Сьогодні, 19 березня, святкує свій день народження, українська письменниця Ліна Костенко. Ліна Василівна Костенко народилася у сім’ї вчителів 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині. Дитинство Ліни Костенко пройшло в роки Другої світової.
Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років. З підліткового віку була закохана у філософію, вже тоді читала Руссо, Дідро, Вольтера, Канта.
"Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років.
За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність".
Ліна Костенко їздила у Чорнобильську зону відчудження після аварії на ЧАЕС, ризикуючи здоров’ям — вона брала участь в різноманітних експедиціях, які, за її словами, "знімали посмертну маску"
з тієї землі.
Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
В 2012 році вийшла поетична збірка «300 поезій».
Це одна з найважливіших фігур сучасної української літератури, бо Ліна Костенко справді значно вплинула на розвиток України, як культурний, так і громадський.
Сьогодні геніальна українка говорить до нас своїми творами, завжди актуальними та пронизливими, сповнені глибиною та гармонією.
Ще трохи, трохи — й зацвітуть морелі,
і облетять, як сон кореневищ.
Війна малює кров’ю акварелі.
Її палітра — попіл пожарищ.
Її пейзаж — руйновище кварталів.
Порожніх вулиць вицвіла пастель.
Хіба що десь крізь стогін з-під завалів
якийсь тюльпанчик раптом проросте.
***
Вернулись люди — а немає стін.
Пройшла орда, жорстока і запекла.
Регоче диявол.
І встає з руїнС
Сивий Янгол українського пекла.
Опис війни такими тонкими словами, порівняння її жахіть з мистецьким процесом викликає бурю емоцій.
Її поезія – про любов, красу рідної мови і України – це словесна зброя, яка надихає і окриляє. Ліна Костенко у своїх рядках показує нам, як змінюється поле протистояння. Відтепер ми на стороні сили.
Немає коментарів:
Дописати коментар