Заполонила музика весь світ.

  1 ЖОВТНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗИКИ 

 Цей день заснований за ініціативою Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО. Рішення про проведення Міжнародного дня музики прийнято на 15-й Генеральній асамблеї IMC у Лозанні в 1973 році. Серед ініціаторів Міжнародного дня музики було багато музикантів і композиторів, діячів міжнародних музичних організацій та товариств.

 Найдавнішим з відомих музичних інструментів є флейта. Найстаріші флейти були виявлені на стоянках 40-тисячолітньої давності.

Вважається, що найбільш послідовно музика розвивалася на території Африки. Там з’явилися перші музичні інструменти, і досі елементи африканської музики роблять вплив на всю світову культуру.

  Українці – народ творчий, тож з давніх часів у кожному куточку України існувало безліч музичних інструментів, від найскладніших, котрі потребували щоденної практики, так і до самих простих, на яких грали просто для розваги на святах.

Ми розповімо про українські музичні інструменти, які може опанувати кожен:

Дримба (варган)

Дримба – за своєю милозвучністю цей музичний інструмент має повне право зайняти перше місце. Дримба має форму, схожу на маленьку підкову із металевою пластиною посередині. Цю «підковку» затискають губами або зубами, а граючи на цій металевій пластині. Порожнина роту служить резонатором звуку і залежно від положення язика у роті та ритму дихання – змінюється звучання цього музичного інструменту. Історія дримби в Україні походить із Карпат, проте у інших народів цей інструмент також користувався популярністю. Так, у хорватів він називається «дромбуле», Також дримба має другу назву «варган». Вони можуть і дещо відрізнятись зовнішнім виглядом, але принцип гри на інструменті при цьому не міняється.

Бугай

Бугай – старовинний музичний інструмент, котрий пішов із Західної України. Зробити такий інструмент міг кожен бажаючий – взяти дерев’яне барильце, обтягнути із двох боків шкірою, причепивши з одного боку пучок конячого волосся, утворивши такий собі «хвіст». Потрібно міцно тримати барильце, а за хвіст тягнути мокрою рукою – від цього музичний інструмент утворює звук, схожий на крик бугая, звідки і пішла його назва.

Окарина (зозулька)

Окарина (зозулька) – духовий інструмент, така собі свисткова флейта, вироблена із глини або порцеляни. Має 10 отворів та утворює звуки подібні до співу птахів, особливо зозулі, за що і має таку назву. Інструмент дуже компактний та часто розмальований зверху казковими візерунками. Такий музичний пристрій часто давали бавитись дітям, тож і кожен дорослий зможе з ним впоратись.

Батіг

Батіг – ще один дивний музичний інструмент, який не був для цього пристосований. Батіг використовують у побуті для того, щоб поганяти тварин. Але якщо ним сильно замахнутись, то в повітрі він видає такий собі «свист», якому українські музиканти знайшли оригінальне застосування.

Домра

Домра – щипковий музичний інструмент, частіше з чотирма (інколи трьома) струнами. З’явилась в Україні ще в часи Київської Русі. Схожа із російською балалайкою, але на саме кількість струн, чотири, а не три, а також кругла форма дерев’яної основи, суттєво відрізняють український музичний пристрій.

Деркач

Деркач – шумний музичний інструмент, також має назви «вертушка» та «тріскачка». Він складається із дерев’яної коробочки, коліщатка та ручки, котру потрібно крутити. Утворює тріщання подібне із рублем. У використанні дуже простий – не потрібно мати жодних музичних навиків аби на ньому грати.

Калатало

Калатало – ще один шумний музичний інструмент. Мабуть із усіх вищеперерахованих – на ньому навчитись грати найпростіше. Точніше, на ньому взагалі не потрібно вміти грати. Калатало складається із дерев’яної пластини із ручкою і декількох рухомих елементів, котрі видають шум під час різкого руху. Цей нескладний пристрій використовували у випадку, якщо у оркестрі відсутні інші ударні інструменти.

 До міжнародного дня музики в бібліотеці відбувся захід для учнів. Ми здійснили подорож музичним лабіринтом, пограли в ігри: відгадай мелодію, впізнай композитора, провели "аукціон" знань. 

