Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій.
В бібліотеці проходить виставка - спомин до Дня пам'яті жертв політичних репресій. Ганна Діденко підготувала для відвідувачів розповідь про знищення української інтелігенції. Спогади тих хто пойшов тортури та психологічні знущання. Про масові поховання, які відбулися не тільки в Биківнянському лісі.
За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів. Масові репресивні операції у 1937–1938 років мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити "кадрову революцію".Офіційно початком Великого терору став оперативний наказ нквд срср № 00447 "Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів" від 30 липня 1937 року. Запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали "розстріл",
за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах гулаг нквд срср.
Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб.
По областях УРСР розіслали вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних "трійок", створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного нквд (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету вкп(б). Існування "трійок" та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило законодавству. Заарештований був фактично позбавлений права на захист (на адвоката) чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і нелюдськими тортурами "вибивали" з арештованих потрібні зізнання. Дозвіл на застосування методів "фізичного впливу на підозрюваних" (тобто тортур) було дано на найвищому рівні.
Вражаючі факти про Великий терор в Україні.
☝Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.
☝Інші місця масових поховань жертв Великого терору політичних репресій 1937–1938 років:-Рутченкове поле (Донецьк),
-район Парку культури та відпочинку (Вінниця),
-П’ятихатки (Харків),
-Католицьке кладовище (Умань),
-Єврейський цвинтар (Черкаси),
-село Халявин (Чернігівщина),
-Другий християнський цвинтар (Одеса),
-9-й км Запорізького шосе (Дніпро).
У Західній Україні після 1939 р. також з’явились місця масових поховань, зокрема:
-урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ),
-урочище Саліна (Львівська область),
-тюрма на Лонцького (Львів).
☝Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах нквд або безпосередньо перед похованням.
☝27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії з нагоди наближення 20-річчя жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.
☝В рамках Великого терору нквд організувало та провело серію масових національних операцій. Це так звані "німецька операція" (25 липня 1937 року), "польська" (11 серпня 1937 року), "румунська", "латиська", "грецька", "іранська", "харбінська", "афганська", "проти болгар і македонців".
☝Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний "почерк" вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи "Наган". Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.
☝У 1929-1930 роках в приналежності до видуманої спецслужбами націоналістичної організації "Спілка визволення України" було звинувачено 45 провідних вчених та письменників, зокрема Сергія Єфремова, Володимира Чехівського, Йосипа Гермайзе, Михайла Слабченка.
☝На другому етапі репресій, який почався 1934 року, переслідувань зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України. Кульмінацією цих подій стало 3 листопада 1937 року. У Соловецькому таборі особливого призначення було розстріляно більше сотні представників української інтелігенції. Серед них були Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Михайло Яловий та багато інших.Саме тоді українське Відродження стало розстріляним.☝На третьому етапі репресій проти інтелігенції (1937-1938 роки) 130 українських письменників було розстріляно, 11 – вчинили самогубство, 119 було заслано в табори.