Жан-Жак Руссо народився в Женеві в 1712 в сім'ї годинникаря, помер в 1778.
Його мати померла при пологах, тому вихованням дитини займалися дядько і кальвіністський священик, в результаті чого пізнання хлопчика виявилися безладними і хаотичними.
Виходець з народу, він пізнав всю принизливу тяжкість станової нерівності.
У 16-річному віці, в 1728 році Руссо, учень гравера, залишає рідну Женеву і довгі роки поневіряється по містах і селах Швейцарії і Франції, не маючи певної професії і добуваючи кошти для існування різними заняттями: камердинером в одній сім'ї, музикантом, домашнім секретарем, переписувачем нот.
У 1741 році Руссо перебирається в Париж, де знайомитися і зближується з Дідро і з енциклопедистами.
Видання українською:
Жан-Жак Руссо. Про суспільну угоду, або принципи політичного права.
.jpg)
Жан-Жак Руссо. Сповідь
Головним педагогічним твором Руссо є роман-трактат «Еміль або Про виховання",цілком і повністю присвячений проблемам виховання людини. Руссо виходив із ідеї природної досконалості дітей. На його думку, виховання не повинно заважати розвитку цієї досконалості, а тому слід надавати дітям повну свободу, пристосовуючись до їх нахилів та інтересів.
2. Люди – допомагають розвивати задатки
3. Предмети – дозволяють сформувати досвід
Руссо розробив методи природного виховання та природні наслідки. Дитина, здійснюючи помилки, сама робить висновки про подальшу поведінку.
Стадії «Емілівського» виховання виведені Руссо:
1. від народження до 2 років – фізичне виховання.(Перший рік життя. Природа, суспільство, світ і їхнє ставлення до виховання.«Дайте можливість тілу вільно розвиватися, не заважайте природі»
2. 2-12 років – сон розуму – формуються відчуття, пізнає світ, безпосередньо спілкуючись із ним. У цей час не можна навчати.(Дитячий вік. Зростання сили. Поняття про здібності. Упертість і брехня. Нерозумність книжкового навчання. Тілесне виховання, правильний розвиток почуттів. )
3. 12-15 років - знайомство з науками, індивідуальне навчання. Найголовніша книга цього віку – «Робінзон Крузо».(Отрочний період життя. Вживання сил при накопиченні знань і досвіду, потрібних в подальшому житті. Знання навколишнього зовнішнього світу. Знання оточуючих людей. Ремесло.)
4. 15-22 роки – період морального виховання, продовжується вивчення наук: філософія, природничі та математичні науки.(Період до 25 років. «Період бурь і пристрастей» - період морального виховання.Три завдання морального виховання - виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі, бачачи перед собою весь час «ідеальну» людину.. Років до 17-18 юнакові не слід говорити про релігію, Руссо переконаний, що юнак шукатиме першопричину і самостійно прийде до пізнання божественного начала.)
5. 22-24 роки – пошук партнера до створення сім'ї. Дівчина має бути з гострим розумом, добросердна, кмітлива, господарська, зовні скромна, але мила. (Присвячується вихованню дівчат. «Жінка повинна бути вихована відповідно до бажань чоловіка. Пристосування до думок інших, відсутність самостійних суджень, навіть власної релігії, покірливе підпорядкування чужій волі - доля жінки » «Природний стан» жінки - залежність; «Дівчата відчувають себе створеними для покори. Ніяких серйозних розумових занять їм не потрібно ».)
Через відсутність грошей одружитися на знатнії жінці у Жан-Жака не було можливості, тому в дружини філософ вибрав Терезу Левассер. Жінка працювала служницею в готелі, розташованому на території Парижа. Розумом і кмітливістю Тереза не відрізнялася. Дівчина походила з селянської роду. Освіта не отримала У суспільстві Левассер вважалася вульгарною .Проте, в шлюбі Руссо прожив до кінця днів. Через 20 років подружнього життя разом з Терезою чоловік відправився в церкву, де їх повінчали. У подружжя народилося п'ятеро дітей, але малят одразу віддали в виховний будинок. Жан-Жак пояснював цей вчинок відсутністю грошових коштів. Та й до того ж, на думку філософа, діти заважали займатися Руссо тим, що він любив.
