву.
І чим більше ви читаєте, тим ваша здатність фантазувати краща: ви регулярно програвайте в голові все те, про що читаєте.
Читання допомагає у вирішенні складних завдань.
Читання допомагає легше зорієнтуватися в навколишньому світі й налагодити потрібні соціальні контакти.

Читання вчить взаєминам.
Розкриваючи їх, книги дозволяють стати на місце іншої людини.

Читання вчить концентрувати увагу та не відволікатись при виконанні певного завдання.Ось через це, коли ви захопливо щось читаєте, ви можете не бачити і не чути нічого навколо. Вас доводиться або звати декілька разів, або торкнутись, щоб ви повернулись із уявного фантастичного світу.

Читання книг лише одна користь. 

Читайте, розвивайтеся, мрійте, подорожуйте. А книги допоможуть вам в цьому!

Від любові сонячно стає.

 День святого Валентина - найромантичніше свято! Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів! 

У всьому світі його відзначають як день любові: хлопці та дівчата, чоловіки і жінки обмінюються валентинками - вітальними листівками. Ця традиція з'явилася дуже давно, ще в VII столітті. 

Валентин був християнський священик, і за його вчення він був кинутий до в'язниці.

Легенда каже, що між Валентином та дочкою тюремника Астерія була глибока дружба. Існує історія, що він вилікував дочку тюремника від сліпоти. Перед самою стратою Валентин попросив олівець і папір у свого тюремника і підписав прощання для неї "Від твого Валентина " , фразу, яка продовжує жити, до цього дня. Валентин був страчений 14 лютого 270 н.е.

Дізнатися про День Святого Валентина, до нас в бібліотеку завітали маленькі читачі, яких ми познайомили з цікавими легендами про те, як, де і коли виникло це свято і як його відзначали.

За легендою, День закоханих бере свій початок ще з сивої давнини, відтоді, коли тільки-но почали будувати Рим. Спочатку в цей день люди відзначали свято римської богині шлюбу, материнства і жінок богині Юнони і бога Пана. Головною забавою цього свята була гра «Вибери милу». Римські дівчата писали на маленькому клаптикові паперу свої імена і кидали ці папірці в посудину. Потім їх ретельно перемішували і посудину пускали по колу. Юнаки мали витягнути папірці. Дівчина, що її ім’я було написано там, ставала його милою до наступного свята. Так і виник День закоханих.

Власноруч виготовили цікаві вітальні валентинки. 

Кожна людина хоче почути, що її цінують, поважають і найголовніше люблять. Кожен очікує подарунків, приємних сюрпризів, і діти зробили своїми руками цікаві і оригінальні листівки- валентики, щоб привітати тих кого люблять і поважають.

  

Майстер клас "Валяння з вовни"

Старовинні ремесла завжди були цікаві любителям творчості, завдяки неповторності виробів, створених руками, такі речі завжди були затребувані. Сучасні умільці створюють з вовни не тільки одяг і всілякі аксесуари. В їх руках оживають цікаві, яскраві іграшки, елегантні сумки, шарфи і пальто. Зараз у моді фелтинг чи валяння із вовни.

Археологи датують виникнення перших валяних виробів 8000 річним віком. Існує, також, красива легенда, яка говорить, що перший валяний килим з'явився на Ноєвому ковчезі. Вівці, пливли на ньому, знаходилися в дуже тісних приміщеннях. Їх шерсть падала на підлогу, намокала і збивалася копитами. І коли вівці покинули ковчегковчег,  то в приміщенні залишився валяний килим. 

 Валяння з вовни - це давня техніка рукоділля, коли з тонких волокон вовни створюються малюнки на тканині, об'ємні іграшки, панно, декоративні елементи, аксесуари, сумки, одяг. Це початковий майстер клас, який познайомить вас з цією дивовижною технікою і, можливо, перетворитися в майбутнє хобі.

Мокре валяння – один з найстаріших видів декоративного текстилю, в якому використовується здатність волокон вовни до зчеплення і переплетення в мокрій лужному середовищі.

Сьогодні в бібліотеці майстриня Надія Валентинівна провела майстер клас з виготовлення килимка з вовни, техніка валяння з вовни. Спільною працею створили килимок. 

Дякуємо всім хто завітав до нас на майстер клас і долучився до виготовлення теплого, вовняного килимка який можна використовувати як пояс. Цей виріб наповнений теплом і вірою в нашу перемогу ми передамо для захисників. 

“Свято радощів й кохання”

 

     14 лютого у світі відзначають День закоханих. У цей день вшановують пам’ять святого Валентина ― священника, який, за легендою, попри заборону одружував римських воїнів. Як виникло це свято, чи варто його святкувати?

   Відколи 14 лютого ― День закоханих?

   496 року Папа Римський Геласій I замінив святкування язичницького свята Луперкалії (на честь бога Фавна або на честь богині шлюбу та сім’ї Юнони) на День святого Валентина. Однак справді популярним у Європі воно стало після XV століття.

