Музеї- це духовні храми історії та культури

18 травня — Міжнародний день музеїв.

   Музеї – духовні скарбниці, що зберігають безцінні пам’ятки історії, культури та мистецтв, служать суспільству та його розвиткові.

"Музей з левами", як його називають кияни, – найважливіший художній музей, адже тут зібрано шедеври саме нашого, українського мистецтва від часів Київської Русі до сьогодення.

Музей «Золоті Ворота» Центральний вхід у місто Ярослава Мудрого. Довгий час Ворота простояли зруйнованими, поки до святкування 1500-річчя Києва їх повністю не реставрували. Сучасний вигляд навряд чи відповідає воротам 10 століття (достовірних зображень до наших днів не дійшло), але усередині збереглися стіни проїзду зразка 11 століття. До того ж з верхніх ярусів відкривається чудовий вид на місто.

Музей історичних коштовностей України Філія нашого попереднього героя. Знаходиться на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника, який сам по собі займе вашу увагу мінімум на день. Але коли все ж доберетеся до музею, не пошкодуєте. Стільки ювелірних прикрас, починаючи від бронзової епохи, дорогоцінних ритуальних предметів різних культур і пишного церковного оздоблення, ви не побачите більше ніде. Колекцію музею вважають однією з найбагатших серед країн Східної Європи. У його фондах зберігаються роботи, виконані майстрами-ювелірами скіфів та сарматів. Завдяки цим виробам із золота і срібла можна дізнатися більше про племена та народи, які населяли територію України у різні історичні періоди.

   Загалом в Україні є майже 5 000 музеїв — величезна галузь, яка не має єдиного керівного органу, який би вів статистичні дані, надавав фахову допомогу, відстоював інтереси музеїв та їхніх працівників. І тому, на жаль, доля музеїв складається не менш трагічно ніж доля всієї України. Кожного разу, коли на українську землю ступала нога чужинця, він намагався розграбувати і привласнити наше національне надбання.

            Історична довідка:

  У початковий період Другої світової війни  особливо відзначилася так звана група Кюнсберга – спеціальний батальйон СС. Його загони пересувалися разом з військами передньої лінії фронту і були призначені для виявлення, відбору і вилучення з палаців і музеїв архівних та бібліотечних цінностей, що мали бути згодом відправлені до Німеччини.

  Найактивніше грабували Київ.

- З Центрального кінофотофоноархіву вивезено довоєнні фото і кіноархіви. 

- Із Центральної бібліотеки АН УРСР німці вивезли науковий архів, фототеку документального матеріалу, що фіксував десятки тисяч пам’яток культури України, 

- З Історичного музею на території Києво-Печерської лаври окупанти вивезли оригінали грамот українських гетьманів, архів київських митрополитів, стародавні рукописи та акти XV – XVIII ст., нумізматичні колекції, ікони.

 1.Втрачена таким чином колекція зброї складалася з 4000 предметів (вітрина запорізької зброї, шабля Стефана Баторія та ін.).

2.  З відділу Скіфії Історичного музею гітлерівські грабіжники вивезли унікальні бронзові фігурки звірів, наконечники значків і знамен, зброю, кераміку та ін.; 

3. З відділу грецьких колоній Причорномор’я – кіпрську кераміку (бл. 5000 предметів), кераміку з Ольвії; 

4. З відділу Київської Русі вивезли, зокрема такі унікальні речі, як запрестольний хрест Х ст. з Десятинної церкви, кахлі з гербом Рюриковичів, інші цінні експонати. 

- З Музею українського мистецтва загарбники забрали 55875 експонатів – 90% його фондів, у тому числі 36249 творів народного мистецтва. Це був український посуд XVII, XIX та поч. ХХ ст., колекція народного одягу і величезна колекція писанок, колекція фаянсу Києво-Межигірської фабрики 1780 – 1898 років. 

    І таке відбувалося з кожним музеєм по всій країні.

  Сумський, Глухівський, Конотопський, Охтирський, Путивльський і Роменський краєзнавчі музеї, які не були евакуйовані, зазнали під час війни значних втрат внаслідок пограбувань, руйнування або спалення музейних приміщень. За приблизними підрахунками, Сумським музеєм втрачено близько 2000 експонатів, Роменським – близько 1500, Охтирським – понад 700. 

   Загинули архіви та облікова документація. Як свідчать музейні працівники, скласти списки втрачених предметів неможливо .

  Багато українських шедеврів осіли не лише в музейних збірках Німеччини, де їх ще можна було б якось виявити і впізнати, але і в численних приватних колекціях. Тим більше, що навіть організовано вивезені з України цінності значилися в німецьких документах як "радянські”.Після війни, в рамках реституції (повернення) культурних цінностей, все що повернула Німеччина, в тому числі і пам’ятки культури з музеїв України  зберігається в спецфондах Ермітажу, Музею образотворчих мистецтв ім. Пушкіна,  Державного історичного музею (Москва). Вже протягом півстоліття ці трофейні цінності приховуються від громадськості.

