Хреститель на Київських узгір’ях

День Хрещення Київської Русі — України — державна пам'ятна дата в Україні на честь Хрещення Русі, що відзначається щорічно 28 липня — у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Державне свято встановлене в Україні в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка від 25 липня 2008 року № 668/2008 «Про День хрещення Київської Русі-України». В Указі сказано:

« Ураховуючи значення православних традицій в історії і розвитку українського суспільства, на підтримку ініціативи Національної ради з питань культури і духовності, Українського фонду культури, Української православної церкви, Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви, громадськості постановляю установити в Україні День хрещення Київської Русі-України, який відзначати щорічно 28 липня, у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира — хрестителя Київської Русі »

26 липня у бібліотеці проходила тематична виставка з нагоди 1030-річчя Хрещення Київської Русі в рамках якої відбулася доповідь-екскурс щодо історії утвердження християнства на Русі. 

Адже, це був тривалий складний процес, що розтягнувся у часі на багато століть нашої ери, пройшовши у своєму розвитку кілька важливих стадій: спонтанного проникнення християнських ідей і цінностей до язичницького середовища, боротьби християнства та інших світових релігій за сфери впливу, проголошення християнства державною релігією Київської Русі, протистояння язичницького суспільства новій ідеології.

Судячи з різних джерел (переказів, літописів, матеріальних пам'яток), християнське віровчення на землях, які в майбутньому увійшли до складу Київської Русі, з'явилося практично одразу після початку його поширення у світі, за часів святих апостолів. Процес поширення християнства був тривалим і поступовим. Так у III ст. з'являються згадки про Скіфську єпархію у складі єдиної вселенської кафолічної православної церкви, до складу якої входила значна частина земель майбутньої Київської Русі. Християнське життя єпархії дещо занепадає з приходом гунів (в інших джерелах — болгар), союзу племен змішаного праслов'яно-тюрко-угро-фінського походження і появи держави Велика Болгарія (Гуннія, Хазарія). Але Скіфська єпархія продовжує існувати до IX ст. (тобто фактично до прийняття християнства на Русі).

У будь-якому випадку можна говорити про те, що на момент прийняття християнства у суспільстві Київської Русі існувала велика кількість різних віровчень і напрямків, серед яких слід відмітити язичництво, християнство (грецького і латинського обрядів, все ще єдиної на той час вселенської кафолічної церкви), мусульманство (поширене у сусідній Волзькій Булгарії, а отже без сумніву відоме і на Русі), юдаїзм (віра правителів Хазарії, а також спільнот у різних містах Русі, зокрема Києві). Таким чином, перед Володимиром Великим, постало складне завдання — вибрати одне з віровчень про єдиного Бога, кожне з яких мало значну частину своїх прибічників на землях Русі — християнства грецького або латинського, ісламу чи юдаїзму як державне віровчення.

Питання поширення християнства на землях Русі (в ті часи Скіфії) висвітлені у працях відомих церковних істориків, таких як Іоанн Золотоустий і Тертулліан ще задовго до його прийняття у Великому Князівстві Руському.

До найвідоміших вітчизняних джерел фахівці відносять твори теоретиків київського християнства: «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона (бл. 1053 рр.), «Послання до смоленського пресвітера Фоми» наступного митрополита-русича Климента Смолятича (?-1154 р.), «Послання до братії» Луки Жидяти, «Пам'ять і похвалу Володимирові» Якова Мниха (11 ст.), «Повість временних літ» і «Житіє Феодосія Печерського» Нестора (бл. 1056-після 1113 рр.), «Києво-Печерський патерик» та інші.

Іноземні джерела про християнство у Київській Русі представлені житіями святих (Георгія Амастридського, Костянтина Філософа, Стефана Сурожського), енциклікою патріарха Фотія (датована 866—867 р.), творами Прокопія Кесарійського, повідомленнями західноєвропейських авторів — архієпископа Бруно (974—1009 рр.), краківського єпископа Матвія (12 ст.) та інших. Докладні дані про хрещення Русі подав арабський хроніст Яхія Антіохійський, видані в Росії як «Император Василий Болгаробойца. Извлечения из летописи Яхьи Антиохийского» (1883).

