Героям слава!!! - лине аж за край.

29 серпня – День пам'яті загиблих захисників України.
В бібілотеці для дорослих № 11 представлена виставка-пам’ять "Героям Слава!!!" - лине аж за край, Їх зустрічає мама Україна!", до Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

    Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

    Публічна бібліотека 11 долучилася до всеукраїнської акції пам’яті полеглих Захисників України "Стіл пам’яті 2025 – зарезервовано для найсміливіших серед нас!"
що відбудеться 29 серпня – у День пам’яті Захисників України.
  Минулого року до ініціативи приєдналися понад 800 закладів у всіх регіонах країни.
   На честь полеглих Героїв у резервується та сервірується стіл. Увесь день цей стіл залишатиметься вільним – символічно чекаючи свого важливого гостя, який, на жаль, вже не повернеться.

Стіл пам"яті в нашій бібліотеці зарезервований для бійця батальйону ,,Свобода’’ 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України, сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України

 Максима Олійника ,,Мінора’’.

Народився 19 березня 2001 в місті Київ. Навчався в 159-й школі міста Києва. Пізніше навчався в Національному авіаційному університеті.

У березні 2022 року Максим став бійцем територіальної оборони на Оболоні в м. Києві. Згодом був оголошений набір до батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії для захисту України на східних рубежах. Пройшовши підготовку, Максим в кінці квітня у складі третього батальйону спільно із сотнею побратимів вируших в район Рубіжного. Майже місяць був на «нулі». Отримав контузію.

Загинув 10 серпня 2022 року внаслідок отримання поранень у районі н. п. Зайцеве Бахмутського району Донецької області.Похований на Лук’янівському кладовищі.

Нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно).
Батько Максима В’ячеслав Олійник уклав про нього книгу-присвяту спогадів ,,Воїн на псевдо Мінор: війна, прощання, пам’ять…’’

Створена експозиція про життя та бойовий шлях Максима в селі Тарасівка, де вони проводили час влітку.
Є згадка про нього на території військового ліцею у Боярці.
Його фото розміщене на Алеї героїв Солом’янської району міста Києва.
На фасаді Київської спеціалізованої школи №159 встановлено меморіальну дошку на честь її випускника Максима Олійника.

  Стіл пам’яті – це проста, але надзвичайно важлива дія, яку ми творимо разом для вшанування людей, що віддали життя за Україну, за кожного з нас. Це – наша вдячність, солідарність і турбота. Це пам’ять, яка живе серед нас.
У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч Захисників і Захисниць України, полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні.

Хронологія подій:
У 1991 році Україна відновила свою незалежність, але Російська Федерація не полишала своїх зусиль відновити контроль над українською територією. Після приходу до влади в Росії колишнього офіцера КДБ Володимира Путіна цей тиск значно посилився.

• Євромайдан

21 листопада 2013 року в Києві розпочався Євромайдан, який започаткував Революцію Гідності. Основною вимогою протестувальників було повернення України на європейський шлях розвитку та підписання угоди про асоціацію з ЄС, від чого відмовився тодішній президент Віктор Янукович. Протистояння завершилося смертю 107 учасників, відомих як Небесна сотня. Янукович втік до Росії і закликав Путіна ввести війська для відновлення влади.

• Трагедія в Іловайську.

З початку серпня 2014 року точаться запеклі бої за Іловайськ – ключовий транспортний вузол Донбасу. Хоча українські війська майже захопили місто, Російська Федерація ввела проти них регулярні війська (близько 4 тис. солдатів і офіцерів). 29 серпня, незважаючи на запевнення про безпечний вихід з оточення, російські війська обстріляли українські колони. Україна втратила 366 убитими, 429 пораненими, 158 зниклими безвісти, 300 полоненими. 5 вересня було підписано Мінський протокол.

• Оборона Донецького аеропорту.

Бої на Донеччині тривали 242 дні (26 травня 2014 року – 22 січня 2015 року) і стали символом непереможності Збройних Сил України. Після знищення терміналів українські захисники відступили, втративши понад 200 бійців. Втрати противника склали близько 1 тис. осіб, у тому числі й найманці російського спецназу. Саме тоді з’явився термін «кіборги», як називали захисників аеропорту.

