Україна без нас,
Наче мама без сина.
Україна - Донбас,
А Донбас - Україна.
На Донеччині, як і в інших регіонах України, історичні будівлі зазнають руйнувань, занепаду та пожеж. Проте в неділю 25 серпня відзначається День міста Донецьк — свято надії та віри в краще майбутнє.
Бібліотекарі підготували допис, щоб нагадати про місто Донецьк.
Від маленького шахтарського поселення до одного з найважливіших індустріальних центрів України, місто завжди було на перехресті епох і подій, які формували його долю.
Засновник міста Донецьк — валлійський підприємець-новатор Джон Джеймс Юз |
Населення Юзівки зросло з 164 осіб на початку 1900-х до 32 тисяч у 1907 році завдяки швидкому розвитку промисловості.
З часом Юзівка стала важливим промисловим вузлом, а в 1924 році місто отримало нову назву — Сталіно, яка в 1961 році змінилася на Донецьк.
В сім'ї Юза працювала гувернанткою мама уельського журналіста Гарета Джонса, який перший із західних журналістів писав про Голодомор у СРСР. Цікавість Джонса до України виникла завдяки мамі, яка багато розповідала йому про Юзівку
Донецький вугільний басейн (Донбас) багатий не лише вугіллям. Тут ще в доісторичні часи видобували золото, мідь, срібло. У надрах Донеччини є унікальні поклади кам’яної солі, каоліну, ртутної руди, цирконію, гранітів та вапняків. Також ведеться пошук алмазів. Після війни тут добували радіоактивні матеріали для атомних бомб.
Донецьк славиться не тільки своїм промисловим потенціалом, а й культурними цінностями. Давайте згадаємо про культурні здобутки цього міста.Культурні досягнення Донецька:
Донецьк завжди вирізнявся своїми театрами. Серед них — Донецький академічний український музично-драматичний театр, який представив глядачам безліч вистав, охоплюючи як класичні, так і сучасні постановки.
Будівля театру збудовано в 1961 році. Архітектор — Є. Н. Чечик. |
Театр за винятком сценічноі частини виконаний у вигляді давньогрецького храму.
Музична сцена: Місто славиться багатими музичними традиціями. Тут проходять яскраві фестивалі та концерти відомих виконавців. Донецька філармонія — один з найкращих концертних залів регіону!
Література: Донеччина подарувала світові багатьох талановитих письменників і поетів, чиї твори відомі далеко за межами міста.
Володимир Сосюра
«Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою»
Спорт: 21 лютого 1993 легкоатлет з Донеччини Сергій Бубка на змаганнях у м. Донецьку встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною в закритих приміщеннях. Його стрибок становив 6 м 15 см.
«Світлий Шлях»: історія одного концтабору", Станіслав Асєєв
Ця книга розкриває жахливу реальність сучасних українських концтаборів, де панують тортури, страх і безвихідь. За тюремними стінами немає законів, а життя перетворюється на боротьбу за виживання.
Асєєв ділиться своїм досвідом, показуючи, як важливо зберегти людяність у нелюдських умовах. Його відвертість і емоційність змушують задуматися про сенс віри, прощення та ненависті.
Ця книга — не лише свідчення, а й глибоке дослідження життя після полону, де все розділяється на "до" і "після".
"Райські яблучка." Збірка оповідань Ірен Роздобудько.
Збірка складається з трьох частин. Перша частина — це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, що відображає переживання мирних мешканців під час повномасштабного нападу, надаючи суб'єктивні свідчення про трагедію геноциду та боротьбу за Перемогу. Друга частина досліджує ментальність і побут мешканців Донеччини, зокрема через призму спогадів авторки, яка виросла в цьому регіоні. Третя частина містить новели, написані в 2014–2017 роках, які показують, як звичайні люди ставали героями в умовах війни, а також розкривають психологію різних персонажів та їхні пошуки сенсу життя.
Ця книга розкриває жахливу реальність сучасних українських концтаборів, де панують тортури, страх і безвихідь. За тюремними стінами немає законів, а життя перетворюється на боротьбу за виживання.
Асєєв ділиться своїм досвідом, показуючи, як важливо зберегти людяність у нелюдських умовах. Його відвертість і емоційність змушують задуматися про сенс віри, прощення та ненависті.
Ця книга — не лише свідчення, а й глибоке дослідження життя після полону, де все розділяється на "до" і "після".
"Райські яблучка." Збірка оповідань Ірен Роздобудько.
Збірка складається з трьох частин. Перша частина — це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, що відображає переживання мирних мешканців під час повномасштабного нападу, надаючи суб'єктивні свідчення про трагедію геноциду та боротьбу за Перемогу. Друга частина досліджує ментальність і побут мешканців Донеччини, зокрема через призму спогадів авторки, яка виросла в цьому регіоні. Третя частина містить новели, написані в 2014–2017 роках, які показують, як звичайні люди ставали героями в умовах війни, а також розкривають психологію різних персонажів та їхні пошуки сенсу життя.
"Я змішаю твою кров із вугіллям". Зрозуміти український Схід. Олександр Михед.
У кінці 2016 року Олександр Михед здійснив подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи місцеве життя та історії, що збереглися в архівах. Основною метою автора було почути голоси місцевих жителів, розкриваючи історичні пласти та міфи про Схід України. Він розповідає про вплив британських і бельгійських інвесторів, імперських та радянських правителів на регіон, а також порушує питання про екологічні та соціальні наслідки видобутку вугілля. Михед ділиться унікальними розмовами з відомими особистостями, такими як Сергій Жадан та Алевтина Кахідзе, які допомагають осмислити нову реальність війни та багатоголосся українського Сходу.
Книга «Допитливій малечі про цікаві речі. Подорож по Україні» знайомить дітей з багатствами та цікавими місцями України, спонукаючи їх до реальних подорожей. Вона призначена для дітей молодшого та середнього шкільного віку.
Архітектура: Архітектурний ансамбль Донецька поєднує різні стилі — від класицизму до модернізму. Багато будівель у місті є пам'ятками архітектури.
Один із найстаріших будинків міста на вулиці Клінічній, зведений за проєктом англійського архітектора, належав Джонові Юзу. Фасад з місцевої червоної цегли та залізна покрівля надають йому унікального вигляду. На території були господарські споруди: кухня, стайні, флігель тощо.
Після націоналізації 1918 року тут жили директори металургійного заводу, а після Другої світової війни — пологовий будинок. На жаль, з 1990-х років будівля перебуває в руїнах.
На жаль, через війну життя Донецька зазнало значних змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар