З піснею через світ

У бібліотеці для дорослих №11 відбувся захід, присвячений 150-річчю від дня народження видатного українського композитора, диригента та етнографа Олександра Антоновича Кошиця. У читальній залі бібліотекарі підготували викладку-персоналію «З піснею через світ», щоб познайомити відвідувачів з життєвим шляхом цієї непересічної постаті.

«Пісня рятувала мене… Вона стала нарешті тим єдиним, чому я служу і вклоняюсь, як моїй святині», — ці слова самого Кошиця якнайкраще передають його відданість українській пісні. Він був справжньою людиною-епохою, яка своєю невтомною працею прославляла Україну на весь світ.

Олександр Кошиць народився 12 вересня 1875 року в селі Ромашки на Київщині. Здобуваючи освіту в Київській духовній семінарії, він отримав ступінь кандидата богослов’я, але обрав інший шлях. У 1902 році він почав викладати на Кубані, де захопився етнографією. Завдяки дружбі з Симоном Петлюрою та підтримці Миколи Лисенка, Кошиць здійснив експедиції по козацьких станицях у 1903–1905 роках збирав і записавши понад 500 народних пісень , які згодом опублікував у збірці «500 кубанських народних пісень». Ця робота принесла йому золоту медаль, хоча більшість матеріалів, на жаль, було втрачено. Єдиний примірник зберігся в архіві самого Кошиця у Вінніпезі, в Канаді.
Повернувшись до Києва, він продовжив навчання у музично-драматичній школі Миколи Лисенка та швидко став відомим диригентом і композитором. У 1916 році він уже очолив Київську оперу.

1917 рік став поворотним для Кошиця. Після краху Російської імперії він активно долучився до розбудови української культури, ставши членом Театрального Комітету та очоливши Музичний відділ Міністерства народної освіти УНР. Його найбільшим досягненням стало керівництво Українською республіканською капелою, яка в 1919–1924 роках здійснила тріумфальне світове турне. Саме Кошиць показав світу красу української пісні, відкривши її для мільйонів слухачів.

Навіть на чужині, у вимушеній еміграції, він продовжував творити. У Нью-Йорку, рятуючись від міської метушні, він писав свої мемуари, зокрема тритомник «З піснею через світ». Ці спогади є безцінним джерелом інформації про його життя та епоху.
Тікаючи від міської метушні, несамовитого ревіння автомобілів та задухи від вихлопних газів, він шукав порятунку за межами «чужого, страшного та шаленого» Нью-Йорка. Таким порятунком для нього була садиба о. Олександра Нижанківського в місті Seymour (штат Connecticut), де й провів кілька місяців. Саме тут, на свіжому повітрі, він знаходив «ліки на душу» і, «смертельно стомлений» від безробіття, почав писати свої «мемуари». Дві книги його «Спогадів» вийшли у Вінніпезі у 1947 та 1948 роках. Тритомник «З піснею через світ» (Із «Щоденника» О. Кошиця) було видано відповідно у 1952, 1970 та 1974 роках.
Як в радощах, так і в печалях на вибоїстих дорогах життя його завжди оберігала рідна українська пісня: «Доля дала мені найбільше щастя – балакати наче в якомусь містичному тумані з самою історією, чути, як б’ється серце всієї нації, сама моя батьківщина шепотіла мені на вухо усі свої жалі, свої образи, свої скарги, свої сподівання… Пісня рятувала мене. Вона рятувала мене персонально. Вона стала нарешті тим єдиним, чому я служу і вклоняюсь, як моїй святині» (Спогади. Ч. 2. – С. 47).
Щоб зацікавити дізнатися про українського композитора не лише дорослих, а й дітей, бібліотекарі за допомогою штучного інтелекту створили інтерактивний Storybook. Це сучасний інструмент, що в доступній формі розповідає про життєвий шлях Олександра Кошиця.

