Адаптація прізвищ за законами української мови

Сьогодні в рамках клубу "Мовограй" ми торкнулися такої серйозної теми, як правильність написання прізвищ українською мовою.Повторили правила,закріпили вправою на повторення.

Власні назви, імена і прізвища людей не перекладаємо, але завжди відтворюємо за законами тієї мови, якою говоримо.

Розглянемо основні правила адаптації приізвищ з російської мови:
російський [e] - український - е [e]
російський [е] - український - є [йе]

1) Російський звук [e] після приголосних передається як [е]:
приклад: Александров, Бестужев, Вельгорський, Венгеров, Веселовський, Державін, Кузнецов, Лермонтов, Озеров, Петров, Тургенєв.

Зверніть увагу на прізвище Тургенєв.
В одному випадку російський звук [е] замінюємо на український [е], а в іншому на [є]. Чому?

а) Після приголосного крім [ш, шч, ж, ч, дж, р, ц] у суфіксах російських прізвищ завжди на місці російського [е] буде [є]. Тому прізвище закінчується на [єв/ єєв]:
приклад: Медведєв, Тимірязєв, Матвєєв, Менделєєв.
Виключення: Муромцев, Нехорошев ,Писарев.

б) Також російський звук [е] переходить в український [йе] і передається на письмі буквою [є] на початку слів:
приклад: Євдокимов, Євтушевський, Єгоров, Єршов, Єфимов.

в) У середині слів після голосного, мякого знака та апострофа:
приклад: Бердяєв, Буєраков, Ісаєнков, Аляб'єв, Афанасьєв, Григор'єв .

г) Коли російському звуку [е] в корені слова відповідає в аналогічних українських словах звук [і].
приклад: Бєлінський (рос.белый - укр. білий)
Звєрєв (рос.зверь - укр.звір)
Лєсков (рос.лєс - укр.ліс)
Пєшковский (рос.пеший - укр.піший)
Рєпин (рос.репа - укр.ріпа)

2) Російська літера [ё] передається сполученням [йо] на початку слова, у середині після голосних, після [б, п, в,м,ф] коли [йо] позначає буквосполучення [йо].
приклад: Йолкін, Бугайов, Соловйов, Охайомов, Воробйов.

а) Російська буква [ё] також передається через м'який знак + [о] всередині слова після букв на позначення приголосних звуків крім [б,п,в,м,ф].
приклад: Альфьоров, Верьовкін, Новосьолов, Дьорнов, Корольов, Семьоркін, Тьоркін.

б) Але у прізвищах утворених від спільних для української та російської мов імен, пишеться [е].
приклад: Артемов, Семенов, Федоров.

в) Після [ч] і [щ] (рос.) [ё] передаємо під наголосом в українській мові через літеру [о].
приклад: Грачов, Лихачов, Пугачов, Щипачов.

3) Російська літера [ы] передається українськими літерами [ і,и,ї.]

4) Літерою [і] передається на початку слова та після приголосних крім [ш, шч, ж, ч,д ж, ц,]
приклад: Ігнатов, Ісаєв, Багіров, Ігнатьєв, Мічурін, Пушкін.

5) Літерою [ї] після голосного та при роздільній вимові після приголосних, після мякого знака та апострофа.
приклад: Воїнов, Гур'їн, Ізмаїлов, Ільїн.

6) Літерою [и] після [дж, ж, ч, ш, шч, ц] перед приголосними.
приклад: Гаршин, Гущин, Дорожин, Лучин, Цецилін, Чичиков, Шишкін, Щиглов.

7) У прізвищах утворених від людських імен та загальних назв спільних для української та російської та інших слов'янських мов.
приклад: Борисов, Ботвинник, Вавиловський, Виноградов, Глинка, Данилов, Казимирський, Кирилов, Кисельов, Миронов, Митрофанов, Никишкін, Никифоров, Одинцов, Пивоваров, Пиляєв, Писарев, Смирнов, Тимофєєв, Титов, Тихомиров.
Виключення: Нікітін, Ніколаєв, Філіпов вихідими для яких є імена відмінні від українських.

8)У префіксі при-,
приклад: Прибилкін, Привалов, Пришвін .

9)У суфіксах [ик, ич, иш, иц, ]
приклад: Бєликов, Новиков, Гнідич ,Григорович, Кулинич, Станкович, Голицин.

10) Російський звук [и] передається літерою [и]
приклад: Крутих, Малицин, Рибаков, Циганков, Чернишов.

11)  Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так:

[ -ий] (приклад, Донськой → Донський), 

[-ій ]після м'яких приголосних (приклад, Крайній → Крайній);

закінчення[ -ая, -яя] передаються як [-а, -я]

 приклад, Крайня → Крайня

 Виняток становить закінчення[ -ой], яке в деяких випадках може зберігатися, наприклад, у прізвищі Толстой.

12) М'який знак завжди пишеться в прізвищах, що закінчуються на [ськ (ий) /цьк (ий)] на відміну від російської мови
приклад: Маяковський, Островський, Городецький.

а)Також у прізвищах після мяких приголосних [д,т,з,с,ц,л, н +ь] пред [я,ю,є,ї]
приклад: Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Ульянов, Ільюшин, Ананьїн

б)Перед приголосними: Вольнов,Коньков.

в)У кінці слова: Лось, Соболь

г)Завжди буде мякий знак у прізвищах слов'янського походження, що закінчуються на [- ець].
приклад: Глуховець, Скиталець

13)У неслов'янських прізвищах кінцеве [ц] тверде
приклад: Клаузевіц, Лівшиц, Моріц

14)А апостроф пишеться після [б, п, в, м, ф, г, к, х, р перед я,ю,є,ї.
приклад: Аляб'єв, Ареф'єв, Водоп'янов, В'яльцева, Григор'єв ,Захар'єв, Луб'янцев, Пом'яловський, Прокоф'єв, Рум'янцев.

15)перед [йо] апостроф не пишеться:
приклад: Воробйов, Соловйов.

16)Коли [я,ю], означають сполучення пом'якшеного приголосного з [а/у] тоді не пишем ні м'якoго знака , ні апострофа.
приклад: Ляпунов, Цявловський,Тюменев, Пясецький, Бядуля, Рюмін.

Світ мовного розмаїття

25 вересня у бібліотеці для дорослих №11 ЦБС Солом’янського району відбувся пізнавальний захід для дітей, приурочений до Європейського дня мов. У рамках події юні відвідувачі взяли участь у веселій мовній грі та майстер-класі «Світ мовного розмаїття».

Європейський день мов відзначається щороку 26 вересня. Це свято започаткувала Рада Європи, щоб заохотити людей вивчати мови, відкривати для себе інші культури та традиції, сприяти взаємоповазі й діалогу між народами.  

Під час зустрічі бібліотекарі розповіли дітям, де розташована Європа та які країни входять до її складу. Малеча відгадувала країни за їхніми контурами, вчилася вітатися різними мовами, а на згадку про подію створила власні яскраві поробки — повітряні кулі у кольорах країн, привітання яких найбільше припало до душі. 

Захід нагадав усім учасникам: вивчення мов — це не лише спосіб спілкування, а й місточок до розуміння світу, нових друзів та культур.

Як можна прийти до бібліотеки й не взяти до рук книгу? Від розмаїття літератури очі сяяли цікавістю, але справжнім подарунком стали щирі усмішки, що дарують гарний настрій усім навколо.

                               

Дякуємо всім, хто завітав! До зустрічі на нових заходах!

Книжковий клуб мандрівників

23 вересня в Бібліотеці для дорослих №11 відбулася пізнавальна лекція-презентація «Книжковий клуб мандрівників», приурочена до Всесвітнього дня туризму. Спікером заходу став знаний тележурналіст, літератор і видавець Юрій Багрянцев.

Дата 27 вересня обрана невипадково, адже саме цього дня у 1970 році було прийнято Статут UNWTO, який заклав основи міжнародного співробітництва в сфері туризму. Основна ідея полягала в тому, щоб наголосити: подорожі — це не тільки спосіб відпочити, але й важливий інструмент економічного розвитку, культурного обміну та зміцнення миру.

