Від козаків до кіборгів

14 жовтня українці святкують одразу три свята.

 Перше - Свято Покрови Божої Матері, друге - День українського козацтва, третє свято, дуже молоде - День захисника України.

 Покрова Пресвятої Богородиці - одне з найважливіших свят у християнській традиції. Його повна назва - Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Свято Покрови Пресвятої Богородиці бере свій початок з вторгнення київського князя Аскольда на Візантію. За легендою, мешканці Константинополя розуміли, що вони приречені і почали молитися Богородиці, просячи захисту. Диво цього дня відбулося перед самим вторгненням в Константинополь: чарівним чином, городяни зникли. Це пояснюють появою Богородиці жителям Константинополя. Вона молилася з іншими віруючими і плакала, просячи про захист для городян. Після молитви Богородиця зняла з себе покров і покрила ним все місто. Врятоване місто увірувало в силу молитви, а Аскольд зі своїм військом, шокований тим, що відбувається, прийняв християнство.

   Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків. В українській традиції, це свято тісно пов"язується з ідеями захисту від ворогів. У "Літописі Руському" згадується, що князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері. Відомий дослідник Запоріжжя  Дмитро Яворницький писав:"..під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії, ні морської бурі". Регулярні напади на українські землі кримських татар й гурків, примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно, що український народ стерли б з лиця землі.   Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи, були присвячені пошануванню Пресвятої Богородиці. На Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І, до речі, саме в цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.

   У цей день українці поціновують воїнів, які в різні часи обороняли і обороняють нашу незалежність і територіальну цілісність, усіх захисників України незалежно від службового становища та статі.

 Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних сил України, які сьогодні відстоюють суверенітет України.

    Нині українське військо сильне фізично, та головне - морально. Солдати відчайдушні та незламні, наче кіборги. Кіборгами почали називати захисників Донецького аеропорту. За надзвичайну витривалість, сміливість та безстрашність. Адже вони, на великий подив усіх, перебуваючи у нерівних позиціях з ворожим військом, тримались до самого кінця, так і не здавши своїх позицій.

   Запорізька Січ! Козацтво... Легендарне минуле українського народу, його святиня. Мабуть, через віки ми відчували шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі від копит навали ординців; бій, як блискавка, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім народу. 

  Знаємо, що перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу.
 Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки. 
  Третя - уже в наш час - під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
  Четверта хвиля цього інтересу - напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем - Днем захисника України.

   Сліди козацької звитяги, залишилися в відомих на сьогоднішній день легендах, казках, піснях.

               ЛЕГЕНДА ПРО КОЗАЧУ ГОРУ .

У Харківській області, недалеко від міста Змієва, в мальовничому місці під назвою "Коропові хутори", знаходиться унікальне, в історичному сенсі слова, місце - Козача гора. На території гори колись був Свято-Миколаївський козачий монастир. Тут жили монахи, які вже не мали наснаги нести військову службу, поранені та старенькі воїни. Але, тим не менш, вони ще брали участь в охороні торгового шляху вздовж Сіверського Донця. І ось одного разу імператриця Катерина ІІ видала указ, де говорилося, що козача вольниця повинна бути "просто знесена з лиця землі". На Козачу гору був здійснений цілий похід царських військ. Битва за монастир була програна козаками. Багатьох було вбито, а деякі, щоб не здаватися ворогові, стрибнули зі скелі. Говорять, що під час нападу козаки заховали золото в долині, яка отримала незабаром назву "Золота долина", а срібло скинули до озера, яке з цієї причини отримало назву "Біле".

Сучасні українські воїни - це знову ті, хто взявся за зброю, щоб захистити державу. Їх називають воїнами світла, бо вони світлі і воюють за правду. Вони сильні, як ніколи. Вони продовжують боротися, бо ми мусимо перемогти.