   Згідно з переказами, першу відому валентинку створив племінник короля Карла Божевільного Карл, герцог Орлеанський. Він, сидячи в лондонській в’язниці, писав своїй дружині: "Я втомився без кохання, моя солодка Валентина".Виглядало це приблизно так.

    День святого Валентина як комерційний хід.

   Відколи День закоханих став популярним, на ньому стали заробляти виробники продукції, яку купують лише з цієї нагоди, як-от листівки-валентинки й різні речі у вигляді сердець чи квіток. Не завжди це речі потрібні й не всім подобаються саме такі подарунки.

   Аналітики YouControl, посилаючись на дослідження ресурса Picodi, зазначили, що до війни українці витрачали на подарунки своїм коханим до Дня святого Валентина приблизно 52 долари, тобто майже півтори тисячі гривень. Найбільше з 38 країн, у яких провели опитування, з цієї нагоди витрачають в Ірландії. У середньому на романтичні подарунки вони готові віддати 132 долари ― понад 3,5 тисяч гривень.

   Також цікавими є дані про те, скільки українці витрачають на День закоханих, від платіжної системи Mastercard. За аналізом грошових транзакцій вдалося з’ясувати, що "економіка любові" зростає уп’ятеро швидше, ніж світова економіка. З 2017 року витрати на подарунки до Дня святого Валентина у світі зросли на 17%, а в Україні ― на 122%. 

   Ще п'ять років тому  українці витрачали на подарунки понад 400 мільйонів гривень, якщо брати до уваги лише витрати, зафіксовані Mastercard. Зросли витрати на квіти, ювелірні вироби, листівки-валентинки, романтичні подорожі, походи до ресторанів. Окрім цього, більше людей купують подарунки онлайн.

  Як українці ставляться до Дня святого Валентина?

  Для 43% опитаних українців важливіше бути коханими, ще 38% ― кохати самим. Для   молоді,   чоловіків і людям,  у яких стосунки тривають менше ніж  три  роки, важливіше кохати самим. А от жінкам більше хочеться бути коханими. 55%  респондентів даруватимуть щось своїм половинці до Дня закоханих.  До війни таких було 49%. А ще 43% українців не планують робити подарунки.

   Святкувати чи ні?

   У різних країнах світу цей день святкують по-різному: дарують солодощі, ювелірні прикраси, листівки, влаштовують романтичні побачення, роблять сюрпризи. Святкувати чи ні ― особисте рішення кожного. Зараз в країні йде війна. Ви маєте можливість витратити кошти на більш раціональні речі або на донати, а коханому чи коханій подаруйте свою увагу та  можливість провести час разом з Вами. 

 Та ще  нагадаємо, що 14 лютого також Міжнародний день дарування книжок. 

 Його можуть святкувати всі. А можна й об’єднати обидва свята. В нашій бібліотеці проходить виставка - інсталяція до Дня закоханих. Ви можете обрати рекомендовані книжки до прочитання .

  Приємно бачити, коли читачі розібрали всі книжки з виставки. Українці читаюча нація! 

  Важливо пам’ятати про першопочатковий сенс цього дня ― бути з коханою людиною, проявити свою любов та увагу. Однак для цього не обов’язково гнатися за модними подарунковими тенденціями.

Проведіть час з коханою людиною та нашою вікториною:

“Чарівниці в науці”

 Незважаючи на різноманітні складнощі соціального характеру та упереджене ставлення суспільства, жінки-вчені упевнено торують свій шлях у науці.

  З набуттям незалежності України активізувалися громадські рухи, почали створюватися нові громадські організації, частина яких наслідувала приклади як міжнародного, так і національного рівня. Серед них — громадська організація "Жінки в науці". Одним з напрямків її діяльності є організація і проведення конференцій, присвячених відповідним проблемам. Так, починаючи з 1999 року, було проведено декілька міжнародні науково-практичні конференції "Жінка в науці і освіті: минуле, сучасність, майбутнє" .

  Представництво жінок у науці в різних країнах та їх реальний стан у цій сфері залежать від багатьох факторів: поточної економічної ситуації, загального науково-технологічного розвитку країни, соціально-культурних традицій, системи законодавства тощо. В останнє десятиріччя можна говорити про "нову хвилю" в процесі фемінізації науки. 

  Українство досі дуже упереджено ставиться до жінок, які намагаються відстоювати рівноправність не своєю слабкістю і чарівністю, а розумом і іншими талантами. В книжкових крамницях легко можна знайти товсті книги на кшталт "100 найвідоміших коханок" , але не ті, які показують роль жіноцтва України в її історії, не кажучи вже про їхні наукові досягнення. Показовою є також та обставина, що на різноманітні акції типу "Жінка року" або "VIP-жінки" ніколи не запрошують жінок-вчених, шануючи виключно діячок ділового світу та шоу-бізнесу. У сучасному технологічному просторі жінкам-науковицям необхідно визначити власне місце як на державному, так і на особистому рівні.  

