Голодомор "Чому сумує, плаче дзвін. І біль сердець в одне єднає?"

Встає історія з пітьми,

Словами фактів промовляє

І хоче, щоб судили ми,

Бо заповіт від мертвих має.

Вона бідою, горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє,

Бо там, де пам'ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. 

В бібліотеці відбувся захід, присвячений 90 -м роковинам пам'яті жертв Голодомору. Розповіли про хронологію подій репресій 1932-1933 років та пояснили, як у селян забирали останні харчі. Під час заходу транслювалися фрагменти документального фільму про ці жахливі події.

В історії бурхливого ХХ- го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Ці події сьогодні продовжують тримати одну із першочергових актуальностей в українському суспільному та політичному житті. Змінилось не одне покоління, більшість очевидців уже не має серед живих…

Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції охопив значну частину України. Голодомор 1932-33 років мав, насамперед, політичні чинники, він був наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних та незалежних від держави селян- підприємців, але й цілі покоління землеробського населення.

Коли говорять про Голодомор 1932-33 років, мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 років. Саме за ці 17 місяців в Україні загинули мільйони людей. Пік Голодомору прийшовся на весну 1933 року. Тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000- щогодини, майже 25 тисяч щодня…

Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію. Спогади очевидців викликають біль, сльози та співчуття.

“Зима тягнулась занадто довго. В багатьох опухали ноги, набрякало обличчя, в дітей роздулись животи, повсихали ручки і ніжки. Люди падали, як мухи. Їх підбирали на підводу, вивозили на цвинтар і там хоронили — закидали землею без домовини, священика, а бувало і без рідних, бо нікого не зосталося.

Люди сподівалися тепла, весни, думали, що, може, тоді виживуть. А коли вона прийшла, то скубли все, що почало зеленіти: кропиву, пшінку, лободу. Їли все, хто що бачив…” -Панасюк Василь.

“Коли почалася голодовка, стало багато людей вмирати. Ми з чоловіком тримали корову і коня. І от одного разу захворів кінь і чоловік попросив ветеринара, щоб прийшов подивитися. Ходив лікар декілька разів, ось прийшов і цього разу. Подивився та й сказав, щоб ми вийшли, він впорається сам. Ми повиходили. Через деякий час чоловік вирішив зайти подивитися. Тільки переступив поріг хліва, бачить — кінь лежить вже зарізаний, а лікар ріже м’ясо на кусочки і роздає сусідам. Я як побачила, стала дуже плакати. А люди їли м’ясо сире…"

"Рано навесні, тільки сніг зійде, біжимо на поле і шукаємо гнилої бараболі, щоб з’їсти. Збирали бруньки ліщини і пекли млинці. А то буває зберуся з молоком на базар до Стрижавки, продам його, а за ті грошенята йшла до магазину і купляла хліба. Несла його додому і не сміла і кусочка з’їсти сама.” -Панченко Ялина.

Великим порятунком була рослинна їжа. Щоправда, вона була сезонною, з весни до осені. Всі свідки розповідають, що дійсно, тоді в хід ішло все, що можна було знайти.

Млинчики, коржики, маторженики
Дуже часто використовували різні сурогати, щоб зміцнити страву, робили щось схоже на хліб. У різних регіонах цю страву називали по-різному: млинці, коржики, маторженики.Щоб зробити їх, брали лободу і додавали тирсу, висівки чи мелені жолуді, щоб трималося купи. Жолуді були гіркими. Тому спочатку їх вимочували, позбувалися гіркоти, а потім перемелювали і додавали до певних висівок.

Мільйони невинних жертв є постійним нагадуванням про загрозу режиму, який зневажає права і свободи людини. Тоталітарна комуністична влада свідомо чинила злочини проти людяності, знищувала українців як націю та намагалася викорінити нашу мову і культуру.

Ця трагедія назавжди залишиться в наших спогадах та наших серцях.  Кожне покоління повинно пам’ятати цю дату..Пам’ятати, щоб не повторити…

25 листопада, о 16:00 долучайтеся до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» в пам’ять про загиблих під час Голодомору 1932–33 років.

