Культура циган України : минуле і сучасність

10 квітня у бібліотеці проходила інформаційна година до Міжнародного дня ромів.

Міжнаро́дний день ро́мів — міжнародне свято ромського народу. Встановлене на IV-му Всесвітньому конґресі ромів, що відбувся 1990 р. у Сероцьку (Польща). Метою свята є самоідентифікація ромської етнічної групи як єдиного народу, привернення уваги до самобутньої культури та історії етносу ромá та 80 ромських субетносів, подолання дискримінації, утисків та відчуження ромів. Відзначається 8 квітня. Свято приурочене до дня проведення I-го Всесвітнього конґресу ромів у Лондоні 1971 р. та дня ромського свята у Трансильванії - «дня коней» (свята, коли коней виводили з їхніх зимових стаєнь та прикрашали вінками).

Цього дня, за традицією, роми у певний час запалюють на вулицях свічки, як символ єдності ромського народу, та спускають на воду річок вінки, що має символізувати нелегку долю народу — вічного блукальця без історичної батьківщини.

За підрахунками експертів Ради Європи, на території 47 країн — членів цієї організації нині проживає від 8 до 12 мільйонів циган. У Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії, Словаччині, Македонії кількість циганського населення сягає майже 10%. Протягом усієї історії свого співіснування з народами тих країн, де традиційно мешкали осідлі роми, циганські сім'ї завжди були надзвичайно бідними. Саме серед них був найвищий рівень безробіття, неписьменності, а середньостатистична тривалість життя циган і зараз приблизно на десять років менша, ніж у їхніх співгромадян інших національностей. Як стверджує звіт Amnesty International ""Ми просимо справедливості": неспроможність Європи захистити ромів від расистського насильства", який опублікований 8 квітня 2014 року, дискримінація, примусові виселення, сегрегація та освіта, нижча від визнаних стандартів, є звичайними явищами в багатьох країнах. Європейські держави не в змозі приборкати, а в деяких випадках навіть підігрівають дискримінаційні настрої, залякування і насильство щодо ромів. Зокрема, чеські футболісти часом не хочуть грати із ромськими гравцями. У румунському місті Бая-Маре стоїть мур, який відділяє ромську дільницю від решти міста, а бургомістр, котрий відмовився знести стіну, має велику підтримку серед мешканців. В Словаччині такі ж стіни в останні роки з'явилися у кільканадцятьох місцевостях. Мешканці говорять, що роми, зокрема, жебракують, крадуть електроенергію та не платять за послугу використання води.

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, чисельність ромської спільноти в Україні становить 47,6 тис. осіб (0,1 відсоток населення країни), проте ромські неурядові організації називають кількість від 150 до 400 тис. Найбільшими місцями компактного поселення ромів є: Закарпатська - близько 14,5 тис. ромів (до 30 відсотків українських ромів), Одеська, Полтавська, Черкаська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Чернівецька області. Соціально-економічне становище ромів в Україні є значно гіршим у порівнянні з іншими громадянами країни в цілому. Проблеми ромів України зумовлені комплексом соціально-економічних причин: їх освітній рівень залишається найнижчим, що зумовлює високий рівень безробіття (більш ніж 54% ромів не мають роботи), лише 3,5% ромів отримують пенсії. Чверть ромського населення ніколи не відвідувала школи, стільки ж людей не мають ідентифікаційних документів, майже 80% ромів так чи інакше стикались, по відношенню до себе, з дискримінаційним поводженням з боку органів державної влади. Згідно з моніторингом Інституту соціології НАН України в українському суспільстві спостерігається тенденція зниження толерантності до ромів. Якщо у 2002 році бачити у своїй родині або мати приятеля ромської національності були готові 11% сімей, то станом на початок 2012 року цей показник впав до 4%. За рік війни на сході України за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, що ґрунтуються, в свою чергу, на відомостях, отриманих від ромських неурядових організацій України, кількість ромів, які залишили місця колишнього проживання в зоні бойових дій, оцінюється приблизно в 6 000 осіб. Станом на квітень 2015 року понад 55% ромів - переселенців в інші регіони України не зареєструвались як внутрішньо переміщені особи через страх конфіскації їх майна міліцією чи іншими органами влади. Також люди бояться бути затриманими та підданими жорстокому поводженню з боку правоохоронних органів через відсутність документів.