На захід завітали учні 8 класу та вчителі школи №159, а також наші постійні, активні й допитливі читачі. До уваги гостей бібліотекарі підготували виставку видань із фонду бібліотеки — художніх та гуманітарних книг, що відкривають сторінки історії міст і культур України та світу.

Юрій Анатолійович поділився власними враженнями від подорожей, презентував авторські фільми про мандри Україною та закордонні поїздки. Особливий інтерес викликала віртуальна екскурсія до одного з найстаріших міст Німеччини — Майнца, відомого своєю архітектурною спадщиною та давньою історією, замок Вальдек - де представлений проєкт "Світ стоїть на голові" - перевернутий будинок. Все всередені та навколо створено в єдиному стилі догори-дригом. Переглянути відео можна за посиланням Подорож до замку Вальдек

 Крім того, слухачі отримали корисні поради, як провести захопливий вікенд недалеко від Києва та які маршрути допоможуть інакше поглянути на знайомі місця нашої країни.

                          

 Туризм — це не лише відпочинок, а й спосіб пізнання світу та самого себе. Україна має колосальний туристичний потенціал:

•  понад 70 тисяч річок і струмків, серед яких — величні Дніпро, Дністер та Південний Буг;
• Карпати приваблюють мандрівників горами, озерами та традиціями гуцульської культури;
•  на території України збережено близько 5000 пам’яток архітектури, серед яких замки Львівщини, Кам’янець-Подільська фортеця та Софія Київська;
• морські узбережжя Чорного та Азовського морів — популярні місця для літнього відпочинку;
•  а для любителів екотуризму існують національні парки, заповідники та унікальні природні ландшафти, як-от Асканія-Нова чи Олешківські піски.

Всесвітній день туризму нагадує нам, що подорожі дарують нові знання, яскраві емоції, відкривають культури інших народів дозволяючи глибше відчути унікальну красу нашого світу.
 У бібліотеці №11 такі зустрічі стають справжнім натхненням для нових маршрутів і відкриттів!

Ми за мир й щасливе майбутнє

До Міжнародного дня миру в Бібліотеці для дорослих №11 відбувся захід, наповнений теплом і дитячою щирістю. Бібліотекарі влаштували для маленьких відвідувачів творчий майстер-клас під назвою "Ми за мир і щасливе майбутнє".

Головною метою зустрічі було не лише розважити дітей, а й донести їм важливу ідею: мир — це найбільша цінність.

Щоб підкреслити значення дружби та взаємопідтримки, для дітей організували гру, в якій потрібно було знайти способи і друзів, здатних допомогти подолати перешкоди на уявній річці.

Учасники майстер-класу створили віночки миру, які стали справжнім символом об’єднання та прагнення до спокою. Віночок — це стародавній символ захисту і гармонії. Український віночок — це оберіг, що символізує красу, молодість і зв'язок з природою.

 Кожна квітка, кожен листок у віночку, символізував надію на мирне та щасливе майбутнє. На стрічечках віночку діти написали про що вони мріють.

Діти з великим захопленням і старанням працювали над своїми виробами, демонструючи, що навіть найменші рученята можуть творити великі речі. 

Такі заходи допомагають виховувати в молодому поколінні доброту, взаємоповагу та почуття єдності.

 

Дякуємо всім, хто долучився! Спільна творчість — це ще один крок до світлого майбутнього, де панує мир!

Шаховий час

Сьогодні у стінах бібліотеки №11 відбулося чергове заняття з шахів під керівництвом викладача Косінцева Івана Георгійовича. Тема зустрічі – «Шаховий час».

Діти дізналися, що у шахах існують різні темпи гри – від швидких бліців до довгих класичних партій. Разом з викладачем обговорили, чому важливо правильно розподіляти час, як не поспішати з ходами, але й не затягувати роздуми.

Учні мали змогу на практиці відчути різницю між темпами: зіграли кілька партій у різному режимі, навчилися зосереджуватися та приймати рішення у відведений час.

📚 Шахи – це не лише гра, а й чудовий спосіб розвивати увагу, логіку та терпіння. Дякуємо всім учасникам за активність та цікаві питання!

Щоб пригадати попередні теми занять відвітайте сторінку  викладача Івана Георгійовича "Казкові шахи" - 👈перейдіть за посиланням.

Наступне заняття 28 вересня 11:00 – тож чекаємо на вас у бібліотеці №11!

Під мирним небом

До Міжнародного дня миру в бібліотеці для дорослих №11 відкрилася виставка дитячих та підліткових малюнків "Під мирним небом".

Юні художники вклали у свої малюнки найщиріші мрії та надії про життя у вільній і щасливій Україні. На папері ожили золоті пшеничні лани, яскраві соняхи, рідні домівки, серця, символи єдності та добра. Одним із найзворушливіших став малюнок із написом Freedom – його, за бажанням дітей, після завершення виставки ми передамо нашим захисникам як щирий знак підтримки та подяки. 

Мир – це найбільша цінність, про яку мріють і дорослі, і діти. Але саме для дітей він має особливе значення. Мир – це можливість навчатися, гратися, відкривати світ і будувати плани на майбутнє. Це дитячий сміх на шкільному подвір’ї, це спокійні ночі без вибухів, це впевненість у завтрашньому дні. 

Діти бачать світ у яскравих фарбах і своїми малюнками нагадують нам, що найважливіше – зберегти цю чистоту і надію. Їхні роботи – це не про мистецтво, а маленькі послання про віру, любов і прагнення жити під мирним небом.  

                 

• «Мир — це коли всі можуть жити вдома, а не тікати від війни»

• «Я мрію, щоб наші захисники швидше повернулися додому»

Їхні слова та малюнки — це маленькі молитви і побажання, які наповнюють серце вірою.

Виставка стала нагадуванням для всіх нас: мир починається з дитячих мрій. І наше завдання – зробити так, щоб вони здійснилися, щоб діти завжди жили під чистим і мирним небом.

Виставка траває до 21 вересня - ЗАПРОШУЄМО всіх!

Що таке українська мова?

Від сьогодні ми повертаємось до нашого україномовного клубу "Мовограй".Перша зустріч яка відбулася була присвячена Історії української мови.

Кожна сучасна мова — і українська не виняток — почала формуватися дуже і дуже давно. В часи, про які немає жодних певних даних. Але сьогодні відомо, що українська мова існує не сама по собі. Вона споріднена з багатьма іншими, які називають слов’янськими. Гіпотетичну мову, якою говорили слов’яни ми звемо праслов’янською.

 Рання праслов’янська мова мала 10 голосних, 10 дифтонгів, себто двозвуків, і лише 15 приголосних. Проте й вона не виникла сама собою, а виокремилась із праіндоєвропейської мови. Від розпаду праслов’янської мовної єдності, тобто десь від VI ст. до XI ст. можна говорити про сформованість української мови як системи. Формування мови відбувалося на двох основних теренах — Поліссі й Поділлі ( «говіркові реґіони»).
З появою перших писемних пам’яток починається етап мови, який науковці називають давньоукраїнським. Давньоукраїнська мова залишила тільки 9 голосних, зате приголосних стало близько 30.
Писемна мова на українські та білоруські землі прийшла разом із християнством. І книжна суттєво відрізнялася від розмовної.
1) старослов’янська (або староцерковнослов’янська), була створена спеціально для перекладу Біблії з грецької на зрозумілу більшості слов’ян мову;
2) давньокиївська (або давньоруська, чи давньоукраїнська), мовою ділових актів та інших світських текстів на території Руси.

В XII столітті проходить зміна староцерковнослов’янської, на київський ізвод церковнослов’янської мови. Ізвод — це свого роду редакція, накопичені з усної мови зміни, які впливали на читання. Українську редакцію церковнослов’янської мови описав Лаврентій Зизаній у «Граматиці» (1596) й кодифікував Мелетій Смотрицький у власній «Граматиці» (1619).

Але вона швидко обросла запозиченнями.

