“Дитячі душі на Землі нехай ніхто не ображає” Казкова мозаїка до Всесвітнього дня дитини

     Сьогодні, 20 листопада 2023 року, відзначається Всесвітній день дитини – свято взаєморозуміння та підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей зі всього світу.

  Всесвітній день дитини - це один з найважливіших днів у календарі, який покликаний нагадати нам, дорослим, про відповідальність за благополуччя і щастя дітей. Діти - найдорожче багатство кожної людини. Вони майбутнє держави, яке формується у сьогоденні. Заради їх щастя ми готові долати всі труднощі і перешкоди. В них - надія на щасливе майбутнє наших сімей, всього українського роду. Свято Всесвітній день дитини виникло в середині минулого століття, а саме в 1954-му році, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй затвердила свою резолюцію, рекомендувавши всім країнам відзначати цей день, починаючи з 1956-го року.

    У багатьох країнах світу в ці дні проводять великі свята. У Китаї кожній дитині до 14 років держава дарує маленькі подаруночки. В Індії вчителі разом з учнями розробляють сценарій з танцями і піснями, головна мета яких розвеселити дітей. В Японії день дитини влаштовують двічі: окремо для дівчаток і для хлопчиків.
   В Україні офіційно свято було встановлене у 2009 році. В цей час у кожному місті влаштовують святкові заходи для дітей. І ми, звичайно, даруємо радість спілкування в нашій бібліотеці.

   Дітей молодшого шкільного віку запросили до бібліотечної "Казкової мозаїки" та познайомили з Декларацією прав дитини. Адже кожній дитині потрібен світ, де вона може сміятися, танцювати, співати, вчитися жити на світі і бути щасливою. Якою б розумною і талановитою не була дитина, вона потребує турботи, уваги, піклування, любові, захисту і постійної підтримки з боку дорослих. Діти повинні залишатися дітьми до того, як стануть дорослими, і наш обов'язок - зробити все можливе, щоб допомогти їм рости в комфортному середовищі.  

 Мета сьогоднішнього заходу - розширити знання дітей про Всесвітній день дитини.

формувати патріотичні почуття, вчити усвідомлювати єдність своєї долі і долі Батьківщини, виховувати почуття чуйності, доброти, взаємодопомоги.

   Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю та Конвенцію про права дитини, кожна дитина має право на освіту, здоров’я, належну медичну допомогу, ім’я та громадянство. Кожна дитина по факту народження заслуговує на турботливе родинне середовище та захист від жорстокого поводження чи насильства.Спочатку розглянемо права дітей:

  Дитяча усмішка одна з найкрасивіших пам'яток в світі.

  Проте сьогодні перед Україною стоять нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на територіях всіх областей України та окупації окремих територій. Кожна дитина має право бути захищеною, розвиватися і навчатися для кращого майбутнього. Але не треба забувати і про обов'язки. Діти повинні розуміти, що крім прав у них є й обов'язки,які потрібно виконувати. Тепер розглянемо які ж обов'язки мають діти: 

   З учнями розігрували театральні сценки про порушення прав. Розглянули, коли порушуються права дітей та які обов'язки мають діти.

        Коли порушують права дитини?

Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

Коли її потреби ігноруються.
Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насилля або приниження.
Коли порушуються недоторканість дитини.
Коли дитину ізолюють.
Коли дитину залякують.
Коли вона немає права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.
Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
Коли її особисті речі не є недоторканими.
Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Плекаймо надію на швидку Нашу Перемогу та світле, веселкове i щасливе майбутнє наших дітей.

Підсумок

  Держави широко інформують про права, що містяться в Конвенції, як дорослих, так і дітей.

Дитя моє, права дитини завчи напам'ять.

Порадь і друзям почитать.

Хай прочитають тато й мама

– Закони всім потрібно знать.

Будь добрим сином (чи дочкою),

Поганим вчинком не зганьби

Ти роду власного ніколи.

Люби свою сім'ю і школу,

Свою Україну люби!

