Геній з країни чапель

2 лютого 1901 року народився Підмогильний Валер'ян (Валеріян) Петро́вич   — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського "розстріляного відродження". Жертва Сталінських репресій.

1. 1.  Народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині.

1. 2.  Коли Валер’яну було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі.
2.  3 .У 1910р. після початкової сільської школи Підмогильного віддають до Катеринославського реального училища, де він під псевдонімом Лорд Лістер друкує в шкільному журналі авантюрні оповідання.
3.  4 .У 1917р. було написане оповідання «Важке питання». Реальне училище В. Підмогильний у 1918 р. закінчує з «відзнакою» і вступає на математичний факультет Катеринославського університету.
4.  5. У 1919 р. через скрутне матеріальне становище він залишає навчання, працює вчителем.
5.  6. У 1919р. Пише оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі», друкує оповідання «Ваня», «Старець».
6.  7. У 1920р. з'являються Твори: «Собака»  «Смерть»  «В епідемічному бараці» «Остап Шаптала» «Повстанці» «Комуніст» «Минуле» «За день» «Колисанка»  «Кохання».
7.  8  .1920р. Подорож до Києва.
8.  9.  З 1921 р. він працює бібліографом Книжкової палати в Києві, виїжджає до містечка Ворзеля, там одружується з донькою місцевого священика Катериною Червінською, актрисою Театру юного глядача.
9.  10. У 1922 р. книжка оповідань «В епідемічному бараці».  1923 р. в журналі «Нова Україна» з'являються новели з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий».
10.  11. Члени літературного об'єднання “Ланка” Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925р.
11.  12. 24 травня 1925р. В. Підмогильний у великій залі Всенародної бібліотеки виступив перед представниками літературно- громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією на диспуті «Шляхи розвитку сучасної літератури»
12.  13. У 1926 р. з'являється окреме видання повісті «Третя революція». Цього ж року В. Підмогильний бере участь у створенні МАРСу .
13. 14. У 1927 р. Виходить збірка оповідань «Проблема хліба» та роман «Таїс» А. Франса у перекладі В. Підмогильного.
14. 15. У Харкові у 1928р. виходить друком роман «Місто».
15. 16. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності.
16. 17. Протягом 1930—1934 рр. В. Підмогильний організовує та редагує видання творів А. Франса та О. Бальзака . Перекладає романи Г. Мопасана, твори Д. Дідро та інших.
17. 18.  У 1933 р. у «Літературній газеті» друкується новела «З життя будинку», де яскраво звучить трагічне передчуття: «... Класовий ворог, це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...».
18. 19.  8 грудня 1934 р. письменник був безпідставно заарештований у харківському будинку «Слово» у справі вбивства Кірова. Пройшов крізь закритий суд, вирок без оскарження, заслання до концтабору.
19. 20. З листопада 1937 р. В. Підмогильного розстріляно на Соловках.

До збірки "Третя революція" увійшли оповідання та повісті ("Гайдамака", "Старець", "На селі", "Собака", "В епідемічному бараці", "Повстанці", "Остап Шаптала", "Іван Босий", "Син", "Проблема хліба", "Історія пані Ївги", "Сонце сходить", "Третя революція", "З життя будинку", "Повість без назви"), славнозвісний роман "Місто". На початку книги подано детальну біографію та аналіз творчості В.Підмогильного авторства кандидата філологічних наук Світлани Лущій.   

 

Головний герой роману “Місто” Валер’яна Підмогильного (1901—1937) Степан Радченко приїздить до міста, щоб отримати освіту і повернутися у село. Проте, незважаючи на заслуги перед революцією, його тут ніхто не чекає, і він змушений підкоритися порядкам і законам міста. Хлопець наполегливо працює, вчиться і з часом стає відомим письменником. Така зовнішня сторона еволюції героя. Внутрішня еволюція Степана відбувається надзвичайно драматично і суперечливо. Письменник показує її через зміну його стосунків із жінками. Жінки — це своєрідний центр його духовного життя, джерело творчого натхнення. Важливими ознаками роману є іронічність оповіді, психологічна переконливість, світлі й чарівні образи жінок, цікаві описи деталей. Роман захоплює читача і викликає світлі почуття.

