Хочете відчути справжній дух України? Тоді вам обов'язково варто відвідати Рівне! Це місто, де стародавні замки мирно сусідять із сучасними торговими центрами, а тихі вулички ведуть до жвавих площ.
Рівне –це справжня перлина Волині, яка святкує свій день народження 25 серпня.
Точної дати заснування Рівного немає. Проте перша писемна згадка про нього – це 1283 рік.
Існує легенда, що назва міста походить від рівнинного ландшафту, на якому воно розташоване. Однак, є ще одна версія: Рівне заснував князь Володимир Великий, коли проїжджав через ці землі. Втомлений довгими походами, він вирішив зупинитися і відпочити. Місцевість була настільки рівною та спокійною, що князь вирішив закласти тут місто.
Рівне – це місто, яке поєднує в собі спокій провінційного життя та багату історію. Воно тричі ставало столицею, а його вулицями ходили видатні особистості. Давайте разом зануримося в атмосферу цього чарівного міста!
З 29 березня 1919 року Рівне, як зазначала преса того часу, стало «новою столицею Директорії». Друге проголошення Рівного державним центром також відбулося навесні 1919 року, коли генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру з посади керівника Армії УНР і здійснив державний переворот. Проте переворот Оскілка зазнав невдачі.
Місто Рівне з населенням 30 тисяч активно розвивалося завдяки численним кредитним установам і торговим закладам, а також отримувало товарну продукцію від місцевих німців, чехів і поляків. У місті почали друкувати місцеві гроші — внутрішні бони, оскільки Директорія не забезпечувала достатню кількість грошових знаків. Було випущено кілька серій дрібних грошей номіналом 1, 3, 5 і 10 рублів, а в травні 1919 року з'явився номінал у 25 карбованців з гербом УНР.
1 вересня 1941 року було проголошено Райхскомісаріат України, а столицею став Рівне. Тут зосередилися основні адміністративні установи окупованої України.
Літом 1941 року в Рівному створили міську управу, яку очолив фармацевт Полікарп Бульба, а згодом — професор Іван Сав’юк.
Восени 1941 року в урочищі Сосонки німці знищили 20 000 євреїв, що становило 50% населення міста.
Це місто славиться своєю багатою культурною спадщиною. Відомі діячі, такі як письменник Улас Самчук та художник Ніл Хасевич, внесли свій вагомий вклад у розвиток української культури, і їхня спадщина живе у музеях та галереях Рівного.
Рівне надихало письменників.Тут бували: Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Олена Теліга працювала в редакції газети "Волинь" з 1 вересня 1941 року, Євген Маланюк - у Рівному написав один з перших своїх віршів у 1916 році, Микола Костомаров викладав у місцевій газеті та Володимир Вернадський.
З 29 березня 1919 року Рівне, як зазначала преса того часу, стало «новою столицею Директорії». Друге проголошення Рівного державним центром також відбулося навесні 1919 року, коли генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру з посади керівника Армії УНР і здійснив державний переворот. Проте переворот Оскілка зазнав невдачі.
Місто Рівне з населенням 30 тисяч активно розвивалося завдяки численним кредитним установам і торговим закладам, а також отримувало товарну продукцію від місцевих німців, чехів і поляків. У місті почали друкувати місцеві гроші — внутрішні бони, оскільки Директорія не забезпечувала достатню кількість грошових знаків. Було випущено кілька серій дрібних грошей номіналом 1, 3, 5 і 10 рублів, а в травні 1919 року з'явився номінал у 25 карбованців з гербом УНР.
1 вересня 1941 року було проголошено Райхскомісаріат України, а столицею став Рівне. Тут зосередилися основні адміністративні установи окупованої України.
Літом 1941 року в Рівному створили міську управу, яку очолив фармацевт Полікарп Бульба, а згодом — професор Іван Сав’юк.
Восени 1941 року в урочищі Сосонки німці знищили 20 000 євреїв, що становило 50% населення міста.
Це місто славиться своєю багатою культурною спадщиною. Відомі діячі, такі як письменник Улас Самчук та художник Ніл Хасевич, внесли свій вагомий вклад у розвиток української культури, і їхня спадщина живе у музеях та галереях Рівного.
Рівне надихало письменників.Тут бували: Тарас Шевченко, Микола Лисенко, Олена Теліга працювала в редакції газети "Волинь" з 1 вересня 1941 року, Євген Маланюк - у Рівному написав один з перших своїх віршів у 1916 році, Микола Костомаров викладав у місцевій газеті та Володимир Вернадський.
"Рівне/Ровно".
У романі «Рівне/Ровно» Олександра Ірванця порушуються важливі питання про моральний вибір персонажа Ецірвана, який стикається з тиском з боку «компетентних органів». Автор залишає відкритими питання про те, чи буде його вчинок визнано подвигом або ганьбою, а також чи справді місто зможе об'єднатися, чи це лише ілюзія. Читачі разом з автором мають долучитися до роздумів над цими темами. Антиутопічна «Стіна» в романі не є простою аналогією Берлінської стіни, а радше символізує спільні страждання.
Золота Брама Рівного є одним із найвідоміших символів міста. Вона була побудована на початку XVII століття і служила головним входом до міста. За легендою, брама була настільки міцною, що витримала кілька нападів ворогів. Вважається, що в її стінах заховані таємниці, які й досі не розгадані.
У Рівному існують легенди про стародавні підземелля, які передаються з покоління в покоління. Ці перекази підтверджуються письмовими згадками та археологічними знахідками. Зокрема, дослідники виявили елементи кріплення кладки в підземній частині Палацику «На Гірці», що використовувалися при будівництві Десятинної церкви в Києві.
Десятинна церква, збудована князем Володимиром Святославичем у 989—996 роках, є важливим елементом стародавньої архітектури України. Існує припущення, що підземелля в Рівному могли бути створені ще в добу Київської Русі або раніше, хоча це потребує додаткових наукових підтверджень. Очевидці свідчать про розгалужену систему підземних ходів, що з'єднували князівську резиденцію з різними частинами міста. Спогади доньки художника Георгія Косміаді описують, як діти досліджували ці підземелля, які викликали інтерес і таємничість. Легенда про підземелля Рівного має потенціал стати реальністю.
Немає коментарів:
Дописати коментар