Великі виклики маленьких героїв у коміксах Олександри Шаповал

 Бібліотекарі  для молодших учнів гімназії НВК "Ерудит" організували зустріч із дитячею письменницею, мистецтвознавицею, популяризаторкою дитячого читання -  Олександрою Шаповал. 

Сьогодні Олександра познайомила нас зі своїми адаптаційними медіаосвітніми коміксами про вимушену імміграцію «Ми скоро повернемося...» та "Дім на долоньках".

Олександра Шаповал та художник Юрій Шаповал, подружжя,  створило медіаосвітній комікс для дітей «Ми скоро повернемось» та "Дім на долоньках", у якому розповідається про імміграцію родини за кордон на початку російсько-української війни, в художній формі показує складнощі адаптації родини під час вимушеного переїзду, переживання за рідних і дім, куди ще немає змоги повернутися через війну.  

Разом вони долають негаразди та труднощі, допомагають і підтримують одне одного та мають свій чарівний талісман. 

З розповіді письменниці, учні дізналися, що таке комікс, правила створення коміксів, етапи створення головних героїв 

коміксу "Ми скоро повернемось": Ляни  її брата Грицика, Жоржинки. У коміксі є нагадування для дітей, щоб вони не забули, що покласти у свою тривожну валізку.

Олександра поділилася ще кількома секретами, які ми не будемо розкривати. 

Дітям було цікаво, у них світилися оченята, задавали питання, розповідали про свої перші спроби створення малюнків для коміксів. Тепер кожен може створити свій власний комікс вдома, знаючи всі правила.

Окрім цікавої історії, комікси розвивають навички критичного оцінювання медійних повідомлень та відповідального ставлення до споживання і поширення інформації. 

Висловлюємо щиру подякую Олександрі Шаповал за цікаву корисну зустріч та її  цікаві, змістовні і потрібні комікси!

Толерантність. Це стосується кожного.

Толерантність - одна з якостей сучасної людини.

Сьогодні гостро стоїть питання нехтування учнями та молоддю загальнолюдськими цінностями, порушення особистих прав людини та нетерпимості один до одного. Тому дуже важливо навчити дітей бути толерантними, жити в злагоді та добросусідстві, поважати інших людей та їхні думки.
З метою ознайомити учнів з поняттям "толерантність", визначити основні характеристики толерантності, навчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі та виховувати чуйність, взаємоповагу, бібліотекарі запросили учнів молодших класів на бібліотечний урок толерантності.
Читали казки про толерантність і доброту, виконувати ролі різних персонажів та відтворювали ситуації, які вказують на важливість толерантності.

 

Вміння поводитися толерантно може стати рисою характеру і таким чином забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди краще усвідомлюють власні недоліки та вчителів. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують інших у своїх проблемах. Вони не перекладають провину на інших. Толерантні люди не малюють світ у двох кольорах - чорному і білому. Вони готові слухати і розуміти погляди інших, тому що не зациклюються на відмінностях між "я" та "іншими". Почуття гумору та вміння сміятися над власними слабкостями - особлива риса толерантних людей.

Толерантність у суспільстві є чи не найяскравішим показником культурного рівня його членів. У суспільствах з низьким культурним рівнем проблема толерантності стоїть гостріше. Толерантність розвивається з раннього віку. Діти беруть за взірець свою сім'ю та батьків, формують певні погляди та принципи. Перевиховати їх у майбутньому не завжди вдається, навіть під загрозою державного примусу, особливо застосування юридичної відповідальності. Толерантність означає повагу до людей, які сповідують різні релігії, мають різні політичні погляди та переконання.

Толерантність – це готовність прийняти інших такими, як вони є, це повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки, прийняття і правильне розуміння різноманіття культур нашого світу.

«За честь, за славу, за свободу!» виставка дитячих малюнків

Кожен під час війни підтримує наших військових як може. Діти підтримують наших воїнів малюнками, щоб вони могли побачити, що ми їх не забуваємо.
В нашій бібліотеці проходить художньо-тематична виставка дитячих малюнків "За честь, за славу, за свободу!". Вони змальовують Захисників і Батьківщину крізь призму власного світобачення, вносячи в кожен твір свої думки та почуття.

Дякуємо всім дітям, що взяли участь у виставці малюнків! Бажаємо вам мирного неба, натхнення, добра та злагоди на рідній землі.
«За честь, за славу, за свободу!»

Лабораторія маленьких дослідників

  Як не дивно, але все життя ми вчимося! 

Знання збагачують наш світ, відкривають перед нами нові горизонти. В народі говорять:"Здобудеш освіту – побачиш більше світу". Коли ми вчимося, ми розвиваємося, стаємо досвідченішими, мудрішими, по-новому сприймаємо речі навколо. А вчимося ми завжди - кожну хвилину життя, не тільки по книгах і підручниках. Кожна пережита нами ситуація, кожна людина несуть нам нові знання про світ.
З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним.
   Мета цього дня — сприяти усвідомленню людьми корисності науки, необхідності більш тісної взаємодії між наукою і суспільством.

  Наші бібліотекарі з дітьми старшої групи ЗДО 687, та школярів 324 школи провели цікаву дослідницьку діяльність,  розповідали дітям про професію вченого, про її важливість, адже науковці працюють для майбутнього всіх жителів Землі: саме вони придумали транспорт, комп’ютери та мобільні телефони, винаходять ліки від хвороб, попереджають людей про землетруси та буревії тощо. 

 

Також з вихованцями протягом дня були проведені цікаві досліди з водою та повітрям, де діти на практиці дізнавалися про основні її ознаки та властивості, залюбки визначали щільність води, спостерігали за зміною кольору.

Гра з повітрям допомогла дітям зрозуміти що таке вакуум.

 Також досліди допомогли дітям засвоїти, що одні предмети плавають, а інші тонуть у воді.

Отже, діти мали можливість протягом дня побувати в ролі дослідників та робити відкриття.

Вік - живи вік учись.

   Наука робить наше життя і комфортніше, і цікавіше, і простіше. Завдяки науці ми маємо ліки від багатьох хвороб. Сьогодні такий день, який нагадує про важливість науки. Це свято для науковців і всіх нас.
  Щорічно в усьому світі відзначають Всесвітні дні науки в ім’я миру та розвитку . Вони були засновані у 2001 році під егідою ЮНЕСКО. Всесвітні дні науки в ім*я миру і розвитку спрямованиі на підвищення рівня поінформованості громадськості про важливість науки, її популяризацію та ліквідацію розриву між наукою і суспільством.У рамках проекту "Дні науки" проводяться лекції, демонстрації, екскурсії та майстер-класи для всіх, хто цікавиться наукою, незалежно від віку чи рівня знань.

   Більшості своїх досягнень людина зобов’язана закладеної в неї Господом Богом здібності до спостереження, аналізу і розумінню явищ, що відбуваються навколо нього у просторі та часі. Систематизуючи отримані знання, людство помітило, що ці знання можна не тільки зберігати, передовати з покоління до покоління, але й доповнювати, розвивати і уніфікувати. Так з’явилася наука.
   Ніхто не знає коли саме це відбулося чи яка саме наука першою з’явилася на світ, однак достеменно відомо, що до цих пір людству так і не вдалося вичерпати всю багатогранність напрямів і потенціалу людського пізнання, для якого ми сміливо визначаємо ту чи іншу гілку наукового напрямку. Це неймовірно, але це так.

Пропонуємо вашій увазі вікторину.

Дні героїчної оборони

  Вранці 6 листопада бійці нашої армії йшли Хрещатиком. Він був зруйнований і спалений. Страшний, безлюдний, згорілий та розбитий Київ зустрічав своїх визволителів. Осінній вітер ніс гар і перший сніг, тріпав прапори і вибивав сльози з очей солдатів. Чорні очниці порожніх вікон, провали та пустирі на місці красивих будинків, і руїни, руїни, руїни.

  Ніч із 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (нині – Берестейський проспект) у місто пробились танкісти капітана Д. А. Чумаченка. Особливо жорстокі бої за Київ розгорнулися 5 листопада в районі Святошина, де проходив останній оборонний рубіж противника. Наприкінці дня був взятий і цей рубіж. Одним з перших прорвався у центр міста — на Хрещатик танк капітана Н. М. Шолуденка. Ступивши на рідну землю він раптом помітив групу гітлерівців, які стріляли у бійців. Никифор Микитович кинув у ворогів дві гранати, але недобитий фашист дав по танкісту автоматну чергу. Шолуденко встиг сказати своїм бойовим друзям, які підбігли до нього: «Нічого, Київ наш».

До чотирьох годин ранку 6 листопада опір противника в Києві був зламаний. 32 киян за звільнення Києва отримали найвищу нагороду.
7 листопада 1943 року біля пам'ятника Т. Г.Шевченка
відбувся мітинг мешканців Києва з нагоди визволення.
...Минули роки, десятиріччя, змінилися погляди, уявлення про минуле — життя триває в інших вимірах, і це цілком природно. Але спробуйте тепер пояснити правнукам учасників оборони Києва, як могло статися, що Вермахт 1941 року дійшов від західного кордону до Києва за двадцять днів! Тобто, десь 800 км по прямій — по 40 км за добу! Неймовірно, але — незаперечний факт: 22 червня стався "віроломний напад", а 11 липня передові частини 6-ї армії під командуванням генерал-фельдмаршала Вальтера фон Рейхенау вже вийшли на рубіж річки Ірпінь, що за 20 км від Хрещатика!
Для порівняння двох тогочасних збройних сил, двох тоталітарних держав нагадаймо ще й такий незаперечний факт: від 6 листопада 1943 до 28 жовтня 1944 року, тобто від дня визволення Києва і до дня визволення всієї України, "легендарна, непереможна, в боях пізнавша радість перемог" цілий рік гнала " ненависного ворога" за тим самим напрямком — від річки Ірпінь, від столиці України — до кордону. Двадцять днів і... цілий рік. Скільки б не намагатися пояснювати, чому так сталося, але так було... Про ці речі й досі не заведено згадувати, мовляв, цим можна образити ветеранів. Бо таки справді перемогли! От тільки якою ціною — їм так само неприємно, боляче згадувати.
Від самого початку тієї війни, незважаючи ні на що, велась потужна пропагандистська робота, спрямована на піднесення бойового духу армії та належного патріотичного виховання населення. Щодо останнього, то наші люди за двадцять передвоєнних років добре навчилися слухати між словами та читати між рядками. Отож, із початком війни кинулися запасатися сіллю, милом, сірниками та гасом, рештою — як вдасться. Ще у серпні 1941-го радіо повідомляло про бої "на Коростенському напрямку", а над Голосієвом висіли хмари диму та в Києві виразно чувся гуркіт канонади звідти...

  Окупація Києва тривала 778 днів. Величезне місто, яке налічувало до війни 900 тисяч жителів, спорожніло. До осені 1943 року в ньому залишилося лише 180 000 осіб. Німці перетворили на руїни багато вулиць, підірвали Успенський собор Києво-Печерської лаври, будівлю цирку, спалили ТЮГ, консерваторію, зруйнували Академію наук України, більшість медустанов міста, 140 шкіл, 900 будівель держзакладів, кінотеатрів.

Визволення Києва отримало широкий міжнародний відгук. 

   Бібліотекою підготовлено книжкову виставку, а також відеочитання.

Експозиція містить літературу, яка висвітлює, коментує, тлумачить події тих страшних днів. 

Читач має змогу вдивитися в обличчя людей на старих світлинах, розглянути краєвиди й будинки Києва, яких уже немає й уявити столицю України часів окупації.