Безхмарний прапор – уособлення добра

 Прапор України — це не просто полотно двох кольорів, це жива історія багатовікової боротьби, незламності та мрії українського народу про свободу. Синій та жовтий, що сьогодні гордо майорять над нашою країною, несуть у собі глибокий зміст, переплітаючись із давніми традиціями та сучасними звершеннями.

 Для маленьких читачів бібліотекарі розповіли історію  прапора,

пограли в математичне лото

 та організували майстер клас

Перше відоме поєднання синього та жовтого кольорів на українських землях з'явилося ще у 13 столітті. За хронікою Бартоломея Зиморовича, Данило Галицький у 1256 році подарував Львову герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. Це стало одним з перших свідчень використання цих барв як символів. Найраніші відомі зображення лева зустрічаються на печатці з грамоти 1316 року князів Андрія і Лева ІІ. 

1410 року у Грюнвальдській битві Львівське військо виступило під синьою корогвою із золотим левом, що спинається на скелю

фото із вікіпедії

Протягом століть Україна виборювала свою незалежність, і козаки, основні захисники її кордонів, також використовували синьо-жовті мотиви у своїх знаменах. Козацькі прапори, прямокутні або скошені, часто мали блакитні полотнища із золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї або постатей святих. Це свідчило про давність і безперервність використання цих кольорів в українській геральдиці та символіці.

У 19 столітті, під час розквіту національного відродження, синьо-жовті кольори почали набувати нового, загальнонаціонального значення. Перша спроба створити прямокутний прапор з жовтого та блакитного кольорів була зроблена Головною Радою на Галичині. А вже у 1848 році, за ініціативи цієї ж Ради, на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. Це стало знаковим моментом, що передвіщав майбутнє офіційне затвердження національного стяга. 

Після Лютневої революції 1917 року, українські синьо-жовті прапори тріумфально з'явилися на вулицях Києва, Одеси та Харкова 16 березня 1917 року, символізуючи відродження національного духу.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як національного символу відбулося 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки (УНР). Цікаво, що протягом 1918–1920 років в УНР національний прапор двічі змінювали. Михайло Грушевський, голова Центральної Ради та перший президент України, пропонував прапор з блакитним тлом і золотим малюнком, де кількість зірок символізувала б кількість об'єднаних українських земель.

Прапор, який у 1918 році майорів над Ратушею, зберігався аж до п’ятдесятих років минулого століття у фондах Львівського історичного музею. На жаль, у п’ятдесятих роках його, разом з іншими музейними цінностями, за розпорядженням тодішнього директора музею спалили.

Сучасний Державний Прапор України був затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 року. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.


Український прапор є втіленням національної єдності, честі та гідності. Під його знаменом Україна йшла до проголошення самостійної держави, і сьогодні під ним наші воїни виборюють перемогу в ім'я свободи та незалежності. Прапор супроводжує українців у всіх важливих подіях: під ним зустрічають іноземних гостей, приймають присягу військовослужбовці, працюють посольства України, його урочисто підіймають у дні спортивних перемог та на міжнародних аренах.


Фейсбук 
Український прапор — це державний символ, це душа нації, що відображає її прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. Він нагадує про наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.