• Бої за Дебальцеве.

Взимку 2015 року точилися запеклі бої за Дебальцевський плацдарм. З обох боків воювали десятки тисяч солдатів і сотні одиниць техніки. Противник мав значну перевагу: три танки та чотири артилерії. 12 лютого було підписано Мінськ-2, але бої тривали. 18 лютого українські війська організовано відійшли з міста, зазнавши втрат: за офіційними даними, загинуло 136 бійців, поранено 331 (за іншими даними — 269).

• Позиційна фаза війни.

Після Дебальцевської битви лінія фронту стабілізувалася, бої набули позиційного характеру. Обстріли тривали щоденно, українські війська зазнавали втрат. Остання масштабна атака бойовиків сталася в червні 2015 року під Мар'їнкою, але була відбита силами АТО.

• Повномасштабне вторгнення.

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабний наступ, прикриваючись риторикою «демілітаризації та денацифікації України», тобто власне намагаючись знищити национальну належність українців, їх єднання за етнічною ознакою державоутворюючої нації, Росія розпочала спецоперацію з переростанням її у військові дії, у війну.  Були атаковані аеродроми та військові об’єкти по всій країні, а російські війська вторглися з території Білорусі, Криму та РФ. Вторгнення розгорнулося на кількох стратегічних напрямках: Північно-Західному, Східному та Південно-Західному.

24 лютого – 01 квітня 2022 р. – героїчна оборона Києва.

Початок квітня 2022 р. – звільнення Київщини, Чернігівщини, Сумщини.

24 лютого – 20 травня 2022 р. – героїчна оборона Маріуполя.

8 березня – 20 травня 2022 р. – героїчна оборона „Азовсталі”.

Вересень 2022 р. – звільнення більшої частини Харківської області (в ході Харківської наступальної операції).

8 жовтня 2022 р. – підрив Кримського моста.

11 листопада 2022 р. – звільнення Херсона (в ході Херсонської наступальної операції).

6 червня 2023 р. – підрив росіянами Каховської ГЕС. 

Початок червня 2024 р. – одержання дозволу на використання західного озброєння дальної дії по території агресора (росії). Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Ця війна триває, і щодня вона впливає на життя кожного з нас. Ми переживаємо горе втрат, руйнування міст та інфраструктури, а також мільйони біженців і внутрішньо переміщених осіб.  Але, незважаючи на всі труднощі, український народ продовжує боротися за своє право на самовизначення. Пам'ять про тих хто захищав і захищає нас сьогодні залишається в наших серцях та книгах.

Лапи вгору за читання

   Хто сказав, що книги – єдині найкращі друзі людини? Цього разу ми вирішили присвятити наш захід нашим вірним чотирилапим друзям! Напередодні Міжнародного дня собак наша бібліотека провела дивовижний нон-стоп захід під назвою «Лапи вгору за читання». Це був день, наповнений радістю, захопливими історіями та, звісно, пухнастими гостями!

Ми представили колекцію книг, присвячених собакам – від класичних творів до сучасних історій, від енциклопедій про породи до коміксів. Кожен міг знайти щось до душі!

Маленькі відвідувачі познайомились з книгою Лариси Ніцой "Навіщо песикові гавкати".

Під час майстер-класу діти виготовили рухому іграшку - собаку з якою залюбки гралися.

Мета виготовлення рухомої іграшки — це навчання дітей і дорослих виготовленню механізмів, розвиток технічного мислення, просторової уяви, творчих здібностей та конструкторських навичок шляхом ознайомлення з різними технологіями та інструментами, а також виховання охайності, уважності та інтересу до технічної творчості.

Ми віримо, що читання може об'єднувати не лише людей, а й наших улюбленців. Тому наш захід мав подвійну мету: відзначити Міжнародний день собак та показати, як важливо прищеплювати любов до книг змалечку, використовуючи цікаві та інтерактивні формати.

Вірний друг у мене є

26 серпня – це особлива дата для всіх любителів собак, адже саме цього дня відзначається Міжнародний день собак. Це свято присвячене нашим вірним чотириногим друзям, які здавна супроводжують людину на її шляху.В нашій бібліотеці проводиться виставка - колаж дитячих робіт до Міжнародного дня собак.