 На зміну їй прийшла "Про́ста мова" - спадкоємиця давньокиївської (давньоруської, давньоукраїнської) мови, вона була більш наближена до розмовної.
З постанням російської імперії українську редакцію церковнослов’янської мови почали заміняти на російську. Друк книжок було дозволено лише за російською редакцією, а указ 1729 року зобов’язував переписати з прóстої книжної української на російську всі державні постанови й розпорядження.
«Енеїда» Івана Котляревського — це перший твір новою українською літературною мовою. Котляревський написав «Енеїду», щоб нарешті подолати прірву між розмовною мовою та різними варіантами писемної. Інтелігенція знайшла альтернативу: почала використовувати на письмі живу розмовну тутешню мову. Мова, базована на народній основі, дедалі активніше вживалася на письмі.

Г.Квітка-Основ'яненко,Т.Шевченко,переклади Біблії, Шекспіра, Ґете, Байрона, Гайне .

Після Валуєвського та Емського указів, книговидання українською в російській імперії мусило переміститись на ті українські землі, що росії тоді не належали: на Галичину та Буковину. На той час тамтешні автори розуміли, що колись Україна має стати єдиною, тож вони тяжіли до Великої України і орієнтувались на тамтешню літературну мову.

У 1923—1932 роках тривав період українізації, коли українська стрімко розвивалася та поширювалась. До речі, українізація відбувалась також і на тих землях, які формально не входили в УРСР, але етнічно були українськими: це Кубань, Курщина, Вороніжчина, Далекий Схід (Зелений Клин).
Виходили українські книжки, українізувалися також театр і кіно. Якщо 1922 року не було жодної газети українською, то 1933-го їх було 373 із 426-ти; журналів – 89 зі 118-ти. Зафіксовано, що 1933 року 83 відсотків книжок в УРСР виходили українською,а 1931 року 66 театрів із 88-ти ставили вистави українською. 

1932 року (початок Голодомору) політика Українізації почала згортатися.Тепер радянська влада почала втручатися у внутрішні механізми мови: було заборонено вживання певних слів, синтаксичних конструкцій, граматичних форм, натомість накидали або ближчі до російських, або й геть скальковані. Вилучено кличний відмінок, вживання форм пані, пане, добродію, добродійко і навіть — з української абетки — літеру ґ, хоча, наприклад, у Грінченковому словнику (1907—1909) ця літера трапляється у понад 300 словах.
Було — стало:
дві руці — дві руки
дві книзі — дві книги
три вербі — три верби і т.д
Наближено до російської й технічну термінологію, тому усунуто всі питомі українські слова:
дотик — контакт
мряковина — туманність
освіт — освітлення
падовище — точка падання.
Навіть у найтемніші часи сталінських репресій лунали голоси з протестами проти русифікації. Їх було багато: М.Рильський, Б.Антоненко - Давидович, І.Світличний, М.Бажан, П.Тичина, О.Гончар, А.Малишко, І.Дзюба, О.Гірник та ін.

Як змінювалася мовна ситуація з постанням Незалежности України.

Суттєві зміни в освіті почалися 2017 року. Був прийнятий новий закон «Про освіту», а в березні 2020 року — Закон «Про повну загальну середню освіту», де йдеться, зокрема, про обов’язкове викладання в середній школі українською мовою. У 2019-му нарешті прийнято і закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Чи маємо ми відмовлятися від усіх слів, подібних на російські? Ні.Самодостатність означає не так боротьбу, як головне — розмову українською, без озирання на сусідні мови. Мовні запозичення — це природне явище, що існує в усіх мовах, чиї носії регулярно контактують з іншомовцями.

Чому мова діаспори така… дивна. 