У 2003 - 2006 рр. в Україні (вперше на пострадянському просторі) реалізовувалась (хоча і в дуже неповному обсязі) «Програма державної підтримки національно-духовного відродження ромів до 2006 року», спрямована на інтеграцію ромської громади до українського суспільства. Вступив у дію наказ Міністерства охорони здоров'я від 19 листопада 2003 р. № 535 у частині організації медично-санітарного забезпечення ромського населення. На Закарпатті діяла обласна цільова програма «Ромське населення» на 2003 – 2006 роки .

В Україні випущена перша поштова марка, присвячена ромам.

Військово-політичний союз 29 держав

4 квітня в бібліотеці відбулася інформаційна година до Дня створення НАТО.

Десять цікавих фактів про НАТО

1. Центр міжнародної безпеки. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) є однією з провідних міжнародних інституцій. Це військово-політичний альянс 28 країн Європи і Північної Америки. Усі рішення в рамках Альянсу ухвалюються за принципом консенсусу. Кожна країна-член, попри її розміри, має однакове право голосу, коли йдеться про обговорення й ухвалення рішень. Держави-члени віддані принципам особистої свободи, демократії, поваги до прав людини і верховенства права. Ці цінності покладено в основу трансатлантичного зв’язку НАТО.
2. Колективна оборона. Першорядне завдання Альянсу полягає у забезпеченні захисту і оборони території й населення держав НАТО. Стаття 5 Вашингтонського договору – засновницького статуту НАТО – регламентує завдання НАТО із гарантування колективної оборони. У ній стверджується, що напад на одного з членів Альянсу вважатиметься нападом на них усіх. Статтю 5 було введено в дію лише одного разу в історії Альянсу, а саме: 12 вересня 2011 року, наступного дня після здійснення терористичних актів проти Сполучених Штатів Америки.
3. Командна структура НАТО. НАТО має єдину постійнодіючу структуру військового командування, у якій задіяно військовий і цивільний персонал з усіх держав – членів Альянсу. В Альянсі існують два верховних командування стратегічного рівня (Оперативне командування ОЗС НАТО у Монсі, Бельгія, і Командування ОЗС НАТО з питань трансформації у Норфолку, США). Цим стратегічним командуванням підпорядковано два Об’єднаних командування ОЗС НАТО (у Брунссумі, Нідерланди, і Неаполі, Італія), здатних розгортати війська й керувати військовими операціями. До складу командної структури також входить Об’єднане командування ВПС НАТО у Рамштайні, Німеччина, Об’єднане командування Сухопутних військ в Ізмірі, Туреччина, і Об’єднане командування ВМС у Нортвуді, Велика Британія.
4. Постійнодіючі сили. НАТО має низку підрозділів збройних сил, які несуть бойове чергування, забезпечуючи у такий спосіб постійний внесок у колективну оборону Альянсу. До складу цих сил входять чотири постійних угруповання ВМС НАТО, готові миттєво відреагувати у разі потреби. До того ж НАТО має об’єднану систему протиповітряної оборони, яка поєднує національні системи ППО окремих країн й до складу якої входять також засоби НАТО із протидії балістичним ракетам. Альянс також запроваджує низку операцій із патрулювання повітряного простору, тобто винищувачі Альянсу постійно контролюють повітряний простір країн-членів, які не в змозі робите це самостійно. Літаки НАТО нині цілодобово захищають повітряний простір Албанії, Естонії, Латвії, Литви і Словенії.
5. Збройні сили і військова техніка. На користь НАТО працює те, що Альянс в змозі об’єднувати військовий досвід і потенціал окремих держав-членів: чи то бронетехніку, чи підводні човни, чи винищувачі. Коли Альянс ухвалює рішення про проведення спільної операції, то відповідно звертається до держав-членів із запитом про виділення підрозділів і військової техніки, які на відповідний період передаються під командування НАТО. Особовий склад, залучений до операції НАТО, вважається «збройними силами НАТО», точніше, це – багатонаціональні сили з країн – членів НАТО, а у деяких випадках – з країн-партнерів й інших держав, які побажали виділити війська. Єдиний військовий ресурс у власності НАТО – це літаки раннього радіолокаційного виявлення і спостереження (АВАКС). Із 2018 року НАТО матиме у розпорядженні також п’ять літаків-розвідників «Global Hawk». Процес об’єднання сил і засобів на прохання Альянсу для проведення операції часто називають процедурою «формування сил».