          Історія свята.
  Хоча собаки були одомашнені тисячі років тому і завжди були невід’ємною частиною життя людини, офіційне свято на їхню честь з’явилося відносно недавно. 

   Ідея святкування Міжнародного дня собак належить захиснику прав тварин та експерту з способу життя домашніх тварин Коллену Пейджу. Мета цього свята – привернути увагу до важливості захисту тварин, а також відзначити особливе місце собак у житті людини.

   Міжнародний день собак – це не просто привід погладити свого улюбленця, а й можливість:

•  Висловити свою вдячність собакам за їхню любов, відданість і підтримку.
•  Звернути увагу на проблему бездомних тварин і допомогти притулкам.
•  Нагадати людям про необхідність дбати про своїх вихованців і відповідально підходити до питання їх утримання.

Традиції та звичаї.

Хоча Міжнародний день собак – це досить молоде свято, воно вже має свої неписані правила:

• Прогулянки з собаками: Найпопулярніший спосіб відзначити це свято – це влаштувати довгу прогулянку зі своїм улюбленцем.
• Фотосесії: Багато власників собак влаштовують фотосесії своїм улюбленцям і діляться знімками в соціальних мережах.
• Благодійні акції: Організовуються різноманітні благодійні акції на користь притулків для тварин.
• Конкурси та фестивалі: Проводяться конкурси краси, змагання з аджиліті та інші заходи для собак.

В Україні Міжнародний день собак відзначається все більше людей. У цей день проводяться різноманітні заходи:
    Влаштовуються флешмоби, під час яких власники собак збираються разом і гуляють зі своїми улюбленцями.
    Організовуються майстер-класи з дресирування собак, грумінгу та інших навичок, необхідних для догляду за тваринами.
    Проводяться ярмарки, на яких можна придбати товари для тварин і допомогти притулкам.

Цікаві факти про собак.
   Собаки розуміють понад 160 слів.
   Собаки здатні відчувати радість, смуток, гнів і інші емоції.
   Собаки покращують здоров’я: власники собак мають менший ризик серцево-судинних захворювань і частіше ведуть активний спосіб життя.

У серці з тобою, моя Україно!

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акту проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу та самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода та гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність.

До урочистої дати бібліотекарі підготували книжкову виставку,

караван історій про події, які наближали нас до незалежності,

 та майстер-клас для дітей.

На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

Караван історій:

22 серпня 1992 року президент Української Народної республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав'юк урочисто, у присутності президента, голови Верховної Ради і прем'єр-міністра України склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР і проголосив молоду державу правонаступницею УНР.

Складаючи повноваження, уряд УНР у вигнанні виконував постанову Трудового Конгресу (парламенту УНР) 1919 року, яка була підписана головою Директорії УНР Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави.

ДЦ УНР - представництво Української народної республіки на еміграції з кінця 1919 року, коли в Україні почала встновлюватися більшовицька влада.

Українська Народна Республіка створена після російської революції 1917, існувала до підписання Ризького миру між Польщею та Радянською Росією, в березні 1921.

Українська Народна Республіка у вигнанні (1921–1992)
(в Парижі та Празі до 1945, у Мюнхені 1945–1992)

Президент Української Народної Республіки в екзилі — колишня офіційна посада українського уряду у вигнанні після Другої світової війни. Посада була реорганізована з посади голови директорії України. 10 липня 1948 року ухвалено «Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі», який був скоординований поміж різними українськими політичними організаціями. Андрій Лівицький, який був головою Директорії, погоджений Українською Національною Радою як президент Української Народної Республіки в екзилі.
З 1948 по 1992 рік було чотири президенти УНР у вигнанні.

Лівицький Андрій Миколайович (10 липня 1948 — 17 січня 1954)
Витвицький Степан Порфирович (6 березня 1954 — 9 жовтня 1965)
Лівицький Микола Андрійович (22 березня 1967 — 8 грудня 1989)
Плав'юк Микола Васильович (8 грудня 1989 — 22 серпня 1992)

15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки. При цьому Українська Народна республіка відмовлялася від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР.

Офіційна заява ДЦ УНР звучала так:

"Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки.