З 1870-х до початку Першої світової війни українці масово виїздили у Північну та Південну Америки, в Сибір. У двадцятиліття між війнами емігрували знову ж таки у США і Канаду, але часто і в країни Європи. Після Другої світової до цих країн додалися також Австралія і Нова Зеландія. Уявіть собі мову кінця ХІХ — першої третини ХХ століття. Якби ми сьогодні зустрілися з учителькою галицької школи того часу, то, звісно, порозумілись би, але багато слів були б нам незвичними, а якщо саме слово — звичне, то його вимова могла б здивувати. Наприклад, учителька вживала б м’який л’ у словах іншомовного походження, навіть у слові алькоголь чи балькон. Вона б казала вінда, а не ліфт, вражíння, а не врáження, гутірка, а не лекція, лижви, а не ковзани, і (sic!) лікарство, а не ліки. До речі, м’який л’ в іншомовних словах був закріплений у правописі 1928 року. І от ту мову, українці — байдуже, чи з Галичини, чи з Великої України — повезли з собою в еміграцію.

 Тут вона змінилася в один бік: радянізація, деполонізація, русифікація (не тільки повний перехід на російську, а в самій українській відбулась заміна окремих слів на версії, ближчі до російських). Просто нові реалії, притаманні саме цьому простору, — вони теж впливали на мову. Наприклад, тут з’явилися слова буржуйка (металева пічка для обігріву приміщень) чи виконком (виконавчий комітет райради, міськради).

А всередині українських спільнот у Німеччині або Америці вони не могли з’явитися, бо реалії були інші. Отож, там мова, з одного боку, застигла, законсервувалася, а з іншого — доповнилася запозиченнями з тамтешніх мов (наприклад, синьк — умивальник (від англ. sink), трок — вантажівка (від англ. truck), давнтовн — центр міста (від англ. downtown)). 

Тому нам здається, що діаспора говорить кумедно, а діаспора думає, що ми всуціль тут русифіковані, хоча насправді — закордонна українська повниться архаїзмами й містить дещицю інших, ніж у нас, запозичень.

Коли на Майдані загинув білорус Михайло Жизневський, який жив в Україні, та вірменин Сергій Нігоян, який в Україні і народився, і виріс, і за кілька днів до своєї загибелі читав на Майдані Шевченкові вірші, — стало вкотре наочно зрозуміло, що Україна — держава багатоетнічна: українцями є і кримські татари, і євреї, і росіяни, і болгари, і вірмени, і гагаузи, і поляки, і представники інших етносів, які є громадянами України.

Ми сподіваємося, що українці вибиратимуть українську хай навіть не як мову своїх предків, бо родинні історії були різні, а як мову своїх дітей; мову не лише багатьох поколінь людей, які жили на цих землях, а й мову майбутнього. І пам’ятатимуть: українськомовна Україна — це Україна, захищена від зовнішнього ворога власною єдністю.

Запрошуємо Вас до нас на зустрічі присвячені українській мові.

Мандрівка до Шахограду

Вересень — час повернення до шкільних парт, улюблених хобі та, звичайно, до бібліотеки №11! Ми дуже раді були знову зустрітися з нашими юними читачами, а особливо — з маленькими шахістами, які завітали на перше після канікул заняття "Мандрівка до Шахограду".

Цього разу наша подорож була присвячена не просто грі, а справжньому зануренню в історію та світ шахів. Діти віком від 5 до 13 років із захватом слухали про те, де й коли виникла ця дивовижна гра, як вона з'явилася в різних куточках світу і чому її називають "королівською".

Особливий інтерес викликала розповідь про найвидатніших гросмейстерів сучасності та минулого. Хто знає, можливо, серед наших маленьких відвідувачів уже є майбутні чемпіони світу?

Після теоретичної частини, яка допомогла розігріти розум, настав час для найцікавішого — шахових партій. Діти розбилися на пари та із завзяттям поринули у гру. Неважливо, хто виграв, а хто програв, адже головне — це спілкування, обмін досвідом та радість від гри. Ми бачили справжні емоції: зосередженість, радість перемоги та навіть невеличке розчарування, що швидко змінювалося на бажання взяти реванш.

Такі заняття допомагають дітям не лише навчитися грати в шахи, а й розвивають логічне мислення, пам'ять та вчать стратегічно мислити.

Ми щиро дякуємо всім учасникам та чекаємо на вас на наступних зустрічах у "Шахограді"! Слідкуйте за нашими анонсами!