Щоб переглянути перейдіть за посиланням
Олександр Кошиць

У Києві є дві пам'ятні дошки Олександру Кошицю, обидві встановлені на Андріївському узвозі у 2021 році. Одна з них знаходиться за адресою Андріївський узвіз, 13 (будинок Листовничого), а інша — за адресою Андріївський узвіз, 22. Дошки встановлені на будинках, де жив видатний композитор, диригент і етнограф. 
Завітайте до нашої бібліотеки, щоб ознайомитись з цим та іншими матеріалами, що сприяють пізнанню нашої багатої культури!

Через книгу до добра і знань

"Книга — казкова лампа, що дарує людині світло на самих далеких і темних дорогах життя." А. Упіт

Світ книг сьогодні вражає своєю різноманітністю: поряд із традиційними виданнями існують справжні витвори мистецтва, виготовлені з незвичайних матеріалів, таких як дерево або метал, і мають химерні форми.

До Дня знань, щоб підкреслити важливість читання, бібліотека для дорослих №11 організовує караван книг "Через книгу до добра і знань". Ця подія підтверджує слова Миколи Амосова, який вважав, що "любов до книги — необхідна умова загальної культури людини. Без неї неможливо стати хорошим спеціалістом у будь-якій галузі знань." Тому незалежно від того, як виглядає книга, її справжня цінність — у знаннях, які вона дарує.

Найцікавіші книги світу:

Атлас Кленке, який вважається найбільшою книгою в світі, вперше представили публіці на виставці в Британській бібліотеці, присвяченій географічним мапам.

Атлас заввишки 1,75 метри і шириною 1,9 метри був подарований голландським купцем Йоханнесом Кленке королю Англії Карлу II у 1660 році з нагоди реставрації монархії. Таким чином купець сподівався завоювати симпатії Карла.

У книзі знаходяться — 39 географічних мап, в тому числі мапи земних континентів, Британії та інших європейських країн. Для того, щоб підняти атлас, потрібно шестеро осіб.



Митець з Афін Ілан Мануаш створив найдовшу у світі книгу.  Книга ONEPIECE нараховує 21 450 сторінок.

Автором манги не є Ілан Мануаш, але саме він створив це унікальне видання, об’єднавши всі томи популярної манги One Piece, яку написав Ейічіро Ода.

Фото з сайту izum.ua

Книга “Це Мухаммед” була представлена в Дубаї 15 березня 2012 року й одразу здобула титул найбільшої книги у світі від Книги рекордів Гіннеса. Її розміри вражають: висота 8,06 метра (більше за двоповерховий автобус), ширина 5 метрів і товщина 40 см. Загальна вага — 1500 кг, що робить її справжнім важковаговиком у світі літератури.

Книга Szinpetri -це найбільша книга у світі, створена вручну з використанням традиційних методів, у 2011 році в Угорщині та важить 1420 кг, маючи розміри 4,18 х 3,77 м та містить 346 сторінок. 

Вона присвячена місцевій флорі та фауні, має дерев'яні обкладинки, зроблені зі шведської деревини, та виконана у стилі стародавніх фаліантів. 

Гігантський кодекс

 За легендою, створена ченцем-переписувачем завдяки допомозі Диявола

Codex Gigas, створений у XIII столітті в монастирі Подлажице, є унікальним рукописом, що об'єднує богословські, наукові й історичні знання середньовіччя. Його походження оповите таємницями й легендами. 

За однією з легенд, ченцеві, що вчинив злочин, дали шанс уникнути покарання, якщо він створить манускрипт за одну ніч. Не маючи змоги завершити роботу самостійно, чернець начебто уклав угоду з Дияволом. На 290-й сторінці рукопису представлений портрет Диявола, знаковий для тогочасного мистецтва.
Науковці вважають, що манускрипт міг бути написаний однією людиною протягом 20–30 років, завершивши його у 1230 році. Спочатку Codex Gigas складався з 640 сторінок розмірами 915×508 мм. Товщина книги становить 22 см, вага — 75 кг.