Дано в Києві, 22 серпня 1992 року.

За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі:
Микола Плав'юк - Президент УНР в екзилі,
Іван Самійленко - Голова Уряду УНР в екзилі
Михайло Воскобійник - Голова УНРади".

Знакова деталь: з боку української влади процес координував Іван Тимченко - майбутній перший голова Конституційного суду.

"Цей акт [складення повноважень і проголошення правонаступництва] має нагадати всім, що Україна веде свій родовід, свою політичну, державницьку біографію... від часів Київської Русі, Козацько-Гетьманської держави й Української Народної Республіки, - визнав тоді Леонід Кравчук. - ...І принагідно запевнити, що ми докладемо всіх зусиль, щоб ніколи жодного громадянина не було вигнано за межі України. Місця на нашій землі немає лише нашим ворогам".

З цього випливає цікавий висновок.

У вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво👇, згідно з яким Україна проголошувала себе наступницею Української РСР. Тож фактична передача повноважень уряду УНР першому президенту незалежної України означала також закінчення протистояння урядів УНР та УРСР, яке тривало з 1920-их років.

Незалежна Україна примирила обидві сторони історичного конфлікту.

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                  Про правонаступництво України 
 

     ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст.617 ) 

     Стаття  1.  З  моменту  проголошення  незалежності    України 
найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в 
депутатському складі Верховної Ради Української РСР. 

     Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території 
України    діє    Конституція    (Основний  Закон) Української РСР 
( 888-09 ). 

     Стаття 3. Закони  Української  РСР  та  інші  акти,  ухвалені 
Верховною Радою  Української  РСР,  діють  на  території  України, 
оскільки вони  не  суперечать  законам  України,  ухваленим  після 
проголошення незалежності України. 

     Стаття  4.  Органи  державної  влади  і  управління,   органи 
прокуратури, суди  та  арбітражні  суди,  сформовані  на  підставі 
Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до 
створення  органів  державної  влади   і    управління,    органів 
прокуратури,  судів  та  арбітражних  судів  на  підставі    нової 
Конституції України. 

     Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію 
України  від  інших  держав,  та  кордон  між  Українською  РСР  і 
Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16  липня 
1990 року є державним кордоном України. 

     Стаття  6.  Україна  підтверджує   свої    зобов'язання    за 
міжнародними  договорами,   укладеними    Українською    РСР    до 
проголошення незалежності України. 

     Стаття 7. Україна є правонаступником  прав  і  обов'язків  за 
міжнародними договорами Союзу РСР, які не  суперечать  Конституції 
України та інтересам республіки. 

     Стаття 8. Україна дає  згоду  на  обслуговування  зовнішнього 
боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990  року  в  частині,  яка 
визначається окремою міждержавною угодою.

     Україна не  несе  зобов'язань  за  кредитними  договорами  та 
угодами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991  року  без  згоди 
України. 

     Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення 
незалежності України постійно проживали на  території  України,  є 
громадянами України.

     Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину 
України  незалежно  від  національної  належності та  інших  ознак 
відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

     Порядок збереження, набуття  і  втрати  громадянства  України 
регламентується Законом про громадянство України ( 1636-12 ). 

 Голова Верховної Ради України                          Л.КРАВЧУК 

 м. Київ, 12 вересня 1991 року 
        N 1543-XII 

«Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

«Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер».

Ліна Костенко

24 серпня є і завжди буде символічним і надзвичайно важливим днем для українців у всьому світі, навіть попри щохвилинне зухвале намагання ворога зламати наш дух та знищити нас фізично. З 2014 року цей день набув ще більшої знаковості, адже волю, свободу і незалежність нам доводиться виборювати зі зброєю в руках.

Безхмарний прапор – уособлення добра

 Прапор України — це не просто полотно двох кольорів, це жива історія багатовікової боротьби, незламності та мрії українського народу про свободу. Синій та жовтий, що сьогодні гордо майорять над нашою країною, несуть у собі глибокий зміст, переплітаючись із давніми традиціями та сучасними звершеннями.