 

Зробили музичну паузу, де учні заграли для нас на трубі і

скрипці. 

В світі існує багато незвичайних інструментів, про деякі з них ми розповіли та послухали їхнє звучання на нашій зустрічі.

Чи знаєте ви, як виглядає ґлюкофон або діджеріду – ні? 

Переходьте за посиланням, щоб детальніше дізнатися про ці інструменти.

Книга в подорож кличе

27 вересня відзначають Всесвітній день туризму. 

Всесвітній День туризму було започатковано в 1979 році під час асамблеї Всесвітньої туристичної організації UNWTO. Святкування мало на меті залучення уваги до туризму як до потужного інструменту обміну культурним досвідом, налагодження міжнародних зв'язків та напрямки, що здійснює важливий внесок в економіку.

  У посланні Генерального секретаря ЮНВТО Зураба Пололіашвілі зазначено, що протягом останніх 40 років Всесвітній день туризму сприяв усвідомленню впливу туристичної діяльності на майже всі сфери життя суспільства. Зараз це розуміння важливіше, ніж коли б то не було. Згідно з інформацією ООН, щорічно понад 1 млрд людей здійснюють подорожі в інші країни. Завдяки цьому туризм став провідним сектором економіки, на частку якого припадає 10% глобального ВВП і 6% загального світового експорту. У резолюції ООН окремо зазначається, що індустрія туризму сприяє скороченню бідності і прискоренню всебічного розвитку.

Зураб Пололіашвілі

Глобальні процеси, що відбулися у туристичній індустрії світу, позначились і на розвиткові туристичної галузі України. Завдяки розвитку туризму Україна стає все більш відомою в світі як держава з багатою історією, природною і культурною спадщиною.

Туристична галузь має всі передумови для інтенсивного розвитку: особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико - культурного й туристично - рекреаційного потенціалів.

З якою книгою куди здійснити подорож під каже Вікторина https://learningapps.org/view21341458

Нам всім потрібен мир

Щороку 21 вересня міжнародна громадськість відзначає Міжнародний день миру. Цей День Генеральна Асамблея оголосила днем ​​зміцнення ідеалів миру серед всіх країн і народів - як на національному, так і на міжнародному рівні.

Привернути увагу до проблеми миру на землі – ось основна мета цього свята. В усіх куточках світу, навіть у далекій Африці, проводять заходи, спрямовані на привернення уваги до того, як багато в нашому світі агресії і зла, безглуздих смертей і ненависті. Нехай дитячі малюнки з яскравим усміхненим сонечком або дитячі хорові пісні про дружбу комусь і здадуться невинними іграми, але вони мають глибокий зміст і виражають заклик до тих, хто ще не відмовився від зброї, все ж таки це зробити.

Як же багато в світі цікавих речей, невідомих фактів і нерозкритих потенціалів самої людини! Для чого військові конфлікти, коли є хвороби, які вбивають без зброї й насильства? Саме проти цього слід боротися, а не прагнути продемонструвати свою вогневу міць і перевагу в силі. Війна і агресія – не спосіб вирішення проблем, вони ускладнюють життя, завдаючи багато горя і нещасть.

Для тих, хто живе в благополуччі, ці слова нічого не значать. Їм важко оцінити величезну роль Міжнародного Дня Миру для тих, хто чув, як під вікнами будинку вибухають снаряди. І щоб цього більше не сталося, вони готові зробити багато що.

Спроба донести до людства думку про важливість миру і спокою хоча б 21 вересня коштує і нашої уваги. Нехай виставки, виступи та концерти, приурочені до Міжнародного Дня Миру, стануть не просто черговим заходом, а дійсно важливою подією.

Також читачам бібліотеки запропонували визначити що для них означає мир та поділитись цим посланням через голуба:

Мир на землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі — це дім і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті — хліба коровай.

Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар — щастя і любов.

Над світом мир...

Міжнародний день миру відзначають у всьому світі з 1981 року за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН як день всесвітньої відмови від насильства та вогню. Цей День Генеральна Асамблея оголосила днем ​​зміцнення ідеалів миру серед всіх країн і народів - як на національному, так і на міжнародному рівні.

