“Маланка йде, радість несе"

Щедрий Вечір та свято Маланки

Християнська церква 13 січня відзначає день преподобної Меланії. У сучасній народній традиції ці два свята об’єдналися. Тепер вони називаються Щедрий вечір і свято Маланки. Його також називають Маланьї, Васильєв вечір, Овсінь, Щедрець, Товста кутя.

Попри війну, ми не забуваємо своїх традицій. У читальній залі бібліотеки лунати новорічні віншування, пісні, щедрівки, посівалки. Звичаї, що дісталися нам у спадщину від дідів-прадідів, не втратили свого значення й сьогодні.  Всі обговорили і ділилися спогадами з дитинства, як весело ходили щедрували, водили "Маланку".   

Бібліотекарі також підготували театралізоване дійство, проводили обряд "Водіння кози". 

Це  дійство, покликане виконувати магічно - заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити відродження землі, рослин і всього живого, людям врожаю  та здоров’я.                                                   

Коротко про традиційні дійства на Щедрий вечір та свято Святого Василя  читайте далі і приходьте за книжками до бібліотеки. 

У релігії цього дня вшановують пам'ять преподобної Меланії.

Після прийняття християнства на Русі віруючі почали вшановувати 13 січня пам'ять преподобної Меланії Молодшої. З історії відомо, що жінка жила в ІV-V століттях.
Народилась Меланія в сім’ї римського сенатора. Коли батьки померли, вона успадкувала величезне багатство.


Вони розпродують своє майно і на ці кошти опікуються бідними, вдовами, дітьми-сиротами. Меланія заснувала декілька жіночих та чоловічих монастирів.
Свято Маланки — покровительки молодих дівчат — увійшло в календар українців десь у середині ХІІІ століття. Більш того, самі святкування та обряди асимілювали із язичницькими різдвяними обрядами, пов’язаними із богинями домашнього вогнища і опікунками жінок.

 

Традиції та обряди українців:
На святковий стіл обов’язково збирається вся сім’я в чистому і новому одязі.
Родиною молилися, сідали за стіл, приготувавши дев’ять основних страв, відмінних за своїм складом у різних місцевостях, але обов’язково була присутня щедра кутя, пироги та узвар. Пироги на Щедрий вечір пекли у печі (з м’ясом, яйцями та цибулею, з капустою та картоплею) або смажили на олії. У великі миски їх накладали гіркою як символ достатку родини. У цей вечір господині готували на стіл ситні і багаті частування: ковбаси, свинину, вареники, холодець, млинці. В цей день не бажано готувати рибні страви, оскільки щастя та достаток може поплисти геть з дому. А от м’ясні страви, а особливо зі свинини символізують добробут.

Далі родина вечеряла, приймала щедрівників великих і малих, вітала з іменинами Меланок, в ХІХ — на початку ХХ століття в Україні це ім’я дуже популярне, і опівночі зустрічала Старий Новий рік, бажаючи одне одному щастя, здоров’я на многії літа.


Після заходу сонця напередодні новорічного свята вечірні «обходи» Маланки проходили під акомпанемент щедрівок, величальних пісень, основним змістом яких було прославляння господаря, господині і побажання всіх благ. Відбувалось і перевдягання — маскування, або рядження, коли хлопець переодягався в молодицю — Маланку. Їй зазвичай густо малювали брови, буряком натирали щоки, одягали спідницю, але так, щоб ще виглядали й голі ноги… Створювали такий собі комічний образ неумілої господині, яка все робить не до ладу.

Під кінець Щедрого вечора Маланці пропонували відпочити і відшукували Козу, яка десь «забарилася». Коза з’являлася на першому плані, а їй співали: «Го-го-го, Коза, го-го білая, го-го сірая, ой розходися, розвеселися по всьому двору, по веселому. Де Коза ходить, там жито родить, де не буває, — там вилягає, де Коза ногою, — там жито копою, де Коза рогом, там жито стогом. А в нашій Михайлівці всі хлопці стрільці: стрелили Козу в праве вушко, в самоє сердушко, тут Коза впала, нежива стала. Ой, встань, встань, Козонько…» Оживання кози знаменувало собою оживання навесні ниви, садів, пасовищ, природи.

Молодь всю ніч щедрує, а дівчата займаються ворожінням.

Сни, що сняться у ніч з 13 на 14 січня, вважаються віщими. Тому необхідно прислухатися до своїх снів.

Щедруємо-віншуємо, щоб ваша хата була багата, щоб панували в ній мир, злагода, щоб були усі здорові…

Морозець за щічки нас ой щипає.

Та дзвінка щедрівочка зігріває.

Ми вам щиро на щебечемо любо-щиро

І дощів, і радощів, щастя й миру!

Звечора хлопці готують суміш із добірного зерна і насипають у рукавиці, аби на завтра рано-вранці іти засівати. Перше полазники засівають у себе вдома. Розкидаючи по хаті зерно, віншують:

Сію жито і пшеницю,
Най зародить лан пашницю.
З Новим роком йду до хати,
Що вам маю побажати?
Зичу вам усіх гараздів
І у хаті, і у ґражді.
Зичу урожаю в полі,
Статків в хаті і в стодолі.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями.