У серці з тобою, моя Україно!

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акту проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу та самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода та гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність.

До урочистої дати бібліотекарі підготували книжкову виставку,

караван історій про події, які наближали нас до незалежності,

 та майстер-клас для дітей.

На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

Караван історій:

22 серпня 1992 року президент Української Народної республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав'юк урочисто, у присутності президента, голови Верховної Ради і прем'єр-міністра України склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР і проголосив молоду державу правонаступницею УНР.

Складаючи повноваження, уряд УНР у вигнанні виконував постанову Трудового Конгресу (парламенту УНР) 1919 року, яка була підписана головою Директорії УНР Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави.

ДЦ УНР - представництво Української народної республіки на еміграції з кінця 1919 року, коли в Україні почала встновлюватися більшовицька влада.

Українська Народна Республіка створена після російської революції 1917, існувала до підписання Ризького миру між Польщею та Радянською Росією, в березні 1921.

Українська Народна Республіка у вигнанні (1921–1992)
(в Парижі та Празі до 1945, у Мюнхені 1945–1992)

Президент Української Народної Республіки в екзилі — колишня офіційна посада українського уряду у вигнанні після Другої світової війни. Посада була реорганізована з посади голови директорії України. 10 липня 1948 року ухвалено «Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі», який був скоординований поміж різними українськими політичними організаціями. Андрій Лівицький, який був головою Директорії, погоджений Українською Національною Радою як президент Української Народної Республіки в екзилі.
З 1948 по 1992 рік було чотири президенти УНР у вигнанні.

Лівицький Андрій Миколайович (10 липня 1948 — 17 січня 1954)
Витвицький Степан Порфирович (6 березня 1954 — 9 жовтня 1965)
Лівицький Микола Андрійович (22 березня 1967 — 8 грудня 1989)
Плав'юк Микола Васильович (8 грудня 1989 — 22 серпня 1992)

15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки. При цьому Українська Народна республіка відмовлялася від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР.

Офіційна заява ДЦ УНР звучала так:

"Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки.

Дано в Києві, 22 серпня 1992 року.

За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі:
Микола Плав'юк - Президент УНР в екзилі,
Іван Самійленко - Голова Уряду УНР в екзилі
Михайло Воскобійник - Голова УНРади".

Знакова деталь: з боку української влади процес координував Іван Тимченко - майбутній перший голова Конституційного суду.

"Цей акт [складення повноважень і проголошення правонаступництва] має нагадати всім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію... від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки, - визнав тоді Леонід Кравчук. - ...І принагідно запевнити, що ми докладемо всіх зусиль, щоб ніколи жодного громадянина не було вигнано за межі України. Місця на нашій землі немає лише нашим ворогам".

З цього випливає цікавий висновок.

У вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво👇, згідно з яким Україна проголошувала себе наступницею Української РСР. Тож фактична передача повноважень уряду УНР першому президенту незалежної України означала також закінчення протистояння урядів УНР та УРСР, яке тривало з 1920-их років.

Незалежна Україна примирила обидві сторони історичного конфлікту.

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                  Про правонаступництво України 
 

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст.617 ) 

     Стаття  1.  З  моменту  проголошення  незалежності    України 
найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в 
депутатському складі Верховної Ради Української РСР. 

     Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території 
України    діє    Конституція    (Основний  Закон) Української РСР 
( 888-09 ). 

     Стаття 3. Закони  Української  РСР  та  інші  акти,  ухвалені 
Верховною Радою  Української  РСР,  діють  на  території  України, 
оскільки вони  не  суперечать  законам  України,  ухваленим  після 
проголошення незалежності України. 

     Стаття  4.  Органи  державної  влади  і  управління,   органи 
прокуратури, суди  та  арбітражні  суди,  сформовані  на  підставі 
Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до 
створення  органів  державної  влади   і    управління,    органів 
прокуратури,  судів  та  арбітражних  судів  на  підставі    нової 
Конституції України. 

     Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію 
України  від  інших  держав,  та  кордон  між  Українською  РСР  і 
Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16  липня 
1990 року є державним кордоном України. 

     Стаття  6.  Україна  підтверджує   свої    зобов'язання    за 
міжнародними  договорами,   укладеними    Українською    РСР    до 
проголошення незалежності України. 

     Стаття 7. Україна є правонаступником  прав  і  обов'язків  за 
міжнародними договорами Союзу РСР, які не  суперечать  Конституції 
України та інтересам республіки. 

     Стаття 8. Україна дає  згоду  на  обслуговування  зовнішнього 
боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990  року  в  частині,  яка 
визначається окремою міждержавною угодою.

     Україна не  несе  зобов'язань  за  кредитними  договорами  та 
угодами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991  року  без  згоди 
України. 

     Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення 
незалежності України постійно проживали на  території  України,  є 
громадянами України.

     Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину 
України  незалежно  від  національної  належності та  інших  ознак 
відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

     Порядок збереження, набуття  і  втрати  громадянства  України 
регламентується Законом про громадянство України ( 1636-12 ). 

 Голова Верховної Ради України                          Л.КРАВЧУК 

 м. Київ, 12 вересня 1991 року 
        N 1543-XII 

«Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

«Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер».

Ліна Костенко

24 серпня є і завжди буде символічним і надзвичайно важливим днем для українців у всьому світі, навіть попри щохвилинне зухвале намагання ворога зламати наш дух та знищити нас фізично. З 2014 року цей день набув ще більшої знаковості, адже волю, свободу і незалежність нам доводиться виборювати зі зброєю в руках.