Родина - стовбур дерева міцного

8 липня - День родини. З приводу цього, у бібліотеці №11 проходила тематична виставка, яка завершилася  родинним читанням.   

Взагалі, це відносно молоде свято – його почали відзначати щорічно з 2012 року.  Цю дату відзначають тільки в Україні. У світі ж є День сім’ї, більшість країн відзначає його 15 травня – ця дата встановлена Генеральною Асамблеєю ООН ще в 1993 році.

Історія і символізм свята

Покровителями свята є Петро і Февронія. Благовірний князь Петро був другим сином муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на муромський престол в 1203 році.

За кілька років до цього князь Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сонному видінні князеві було відкрито, що його може зцілити Февронія, дочка "дереволаза-бортника", який добував дикий мед. Вона жила у селі Ласкавому в Рязанській землі.

Февронію слухалися дикі тварини, вона знала властивості трав і вміла лікувати недуги, була красивою, благочестивою, мудрою і доброю дівчиною. Князь пообіцяв одружитися з нею після зцілення. Февронія зцілила князя, проте він не дотримав свого слова. Хвороба поновилася, а Февронія знов вилікувала його і таки вийшла за нього заміж.

Коли Петро успадкував престол, бояри не захотіли мати княгиню простого звання, заявивши йому: "Або відпусти дружину, яка своїм походженням ображає знатних баринь, або залиш Муром". Тоді пара на човні відплила по Оці і почала жити простим життя, насолоджуючись тим, що разом.

У День родини вшановують Петра і Февронію

У Муромі ж почалися міжусобиці і вбивства за престол. Тоді бояри схаменулися, зібрали раду і вирішили кликати князя Петра. Князь і княгиня повернулися. Февронія ж зуміла заслужити любов городян.

У похилих роках князь і княгиня прийняли чернечий постриг у різних монастирях з іменами Давид і Єфросинія. Вони хотіли померти в один день і заповіли покласти їхні тіла в одній домовині, заздалегідь приготувавши гробницю з одного каменю з тонкою перегородкою. Так і сталося – померли вони в один день і годину – 25 червня (за новим стилем – 8 липня) 1228 року.

Героїв завжди пам'ятають на небі й на рідній землі

21 червня в бібліотеці з приводу Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни відбулася  зустріч-спогад. Поступово, збираючи  важкі та гострі камінці подій першого дня того чотирирічного пекла, яке випало на долю таких самих як ми мешканців Києва, вибудовувався, неначе величезна, лякаюча та громіздка споруда, малюнок  останього звичайного дня до війни та всього, що було після....

Киев. 21 июня 1941 года.

Еще вчера был обычный день
Такой же как множество дней теперь,
Сулящих, звенящих, немного тревожных....
Завтра открытие стадиона,
С названием в честь Никиты Хрущева,
В 17:00.  Матч Киев-Москва,
Команды встречались в десятый раз.
Интрига росла.
А возле уже оживали ковры
Из тысячи калл и георгин...
И смех наполнял пространства дворов,
В те дни выпускных вечеров.
В газетах - заметки о кинопремьерах,
Списки вузов для поступлений,
Эдди Рознер дает концерт
В госцирке. Билетов, конечно, нет.
И все это было еще вчера....
Но «Дортмунд» уже прозвучал
Сегодня около часа дня.
И в самой короткой грядущей ночи,
Наш мир задувая как пламя свечи,
Танки с крестами в белый цвет
Шли на рассвет. 

21 июня 2018 г.        

Ті, кому вже немає куди повернутися

20 червня в бібліотеці №11 відбулася інформаційна година з приводу Всесвітнього дня біженців.

Під час зустрічі, присутнім розповідали про історію свята. Так, у 2001 року Генасамблея ООН одноголосно прийняла спеціальну резолюцію – вираз солідарності з Африкою, в якій є велика кількість біженців і яка традиційно проявляє до них свою великодушність. Згідно з цією резолюцією, Генеральна Асамблея в 2001 році відзначала п’ятдесяту річницю Конвенції про статус біженців 1951 року. Тоді ж Організація африканського єдності (ОАЄ) погодилася з тим, щоб Всесвітній день біженців (en:World Refugee Day) відзначали одночасно із Днем африканських біженців – 20 червня.

