"Лицар краси і добра"

До 130 річниці від дня народження Максима Тадейовича Рильського - письменника,перекладача, мовознавця - в нашій бібліотеці відбулося знайомство учнів середніх класів з біографією та творчістю письменника.

Прослухали вірш "Дощ", провели словесну гру "Я - поет", під час якої діти добирали епітети до запропонованих слів.

Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві.

Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Тадей Рильський, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької.

Тадей Рильський разом з Володимиром Антоновичем та групою інших польських студентів вирішили присвятити себе вивченню історії України й віддати своє життя народу, серед якого жили. В історії цей рух відомий як рух хлопоманів.
Дід був учнем базиліянської школи і під час взяття Умані гайдамаками у 1768 році ледве не був страчений.
Один з предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем.
Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області).

1902 року помер батько Максима, і родина переїхала з Києва в Романівку.
Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Змалку познайомився з композитором М. Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Д. Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова.
Після приватної гімназії Рильський у 1915-1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 по 1929 рік вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. Як свідчать його колишні вихованці, викладачем і вихователем він був прекрасним. Діти любили його.
Максим Рильський був визначним мовознавцем, майстром української поезії й інтелігентом. Друзі називали його Максим Добре Серце.
«Десь у класі четвертому вдалося мені надрукувати свої вірші, а 1910 року вийшла у світ перша моя книжечка «На білих островах»… Відтоді почав я вважати себе справжнім літератором…», – згадував поет.
Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

1931 року Рильського заарештовує НКВД, й він майже рік просидів у київській Лук’янівській тюрмі. Його товариші-неокласики Д. Загул, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.
З 1931 року творчість Рильського зазнає змін, він, не в змозі виступити проти режиму, змушений поставити свою поезію на службу йому. Його творчість ділиться на офіційну та ліричну, в останній йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.
У радянську добу Рильський написав тридцять п’ять
книжок поезій, кращі серед яких:

«Знак терезів» (1932)
«Літо» (1936)
«Україна»
«Збір винограду» (1940)
«Слово про рідну матір»
«Троянди й виноград» (1957)
«Голосіївська осінь»
«Зимові записи» (1964).
У 1943 році його обрано академіком. У 1944-1964 роках був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.
Максим Рильський мав неперевершений хист імпровізатора й чудово грав на роялі, навчившись цього у великого українського композитора Миколи Лисенка. Про себе Максим Рильський писав: «Мабуть я родився швидше музикантом, аніж поетом, тільки потім сталося так, що слово заступило музику».Коли Максимові було 13, він вступив до престижної у Києві гімназії Володимира Науменка і, навчаючись, кілька років жив у сім’ї Лисенка. Вважай, «родився музикантом»: часті відвідування камерних і симфонічних концертів, розмови про музику, спостерігання за процесом її творення (не пропускати ж можливість через стіну підслухати гру Лисенка, коли той працював над новим твором) не минули безслідно. Підлітком він почав вчитися грі на фортепіано і робив перші спроби у композиції. Особливо любив Рильський музику Шопена і Бетховена, обом улюбленим композиторам присвячував вірші.

Як педагога, Максима Тадейовича не могли не хвилювати негаразди з викладанням української мови та літератури. «Як слід викладати найблагородніший і найважливіший з усіх шкільних предметів?» – запитував він себе і відповідав: «Уміло, чесно й талановито. Два перших визначення – обов’язкові для викладання. Третє – бажане. А ще одне: з любов’ю, коли щось любиш, любов твоя не може не передатися іншим».
Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року. Похованій його у Києві, на Байковому кладовищі.