Валер’ян Підмогильний — одна з найпомітніших постатей в українській літературі XX століття. Безпідставно репресований у розквіті творчих сил, письменник залишив по собі багату творчу спадщину, чільне місце серед якої посідав проза малих форм. До книжки увійшли глибоко психологічні оповідання «Історія пані ївги», «Ваня», «Син» та інші, а також повість «Остап Шаптала». 

Бурхливий резонанс у критиці викликав цикл новел "Повстанці". З особливою дражливістю сприймався той факт, що, помічаючи зволікання із випуском нової збірки її київському видавництві, автор передав новели для публі­кації до емігрантського журналу В. Винниченка «Нова Україна» (Прага-Берлін, 1923). Та головне було в іншому. Письменник чи не вперше в радянській прозі (цикл почав друкуватися в 1920 р. в катеринославській газеті «Україн­ський пролетар») відобразив реальні труднощі, що скла­лися внаслідок командно-штучних, політико-економічних перетворень на селі, від яких залежала подальша життєспроможність більшовицької держави. Жорстокість і на­сильство, що супроводжували революцію, залишалися й далі; на наступному етапі, зокрема, мали місце і в стосун­ках із трудящими. Це насильство, від продрозкладки до інших масових примусів, постійно відчувало на собі селян­ство, це пробуджувало його невдоволення і, врешті, при­звело до прямих повстань, утворення великих військових з’єднань, зокрема на Катеринославщині, під проводом Нестора Махна.

 "Повість без назви: вибрані твори"

“Повість без назви” — найдивовижніший твір Валер’яна Підмогильного (1901—1937). Головний герой­ розшукує у величезному місті чарівну незнайомку, котру мимохідь побачив серед вуличного натовпу­ і в яку пристрасно закохався. Ця жінка стає його мрією, спонукає переосмислити все своє життя, переоцінити власні ідеали, заново осягнути себе і цінність людського існування. Читача вражає щирість роздумів і точність слова письменника. До збірки входять також ранні оповідання автора. Наведені твори зберігають свою цінність і сьогодні. Вони спов­нені людяності, допомагають глибше зрозуміти себе і наш час.

“Невеличка драма” Валер’яна Підмогильного (1901—1937) належить до нового для української літератури типу інтелектуального роману. Цей твір — своєрідний психологічний зріз життя людини в Україні в 1920-ті роки. Кажучи словами відомого літературного критика Ю. Шереха, це твір про двох. Головні герої уособлюють у собі не тільки чоловіче й жіноче начала, але й різні світогляди, різне бачення щастя — “щастя розумової величі” і “щастя чуттєвої величі”. Роман читається із захопленням і спонукає читача до роздумів над природою людини, сенсом життя, суперечностями між розумом і почуттям, почуттям і обов’язком.

 Повість "Остап Шаптала" вперше була надрукована в журналі "Шляхи мистецтва" 1921 №2. Та окремою книжкою вийшла в 1922 р. у Харкові. Дія повісті відбувається в Катеринославі на початку 20-х років. Проблема міста й села цікавила В. Підмогильного від самого початку його творчості. Досить виразно вона окрес­лилася в повісті «Остап Шаптала» (1921), де герой-селянин, здобувши в місті освіту, маючи тут посаду, все ж по­чувається незатишно: його гнітить атмосфера байдужості до окремої людини, власна загубленість у цьому світі, мо­ральна провина за свою відірваність од джерел. Критика зустріла повість спокійно, хоча й звинуватила автора в на­туралізмі, захопленні «екзотикою буденщини». А проте це був один із перших взірців великої форми в українській пореволюційній прозі, яка в цілому мала ще новелетковий характер.

Дослідники вважають, що у цій повісті відчутний доволі потужний вплив буддизму, зокрема при змалюванні характеру головного героя. Про те говорить вага сфери танатологічного (художнього вияву інстинкту смерті) у формуванні життєвої позиції Шаптали, а також інші прикмети концепції "принципу нірвани".