Найдовшою книгою у світі з папірусу є твір під назвою «Фантастично» (Fantastico), який має довжину понад 1856 метрів і складається з 11 казок, намотаних на жердину. Цей рекорд був встановлений у 2009 році в місті Кастелло, коли 400 учнів, їхні родини та викладачі працювали над створенням цієї гігантської папірусної книги. 

Найменшою книгою у світі є українська мікромініатюра «Кобзар» Тараса Шевченка, створена майстром Миколою Сядристим, площа якої становить лише 0,6 квадратного міліметра, а сторінки можна перегортати лише кінчиком гострої волосини. Інші кандидати на це звання включають японську книгу «Мурашки» (1,4х1,4 см) та мікрокнигу з Англії «Старий Король Коль» (1х1 мм), хоча «Кобзар» Сядристого вважається найменшою з відомих. 

У 2013 році японське видавництво «Топпан» випустило мікрокнижку розміром з вушко голки. Надрукований на 22 сторінках ілюстрований альманах популярних японських квітів продається разом зі збільшувальною лінзою. 

До цього наймініатюрнішою вважалася книга, що зберігається в Уельській Національній бібліотеці в м. Аберістуїт. Збірник дитячих віршів «Старий Король Коль» складається з 12 сторінок, але розміром — всього міліметр на міліметр. Прочитати його можна тільки за допомогою мікроскопа.

Кулінарна книга Well Done, яку перед прочитанням необхідно запекти

Ця книга була створена хорватськими книговидавцями. Щоб текст постав і був читабельним, книжку потрібно загорнути у фольгу, помістити в духовку та випікати при температурі 100° впродовж 25 хвилин. Якщо не дотримуватися ретельно інструкцій, збірка рецептів просто згорить. 

Дитяча книга на дерев'яній ніжці була виготовлена ​​у 12 столітті. Її зміст – це алфавіт та короткі тексти для читання дітьми. Таку книгу можна було використовувати скільки завгодно разів – тонкий роговий шар захищав її від будь-яких пошкоджень.

Коли книга — це витвір мистецтва усе це — спроба видавців привернути увагу, надати книзі особливого статусу, зробити її частиною інтер'єру або колекції.

Такі нестандартні видання, безумовно, цікаві. Вони демонструють креативність дизайнерів та видавців, стають об’єктами обговорення. Але чи справді вони виконують головне завдання книги — передавати знання та емоції?

Попри всю привабливість сучасних креативних видань, ніщо не зрівняється зі звичайною книгою. Такою, що пахне свіжим друком, має просту обкладинку та знайомий шрифт. Вона не відволікає, а, навпаки, допомагає повністю поринути в історію, відчути її сюжет і глибину.

Така книга — наш надійний провідник до знань і мудрості. Тримаючи її, ми не просто тримаємо предмет, а відкриваємо цілий новий всесвіт. Всесвіт, який не потребує яскравих спецефектів, адже його міць — у словах, що утворюють речення, а ті — історії, що глибоко торкаються наших сердець.

Тому, замість того, щоб шукати екстравагантні видання, просто зайдіть до бібліотеки. Візьміть до рук звичайну книгу — можливо, вона трохи потерта, але від цього лише тепліша. Відчуйте її вагу, перегорніть сторінки і просто читайте.

Саме так, завдяки простій книзі, ми відкриваємо для себе нові горизонти, стаємо мудрішими, а знання передаються з покоління в покоління. Найбільша цінність книги — не у її зовнішньому вигляді, а в тому, що вона може подарувати нашій душі та розуму.

Запрошуємо завітати до Публічної бібліотеки №11, вул. А. Мельника, 21 та обрати свою книгу. 

А яка ваша улюблена книга? Поділіться своїми думками в коментарях!

Героям слава!!! - лине аж за край.