У XX сторіччі кількість біженців стрімко зростала. Намагаючись допомогти понад мільйону біженців після Другої світової війни, у 1951 році було засновано Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН). Планували, що Управління проіснує три роки, виходячи з міркування, що невдовзі біженці адаптуються у суспільствах, які надали їм притулок; після цього був намір розпустити цю організацію. Проте так не сталося. У 1975 році налічувалось близько 2,4 мільйона біженців. Через десять років – 10,5 мільйона. У 1995 році кількість людей, що отримали захист і допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона.

Нині кількість таких людей сягнула рекордних показників за всю історію спостережень ООН. За даними цієї організації, торік у світі було зафіксовано майже 60 мільйонів біженців, понад половина з яких – діти. Основна частина біженців – у Африці, в зоні афганського конфлікту, на Балканах. Це робить проблему біженців однією з найгостріших в сучасному світі.

Неначе зорі очі діточок ясні

03 червня у Бібліотеці № 11 проходив майстер-клас з приводу Міжнародного дня захисту дітей.

Світ почав відзначати Міжнародний день захисту дітей  з 1950 року, після затвердження Міжнародною демократичною федерацією жінок на спеціальній сесії в листопаді 1949 року.

А 20 листопада 1959 року  Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй проголошено Декларацію прав дитини. Нажаль, Декларація ООН не мала обов'язкової сили, а носила лише рекомендаційний характер. Тому незабаром права дітей закріпили на рівні міжнародного права. 20 листопада 1989 року ООН прийняла Конвенцію про права дітей. Її підписала 61 країна, а 13 липня 1990 року документ ратифікував СРСР.

В Україні Міжнародний день захисту дітей став державним святом з 1998 року, після підписання Президентом Указу №568/98 "Про день захисту дітей". Ініціатором святкування стало Міністерство у справах сім'ї та молоді, Всеукраїнський комітету захисту дітей, Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям".

                         

                                     

                                           

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ

з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.

Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.

Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Принцип 9.Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Україна - сучасна Європейська держава

З нагоди Дня Європи  — свята, що відзначається в країнах Європейського Союзу 9 травня, а також офіційно в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 року згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 р. № 339/2003  —  в  бібліотеці №11 відбулася інформаційна година.

День Європи – 2018 відсвяткують у Києві фестивалем світла, тижнем мистецтва, масовим велопробігом і вільним доступом до столичних музеїв. Програму заходів та робочий план їхньої підготовки та проведення затверджено розпорядженням КМДА:
17 травня - Міжнародна науково-практична конференція «Цивілізаційні цінності та майбутнє: міжконтинентальний діалог інтелектуалів» (Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2).

17-20 травня - Всеукраїнський мистецький фестиваль «Мистецька палітра Києва» (Літня естрада Міського саду Центрального парку культури і відпочинку).

18 травня - Дні відкритих дверей у музеях столиці. Культурно-мистецьке свято «Світ. Європа. Україна» до Дня Європи у Шевченківському районі (Золотоворітський сквер).

18-20 травня Культурно-мистецький проект «Міжнародний фестиваль світла і медіа-мистецтва «Kyiv Lights Festival» Поштова площа (будівля Річкового вокзалу), Михайлівська площа, Андріївський узвіз, 1-23 (включно), Національний музей історії України (вул. Володимирська, 2), Контрактова площа, 4 (територія скверу).

18-27 травня Міжнародний фестиваль «Київський тиждень мистецтва «Kyiv Art Week» (Бізнес-центр «Торонто-Київ», галереї, музеї, арт-інституції міста).

19 травня - Святковий концерт до Дня Європи в Подільському районі (Контрактова площа).

Святковий захід «Молодіжний калейдоскоп» до Дня Європи у Солом’янському районі (парк імені Миколи Островського).

Спортивно-масовий захід «Всеукраїнський велодень». Маршрут: Європейська площа – вул. Михайла Грушевського – вул. Московська – вул. Генерала Алмазова – вул. Старонаводницька – площа Героїв Великої Вітчизняної війни – б-р Дружби народів – міст Патона –Дніпровська набережна – Русанівська набережна – вул. Раїси Окіпної – вул. Євгена Сверстюка – Броварський проспект – міст Метро – Набережне шосе – вул. Набережно-Хрещатицька – Гаванський міст – вул. Набережно-Рибальська – просп. Степана Бандери – Північний міст – вул. Труханівська – парк Дружби народів (Муромець).

