Купальський вінок

Гей, на Івана, гей, на Купала,

Красна дівчина долі шукала.

Квітки збирала, віночок вила,

Долі водою його пустила.

Це свято символізує народження літнього сонця – Купала. А от де взялося ім’я Іван у язичницького божества Купала, може відповісти історія християнської церкви. Саме у IV столітті нашої ери. цей день вона проголосила святом народження Івана Хрестителя – предтечі Ісуса Христа. 

На території України впродовж багатьох століть купальські звичаї змінювалися, завжди мали локальні відмінності, не скрізь однаково збереглися – найбільше на Поліссі, як одній з архаїчних зон слов’янського світу.

Свято Івана Купала має дуже багато інших назв. В Україні в деяких областях його також називають Купайла або Сонцекрес, за часів Київської Русі свято називали Крес. Згідно зі слов’янськими традиціями головними персонажами свята були Купало — покровитель кохання та продовження роду та Мара — божество, яке символізує зиму і приносить недуги та голод.

Традиційно молоді дівчата та хлопці робили з гілок, квітів та зелені опудала головних персонажів свята і спалювали або топили у воді. Це символізувало перемогу добра над злом. Також одним з основних атрибутів свята є величезне багаття, яке в західнослов’янських народів називалось «соботка». 

Хмиз та різноманітний непотріб для купальського вогнища збирали всім селом, а відмова в наданні матеріалів для багаття гостро засуджувалась односельцями та навіть вважалась гріхом. Спалювали в основному старі та поламані знаряддя праці, що, за повір’ями берегло від злих духів та відьом.
В Україні існує традиція на Купайла стрибати через вогнище. Молодь, а особливо закохані хлопці та дівчата, взявшись за руки парами перестрибують через багаття і за повір’ями, якщо їх руки не розійдуться, на них в майбутньому чекає міцний та щасливий шлюб.

Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

Магічними властивостями в ніч на Купала також наділялися і трави — їх активно збирали, вірячи в те, що вони мають цілющі властивості. Існує повір'я, що зібрані в ніч на Івана Купала чи вранці з «іванівською» росою лікарські рослини мають особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави сіють русалки — потоплені дівчата, мавки — душі маленьких нехрещених дітей та інші духи природи. Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати.

Дівчата плели з польових квітів вінки, щоб передбачити свою долю. Він виплітався з 12 трав і вони мали бути лікарськими: м'ята, чебрець, любисток, ромашка, деревій, полин та багато інших, залежно від регіону.

Також, залежно від регіональних традицій, вінок після Купала могли посвячувати і використовувати для лікувальних чаїв (Галичина), або пускати на воду декілька вінків, щоб подивитись, чи зійдуться вони у пару (Полісся), або пускати за водою свій, позначений яскравою стрічкою, вінок, щоб він без перешкод виплив до великої води, символізуючи господині добру долю.

Про містичних істот, традиції, обряди та магію читайте в книгах:

«Вечір проти Івана Купала» Миколи Гоголя — одне з оповідань, що входить до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки». Петрусь і Пидорка закохані одне в одного. Однак він — наймит, а вона — дочка заможного селянина, хазяїна Петра. Заради коханої Петро здатен на все, і навіть продати душу чорту. Містичні пригоди купальської ночі обертаються трагедією, коли доводиться пролити невинну кров, а золото, здобуте брудною справою, приносить лише нещастя.

Чарівні істоти українського міфу. Духи природи, Дара Корній
Це — книга української письменниці Дари Корній, в якій починається дивовижна подорож до світу української міфології. Духи та істоти постають більш ніж реальними, зі своїми силами, характеристиками, дивовижними місцями перебування та атрибутами. Особливість цієї книги — чудові малюнки, завдяки яким ви просто можете подивитися в очі старенькому лісовичку чи мавці. Наразі до друку готується друга частина Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи, де можна дізнатися про чарівних створінь, які оберігають нашу оселю.

«Карпатська казка, або За десять днів до Купала», Наталія Довгопол

Лише один раз на рік, перед святом Купала, відкривається дорога до забутого світу Нав. У тому світі мешкають нявки та чаклунки, міфічні істоти з цапиними ногами, перелесники та богині. Ту дорогу може показати Полудениця, назавжди залишаючи вас в потойбічному світі… Хіба лише ви ризикнете розгадати таємницю купальської ночі. Сестри Леся та Ксеня приїхали в Карпати на відпочинок разом, хоча кожна з них радо б позбулася компанії іншої. Легко ворогувати у великому місті, але що робити на гірських манівцях, де на кожному кроці чатують магічні створіння і неможливо зрозуміти, хто свій, а хто чужий? Від редакції. Чи ризикнете ви розгадати таємницю купальської ночі? Сестри Леся та Ксеня приїхали до Карпат разом, проте обидві не у захваті від сумісної мандрівки. Ворогувати легко, але що робити у горах перед святом Купала, де на кожному кроці чатують магічні створіння і неможливо зрозуміти, хто свій, а хто чужий?