Педагогічна теорія Руссо ніколи не була втілена в тому вигляді, в якому її уявляв автор, але він залишив ідеї, сприйняті іншими ентузіастами, розвинені далі і по-різному використані в практиці виховання і навчання.
Руссо критикує книжковий характер навчання, відірваний від життя, пропонує вчити тому, що дитині цікаво, щоб дитина була сама активна в процесі навчання та виховання; треба довіряти дитині її самовиховання, особливе значення надавав трудовому вихованню.
Педагогічні засади Ж.-Ж. Руссо такі.
1.Зміст та методика навчання повинні сприяти розвитку самодіяльності та активності учня. Учня в процесі навчання завжди треба ставити в становище дослідника, який сам ніби відкриває наукові істини. "Нехай він, - писав Руссо, - досягає знання не через вас, а через самого себе, нехай він не заучує науку, а вигадує її сам".
2. Знання слід отримувати не з книг, а з життя. Книжковий характер навчання, відірваність від життя, від практики – неприпустимі та згубні.
3. Треба вчити всіх не одному й тому ж, а вчити тому, що цікаво саме конкретній людині, що відповідає її нахилам, тоді дитина буде активною у своєму розвитку та навчанні.
4. Необхідно розвивати в учня спостережливість, активність, самостійність суджень на основі безпосереднього спілкування з природою, життям, практикою.
Чинники виховання:
1. Природа - формує задатки здібностей
Педагогічні засади Ж.-Ж. Руссо такі.
1.Зміст та методика навчання повинні сприяти розвитку самодіяльності та активності учня. Учня в процесі навчання завжди треба ставити в становище дослідника, який сам ніби відкриває наукові істини. "Нехай він, - писав Руссо, - досягає знання не через вас, а через самого себе, нехай він не заучує науку, а вигадує її сам".
2. Знання слід отримувати не з книг, а з життя. Книжковий характер навчання, відірваність від життя, від практики – неприпустимі та згубні.
3. Треба вчити всіх не одному й тому ж, а вчити тому, що цікаво саме конкретній людині, що відповідає її нахилам, тоді дитина буде активною у своєму розвитку та навчанні.
4. Необхідно розвивати в учня спостережливість, активність, самостійність суджень на основі безпосереднього спілкування з природою, життям, практикою.
Чинники виховання:
1. Природа - формує задатки здібностей
2. Люди – допомагають розвивати задатки
3. Предмети – дозволяють сформувати досвід
Руссо розробив методи природного виховання та природні наслідки. Дитина, здійснюючи помилки, сама робить висновки про подальшу поведінку.
Стадії «Емілівського» виховання виведені Руссо:
1. від народження до 2 років – фізичне виховання.(Перший рік життя. Природа, суспільство, світ і їхнє ставлення до виховання.«Дайте можливість тілу вільно розвиватися, не заважайте природі»
2. 2-12 років – сон розуму – формуються відчуття, пізнає світ, безпосередньо спілкуючись із ним. У цей час не можна навчати.(Дитячий вік. Зростання сили. Поняття про здібності. Упертість і брехня. Нерозумність книжкового навчання. Тілесне виховання, правильний розвиток почуттів. )
4. 15-22 роки – період морального виховання, продовжується вивчення наук: філософія, природничі та математичні науки.(Період до 25 років. «Період бурь і пристрастей» - період морального виховання.Три завдання морального виховання - виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі, бачачи перед собою весь час «ідеальну» людину.. Років до 17-18 юнакові не слід говорити про релігію, Руссо переконаний, що юнак шукатиме першопричину і самостійно прийде до пізнання божественного начала.)
5. 22-24 роки – пошук партнера до створення сім'ї. Дівчина має бути з гострим розумом, добросердна, кмітлива, господарська, зовні скромна, але мила. (Присвячується вихованню дівчат. «Жінка повинна бути вихована відповідно до бажань чоловіка. Пристосування до думок інших, відсутність самостійних суджень, навіть власної релігії, покірливе підпорядкування чужій волі - доля жінки » «Природний стан» жінки - залежність; «Дівчата відчувають себе створеними для покори. Ніяких серйозних розумових занять їм не потрібно ».)
Педагогічна теорія Руссо ніколи не була втілена в тому вигляді, в якому її уявляв автор, але він залишив ідеї, сприйняті іншими ентузіастами, розвинені далі і по-різному використані в практиці виховання і навчання.
Немає коментарів:
Дописати коментар