29 серпня – День пам'яті загиблих захисників України.
В бібілотеці для дорослих № 11 представлена виставка-пам’ять "Героям Слава!!!" - лине аж за край, Їх зустрічає мама Україна!", до Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

    Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

    Публічна бібліотека 11 долучилася до всеукраїнської акції пам’яті полеглих Захисників України "Стіл пам’яті 2025 – зарезервовано для найсміливіших серед нас!"
що відбудеться 29 серпня – у День пам’яті Захисників України.
  Минулого року до ініціативи приєдналися понад 800 закладів у всіх регіонах країни.
   На честь полеглих Героїв у резервується та сервірується стіл. Увесь день цей стіл залишатиметься вільним – символічно чекаючи свого важливого гостя, який, на жаль, вже не повернеться.

Стіл пам"яті в нашій бібліотеці зарезервований для бійця батальйону ,,Свобода’’ 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України, сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України

 Максима Олійника ,,Мінора’’.

Народився 19 березня 2001 в місті Київ. Навчався в 159-й школі міста Києва. Пізніше навчався в Національному авіаційному університеті.

У березні 2022 року Максим став бійцем територіальної оборони на Оболоні в м. Києві. Згодом був оголошений набір до батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії для захисту України на східних рубежах. Пройшовши підготовку, Максим в кінці квітня у складі третього батальйону спільно із сотнею побратимів вируших в район Рубіжного. Майже місяць був на «нулі». Отримав контузію.

Загинув 10 серпня 2022 року внаслідок отримання поранень у районі н. п. Зайцеве Бахмутського району Донецької області.Похований на Лук’янівському кладовищі.

Нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно).
Батько Максима В’ячеслав Олійник уклав про нього книгу-присвяту спогадів ,,Воїн на псевдо Мінор: війна, прощання, пам’ять…’’

Створена експозиція про життя та бойовий шлях Максима в селі Тарасівка, де вони проводили час влітку.
Є згадка про нього на території військового ліцею у Боярці.
Його фото розміщене на Алеї героїв Солом’янської району міста Києва.
На фасаді Київської спеціалізованої школи №159 встановлено меморіальну дошку на честь її випускника Максима Олійника.

  Стіл пам’яті – це проста, але надзвичайно важлива дія, яку ми творимо разом для вшанування людей, що віддали життя за Україну, за кожного з нас. Це – наша вдячність, солідарність і турбота. Це пам’ять, яка живе серед нас.
У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч Захисників і Захисниць України, полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні.

Хронологія подій:
У 1991 році Україна відновила свою незалежність, але Російська Федерація не полишала своїх зусиль відновити контроль над українською територією. Після приходу до влади в Росії колишнього офіцера КДБ Володимира Путіна цей тиск значно посилився.

• Євромайдан

21 листопада 2013 року в Києві розпочався Євромайдан, який започаткував Революцію Гідності. Основною вимогою протестувальників було повернення України на європейський шлях розвитку та підписання угоди про асоціацію з ЄС, від чого відмовився тодішній президент Віктор Янукович. Протистояння завершилося смертю 107 учасників, відомих як Небесна сотня. Янукович втік до Росії і закликав Путіна ввести війська для відновлення влади.

• Трагедія в Іловайську.

З початку серпня 2014 року точаться запеклі бої за Іловайськ – ключовий транспортний вузол Донбасу. Хоча українські війська майже захопили місто, Російська Федерація ввела проти них регулярні війська (близько 4 тис. солдатів і офіцерів). 29 серпня, незважаючи на запевнення про безпечний вихід з оточення, російські війська обстріляли українські колони. Україна втратила 366 убитими, 429 пораненими, 158 зниклими безвісти, 300 полоненими. 5 вересня було підписано Мінський протокол.

• Оборона Донецького аеропорту.

Бої на Донеччині тривали 242 дні (26 травня 2014 року – 22 січня 2015 року) і стали символом непереможності Збройних Сил України. Після знищення терміналів українські захисники відступили, втративши понад 200 бійців. Втрати противника склали близько 1 тис. осіб, у тому числі й найманці російського спецназу. Саме тоді з’явився термін «кіборги», як називали захисників аеропорту.

• Бої за Дебальцеве.

Взимку 2015 року точилися запеклі бої за Дебальцевський плацдарм. З обох боків воювали десятки тисяч солдатів і сотні одиниць техніки. Противник мав значну перевагу: три танки та чотири артилерії. 12 лютого було підписано Мінськ-2, але бої тривали. 18 лютого українські війська організовано відійшли з міста, зазнавши втрат: за офіційними даними, загинуло 136 бійців, поранено 331 (за іншими даними — 269).

• Позиційна фаза війни.

Після Дебальцевської битви лінія фронту стабілізувалася, бої набули позиційного характеру. Обстріли тривали щоденно, українські війська зазнавали втрат. Остання масштабна атака бойовиків сталася в червні 2015 року під Мар'їнкою, але була відбита силами АТО.

• Повномасштабне вторгнення.

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабний наступ, прикриваючись риторикою «демілітаризації та денацифікації України», тобто власне намагаючись знищити национальну належність українців, їх єднання за етнічною ознакою державоутворюючої нації, Росія розпочала спецоперацію з переростанням її у військові дії, у війну.  Були атаковані аеродроми та військові об’єкти по всій країні, а російські війська вторглися з території Білорусі, Криму та РФ. Вторгнення розгорнулося на кількох стратегічних напрямках: Північно-Західному, Східному та Південно-Західному.

24 лютого – 01 квітня 2022 р. – героїчна оборона Києва.

Початок квітня 2022 р. – звільнення Київщини, Чернігівщини, Сумщини.

24 лютого – 20 травня 2022 р. – героїчна оборона Маріуполя.

8 березня – 20 травня 2022 р. – героїчна оборона „Азовсталі”.

Вересень 2022 р. – звільнення більшої частини Харківської області (в ході Харківської наступальної операції).

8 жовтня 2022 р. – підрив Кримського моста.

11 листопада 2022 р. – звільнення Херсона (в ході Херсонської наступальної операції).

6 червня 2023 р. – підрив росіянами Каховської ГЕС. 

Початок червня 2024 р. – одержання дозволу на використання західного озброєння дальної дії по території агресора (росії). Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Ця війна триває, і щодня вона впливає на життя кожного з нас. Ми переживаємо горе втрат, руйнування міст та інфраструктури, а також мільйони біженців і внутрішньо переміщених осіб.  Але, незважаючи на всі труднощі, український народ продовжує боротися за своє право на самовизначення. Пам'ять про тих хто захищав і захищає нас сьогодні залишається в наших серцях та книгах.

Лапи вгору за читання

   Хто сказав, що книги – єдині найкращі друзі людини? Цього разу ми вирішили присвятити наш захід нашим вірним чотирилапим друзям! Напередодні Міжнародного дня собак наша бібліотека провела дивовижний нон-стоп захід під назвою «Лапи вгору за читання». Це був день, наповнений радістю, захопливими історіями та, звісно, пухнастими гостями!

Ми представили колекцію книг, присвячених собакам – від класичних творів до сучасних історій, від енциклопедій про породи до коміксів. Кожен міг знайти щось до душі!

Маленькі відвідувачі познайомились з книгою Лариси Ніцой "Навіщо песикові гавкати".

Під час майстер-класу діти виготовили рухому іграшку - собаку з якою залюбки гралися.

Мета виготовлення рухомої іграшки — це навчання дітей і дорослих виготовленню механізмів, розвиток технічного мислення, просторової уяви, творчих здібностей та конструкторських навичок шляхом ознайомлення з різними технологіями та інструментами, а також виховання охайності, уважності та інтересу до технічної творчості.

Ми віримо, що читання може об'єднувати не лише людей, а й наших улюбленців. Тому наш захід мав подвійну мету: відзначити Міжнародний день собак та показати, як важливо прищеплювати любов до книг змалечку, використовуючи цікаві та інтерактивні формати.

