Дні героїчної оборони

  Вранці 6 листопада бійці нашої армії йшли Хрещатиком. Він був зруйнований і спалений. Страшний, безлюдний, згорілий та розбитий Київ зустрічав своїх визволителів. Осінній вітер ніс гар і перший сніг, тріпав прапори і вибивав сльози з очей солдатів. Чорні очниці порожніх вікон, провали та пустирі на місці красивих будинків, і руїни, руїни, руїни.

  Ніч із 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (нині – Берестейський проспект) у місто пробились танкісти капітана Д. А. Чумаченка. Особливо жорстокі бої за Київ розгорнулися 5 листопада в районі Святошина, де проходив останній оборонний рубіж противника. Наприкінці дня був взятий і цей рубіж. Одним з перших прорвався у центр міста — на Хрещатик танк капітана Н. М. Шолуденка. Ступивши на рідну землю він раптом помітив групу гітлерівців, які стріляли у бійців. Никифор Микитович кинув у ворогів дві гранати, але недобитий фашист дав по танкісту автоматну чергу. Шолуденко встиг сказати своїм бойовим друзям, які підбігли до нього: «Нічого, Київ наш».

До чотирьох годин ранку 6 листопада опір противника в Києві був зламаний. 32 киян за звільнення Києва отримали найвищу нагороду.
7 листопада 1943 року біля пам'ятника Т. Г.Шевченка
відбувся мітинг мешканців Києва з нагоди визволення.
...Минули роки, десятиріччя, змінилися погляди, уявлення про минуле — життя триває в інших вимірах, і це цілком природно. Але спробуйте тепер пояснити правнукам учасників оборони Києва, як могло статися, що Вермахт 1941 року дійшов від західного кордону до Києва за двадцять днів! Тобто, десь 800 км по прямій — по 40 км за добу! Неймовірно, але — незаперечний факт: 22 червня стався "віроломний напад", а 11 липня передові частини 6-ї армії під командуванням генерал-фельдмаршала Вальтера фон Рейхенау вже вийшли на рубіж річки Ірпінь, що за 20 км від Хрещатика!
Для порівняння двох тогочасних збройних сил, двох тоталітарних держав нагадаймо ще й такий незаперечний факт: від 6 листопада 1943 до 28 жовтня 1944 року, тобто від дня визволення Києва і до дня визволення всієї України, "легендарна, непереможна, в боях пізнавша радість перемог" цілий рік гнала " ненависного ворога" за тим самим напрямком — від річки Ірпінь, від столиці України — до кордону. Двадцять днів і... цілий рік. Скільки б не намагатися пояснювати, чому так сталося, але так було... Про ці речі й досі не заведено згадувати, мовляв, цим можна образити ветеранів. Бо таки справді перемогли! От тільки якою ціною — їм так само неприємно, боляче згадувати.
Від самого початку тієї війни, незважаючи ні на що, велась потужна пропагандистська робота, спрямована на піднесення бойового духу армії та належного патріотичного виховання населення. Щодо останнього, то наші люди за двадцять передвоєнних років добре навчилися слухати між словами та читати між рядками. Отож, із початком війни кинулися запасатися сіллю, милом, сірниками та гасом, рештою — як вдасться. Ще у серпні 1941-го радіо повідомляло про бої "на Коростенському напрямку", а над Голосієвом висіли хмари диму та в Києві виразно чувся гуркіт канонади звідти...

  Окупація Києва тривала 778 днів. Величезне місто, яке налічувало до війни 900 тисяч жителів, спорожніло. До осені 1943 року в ньому залишилося лише 180 000 осіб. Німці перетворили на руїни багато вулиць, підірвали Успенський собор Києво-Печерської лаври, будівлю цирку, спалили ТЮГ, консерваторію, зруйнували Академію наук України, більшість медустанов міста, 140 шкіл, 900 будівель держзакладів, кінотеатрів.

Визволення Києва отримало широкий міжнародний відгук. 

   Бібліотекою підготовлено книжкову виставку, а також відеочитання.

Експозиція містить літературу, яка висвітлює, коментує, тлумачить події тих страшних днів. 

Читач має змогу вдивитися в обличчя людей на старих світлинах, розглянути краєвиди й будинки Києва, яких уже немає й уявити столицю України часів окупації.