Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків став одним з перших мистецтвознавчих структурних підрозділів Ураїнської Акадамії Наук. Сучасники небезпідставно називають його українським Ермітажем.
Засновником Київського художньо-промислового й наукового музею (офіційно відкритий в 1904 р.) став Богдан Іванович Ханенко. Основу експозиції музею склала археологічна колекція родини Ханенків (3145 предметів).
Богдан Іванович Ханенко (23 січня 1849 — 8 червня 1917) — український колекціонер старовини і творів мистецтва, меценат, промисловець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Народився в родовому маєтку Ханенків на Чернігівщині. Походив із знатного козацького роду Ханенків. Батько його, колезький секретар Іван Іванович Ханенко, був нащадком гетьмана Правобережної України Михайла Ханенка. Мати - Катерина Богданівна Нілус, була дочкою генерал-майора. Сам Богдан був старшим з чотирьох дітей подружжя Ханенків. Освіту Богдан Ханенко отримав на юридичному факультеті університету. Потому переїхав до Санкт-Петербурга, де зайнявся адвокатською практикою. У місті він потрапляє в художнє середовище, відвідує зібрання художньої інтелігенції, зустрічається з відомими художниками — Айвазовським, Шишкіним, Крамським, Куїнджі та зарубіжними антикварами. Він починає скуповувати предмети мистецтва, що в ті часи було модною практикою.
Захоплення Ханенка підтримала і його дружина Варвара з роду Терещенків, з якою він познайомився у Москві й одружився в 1874 році. У весільну подорож вони вирушили у Європу, відвідуючи найбільші художні галереї Італії, Німеччини, Франції. На найбільших мистецьких аукціонах, зав’язують стосунки з антикварами Парижа, Рима, Флоренції, Відня, Берліна, Мадрида, Мюнхена, Варшави, Неаполя. Ця подорож поклала початок унікальній колекції творів мистецтва, яка згодом лягла в основу п’яти київських музеїв. Тоді ж виникла думка про музей.
З кінця 1880-х років оселився в м. Києві. Ханенко провадив на власні кошти археологічні розкопки переважно на території Київщини. Видав збірник «Старожитності Подніпров'я».
Після його смерті, за дарчою дружини, колекція була передана УАН з умовою права для Варвари проживати на території музею, бути довічним членом комітету і узгоджувати з нею нові придбання. Варвара Ханенко сподівалась, що авторитет УАН забезпечить збірку від розкрадання та вивезення за кордон. Але... 1915 року частина зібрання була евакуйована до історичного музею в Москві. У травні 1921 року, тодішній директор музею, М. Макаренко підняв питання повернення картин, майоліки, ікон, скла, ювелірних виробів до Києва. Відбувши у відрядження до москви, він з"ясував, що після жовтневого перевороту 1917 року, частину ящиків розпакували і за наказом московського Головмузею розпорошили пам"ятки по кількох інституціях - частину залишили в Історичному музеї, частину передали до Рум"янцевського музею, Третьяковської галереї, музею Морозова та Держфонду. Пошуки Ханенківської колекції та оформлення відповідних документів розтяглися на декілька місяців. Повернути вдалося переважну більшість колекції.
Дві картини й досі знаходяться в Єрмітажі.
Немає коментарів:
Дописати коментар