У серці з тобою, моя Україно!

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акту проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу та самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода та гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність.

До урочистої дати бібліотекарі підготували книжкову виставку,

караван історій про події, які наближали нас до незалежності,

 та майстер-клас для дітей.

На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

Караван історій:

22 серпня 1992 року президент Української Народної республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав'юк урочисто, у присутності президента, голови Верховної Ради і прем'єр-міністра України склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР і проголосив молоду державу правонаступницею УНР.

Складаючи повноваження, уряд УНР у вигнанні виконував постанову Трудового Конгресу (парламенту УНР) 1919 року, яка була підписана головою Директорії УНР Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави.

ДЦ УНР - представництво Української народної республіки на еміграції з кінця 1919 року, коли в Україні почала встновлюватися більшовицька влада.

Українська Народна Республіка створена після російської революції 1917, існувала до підписання Ризького миру між Польщею та Радянською Росією, в березні 1921.

Українська Народна Республіка у вигнанні (1921–1992)
(в Парижі та Празі до 1945, у Мюнхені 1945–1992)

Президент Української Народної Республіки в екзилі — колишня офіційна посада українського уряду у вигнанні після Другої світової війни. Посада була реорганізована з посади голови директорії України. 10 липня 1948 року ухвалено «Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі», який був скоординований поміж різними українськими політичними організаціями. Андрій Лівицький, який був головою Директорії, погоджений Українською Національною Радою як президент Української Народної Республіки в екзилі.
З 1948 по 1992 рік було чотири президенти УНР у вигнанні.

Лівицький Андрій Миколайович (10 липня 1948 — 17 січня 1954)
Витвицький Степан Порфирович (6 березня 1954 — 9 жовтня 1965)
Лівицький Микола Андрійович (22 березня 1967 — 8 грудня 1989)
Плав'юк Микола Васильович (8 грудня 1989 — 22 серпня 1992)

15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки. При цьому Українська Народна республіка відмовлялася від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР.

Офіційна заява ДЦ УНР звучала так:

"Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки.

Дано в Києві, 22 серпня 1992 року.

За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі:
Микола Плав'юк - Президент УНР в екзилі,
Іван Самійленко - Голова Уряду УНР в екзилі
Михайло Воскобійник - Голова УНРади".

Знакова деталь: з боку української влади процес координував Іван Тимченко - майбутній перший голова Конституційного суду.

"Цей акт [складення повноважень і проголошення правонаступництва] має нагадати всім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію... від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки, - визнав тоді Леонід Кравчук. - ...І принагідно запевнити, що ми докладемо всіх зусиль, щоб ніколи жодного громадянина не було вигнано за межі України. Місця на нашій землі немає лише нашим ворогам".

З цього випливає цікавий висновок.

У вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво👇, згідно з яким Україна проголошувала себе наступницею Української РСР. Тож фактична передача повноважень уряду УНР першому президенту незалежної України означала також закінчення протистояння урядів УНР та УРСР, яке тривало з 1920-их років.

Незалежна Україна примирила обидві сторони історичного конфлікту.

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                  Про правонаступництво України 
 

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст.617 ) 

     Стаття  1.  З  моменту  проголошення  незалежності    України 
найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в 
депутатському складі Верховної Ради Української РСР. 

     Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території 
України    діє    Конституція    (Основний  Закон) Української РСР 
( 888-09 ). 

     Стаття 3. Закони  Української  РСР  та  інші  акти,  ухвалені 
Верховною Радою  Української  РСР,  діють  на  території  України, 
оскільки вони  не  суперечать  законам  України,  ухваленим  після 
проголошення незалежності України. 

     Стаття  4.  Органи  державної  влади  і  управління,   органи 
прокуратури, суди  та  арбітражні  суди,  сформовані  на  підставі 
Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до 
створення  органів  державної  влади   і    управління,    органів 
прокуратури,  судів  та  арбітражних  судів  на  підставі    нової 
Конституції України. 

     Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію 
України  від  інших  держав,  та  кордон  між  Українською  РСР  і 
Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16  липня 
1990 року є державним кордоном України. 

     Стаття  6.  Україна  підтверджує   свої    зобов'язання    за 
міжнародними  договорами,   укладеними    Українською    РСР    до 
проголошення незалежності України. 

     Стаття 7. Україна є правонаступником  прав  і  обов'язків  за 
міжнародними договорами Союзу РСР, які не  суперечать  Конституції 
України та інтересам республіки. 

     Стаття 8. Україна дає  згоду  на  обслуговування  зовнішнього 
боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990  року  в  частині,  яка 
визначається окремою міждержавною угодою.