До 2001 року цей день відзначали кожен третій вівторок вересня, у день відкриття чергової сесії ООН. Проте, у резолюції від 7 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН прийняла постанову, за якою з 2002 року святкування «Міжнародного дня миру» має проходити кожен рік в одну і ту ж дату – 21 вересня.

У 2015 році 193 державами-членами Організації Об’єднаних Націй були ухвалені 17 цілей в царині сталого розвитку. Цей порядок денний на період до 2030 року закликає держави вжити заходів, спрямованих на досягнення цих цілей протягом наступних 15 років. Ці 17 цілей полягають у тому, щоб викорінити злидні, захистити планету і забезпечити загальне процвітання.

У цей день ООН закликає всі країни зупинити військові дії і хоча б на 24 години припинити проливати кров. Тільки мирні переговори та вирішення наявних проблем шляхом діалогу і компромісних рішень можуть дати дійсно відчутні результати і користь для всього людства.

Заходи ООН традиційно починаються з церемонії біля Дзвону миру. Церемонія починається із звернення Генерального секретаря ООН, після якого він ударяє в дзвін.

Варто зазначити, що голос дзвону лунає усього двічі на рік. Перший раз його можна почути навесні, у день весняного рівнодення, вдруге – з нагоди святкування Міжнародного Дня Миру.

Потім, після хвилини мовчання, із зверненням виступає голова Ради безпеки ООН.

Дзвін миру

Пандемія COVID-19 продемонструвала важливість колективних зусиль з надання допомоги кожній людині у відновленні за принципом «краще ніж було» і створення більш рівноправного, справедливого, інклюзивного та сталого світу.

23 березня 2020 Генеральний секретар ООН закликав сторони всіх конфліктів на планеті припинити військові дії і дозволити людям впоратися з пандемією коронавируса. За словами глави ООН, на тлі стрімко поширюється вірусу абсурдність війни стала ще більш очевидна. Рада Безпеки одноголосно прийняв резолюцію, що закликає держави-члени витримати «стійку гуманітарну паузу» в локальних конфліктах. Глобальне припинення вогню має і надалі дотримуватися, щоб забезпечити людям, захопленим конфліктом, доступ до життєво важливої ​​вакцинації і лікуванню.
Ми також повинні укласти мир з природою. Незважаючи на обмеження на пересування і уповільнення економічної активності, процес зміни клімату не стоїть на місці. Нам потрібна «зелена» і стійка глобальна економіка, яка створює нові робочі місця, забезпечує скорочення шкідливих викидів і підвищує стійкість до наслідків зміни клімату. Тема Міжнародного дня миру 2021 року - «Відновлення за принципом" краще ніж було "» для створення справедливого і сталого світу ». Приєднуйтесь до зусиль Організації Об'єднаних Націй зі створення більш справедливого і сталого миру на планеті.

Міжнародного дня миру, є білий голуб з оливковою гілкою. Уперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 році.

Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат. Цей день присвячений ідеалам миру як у відносинах усередині держав, так і у відносинах між усіма державами, народами та покликаний змусити всіх не тільки задуматись, але й зробити щось заради спокою на Землі. 

До Міжнародного дня миру в нашій бібліотеці був проведений майстер - клас "Голуб миру" з орігамі:

Схема по якій можна скласти голуба миру:

Демократія: минуле і сучасне

До 20-ї річниці першої міжнародної конференції нових та відновлених демократій, Генеральною асамблеєю ООН, 8 листопада 2007 року було започатковано нове свято, як ще один привід звернути увагу на стан демократії в світі. Вперше він відзначався 15 вересня 2008 року.

Демократія – універсальна загальнолюдська цінність, яка, водночас, є фундаментальною основою для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також ООН. 

Демократія виникла у Стародавній Греції, і традиційно перекладається як «влада народу», «народовладдя», «народоправство». Під цим терміном розуміється політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу або на його істотні стадії.

Ця форма правління відома в історії ледве чи не раніше, ніж інші форми політичної організації суспільства. Державні форми демократії були досить добре відомі античному світу: Стародавній Греції і Римі та європейському Середньовіччі з його демократичними містами - державами (Венеція, Женева). Про демократію писали Арістотель, Платон та ін.

Арістотель

Платон

Влада народу знаходила первісне відображення ще у родовій або безпосередній демократії, у військовій, поєднаній з деспотією, демократії. Пізніше становлення міст - держав у Давніх Афінах сприяло розвитку безпосередньої демократії, а за часів Давнього Риму було випробувано зразки поєднання елементів демократії з іншими формами правління. Для вирішення проблемних питань, пов’язаних із втіленням народовладдя в складних державних утвореннях, був запропонований новий концепт представницької демократії, що досі є класичним для політичної науки. Становлення представницької демократії, основним етапом якого стало впровадження загального виборчого права, тривало в Європі фактично до другої половини ХХ століття. За цей час сформувалося нове за рівнем розвитку суспільство, що характеризується дослідниками як „постіндустріальне”, „інформаційне”, „постмодерне”, „постматеріальне”. За таких умов демократія, як форма організації та здійснення влади, постає перед необхідністю модернізації та пошуку відповідей на виклики сучасного світу .

Сьогодні, насамперед, важливо звернути увагу на проблеми, що ускладнюють реалізацію основного демократичного принципу – народовладдя.

Для забезпечення втілення волі народу вже декілька століть використовується представницька система, яка поступово еволюціонувала до загального виборчого права.

Але, на думку багатьох дослідників, й досі складно говорити про досягнення оптимального рівня участі громадян в організації та здійсненні влади.

По-перше, вибори дають громадянам лише періодичну можливість висловлення своєї думки, а їх результати скоріше є сукупністю тих чи інших короткотермінових інтересів виборців, ніж раціональною волею народу, яку можна представити. 

По-друге, рівень політичної участі у країнах з розвиненою демократією (де виборча явка часто не перевищує 50–60%) викликає сумніви у реальному представницькому характері обраної влади. Крім того, на практиці вплив громадян на своїх представників досить ускладнений, що дозволяє представницьким органам від виборів до виборів працювати у режимі достатньої автономії. Таким чином, представництво у сучасній демократії стає скоріше механізмом заснування найвищого органу державної влади, для легітимації якого важлива участь великої кількості громадян, ніж ефективним способом втілення волі народу.

Недостатність механізмів політичної участі громадян у електоральному процесі та поза ним призводить до певної „елітизації” політики. 

Виконання громадянами своїх демократичних обов’язків стає дедалі не істотнішим порівняно із впливом професійних політиків. 

Чому? Через відсутність у громадян достатніх знань, раціональності та часових ресурсів для активної участі у політичному житті.  

"Чому демократії обирають погану політику” Б. Каплан наводить дані опитувань, згідно з якими більшість громадян  не в змозі назвати жодну з гілок влади, дати визначення термінам „ліберальний” чи „консервативний”, розрізняти поняття "соціал-демократи" та "неоконсерватори" і т. п.

 За таких умов неабиякий вплив на прийняття рішень виборцями мають комунікативні технології. Витонченість технік переконання, одержимість PR-технологіями, інші хитрощі „комунікації” прищеплюють виборцям схильність неточно бачити ситуацію та змушують їх оцінювати політиків за емоційними враженням, а не за підсумками діяльності . Дещо викривлене розуміння політики більшістю виборців сприяє розвитку популістських ознак демократії – підтримку отримують політики, що декларують неефективні але популярні рішення складних соціально-економічних проблем.

 Парадоксом демократії є суперечності, викликані недосконалістю механізму балансування інтересів більшості та меншості. Громадяни, що в результаті голосування становлять меншість, змушені дотримуватися прийнятого рішення, хоча мають протилежні переконання. Усвідомлення можливості опинитися у такий ситуації формує у громадян думку про невигідність участі у широкомасштабних виборах, хоча, з іншого боку, неучасть у виборах також призводить до небажаного результату .

Демократизація політичної системи в Україні потребує вирішення широкого кола проблемних питань. Суттєвою є необхідність удосконалення виборчого процесу, усвідомлення політичною елітою та населенням переваг демократичних процедур і практик, незважаючи на певні внутрішні суперечності демократії.

У нашій бібліотеці проходить інформаційна виставка до Міжнародного дня демократії: