«Нечиста сила з полиць завітала»

Хеллоуїн — сучасне свято, що відзначається щорічно 31 жовтня. Найбільшу популярність свято має за кордоном. Вважається, що Хелловін походить від кельтського свята злих духів Самайна.

Вірування про повернення недоброзичливих душ на землю перекочували з Самайна в Хелловін. Щоб відлякувати злісних духів, будинки прикрашають ліхтарями з гарбуза і страшними прикрасами.

Стародавні кельти, які жили на території сучасної Ірландії, в цей день проводжали осінню пору і зустрічали зиму. Також це батьківщина Джека-ліхтаря.

Вважалося, що для того, щоб задобрити духів і налагодити з ними контакт, необхідно принести символічне пожертвування — винести на поріг будинку всілякі частування та ласощі. Діти напередодні Хеллоуїна традиційно вбираються в костюми всіляких потвор і містичних істот — Мумій, монстра Франкенштейна, відьом, злих духів і персонажів фільмів жахів, а потім обходять родичів і знайомих, збираючи так звану «данину» — солодощі та здобу, викрикуючи при цьому фразу: «Солодощі або життя!».

А про яких містичних істот розповідають наші легенди? В нашій бібліотеці представлена книжкова виставка, з якої можна дізнатися про українських міфічних створінь. 

Українська міфологія сповнена найдивовижнішими легендами, казками та міфами. Надзвичайні істоти, за переказами предків, населяли кожен куточок рідної землі: від будинку до озера, від лісу до болота – все було сповнено добрими чи злими потойбічними силами.

Вій - володіє довгими й густими віями, через які нічого не бачить. Коли нечиста сила піднімає вії, його погляд вбивчий і руйнівний. Найповніше описаний та популяризований Миколою Гоголем в однойменній повісті.

Лихо - злий дух, що уособлює нещастя, біду, горе, недолю, символізує нерозбірливість і несправедливість долі, споріднений до духів Горя-Недолі і Долі та пов'язаний з міфологічним протиставленням "парне—непарне"

 Блуд — за легендою, це злий дух, якого Бог скинув із неба за злі діяння. Тепер він блукає по світу і чіпляється за кожного, хто випадково до нього доторкнеться.

Блуд може обернутись в будь-яку подобу: чоловіка, жінку, птаха, кота чи вітру. Його можна відлякати молитвою, хрестом та ліщиною.

Вовкулака — людина, що має здатність перевтілюватись у вовка, або стає ним за тяжкі провини, чи від чарів злого відьмака.

А повернути звіру людську подобу можна було, розірвавши шнурок, що висить на його шиї, або ж навіть здерти з нього шкуру.

Водяник — водяний цар, що володіє всією водою в світі: ріками, озерами, болотами, морями тощо. Дух рік та озер.

За українською ж легендою, Водяник походить від самого чорта. Рибаки боялись цього духа, тому приносили йому частування у вигляді вареної риби, хліба та солі.

У язичників він був духом, що оберігає спокій річки, як ліс охороняє Лісовик, а болота – Болотяник.

Мавки — міфічні істот и жіночої статі, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли не хрещеними.

Чугайстер -його уявляли як веселого, життєрадісного, оброслого чорною або білою шерстю лісовика із блакитними очима. Він танцює, співає, полює на мавок, які заманюють молодих лісорубів та пастухів у нетрі й гублять їх.

Для людини ж чугайстер не становить небезпеки. Він любить посидіти біля багаття. Іноді чугайстер захоплює людей в шалений танець, який не витримує взуття. Чугайстер посів своє місце і в художніх творах на основі українського фольклору.

Записів фольклору й наукових публікацій про чугайстра небагато. На початку XX ст. з'явилися записи Володимира Шухевича в його «Гуцульщині» (Львів, 1899—1908) і Антіна Онищука у праці «Матеріали до гуцульскої демонології» (Львів, 1909) і згадка Володимира Гнатюка у праці «Останки передхристіянського релігійного світогляду наших предків» (Львів, 1912).

Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології. В уяві слов'янських народів добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звіряток.

Свої маленькі будинки-нори хухи, вважали слов'яни, влаштовують між корінням лісових дерев. Зимою, як і більшість тварин, хухи впадають у сплячку і сплять аж до весни. Побачити 👀 їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, люди, що ніколи й нікого не ображають.

Дечим хухи нагадують міфічних істот аба́тва у племен зулусів. Хоча абатва частіше уявляються, як маленькі люди, що полюють на мурах, проте є декілька рис, що об'єднують їх з хухами. А саме невисокий зріст, будинки вони будують не серед коріння дерев, а в термітниках, а ховаються вони в лісах, але їх теж можуть бачити не всі люди — тільки діти, вагітні жінки і чаклуни.

Перелесник (налітник, вогняний змій, змій-любака, літавець) — це демон у вигляді метеора чи комети, який з’являється до жінок в образі їхніх померлих коханих. Дух приходить до тих, хто особливо тужив за небіжчиками.

Потерчата -це душі дітей, які померлі нехрещеними. Вони бродять по світу та шукають тих, хто зможе їх охрестити, аби вони могли потрапити до раю. Люди вірили, що зазвичай знайти потерчат можна на болотах — вони ходили по воді та заманювали людей світлом каганців, своїх свічок.

(Використані джерела:
1.Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.
2.https://uk.m.wikipedia.org/wiki
3.Збірка “Нечиста сила” Василя Короліва-Старого
4.С. Плачинда "Міфи і легенди Давньої України" 

      Видавництво «Стебеляк О.М.», 2016 р. ― 304 с.

До свята Хелловіна в середній групі дитячого садка 687 був проведений майстер - клас "Міфічні істоти оживають в руках"