«Київська святиня» Краєзнавчий екскурс

 

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник — музейний комплекс, що діє на території Києво-Печерської лаври.  Є найбільшим музейним комплексом України, де зосереджено 144 пам'ятки історії та культури. 

26 травня 1922 на засіданні Київського комітету з охорони пам'яток мистецтва було ухвалено постанову «Про організацію Музею культів і побуту».

29 вересня 1926  Рада Народних Комісарів України ухвалили постанову «Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і перетворення її на Всеукраїнський музейний городок».

1 – Троїцька надбрамна церква. Вхід на територію лаври.
2 – Велика Лаврська дзвіниця.
3 – Успенський собор.
4 – Церква Всіх Святих.
5 – Церква Спаса на Берестові.
6 – Трапезна палата з церквою.
7 – Хрестовоздвиженська церква. Вхід у Ближні печери.
8 – Аннозачатіївська церква. Вхід у Дальні печери.
9 – Церква Різдва Богородиці.
А – Музей мікромініатюр.
В – Національний музей українського народного декоративного мистецтва.
С – Музей книги і друкарства України.
D – Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України.
Е – Музей історичних коштовностей України.
S – Сувенірні магазини.
V – Виставкові зали.
Червоним пунктиром окреслена територія діючого монастиря до 2000 року.

 Згідно з постановою, до складу заповідника увійшли:

• Музей культів і побуту,
• Музей нумізматики,
• Музей староукраїнської будівельної техніки,
• Музей українських старожитностей,
• І Всеукраїнська реставраційна майстерня,
• Друкарня Всеукраїнської академії наук,
• храми, 
• фортечні мури,
• Ближні та Дальні печери,
• дзвіниці,
• архівний фонд Києво-Печерської лаври, 
• бібліотеки.

Комплекс споруд:

Микільська церква

Церква Спаса на Берестовому

Церква Всіх Святих

Трапезна церква

Трапезна палата

Успенський собор

Велика лаврська дзвіниця

Троїцька надбрамна церква

У 1051 році за князювання Ярослава Мудрого і митрополичого служіння Святого Іларіона, почала своє існування Києво-Печерська Лавра. Преподобний Антоній, ігумен Есфігменського монастиря Феоктиста, що на далекій Афонській Горі, створив обитель спочатку як печерний монастир. Такий вклад не залишився непоміченим. До нього почали приходити за благословенням і духовними порадами люди. Часто навідувався до печерного монастиря князь Ізяслав, син Ярослава і його київська знать.

Їхнім коштом було споруджено наземний монастир та келії, коли печери стали тісні для братії, кількість якої швидко збільшувалась. У 1062  році преподобний Антоній поставив першим ігуменом преподобного Варлаама, а сам пішов у віддалену печеру, де перебував 40 років.

Після переведення преподобного Варлаама настоятелем до заснованого князем Ізяславом Свято-Дмитріївського монастиря, преподобний Антоній благословляє на ігуменство преподобного Феодосія, як найсмиреннішого і найслухнянішого з братії. Коли в монастирі було 100 ченців, Феодосій відрядив одного з іноків у Константинополь  до скопця Єрефема, щоб переписати Студійский устав та принести його до Києва.

 На основі Студійського та чернечього уставу і був укладений Печерський устав, якого згодом почали дотримуватись всі монастирі Київської Русі.

Важливої подією стало закладення і будівництво храму Успіння Божої Матері. Церква  будувалася впродовж 15 років грецькими архітекторами та іконописцями. І була освячена в 1089 році митрополитом Іоанном. У розписах храму брав участь Аліпій, який вважається родоначальником  відмінного від грецького іконного мистецтва. В 1091 році у храмі було встановлено мощі преподобного Феодосія.  Преподобний Антоній похований в Ближніх печерах згідно його заповіту.

Багато хто з печерських іноків ставали місіонерами і вирушали на проповідь християнства. З Києво-Печерським монастирем було пов’язане літописання. Першим відомим літописцем був преподобний Никон, ігумен Печерського монастиря. Автором Печерського літопису вважається преподобний Нестор Літописець, який 1113 року закінчив свою “Повість минулих літ”

 В ХІІІ ст. в монастирі було створений унікальний твір “Києво-Печерський Петерик”.

Печерська обитель, яка відігравала значну роль в об’єднанні східнослов’янських земель, була духовним, соціальним, культурним і просвітницьким центром, і славилася не лише на Русі, а й у Польщі, Вірменії, Візантії, Болгарії та інших країнах.

 Печерський монастир справив певний вплив і на розвиток Церкви в суміжних російських землях у тяжкий для них час. Так, з другої половині XIV ст. та до кінця XV ст.  Печерський монастир користувався такою славою, що нерідко руські князі приходили до Лаври й залишалися жити в ній назавжди, причому дехто з них уславився як подвижник. Зокрема, тут у 1439 р. прийняв чернецтво з ім’ям Феодосій відомий полководець князь Федір Острозький, який передав обителі свої багатства.

Наприкінці XVI ст.,обитель активно відроджується: відбудовує храми і купує нові землі. І хоча монастир вже не мав тієї колишньої слави, що була в перші віки його існування, він залишавться одним з найвизначніших духовних, просвітницьких і культурних центрів України. Нова хвиля відродження Печерського монастиря, зростання його духовного авторитету почалося в період боротьби з унією, коли обитель очолювали, кожен свого часу, такі видатні діячі, як архімандрити Никифор Тур, Єлисей Плетенецький, Захарій Копистенський, Св. митрополит Петро Могила, Інокентій Гізель та інші. Так, з ім’ям Єлисея Плетенецького пов’язаний початок книгодрукування в Києві. Першою виданою в друкарні Києво-Печерської Лаври книгою, що дійшла до наших днів, є «Часословець» (1616-1617 рр.). У 1680-1690 рр. у Лаврі інок Батуринського Крупицького монастиря, майбутній святитель Димитрій Ростовський, складає «Житія святих».

При Печерському монастирі існували будинок для прочан і лікарня, на будівництво яких, Лавра витратила понад сто тисяч карбованців. Свята обитель приймала на утримання до вісімдесяти тисяч паломників щороку. Багато хто з них не тільки безкоштовно жили в лаврському готелі, а й харчувалися за рахунок монастиря хлібом і щами три, чотири і більше днів поспіль. І так протягом десятиліть!Лавра, як й інші монастирі імперії, виділяла значні кошти на розвиток освіти: утримувала власну початкову школу, духовне училище, асигнувала кошти на навчання бідних учнів Київської єпархії і навіть встановила п’ять стипендій в духовно-навчальних закладах Києва і Костроми 

 Києво-Печерська обитель завжди відгукувалося на будь-яку добру, християнсько-народну і церковно-суспільну справу. Добродійність, любов до ближніх створювали Києво-Печерській Лаврі заслужений авторитет. Свідченням тому є щедрі подарунки царів із супровідними документами “про дарування в ознаменування особливої прихильності до Обителі за труди й молитви братії Лаврської в ім’я спасіння душ людських”.

На території святої обителі, в церквах і печерах її спочивають: перший Київський митрополит Михаїл, князь Феодор Острозький, Єлисей Плетенецький, Св. Петро Могила, Інокентій Гізель та інші.