Візерунків тексти "вишиті"

17 травня у бібліотеці з нагоди Дня вишиванки відбулася народознавча година. Зазвичай, це свято в Україні відзначають у третій четвер травня починаючи з 2006 року, коли ідея заходу була запропанована Лесею Воронюк, на той момент, студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича:  «Це свято - функціонально і психологічно на декількох уровневнях. Простіше всього в ньому - це красиві і натхненні Українці на одвічних сорочках. А найскладніше, найважливіше значення - це формування суспільства, яке цінує і розуміє свою історію і традиції, а значить, може бути єдиним і будувати майбутнє, адже тільки свідомі нації стають сильними і розвиненими. В жодній успішній країні громадяни не сперечаються про своїх споконвічних традиціях і культурі і не переводять ці цінності у тимчасові політичні площині ».

Під час народознавчої години були порушені такі питання, як історія та географія вишиванки, значення орнаментів.

Так, цікаво було дізнатися, наприклад, що в українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні.

Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками.

А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль.

Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками.

Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду.

Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже це символ буйства, любові і молодості.

А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.

Є на планеті країна така Маминим серцем зветься вона

13 травня у багатьох країнах світу відзначають День матері. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

У цього свята є своя історія. У 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами: 

***

Мама! Найдорожче слово в світі

Де б не був ти, що б ти не робив.

Назавжди вона твій шлях освітить

Ніжним серцем відданим тобі!

І сняться часто зорі голубі 

І мама на порозі біля хати. 

За все, що маю, Мамо, дякую Тобі! 

За все , що маю і що буду мати! 

***

Мати квіти посадила

Під віконцем біля хати,

Hаче діти тії квіти

Стала доглядати.

Діточок, як квіточок, -

Цілий вік ростила,

Hедоїла, недоспала...

Звідки в мами сила?

Із любові, із серденька,

Із теплого літа...

Hаша матінка в родині

Hаче сонце світить! 

***

Мама старенька стоїть на воротах.

Від сліз солених очі печуть.

Чекає дітей у щоденних турботах,

А діти, байдужі, додому не йдуть.

Бо ж ціннішого в світі нічого нема, 

Як на тебе чекає ще мати жива!

Тож відвідай її хоча б раз у неділю,

Бо стомлена мама плекає надію.

Коли ти прийдеш і мама зрадіє,

Тобі все простить і все зрозуміє -

Ніхто ж так не вміє, як мама, простити.

Дай же їй, Боже, ще довго прожити!

Відвідайте маму у вільну хвилину,

Бо роки летять, летять безупину.

Любіть свою маму коли ще жива!

Бо колись схаменетесь, а її вже нема...

Друга Світова Війна. Перпосмисленння

08 травня у бібліотеці № 11, напередодні Дня Перемоги, проводилася зустріч з ветеранами. Безцінні спогади, зворушливі історії, найцінніші уроки... година пам'яті, ніби подарунок... Чи заклик.... 

Свій серед здорових і дужих

03 травня 2018 році працівниками бібліотеки серед школярів другого красу була проведена бесіда стосовно толерантного відношення до людей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах.

"На плакате написано скоро

И растрепанно: «Помогите!»
И в глазах настоящие слёзы
Беглый взгляд. Снова мимо. Простите.
Они вышли в туман из трамвая
Он кричит что-то, машет руками,
А она, оробев, отступает.
И все просит его: «потише...».
Равнодушно вагон отъезжает
Только рельсы пропели чуть слышно,
Словно мантру, им на прощанье
Металлическое ПРОСТИТЕ.
На лице ее - летопись мира
Каждой строчкой кричит морщинка,
В длинной очереди магазина
И она со своей корзинкой.
И никто никогда не заметит,
В предвкушениях и подсчетах,
Как дрожащие руки кротко,
Не смущая и без упрёка,
Поглощенно свою краюху,
Как когда-то в войну и голод,
Аккуратно кладут на ленту,
Провожая неловко взором,
Словно нам говоря: ПРОСТИТЕ...."