  Садиба Попова у Запорізькій області;

Палац було збудовано В.П. Поповим у псевдо-мавританському стилі. Це була двоповерхова будівля з червоної та жовтої цегли з п’ятьма баштами. В приміщеннях палацу розміщувалася велика етнографічна колекція Попових, головною окрасою якої були механічні манекени, одягнені в національний одяг різних народів світу. Стіни палацу прикрашали роботи Тіціану, Гойї, Рембрандта та інших відомих художників.

 Після 1917 р. палац був розграбований більшовиками.

 В 30-і роки будівлю почали розбирати.

 В1943 р. палац сильно постраждав від вибуху. 

 В 1950 р. залишки палацу були остаточно розібріні і використані на будівництві василівського райкому партії. 

 З 1993 року в Північному флігелі організовано музей, у який входять:

• зала історії садиби Попова (фото, макет первісного вигляду садиби, фрагменти декору тощо)
• зала етнографії
• зала історії Другої світової війни
• твори місцевих художників
• архітектурний макет поруйнованого садиби

рештки речей з колишній садиби тощо.

  У лютому 2022 року в садибі Попова з'явився унікальний австрійський бронзовий рояль, який виготовлений у XIX столітті.
  7 березня 2022 року російські окупанти в ході військового вторгення в Україну, обстріляли музей. У результаті обстрілів постраждала будівля манежу-конюшні садиби Попова. А13 березня російські окупанти-мародери винесли все, що можна було взяти у руки та сумки. Оргтехніку  розбили та розтоптали. Окрім цього, вони побили вікна та виламали всі двері, а також знищили все, що було на їхньому шляху. Російські військові вкрали навіть мармуровий унітаз часів графів Попових. Вперше цей унітаз вкрали ще більшовики. Згодом, хтось із нащадків крадіїв, "повернув" артефакт до музею! І от знову, новітні загарбники, крадуть злощасний унітаз.

      Національний літературно-меморіальний музей

                                 Г. С.Сковороди

У селі Сковородинівка  провів останні роки свого життя та був похований Григорій Сковорода. Навколо могили в 1894 році поставили чавунну огорожу. У 1922 році будинок, у якому жив філософ (належав А.Ковалинському, збудований у ХVIIIст), а також прилегла територія оголошені заповідником. До його складу входять: будинок (реставрований 1972 року), у якому розташований музей Г. Сковороди; ставок, сад і парк, що прилягають до будинку. На березі ставка зберігся стовбур багатолітнього дуба, в затінку якого любив працювати і відпочивати Г. Сковорода. На могилі споруджено пам'ятник.

 6 травня 2022 року о 23 годині під дах музею влучила російська ракета, внаслідок чого він згорів. Вогонь охопив усі приміщення, отримав поранення охоронець. Найцінніші експонати з музею були заздалегідь евакуйовані. Міністерство оборони росії відзвітувало про авіаудар по Сковородинівці, назвавши її "Сковородниково" і заявивши, що там був військовий пункт управління.

Музей українських старожитностей

  Надзвичайним за об’ємом і складом - 10000 екземплярів. в музеї знаходилися безцінні документи XVII-XVIII століття, холодна і вогнепальна зброя, клейноди, церковні артефакти, прекрасні вишивки, вбрання та взуття, близько сотні портретів історичних осіб, гравюри, стародруки, серед яких був “Апостол” Івана Федорова. Колекція містила документи та речі, що належали гетьманам Іванові Мазепі, Іванові Скоропадському, Семенові Палію, Павлові Полуботку, Данилові Апостолу, родині Розумовських.
  Окрім старожитностей, в ній знаходилося все, що пов’язане з життям та творчістю Тараса Шевченка – автографи творів (у тому числі й заборонена поема “Неофіти”), щоденник Кобзаря, світлини, прижиттєві видання творів. Шевченкіана нараховувала понад 1000 предметів. Зібрання належало Тарновському. Воно містило близько 400 малюнків, акварелей, гравюр та картин і дало змогу говорити про Шевченка як видатного художника.
   "Будинок пережив обстріли більшовиками у 1918 та 1919 роках. Вцілів у Другу світову війну під бомбами німецьких нацистів. Прийшла московська нацистська орда і розвалила дуже красиву і затишну будівлю кінця ХІХ століття - пам'ятку історії місцевого значення.

  Музеї, архітектурні пам’ятки, палаци, церкви стають цілями російських ракет та обстрілів.
Десятки історичних споруд пошкоджені або зруйновані внаслідок війни.
  Адже справжня мета путіна – винищення української нації, культури, історії та ідентичності", – йдеться у повідомленні Міністерства.

  Міністерство культури та інформаційної політики України створило ресурс для належного документування воєнних злочинів проти людяності та об’єктів культурної спадщини, скоєних армією росії.

https://culturecrimes.mkip.gov.ua/