Поетичний доробок Куліша налічує п'ять поетичних збірок "Досвітки", "Хуторна поезія", "Дзвін", "Позичена кобза", "Хуторні недогарки".
П.Куліш є автором твору "Чорна рада",оповідань "Орися", "Дівоче серце", "Гордовита пара"; драматичних творів "Байда, князь Вишневецький", "Петро Сагайдачний", "Цар Наливай". Перекладів та переспівів, наукових та публіцистичних праць.
Пантелеймон Куліш був творцем фонетичного правопису, який ліг в основу сучасного українського.
Згідно з цим правописом:
1. послідовно вживали літеру і на позначення звука [і] з давнього ѣ (літо, сіно, осінь),
2. на місці давніх о, е у новозакритих складах (стілъ, жінка, пічъ) та йотованого і (Вкраіна, моіх, тихоі).
3. вилучено з абетки літеру ы, а замість неї та на позначення звука [и] писали и (синь, лисиця);
4. на місці апострофа в середині і в кінці слів після приголосних використовували ъ (пъятъ, розвъязав, вітеръ, сміхъ).
5. звук [е] передавали через е (друже, сестра).
6. літеру є вживали лише після м’яких приголосних в іменниках середнього роду (весіллє, третє, щастє), а після голосних – літеру е без відзначення на письмі йотації звука [е] (гуляе, думаешь), хоч літера є в попередніх правописах була.
7. відновили ё для сполучень йо, ьо (ёму, слёзою, тёхнув, народнёго).
8. вибуховий ґ передавали через g (дзиgа, gyля),
9. дієслівне сполучення -ться – через -тьця і -тця (вертаютьця, всміхнетця), а -шся – через -шся і -сся (одібъешся, вітаесся).
10. паралельно вживали префікси рос- і роз- (роскажуть, розчервонітися).
>
Згідно з цим правописом:
1. послідовно вживали літеру і на позначення звука [і] з давнього ѣ (літо, сіно, осінь),
2. на місці давніх о, е у новозакритих складах (стілъ, жінка, пічъ) та йотованого і (Вкраіна, моіх, тихоі).
3. вилучено з абетки літеру ы, а замість неї та на позначення звука [и] писали и (синь, лисиця);
4. на місці апострофа в середині і в кінці слів після приголосних використовували ъ (пъятъ, розвъязав, вітеръ, сміхъ).
5. звук [е] передавали через е (друже, сестра).
6. літеру є вживали лише після м’яких приголосних в іменниках середнього роду (весіллє, третє, щастє), а після голосних – літеру е без відзначення на письмі йотації звука [е] (гуляе, думаешь), хоч літера є в попередніх правописах була.
7. відновили ё для сполучень йо, ьо (ёму, слёзою, тёхнув, народнёго).
8. вибуховий ґ передавали через g (дзиgа, gyля),
9. дієслівне сполучення -ться – через -тьця і -тця (вертаютьця, всміхнетця), а -шся – через -шся і -сся (одібъешся, вітаесся).
10. паралельно вживали префікси рос- і роз- (роскажуть, розчервонітися).
Саме Пантелеймон Куліш створив український правопис, який дав оптимальне співвідношення між вимовою та її письмовою фіксацією. Тобто в основі її була жива українська мова, яка збереглася в народних піснях, у фольклорі, у побутовому вживанні. В перспективі цей правопис мав сприяти об'єднанню української нації.
Немає коментарів:
Дописати коментар