“Вільні творять майбутнє”

   Сьогодні українці відзначають День Гідності і Свободи. У цей день десять років тому українці вийшли на вулиці і повідомили всьому світу про свій цивілізаційний вибір.
                            
Цьогоріч День Гідності та Свободи проходитиме під затвердженним торік гаслом “Вільні творити майбутнє”. Головна ідея полягає у тому, що, попри різні політичні погляди, українці вміють об’єднуватися задля обстоювання основних цінностей. Прагнення свободи пробуджує гідність. Так було у 2004 році під час Помаранчевої революції та у 2013–2014 роках під час Революції Гідності.

Книги представленні на виставці в бібліотеці, нагадають з чого розпочався "Майдан" і що відбувалося далі. 

Українці обрали боротьбу за свободу, рівноправ’я, гідність і повагу. Українці протиставили свій вибір грубій силі авторитаризму та його зневажливому ставленню до українського народу.

Пророчими стали слова Євгена Коновальця про значення боротьби: “У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю”.

Українці стали свідомою та єдиною нацією. Те, що раніше розуміли одиниці, стало аксіомою для всіх.
Ця єдність проявилася у формуванні потужного волонтерського руху, що забезпечував усім необхідним тих, хто стояв на передньому краї.

Основою успіху Революції Гідності стала місцева громада. Самоорганізація, спільна дія місцевого самоврядування і простих мешканців українських міст врятувала Україну від хаосу і безладу. Надавалася медична допомога. Забезпечувався громадський порядок. Українці не ділилися на партії. Вони об’єдналися заради Свободи і Гідності, заради порятунку України.

Завдяки цій єдності і спільній дії здійснилася мрія багатьох поколінь нашого народу, висловлена Степаном Бандерою: “І прийде час, коли один скаже "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!” Сьогодні це гасло усіх українців. Це офіційне привітання армії, Національної гвардії, всієї України.

Сьогодні маємо пам’ятати ціну нашої Свободи і Гідності! Подякувати тим, хто поклав життя і здоров’я заради цих цінностей. Хто першим переступив через страх і повів за собою інших. Хто своєю щоденною працею зробив можливою боротьбу!

Сьогодні, як і десять років тому розбрат між нами сіють наші вороги. Теперішня війна – це новий Майдан, тепер вже в межах всієї країни… Але єдність, свобода та гідність важливіші за тимчасові економічні та соціальні труднощі. Усі перепони ми здолаємо, коли матимемо свою вільну державу сильних громад. Але втративши свободу, ми втратимо і шанс на добробут у майбутньому. Пам’ятаймо наша сила у суспільній згоді та єдності, бо згода будує, а розбрат руйнує!
З Днем Гідності і Свободи!
Слава українським героям!
Слава українському народу!
Слава Україні!

"Справжні причини війни", або як працює російська пропаганда

 В нашій бібліотеці проходить XR - виставка 3D. Виставка "Справжні причини війни, або Як працює російська пропаганда" є інтерактивною, технологічною, безкоштовною та всеосяжною, а кожна експозиція має супровід кожного експоната українською та англійською мовами.

Це унікальна виставка, що поєднує звичайні постери з віртуальною реальністю. Проєкт реалізувала ГО «Європейський Інститут Чорнобиля» у партнерстві з ініціативою «НотаЄнота». 

Ідея належить засновнику ГО Європейський Інститут Чорнобиля Валерію Коршунову.

Виставка XR детально пояснює, як побудована система російської пропаганди, розкриває основні техніки та методи, розвінчує багаторічну дезінформацію та маніпуляції проти України, а головне – показує на прикладах, до чого це може призвести на прикладі війни.

"Для перегляду виставки з 30 плакатів потрібен смартфон: встановіть мобільний додаток edAR, доступний як в Google Play, так і в App Store, наведіть його на зображення - і плакати оживуть. При цьому доступні фото, відео та текст, що ілюструють зміст, зашифрований під ілюстрацією".

“Дитячі душі на Землі нехай ніхто не ображає” Казкова мозаїка до Всесвітнього дня дитини

     Сьогодні, 20 листопада 2023 року, відзначається Всесвітній день дитини – свято взаєморозуміння та підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей зі всього світу.

  Всесвітній день дитини - це один з найважливіших днів у календарі, який покликаний нагадати нам, дорослим, про відповідальність за благополуччя і щастя дітей. Діти - найдорожче багатство кожної людини. Вони майбутнє держави, яке формується у сьогоденні. Заради їх щастя ми готові долати всі труднощі і перешкоди. В них - надія на щасливе майбутнє наших сімей, всього українського роду. Свято Всесвітній день дитини виникло в середині минулого століття, а саме в 1954-му році, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй затвердила свою резолюцію, рекомендувавши всім країнам відзначати цей день, починаючи з 1956-го року.

    У багатьох країнах світу в ці дні проводять великі свята. У Китаї кожній дитині до 14 років держава дарує маленькі подаруночки. В Індії вчителі разом з учнями розробляють сценарій з танцями і піснями, головна мета яких розвеселити дітей. В Японії день дитини влаштовують двічі: окремо для дівчаток і для хлопчиків.
   В Україні офіційно свято було встановлене у 2009 році. В цей час у кожному місті влаштовують святкові заходи для дітей. І ми, звичайно, даруємо радість спілкування в нашій бібліотеці.

   Дітей молодшого шкільного віку запросили до бібліотечної "Казкової мозаїки" та познайомили з Декларацією прав дитини. Адже кожній дитині потрібен світ, де вона може сміятися, танцювати, співати, вчитися жити на світі і бути щасливою. Якою б розумною і талановитою не була дитина, вона потребує турботи, уваги, піклування, любові, захисту і постійної підтримки з боку дорослих. Діти повинні залишатися дітьми до того, як стануть дорослими, і наш обов'язок - зробити все можливе, щоб допомогти їм рости в комфортному середовищі.  

 Мета сьогоднішнього заходу - розширити знання дітей про Всесвітній день дитини.

формувати патріотичні почуття, вчити усвідомлювати єдність своєї долі і долі Батьківщини, виховувати почуття чуйності, доброти, взаємодопомоги.

   Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю та Конвенцію про права дитини, кожна дитина має право на освіту, здоров’я, належну медичну допомогу, ім’я та громадянство. Кожна дитина по факту народження заслуговує на турботливе родинне середовище та захист від жорстокого поводження чи насильства.Спочатку розглянемо права дітей:

  Дитяча усмішка одна з найкрасивіших пам'яток в світі.

  Проте сьогодні перед Україною стоять нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на територіях всіх областей України та окупації окремих територій. Кожна дитина має право бути захищеною, розвиватися і навчатися для кращого майбутнього. Але не треба забувати і про обов'язки. Діти повинні розуміти, що крім прав у них є й обов'язки,які потрібно виконувати. Тепер розглянемо які ж обов'язки мають діти: 

   З учнями розігрували театральні сценки про порушення прав. Розглянули, коли порушуються права дітей та які обов'язки мають діти.

        Коли порушують права дитини?

Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

Коли її потреби ігноруються.
Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насилля або приниження.
Коли порушуються недоторканість дитини.
Коли дитину ізолюють.
Коли дитину залякують.
Коли вона немає права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.
Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
Коли її особисті речі не є недоторканими.
Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Плекаймо надію на швидку Нашу Перемогу та світле, веселкове i щасливе майбутнє наших дітей.

Підсумок

  Держави широко інформують про права, що містяться в Конвенції, як дорослих, так і дітей.

Дитя моє, права дитини завчи напам'ять.

Порадь і друзям почитать.

Хай прочитають тато й мама

– Закони всім потрібно знать.

Будь добрим сином (чи дочкою),

Поганим вчинком не зганьби

Ти роду власного ніколи.

Люби свою сім'ю і школу,

Свою Україну люби!

Великі виклики маленьких героїв у коміксах Олександри Шаповал

 Бібліотекарі  для молодших учнів гімназії НВК "Ерудит" організували зустріч із дитячею письменницею, мистецтвознавицею, популяризаторкою дитячого читання -  Олександрою Шаповал. 

Сьогодні Олександра познайомила нас зі своїми адаптаційними медіаосвітніми коміксами про вимушену імміграцію «Ми скоро повернемося...» та "Дім на долоньках".

Олександра Шаповал та художник Юрій Шаповал, подружжя,  створило медіаосвітній комікс для дітей «Ми скоро повернемось» та "Дім на долоньках", у якому розповідається про імміграцію родини за кордон на початку російсько-української війни, в художній формі показує складнощі адаптації родини під час вимушеного переїзду, переживання за рідних і дім, куди ще немає змоги повернутися через війну.  

Разом вони долають негаразди та труднощі, допомагають і підтримують одне одного та мають свій чарівний талісман. 

З розповіді письменниці, учні дізналися, що таке комікс, правила створення коміксів, етапи створення головних героїв 

коміксу "Ми скоро повернемось": Ляни  її брата Грицика, Жоржинки. У коміксі є нагадування для дітей, щоб вони не забули, що покласти у свою тривожну валізку.

Олександра поділилася ще кількома секретами, які ми не будемо розкривати. 

Дітям було цікаво, у них світилися оченята, задавали питання, розповідали про свої перші спроби створення малюнків для коміксів. Тепер кожен може створити свій власний комікс вдома, знаючи всі правила.

Окрім цікавої історії, комікси розвивають навички критичного оцінювання медійних повідомлень та відповідального ставлення до споживання і поширення інформації. 

Висловлюємо щиру подякую Олександрі Шаповал за цікаву корисну зустріч та її  цікаві, змістовні і потрібні комікси!

Толерантність. Це стосується кожного.

Толерантність - одна з якостей сучасної людини.

Сьогодні гостро стоїть питання нехтування учнями та молоддю загальнолюдськими цінностями, порушення особистих прав людини та нетерпимості один до одного. Тому дуже важливо навчити дітей бути толерантними, жити в злагоді та добросусідстві, поважати інших людей та їхні думки.
З метою ознайомити учнів з поняттям "толерантність", визначити основні характеристики толерантності, навчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі та виховувати чуйність, взаємоповагу, бібліотекарі запросили учнів молодших класів на бібліотечний урок толерантності.
Читали казки про толерантність і доброту, виконувати ролі різних персонажів та відтворювали ситуації, які вказують на важливість толерантності.

 

Вміння поводитися толерантно може стати рисою характеру і таким чином забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди краще усвідомлюють власні недоліки та вчителів. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують інших у своїх проблемах. Вони не перекладають провину на інших. Толерантні люди не малюють світ у двох кольорах - чорному і білому. Вони готові слухати і розуміти погляди інших, тому що не зациклюються на відмінностях між "я" та "іншими". Почуття гумору та вміння сміятися над власними слабкостями - особлива риса толерантних людей.

Толерантність у суспільстві є чи не найяскравішим показником культурного рівня його членів. У суспільствах з низьким культурним рівнем проблема толерантності стоїть гостріше. Толерантність розвивається з раннього віку. Діти беруть за взірець свою сім'ю та батьків, формують певні погляди та принципи. Перевиховати їх у майбутньому не завжди вдається, навіть під загрозою державного примусу, особливо застосування юридичної відповідальності. Толерантність означає повагу до людей, які сповідують різні релігії, мають різні політичні погляди та переконання.

Толерантність – це готовність прийняти інших такими, як вони є, це повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки, прийняття і правильне розуміння різноманіття культур нашого світу.

«За честь, за славу, за свободу!» виставка дитячих малюнків

Кожен під час війни підтримує наших військових як може. Діти підтримують наших воїнів малюнками, щоб вони могли побачити, що ми їх не забуваємо.
В нашій бібліотеці проходить художньо-тематична виставка дитячих малюнків "За честь, за славу, за свободу!". Вони змальовують Захисників і Батьківщину крізь призму власного світобачення, вносячи в кожен твір свої думки та почуття.

Дякуємо всім дітям, що взяли участь у виставці малюнків! Бажаємо вам мирного неба, натхнення, добра та злагоди на рідній землі.
«За честь, за славу, за свободу!»