     Україна не  несе  зобов'язань  за  кредитними  договорами  та 
угодами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991  року  без  згоди 
України. 

     Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення 
незалежності України постійно проживали на  території  України,  є 
громадянами України.

     Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину 
України  незалежно  від  національної  належності та  інших  ознак 
відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

     Порядок збереження, набуття  і  втрати  громадянства  України 
регламентується Законом про громадянство України ( 1636-12 ). 

 Голова Верховної Ради України                          Л.КРАВЧУК 

 м. Київ, 12 вересня 1991 року 
        N 1543-XII 

«Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

«Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер».

Ліна Костенко

24 серпня є і завжди буде символічним і надзвичайно важливим днем для українців у всьому світі, навіть попри щохвилинне зухвале намагання ворога зламати наш дух та знищити нас фізично. З 2014 року цей день набув ще більшої знаковості, адже волю, свободу і незалежність нам доводиться виборювати зі зброєю в руках.

Безхмарний прапор – уособлення добра

 Прапор України — це не просто полотно двох кольорів, це жива історія багатовікової боротьби, незламності та мрії українського народу про свободу. Синій та жовтий, що сьогодні гордо майорять над нашою країною, несуть у собі глибокий зміст, переплітаючись із давніми традиціями та сучасними звершеннями.

 Для маленьких читачів бібліотекарі розповіли історію  прапора,

пограли в математичне лото

 та організували майстер клас

Перше відоме поєднання синього та жовтого кольорів на українських землях з'явилося ще у 13 столітті. За хронікою Бартоломея Зиморовича, Данило Галицький у 1256 році подарував Львову герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. Це стало одним з перших свідчень використання цих барв як символів. Найраніші відомі зображення лева зустрічаються на печатці з грамоти 1316 року князів Андрія і Лева ІІ. 

1410 року у Грюнвальдській битві Львівське військо виступило під синьою корогвою із золотим левом, що спинається на скелю

фото із вікіпедії

Протягом століть Україна виборювала свою незалежність, і козаки, основні захисники її кордонів, також використовували синьо-жовті мотиви у своїх знаменах. Козацькі прапори, прямокутні або скошені, часто мали блакитні полотнища із золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї або постатей святих. Це свідчило про давність і безперервність використання цих кольорів в українській геральдиці та символіці.

У 19 столітті, під час розквіту національного відродження, синьо-жовті кольори почали набувати нового, загальнонаціонального значення. Перша спроба створити прямокутний прапор з жовтого та блакитного кольорів була зроблена Головною Радою на Галичині. А вже у 1848 році, за ініціативи цієї ж Ради, на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. Це стало знаковим моментом, що передвіщав майбутнє офіційне затвердження національного стяга. 

Після Лютневої революції 1917 року, українські синьо-жовті прапори тріумфально з'явилися на вулицях Києва, Одеси та Харкова 16 березня 1917 року, символізуючи відродження національного духу.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як національного символу відбулося 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки (УНР). Цікаво, що протягом 1918–1920 років в УНР національний прапор двічі змінювали. Михайло Грушевський, голова Центральної Ради та перший президент України, пропонував прапор з блакитним тлом і золотим малюнком, де кількість зірок символізувала б кількість об'єднаних українських земель.

Прапор, який у 1918 році майорів над Ратушею, зберігався аж до п’ятдесятих років минулого століття у фондах Львівського історичного музею. На жаль, у п’ятдесятих роках його, разом з іншими музейними цінностями, за розпорядженням тодішнього директора музею спалили.

Сучасний Державний Прапор України був затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 року. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.


Український прапор є втіленням національної єдності, честі та гідності. Під його знаменом Україна йшла до проголошення самостійної держави, і сьогодні під ним наші воїни виборюють перемогу в ім'я свободи та незалежності. Прапор супроводжує українців у всіх важливих подіях: під ним зустрічають іноземних гостей, приймають присягу військовослужбовці, працюють посольства України, його урочисто підіймають у дні спортивних перемог та на міжнародних аренах.


Фейсбук 
Український прапор — це державний символ, це душа нації, що відображає її прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. Він нагадує про наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.

Фольклорна скриня див

Міжнародний день фольклору святкується щорічно 22 серпня. Це день, коли вшановують багатство традицій, історій, танців та мистецтва, що складають фольклор різних культур. Україна, з її багатою культурною спадщиною, також відзначає цей день.
Термін "фольклор" вперше вжив британський археолог Вільям Торнс у 1846 році.
Фольклор - це спадщина, що передається з вуст в уста, з покоління в покоління, зберігаючи знання, мудрість та цінності, які є основою культури, мистецтва, моралі та ідентичності народів. Він надає історичну інформацію про походження групи людей і відіграє життєво важливу роль у формуванні ідентичності та культури спільноти. Люди по всьому світу відзначають цей день через різні форми мистецтва, такі як пісні, танці, страви, та інші традиційні заходи.
Український фольклор є важливим елементом культурної спадщини країни, і цей день є нагодою для вшанування та популяризації українських народних традицій.