 Для маленьких читачів бібліотекарі розповіли історію  прапора,

пограли в математичне лото

 та організували майстер клас

Перше відоме поєднання синього та жовтого кольорів на українських землях з'явилося ще у 13 столітті. За хронікою Бартоломея Зиморовича, Данило Галицький у 1256 році подарував Львову герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. Це стало одним з перших свідчень використання цих барв як символів. Найраніші відомі зображення лева зустрічаються на печатці з грамоти 1316 року князів Андрія і Лева ІІ. 

1410 року у Грюнвальдській битві Львівське військо виступило під синьою корогвою із золотим левом, що спинається на скелю

фото із вікіпедії

Протягом століть Україна виборювала свою незалежність, і козаки, основні захисники її кордонів, також використовували синьо-жовті мотиви у своїх знаменах. Козацькі прапори, прямокутні або скошені, часто мали блакитні полотнища із золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї або постатей святих. Це свідчило про давність і безперервність використання цих кольорів в українській геральдиці та символіці.

У 19 столітті, під час розквіту національного відродження, синьо-жовті кольори почали набувати нового, загальнонаціонального значення. Перша спроба створити прямокутний прапор з жовтого та блакитного кольорів була зроблена Головною Радою на Галичині. А вже у 1848 році, за ініціативи цієї ж Ради, на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. Це стало знаковим моментом, що передвіщав майбутнє офіційне затвердження національного стяга. 

Після Лютневої революції 1917 року, українські синьо-жовті прапори тріумфально з'явилися на вулицях Києва, Одеси та Харкова 16 березня 1917 року, символізуючи відродження національного духу.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як національного символу відбулося 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки (УНР). Цікаво, що протягом 1918–1920 років в УНР національний прапор двічі змінювали. Михайло Грушевський, голова Центральної Ради та перший президент України, пропонував прапор з блакитним тлом і золотим малюнком, де кількість зірок символізувала б кількість об'єднаних українських земель.

Прапор, який у 1918 році майорів над Ратушею, зберігався аж до п’ятдесятих років минулого століття у фондах Львівського історичного музею. На жаль, у п’ятдесятих роках його, разом з іншими музейними цінностями, за розпорядженням тодішнього директора музею спалили.

Сучасний Державний Прапор України був затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 року. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.


Український прапор є втіленням національної єдності, честі та гідності. Під його знаменом Україна йшла до проголошення самостійної держави, і сьогодні під ним наші воїни виборюють перемогу в ім'я свободи та незалежності. Прапор супроводжує українців у всіх важливих подіях: під ним зустрічають іноземних гостей, приймають присягу військовослужбовці, працюють посольства України, його урочисто підіймають у дні спортивних перемог та на міжнародних аренах.


Фейсбук 
Український прапор — це державний символ, це душа нації, що відображає її прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. Він нагадує про наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.

Фольклорна скриня див

Міжнародний день фольклору святкується щорічно 22 серпня. Це день, коли вшановують багатство традицій, історій, танців та мистецтва, що складають фольклор різних культур. Україна, з її багатою культурною спадщиною, також відзначає цей день.
Термін "фольклор" вперше вжив британський археолог Вільям Торнс у 1846 році.
Фольклор - це спадщина, що передається з вуст в уста, з покоління в покоління, зберігаючи знання, мудрість та цінності, які є основою культури, мистецтва, моралі та ідентичності народів. Він надає історичну інформацію про походження групи людей і відіграє життєво важливу роль у формуванні ідентичності та культури спільноти. Люди по всьому світу відзначають цей день через різні форми мистецтва, такі як пісні, танці, страви, та інші традиційні заходи.
Український фольклор є важливим елементом культурної спадщини країни, і цей день є нагодою для вшанування та популяризації українських народних традицій.

В бібліотеці для дорослих №11, 17 серпня відбувся захід "Фольклорна скриня див" - мовний театр, присвячений Міжнародному дню фольклору. 

Кожен учасник заходу мав можливість поглибити свої знання про фольклор. Діти пригадали улюблені казки: Ріпка, Рукавичка,Пан Коцький,Цар-Ворон, а також взяли участь у театралізованій постановці казки Круть і Верть, проявивши особливе захоплення та емоції , що додало святкового настрою події.

 

Ми вдячні всім хто відвідує наші заходи. Нехай фольклор завжди буде нашим натхненням та джерелом мудрості!