Петро Гулак-Артемовський - "Бажаючи плакати, я смішу інших".

 Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 року сьомою дитиною в сім’ї священика церкви Покрови Пресвятої Богородиці, на хуторі Гулаківщина Черкаського повіту Київського воєводства (нині – у складі міста Городище Черкаської області), Петра Патрикійовича та матушки Уляни. 

У сім’ї Гулаків-Артемовських змалку жив Євдоким Шевченко – двоюрідний брат Тараса Григоровича.  

Майбутній поет, автор найгострішого твору української літератури XIX століття – байки «Пан та собака», першої української романтичної балади «Рибалка», першої еротичної поезії «До Любки».

 Петро отримав ґрунтовну домашню освіту від батька, в 11 років у 1801 році поїхав  до Києво-Могилянської академії для навчання в її бурсі у стінах Братського монастиря. 

Згадуючи цей період життя, Петро Петрович наголошував, як він бідував: на базарі їв недоїдки біля чумацьких возів, латки на одязі пришпиляв сосновими шпильками, на канікули додому, в рідне Городище, приходив пішки або припливав на плотах по Дніпру. Деякі критики називали ці спогади Гулака-Артемовського плодом його буйної уяви: «Та він же був попівським синком!..». Але факт залишається фактом: майбутній байкар у молодості дуже бідував, бо рано залишився круглим сиротою. 

    "Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших". Петро покинув Київ, поїхав учителювати до приватного пансіону в Бердичеві. Упродовж чотирьох років Гулак-Артемовський працював у родинах польських магнатів на Волині (наприклад, у графів Потоцьких), що удосконалило його знання польської та французької мов, вишукані манери, лоск. Багаті бібліотеки, перечитані Петром, допомогли завершити освіту.

 Активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 році до Харкова.

   

Популярність поет здобув після опублікування 1818 року у журналі відомої байки «Пан та Собака». Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки XIX століття. У цей період він публікує байки «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько» (обидві 1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру. Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади. Його кращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму.

Завдяки працьовитості, наполегливості кар’єра П.Гулака-Артемовського складається блискуче. У 1823 році його було призначено ад’юнктом, 1825-ого — екстраординарним, 1828 року «за відмінну працьовитість, старанність у виконанні обов’язків і знання» — ординарним  професором. Тричі (1829-1841 роках) Петра Петровича вибирали деканом факультету, а протягом 1841- 49 років він був ректором Харківського університету.

Приятелював з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, польським поетом Адамом Міцкевичем, Яхненками та Симиренками. 

До смерті Петро Петрович відносився 

по-філософськи.  Коли це сталося, дружина напише на зворотному боці фотографії: «Помер тихо 13 жовтня 1865 року під час ранкового богослужіння у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, особливо люблячи це свято».

Запрошуємо всіх ознайомитися з творами Петра Гулак - Артемовського, які є у нашій книгозбірні.