Наприкінці червня – на початку липня 1941 року війська Червоної армії зазнали значних невдач в оборонних боях і відступали під натиском вермахту на Правобережній Україні. 7-8 липня німецькі танкові з’єднання прорвали оборону радянських військ, захопивши Бердичів і Житомир. У фронті частин утворився 70-кілометровий розрив, через який на Київ рушили німецькі танкові дивізії. 11 липня німецька танкова дивізія спробувала форсувати Ірпінь і увірватися до Києва, але контрудари радянських військ і стійка оборона підступів до міста зірвали плани ворога оволодіти Києвом з ходу. 
11 липня у зовнішньому секторі Київського укріп-району точилися бої за місто. Однак спробу захопити Київ зірвала стійка оборона Київського укріп-району та контрудари 5-ї і 6-ї армій. У захисті міста брала активну участь Пінська військова флотилія. Для будівництва укріплень щодня мобілізовували 160 тис. осіб, завдяки важкій праці яких навколо Києва швидко звели додатково 230 км протитанкових ровів, побудували 1 650 дзотів та укріплень, заклали 100 тис. мін тощо. Разом із військами билися близько 35 тис. осіб народного ополчення і в його складі два бронепоїзди – літер "А" і літер "Б", партизанські загони, сформовані з робітників Донбасу, Харкова, Полтави.
Тоді противник розпочав обхід Києва з двох сторін і 30 липня відновив наступ, до 10 серпня прорвавшись в південно-західні передмістя, але і тут зустрів героїчний опір і знову був зупинений.
З-8 серпня 1941 році німецькі війська оточили 6-у і 12-ту радянські армії під командуванням І. Музиченка та
П. Понєдєліна біля м.Умань і розгромити їх (у полон потрапило 102 тисячі червоноармійців і командирів). Це також значно ускладнило становище оборонців Києва.
30 липня війська німецької 6-ї армії відновили наступ на Київ. Завдавши головного удару на стику Київського укріп-району і 26-ї армії, вони потіснили радянські війська. Водночас німецька 1-а танкова група розгорнула наступ у південному напрямі. 7 серпня радянська 5-а армія знову зупинила наступ військ німецької 6-ї армії на лінії залізниці Коростень–Київ, а 26-а армія навіть перейшла в контрнаступ. У самому місті успішну оборону тримала створена у серпні з частин укріп-району 37-а армія на чолі з генералом А. Власовим, яка відкинула ворожі війська, що увірвалися в південно-західного передмістя Києва, і станом на 15 серпня майже повністю відновила попередні позиції, потіснивши німецькі війська близько до першої лінії оборони Київського укріп-району.
Оборона Києва 1941 році була найбільшою і найважливішою серед інших оборонних боїв в Україні. Вона охопила територію понад 300 км уздовж лінії фронту і бл. 600 км углиб. Відтягнувши 17 дивізій вермахту, вона, по-перше, суттєво вплинула на зрив гітлерівського бліцкригу; по-друге, затримала наступ ворога на московському стратегічному напрямі. Однак прорахунки радянського командування, зокрема особисто Й. Сталіна, призвели до трагедії Південно-Західного фронту та захоплення Києва німецькими військами.
У книзі на широкому історичному тлі простежується розвиток оборонних споруд Києва від заснування міста до початку XX століття. Розглядається процес зміни топографічних акцентів у побудові фортифікаційних споруд, що зводилися в різні періоди існування міста, їхні конструктивні особливості й відмінності, що удосконалювалися із розвитком економічних, технічних та інших складових, пов'язаних із змінами можливостей засобів оборони та нападу в конкретних історичних умовах, які складалися в суспільстві і впливали на побудову оборонних споруд. У тексті надаються пояснення щодо розташування колишніх оборонних споруд та подій, що відбувалися в місті, відносно місцевостей сучасного Києва, ілюстрації, посилання на історичні джерела тощо.
Героїчний Київ : Документальні розповіді/ Упор. В.І.Денисенко. - К. : Україна, 2003. - 335с. : іл.
Книга присвячена незламним оборонцям і звитяжним визволителям столиці України від фашистських загарбників. Герої спогадів – льотчики, танкісти, артилеристи, воїни-десантники, підпільники, партизани, командири і воєначальники. З рядків достовірних розповідей постає грандіозний масштаб битви на Дніпрі за славний Київ у 1941-1943 роках. Для широкого кола читачів.
Це видання присвячене аналізу (7 липня - 26 вересень 1941 г.), в ході якої Червона армія втратила цілий фронт, колишній найпотужнішим об'єднанням радянських військ з початку Великої Вітчизняної війни. Вперше дається докладний опис стану військ протиборчих сторін, їх бойового і чисельного складу, наводяться списки командного складу. Матеріали дозволяють зрозуміти причини катастрофи.
Дзвони пам'яті: Книга про трагедію сіл Київщини, знищених фашистами у роки війни: художні та документальні твори / редактор Ю. О. Збанацький. – Київ : Рад. письменник, 1985. – 206 c.
Євдокимов І.Ф. (Упор.) Листи героїв оборони Києва -Київ: Политиздат України, 1984. - 200 с .: іл.
У збірнику вміщено листи загиблих під час Великої Вітчизняної війни захисників столиці Радянської України, їх біографії та короткі описи доль їхніх родичів - адресатів цих листів. Наводяться фотографії героїв. Автор-упорядник - ветеран війни, сам брав участь в оборонних боях від кордону СРСР.
Книга "Київський укріплений район, 1941 рік. Хроніка оборони"
Після добрих 10 років роботи цілої групи людей вийшла книга про оборону Києва важким влітку 1941-го року. Хтось із нас років 5 повзав на пузі по смузі оборони міста (ділянка 60х10 км), роблячи топографічну прив'язку і опис опорників. Хтось шукав родичів і учасників тих боїв. Хтось займався аналітикою оперативно-тактичних аспектів. Підбиває статистика. Робилися переклади німецьких архівних документів. В цілому оброблено понад 10.000 листів архівних справ, як радянських, так і німецьких. Робота йшла з "відкритим кінцем", тому ми зробили ряд невеликих відкриттів (не завжди приємних), уточнили долі деяких людей, згінувшіх тоді. Фотознімки, дані в книзі, справжні, "київські", шукалися-збиралися роками в антикварних магазинах і архівів. У багатьох випадках все ще можна побачити ті місця і зміцнення, зафіксовані на знайдених фотографіях. Карти і схеми створені на підставі зведень-першоджерел. У книзі є навіть досить реалістичні малюнки з окремих бойових епізодів (штурмовка наших дотів), відтворені на підставі німецьких звітів тих днів.
З боями я пройшов чотири роки,
Під кулями, у спеку і мороз.
Н смерть ми бились з ворогом жорстоким,
зі смертю жити поруч довелось.
Коли ж беру у руки нагороди,
То бачу знов: розрух, дим війн...
Відходять друзі і літа відходять,
Та згадка про наш подвиг не вмира.
В.І.Піщанський (учасник бойових дій ВВВ)
Немає коментарів:
Дописати коментар