В бібліотеці для дорослих №11, 17 серпня відбувся захід "Фольклорна скриня див" - мовний театр, присвячений Міжнародному дню фольклору. 

Кожен учасник заходу мав можливість поглибити свої знання про фольклор. Діти пригадали улюблені казки: Ріпка, Рукавичка,Пан Коцький,Цар-Ворон, а також взяли участь у театралізованій постановці казки Круть і Верть, проявивши особливе захоплення та емоції , що додало святкового настрою події.

 

Ми вдячні всім хто відвідує наші заходи. Нехай фольклор завжди буде нашим натхненням та джерелом мудрості!

Казкові шахи

Літні канікули в бібліотеці – це не лише цікаві книги, квести та ігри. У бібліотеці №11, для дітей діє ще й шаховий гурток!
Навіть улітку наші маленькі читачі не зупиняються на досягнутому – продовжують тренуватися, вдосконалювати свої навички та відкривати для себе нові таємниці шахів.

Канікули можуть бути не тільки веселими, а й корисними!

Відкрий Україну!

Міжнародний день геокешингу відзначається щорічно у третю суботу серпня.Це день, коли ентузіасти геокешингу в усьому світі об'єднуються, щоб відзначити цю цікаву гру та популяризувати її серед широкої аудиторії. Геокешинг - це туристична гра з використанням GPS, в якій учасники шукають схованки (кеші), залишені іншими гравцями, використовуючи координати, надані творцями схованок.

У Міжнародний день геокешингу бібліотека для дорослих №11 перетворилася на справжню мапу пригод! Бібліотекарі провели гру у форматі геокешингу “Відкрий Україну!”, яка поєднала сучасні технології, командний дух та любов до рідної землі.

Метою заходу було не тільки познайомити учасників із геокешингом як захопливим видом активного дозвілля, а й пробудити цікавість до української культури, заохотити дітей до читання, дізнатися більше про географію, історію України в ігровій формі. 

Учасники заходу — вирушили в "експедицію" Україною, шукаючи схованки з підказками, завданнями та історичними цікавостями. Кожен "кеш" відкривав нову сторінку української культури, географії та традицій — від Карпат до степів Таврії, від Слобожанщини до Поділля. 

 

 

На маршрутах дітей чекали різноманітні завдання: коди, шифри, ребуси, карти — і, звісно, маленькі "скарби", які очікували на своїх першовідкривачів. А також — командна співпраця, усмішки, азарт і незабутні враження.

І, здається, нам це вдалося!

 

 

Дякуємо всім, хто приєднався до пригоди! Україна — це скарб, який відкривається крок за кроком. А ми, як завжди, поруч — щоб надихати на нові відкриття.

Літературне котовство

8 серпня Міжнародний день кота - це час особливого свята для всіх поціновувачів пухнастих чотирилапих друзів. Цього дня ми відзначаємо нашу любов і повагу до цих граційних тварин, які завжди здатні розчулити нас своєю ніжністю та грацією.           

                                         

У бібліотеці для дорослих №11 ми пишаємося нашою колекцією книг про котиків. У нас ви знайдете чудові твори для дітей, які розповідають цікаві та веселі історії про різних котиків, які завжди створюють неймовірну атмосферу в будь-якому домі.

А також, для дорослих ми маємо цікаві книги про котів, які допоможуть вам краще зрозуміти цих миленьких тварин і поглибити власні знання про їхнє життя та поведінку.
У відео-огляді бібліотекарі коротко розповідають про деякі книги, які можуть зацікавити кожного з вас.

Цікаві факти про котів: 

1. Кішки здатні видавати більше 100 різних звуків, в той час як собаки тільки близько 10. 

2. Кішки сплять в середньому 13-14 годин на день, це більше половини свого життя. 

3. У котів чудова пам'ять – вони можуть запам'ятовувати інформацію до 16 годин. 

4. Коти мають дуже гнучкий хребет, що дозволяє їм приймати різні пози та пролазити у вузькі місця.
5. Коти не відчувають солодкого смаку, і вони можуть відчувати запахи в 14 разів сильніше, ніж люди.
6. Домашні коти можуть жити до 20 років, і деякі з них можуть жити ще довше.