Вірний друг у мене є

26 серпня – це особлива дата для всіх любителів собак, адже саме цього дня відзначається Міжнародний день собак. Це свято присвячене нашим вірним чотириногим друзям, які здавна супроводжують людину на її шляху.В нашій бібліотеці проводиться виставка - колаж дитячих робіт до Міжнародного дня собак.

          Історія свята.
  Хоча собаки були одомашнені тисячі років тому і завжди були невід’ємною частиною життя людини, офіційне свято на їхню честь з’явилося відносно недавно. 

   Ідея святкування Міжнародного дня собак належить захиснику прав тварин та експерту з способу життя домашніх тварин Коллену Пейджу. Мета цього свята – привернути увагу до важливості захисту тварин, а також відзначити особливе місце собак у житті людини.

   Міжнародний день собак – це не просто привід погладити свого улюбленця, а й можливість:

•  Висловити свою вдячність собакам за їхню любов, відданість і підтримку.
•  Звернути увагу на проблему бездомних тварин і допомогти притулкам.
•  Нагадати людям про необхідність дбати про своїх вихованців і відповідально підходити до питання їх утримання.

Традиції та звичаї.

Хоча Міжнародний день собак – це досить молоде свято, воно вже має свої неписані правила:

• Прогулянки з собаками: Найпопулярніший спосіб відзначити це свято – це влаштувати довгу прогулянку зі своїм улюбленцем.
• Фотосесії: Багато власників собак влаштовують фотосесії своїм улюбленцям і діляться знімками в соціальних мережах.
• Благодійні акції: Організовуються різноманітні благодійні акції на користь притулків для тварин.
• Конкурси та фестивалі: Проводяться конкурси краси, змагання з аджиліті та інші заходи для собак.

В Україні Міжнародний день собак відзначається все більше людей. У цей день проводяться різноманітні заходи:
    Влаштовуються флешмоби, під час яких власники собак збираються разом і гуляють зі своїми улюбленцями.
    Організовуються майстер-класи з дресирування собак, грумінгу та інших навичок, необхідних для догляду за тваринами.
    Проводяться ярмарки, на яких можна придбати товари для тварин і допомогти притулкам.

Цікаві факти про собак.
   Собаки розуміють понад 160 слів.
   Собаки здатні відчувати радість, смуток, гнів і інші емоції.
   Собаки покращують здоров’я: власники собак мають менший ризик серцево-судинних захворювань і частіше ведуть активний спосіб життя.

У серці з тобою, моя Україно!

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акту проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу та самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода та гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність.

До урочистої дати бібліотекарі підготували книжкову виставку,

караван історій про події, які наближали нас до незалежності,

 та майстер-клас для дітей.

На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

Караван історій:

22 серпня 1992 року президент Української Народної республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав'юк урочисто, у присутності президента, голови Верховної Ради і прем'єр-міністра України склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР і проголосив молоду державу правонаступницею УНР.

Складаючи повноваження, уряд УНР у вигнанні виконував постанову Трудового Конгресу (парламенту УНР) 1919 року, яка була підписана головою Директорії УНР Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави.

ДЦ УНР - представництво Української народної республіки на еміграції з кінця 1919 року, коли в Україні почала встновлюватися більшовицька влада.

Українська Народна Республіка створена після російської революції 1917, існувала до підписання Ризького миру між Польщею та Радянською Росією, в березні 1921.

Українська Народна Республіка у вигнанні (1921–1992)
(в Парижі та Празі до 1945, у Мюнхені 1945–1992)

Президент Української Народної Республіки в екзилі — колишня офіційна посада українського уряду у вигнанні після Другої світової війни. Посада була реорганізована з посади голови директорії України. 10 липня 1948 року ухвалено «Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі», який був скоординований поміж різними українськими політичними організаціями. Андрій Лівицький, який був головою Директорії, погоджений Українською Національною Радою як президент Української Народної Республіки в екзилі.
З 1948 по 1992 рік було чотири президенти УНР у вигнанні.