  Нашій незалежній державі  потрібно вирішувати непросту проблему модернізації, яку ускладнює світова економічна криза. Вже очевидно, що Україна не виживе за рахунок застарілих заводів-гігантів металургійної і хімічної промисловості. Не можна також покладатися на завезення нових технологій з-за кордону, бо сама по собі технологія нічого не вирішує. Необхідні - особистість, культура, належна освіта, що роблять можливими нові наукові прориви, які цінуються і впроваджуються в життя, значно його полегшуючи. 

Пропонуємо вам вікторину присвячену жінкам , які внесли великий вклад в розвиток світової науки.

Відповідально і безпечно користуємося інтернетом.

Від соціальних мереж – до онлайн-банкінгу: сьогодні Інтернет проник у наше життя і діяльність. Саме тому дуже важливо знати якомога більше про безпеку у Всесвітній мережі.

Ми знову і знову повертаємося до правил безпеки в інтернеті, та не забуваємо про культуру.
У світі глобальної прозорості витік будь-якої приватної інформації є потенційним ризиком для кожної людини, адже надалі вона не контролює її. 

Сьогодні в нашій бібліотеці провели лекцію - обговорення, щодо безпечного знаходження інформації в інтернеті, розібралися що таке фішинг, яку інформацію можна публікувати в соцмережі на своїх сторінках, і яку відповідальність несе кожен з нас за поширення неправдивої інформації. 

Кожна людина має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. Це право гарантоване Конституцією України. Інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порушувати права інших осіб. Що таке недостовірна інформація, яка відповідальність за її розповсюдження?

Якщо особа, яка розповсюдила недостовірну інформацію, відмовляються її спростувати, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, – особа, стосовно якої поширено таку інформацію, має право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду. У деяких випадках до винної особи може бути застосована адміністративна відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, що тягне за собою накладення штрафу від десяти (170 гривень) до п’ятнадцяти (255 гривень) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Ми звикли, що інформаційні та кібер-атаки націлені як на державні інституції, так і на публічних осіб, але  пересічні громадяни також можуть потрапити під атаку злочинців в онлайні – крадіжки паролів, нелегальний доступ до банківських карток, відстеження вашого місце знаходження. 

Підвищення обізнаності громадян про умови і правила перебування у соцмережах, небезпеки, що можуть призвести до порушення їхніх прав та свобод, а також про втручання у особисте життя користувачів – необхідна складова свідомого поводження у соцмережах.

Безпека в Інтернеті: що потрібно знати

Збереження вашої персональної інформації:

Оновлення програмного забезпечення. Найкращим захистом від вірусів є не антивірусний захист, своєчасне оновлення програмного забезпечення. Чому? Розробники слідкують за можливими загрозами і намагаються захистити свої продукти нововведеннями.

Перевірка сайтів Рекомендуємо не вводити персональну інформацію (логін, пароль, номер телефону чи платіжної карти) на запити неперевірених сайтів. І ще – обов’язково перевіряйте назву сайту в адресному рядку браузера (www.google.com.ua а не www.goolge.com.ua). Вводити ж інформацію з платіжних карток чи паролі від них можна лише на сайтах зі значком «замочка» в адресному рядку. Таке з’єднання вважається захищеним, а ваші дані не потраплять до рук сторонніх осіб. Але зловмисники також зламують сайти, які вже використовують  такі сертифікати.
Сайт є безпечним в тому випадку, коли його адреса починається з https (HypertextTransferProtocolSecure).

Фішинг – виловлювання інформації
Мета фішингу – отримання доступу до конфіденційної інформації користувача (логінів, паролів, даних платіжних карток).
Фішингові повідомлення, зазвичай, приходять на електронну пошту і спонукають до негайних дій, не залишаючи часу на роздуми. Шахрайські повідомлення найчастіше надходять від імені відомих брендів, знайомих, друзів чи банків та впливають на емоційне сприйняття інформації.
Наприклад:
Користувача переспрямовують на фіктивну сторінку, яка виглядає так само, як справжня сторінка банку, де запитуються ввести пароль.
Зловмисник, який контролює цю сторінку, викрадає оригінальний пароль, отримавши таким чином доступ до захищених даних.

Безпечний пароль – це перша гарантія того, що ваша особиста інформація перебуває під надійним «замком».

Культура. Ваша репутація в Інтернеті не менш важлива, ніж у реальному житті. Навіть якщо здається, що ніхто в Мережі вас не впізнає, не варто ображати інших, створювати конфліктні ситуації, або відповідати на образу образою.




Не поширюйте в Мережі інформацію про себе та інших людей –реальні імена, адреси, телефони, фотографії!
Згідно з положенням статті 308 ЦК України фотографії та інші твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи.

Пам’ятайте про авторське право.