7. Ви коли-небудь помічали, що коти ходять як верблюди та жирафи? Послідовність їхньої ходи — спочатку обидві праві лапи, а потім обидві ліві, таким чином, вони пересувають половину тіла вперед одночасно.

8. Якщо ви спостерігали за своїм маленьким кошеням, яке бігає по вітальні, коли воно відчуває себе жвавим, ви знаєте, що коти досить швидкі, але ви не повірите цьому котячому факту. Вони можуть розвивати швидкість близько 48 км на годину.

Коли відзначають день котів в деяких країнах світу:

У США Днем кішки є  29 жовтня. За твердженням сайту Національного дня кішки, свято відзначається з 2005 року за підтримки Американського товариства з запобігання жорстокого поводження з тваринами.
В Японії День кішки відзначається 22 лютого. Це пов'язано з тим, що японською мовою нявкання кішки передається як «нян-нян-нян». «Нян» також може означати «два», а «два-два-два» можна розцінити як 22 лютого. В цей день в Токіо проводиться фестиваль дня котів, де кішки виграють призи за найунікальнішу поведінку. Свято проводиться з 1987 року, коли його вперше організував виконавчий комітет дня котів спільно з організацією з виробництва кормів за результатами опитування.
У Польщі день кота святкується 17 лютого. Учасники свята грають з вовняними клубками та в кульмінації всі опиняються обмотані різноколірними нитками.
В Італії 17 листопада святкується День чорного кота. У середні віки чорні коти винищувалися інквізицією, позаяк їх вважали помічниками диявола. Зараз італійці намагаються загладити провину перед ними й нагадати всім, що кішки друзі людей і ні в чому не винні.
Кожні три роки у другу неділю травня в Бельгії, в місті Іпр, проводиться котячий парад.

 Даруйте їм свою турботу та любов, адже коти – це справжній скарб у нашому житті! 

Запрошуємо вас завітати до бібліотеки  для дорослих №11 та насолодитися чарівними казками та цікавими книгами про котиків у цей прекрасний день!

Кольорові сигнали безпеки

В Публічній бібліотеці для дорослих №11, 3 серпня було гучно, яскраво та пізнавально! З нагоди Дня світлофора бібліотекарі провели інтерактивну ігрову годину "Кольорові сигнали безпеки", присвячену вивченню правил дорожнього руху. Наші наймолодші відвідувачі занурились у світ дорожніх знаків та світлофорних сигналів, і ми переконані, що це було не тільки весело, а й дуже корисно.

У бібліотеці проходить книжкова виставка «Кольори безпеки», на якій представлені видання, що знайомлять із правилами дорожнього руху, а також з основами безпечної поведінки для пішоходів і велосипедистів.

Чому ж світлофор такий важливий?
Ми розпочали нашу ігрову годину з розмови про те, навіщо нам взагалі потрібен світлофор. Діти дізналися, що це не просто три кольори, а справжній помічник, який допомагає підтримувати порядок на дорогах і забезпечувати безпеку всіх учасників руху – пішоходів, велосипедистів та водіїв. Ми пояснили, що кожен колір має своє особливе значення:
Червоний – "Стій!" – означає повну зупинку.
Жовтий – "Увага!" – попереджає про зміну сигналу.
Зелений – "Йди!" – дозволяє рух.

Найцікавішою частиною заходу стали ігри, які допомогли закріпити отримані знання. Діти із задоволенням брали участь у таких активностях:
"Світлофорна естафета": діти по черзі "переходили дорогу" за правилами світлофора, реагуючи на сигнали, які показувала бібліотекар.
"Відгадай знак": малюки впізнавали та називали дорожні знаки, пояснюючи їхнє значення. Ми зосередилися на найважливіших для пішоходів знаках: "Пішохідний перехід", "Обережно, діти!".
"Безпечна доріжка": за допомогою різних імпровізованих ситуацій діти практикувалися безпечно переходити вулицю.

                                                                 Наприкінці заходу кожен учасник отримав невеликий пам'ятний сувенір, що нагадуватиме про важливість дотримання правил дорожнього руху, а саме власноруч виготовили флікери (світловідбиваючі значки).

Ми впевнені, що такі інтерактивні заняття є надзвичайно важливими для формування у дітей відповідального ставлення до власної безпеки. Ігрова форма дозволяє легко засвоювати складну інформацію, перетворюючи навчання на захоплюючу пригоду.

Дякуємо всім маленьким учасникам та їхнім батькам за активну участь у заході "Кольорові сигнали безпеки"! Сподіваємося, що отримані знання допоможуть нашим дітям завжди бути уважними та безпечними на дорозі.
А ми вже готуємо нові цікаві заходи для вас! Слідкуйте за нашими анонсами!