Лівицький Андрій Миколайович (10 липня 1948 — 17 січня 1954)
Витвицький Степан Порфирович (6 березня 1954 — 9 жовтня 1965)
Лівицький Микола Андрійович (22 березня 1967 — 8 грудня 1989)
Плав'юк Микола Васильович (8 грудня 1989 — 22 серпня 1992)

15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки. При цьому Українська Народна республіка відмовлялася від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР.

Офіційна заява ДЦ УНР звучала так:

"Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки.

Дано в Києві, 22 серпня 1992 року.

За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі:
Микола Плав'юк - Президент УНР в екзилі,
Іван Самійленко - Голова Уряду УНР в екзилі
Михайло Воскобійник - Голова УНРади".

Знакова деталь: з боку української влади процес координував Іван Тимченко - майбутній перший голова Конституційного суду.

"Цей акт [складення повноважень і проголошення правонаступництва] має нагадати всім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію... від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки, - визнав тоді Леонід Кравчук. - ...І принагідно запевнити, що ми докладемо всіх зусиль, щоб ніколи жодного громадянина не було вигнано за межі України. Місця на нашій землі немає лише нашим ворогам".

З цього випливає цікавий висновок.

У вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво👇, згідно з яким Україна проголошувала себе наступницею Української РСР. Тож фактична передача повноважень уряду УНР першому президенту незалежної України означала також закінчення протистояння урядів УНР та УРСР, яке тривало з 1920-их років.

Незалежна Україна примирила обидві сторони історичного конфлікту.

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                  Про правонаступництво України 
 

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст.617 ) 

     Стаття  1.  З  моменту  проголошення  незалежності    України 
найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в 
депутатському складі Верховної Ради Української РСР. 

     Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території 
України    діє    Конституція    (Основний  Закон) Української РСР 
( 888-09 ). 

     Стаття 3. Закони  Української  РСР  та  інші  акти,  ухвалені 
Верховною Радою  Української  РСР,  діють  на  території  України, 
оскільки вони  не  суперечать  законам  України,  ухваленим  після 
проголошення незалежності України. 

     Стаття  4.  Органи  державної  влади  і  управління,   органи 
прокуратури, суди  та  арбітражні  суди,  сформовані  на  підставі 
Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до 
створення  органів  державної  влади   і    управління,    органів 
прокуратури,  судів  та  арбітражних  судів  на  підставі    нової 
Конституції України. 

     Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію 
України  від  інших  держав,  та  кордон  між  Українською  РСР  і 
Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16  липня 
1990 року є державним кордоном України. 

     Стаття  6.  Україна  підтверджує   свої    зобов'язання    за 
міжнародними  договорами,   укладеними    Українською    РСР    до 
проголошення незалежності України. 

     Стаття 7. Україна є правонаступником  прав  і  обов'язків  за 
міжнародними договорами Союзу РСР, які не  суперечать  Конституції 
України та інтересам республіки. 

     Стаття 8. Україна дає  згоду  на  обслуговування  зовнішнього 
боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990  року  в  частині,  яка 
визначається окремою міждержавною угодою.

     Україна не  несе  зобов'язань  за  кредитними  договорами  та 
угодами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991  року  без  згоди 
України. 

     Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення 
незалежності України постійно проживали на  території  України,  є 
громадянами України.

     Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину 
України  незалежно  від  національної  належності та  інших  ознак 
відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

     Порядок збереження, набуття  і  втрати  громадянства  України 
регламентується Законом про громадянство України ( 1636-12 ). 

 Голова Верховної Ради України                          Л.КРАВЧУК 

 м. Київ, 12 вересня 1991 року 
        N 1543-XII 

«Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

«Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер».

Ліна Костенко

24 серпня є і завжди буде символічним і надзвичайно важливим днем для українців у всьому світі, навіть попри щохвилинне зухвале намагання ворога зламати наш дух та знищити нас фізично. З 2014 року цей день набув ще більшої знаковості, адже волю, свободу і незалежність нам доводиться виборювати зі зброєю в руках.