6. Бюджет НАТО. Усі країни-члени роблять прямі і непрямі внески з метою забезпечення функціонування НАТО і здійснення її політики і діяльності. Істотна частка цих внесків є непрямими і здійснюється у вигляді участі держав- членів в операціях під проводом Альянсу. Країни-члени несуть витрати щоразу, коли погоджуються на добровільній основі виділити підрозділи для участі в операціях НАТО. Так, наприклад, країна, що виділяє винищувачі, несе усі витрати, пов’язані з їхньою експлуатацією. Щодо прямих внесків до загального бюджету НАТО, то такі внески обчислюються за узгодженою формулою розподілу витрат, що ґрунтується на розмірі національного ВВП. Ці внески спрямовуються на фінансування об’єднаних структур НАТО, а також засобів і структур, що перебувають у власності Альянсу.
7. Стримування. За п’ять десятиліть після Другої світової війни Альянсу вдалося запобігти тому, щоб холодна війна перетворилася на справжню. Завдяки парасольці безпеки, яку забезпечувала НАТО, народи Європи, Канади і США насолоджувалися перевагами демократичного вибору, верховенства права і бурхливого економічного зростання. Функція стримування Альянсу ґрунтується на відповідному поєднанні ядерного потенціалу і звичайних збройних сил, що і донині залишається центральним елементом стратегії НАТО поряд із зобов’язанням союзників у галузі контролю над озброєннями, роззброєння й нерозповсюдження зброї масового знищення.
8. Врегулювання криз. Альянс неодноразово брав на себе відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. У 1995 році НАТО сприяла припиненню війни і запровадженню мирної угоди у Боснії. У 1999 році НАТО допомогла покласти край масовим вбивствам і репресіям у Косові. Сьогодні війська НАТО продовжують нести службу у Косові за мандатом Організації Об’єднаних Націй. Починаючи із 2003 року, санкціонована ООН місія Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО гарантувала те, щоб Афганістан ніколи більше не став притулком для терористів. Три роки тому НАТО втрутилася у ситуацію в Лівії, щоб гарантувати захист цивільного населення згідно з мандатом ООН. Кораблі НАТО ведуть боротьбу з піратством поблизу берегів Сомалі і проводять антитерористичну операцію, патрулюючи води Середземного моря. Кілька разів сили НАТО долучалися до місій із доправлення гуманітарної допомоги, зокрема після урагану Катріна у США і внаслідок землетрусу у Пакистані у жовтні 2005 року.
9. Безпека для усіх. Такі загрози, як тероризм, піратство, розповсюдження зброї масового знищення і кібернапади не визнають кордонів. Ось чому НАТО створила глобальну мережу партнерів із гарантування безпеки, до якої увійшли понад 40 країн світу, а також міжнародні організації, зокрема ООН, Європейський союз, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) й Африканський союз. В операції Альянсу в Афганістані бере участь 21 країна- партнер, а в операції НАТО у Косові – 10 держав-партнерів. Крім участі країн-партнерів в операціях під проводом НАТО, з початку 90-х рр. XX ст. Альянс розбудував широку мережу партнерства, інструментами якої є, зокрема, Рада євроатлантичного партнерства, Середземноморський діалог, Стамбульська ініціатива співпраці, а також відносини з багатьма партнерами в усьому світі, такими як Австралія, Японія й Південна Корея.
10. Політика відкритих дверей. Будь-яку європейську державу, що здатна сприяти підтриманню безпеки і відстоювати принципи Альянсу, може бути запрошено вступити до НАТО. Кожна країна має право вільно вирішувати вступати до Альянсу чи ні. Загалом було шість раундів розширення НАТО. У період 1952 – 2009 років 16 європейських країн висловили бажання приєднатися до Альянсу і згодом стали його членами. Процес розширення НАТО сприяв зміцненню миру і безпеки в Європі. Нині чотири країни є офіційними кандидатами на вступ до Альянсу. Це – Боснія і Герцеговина, Грузія, Чорногорія і колишня Югославська Республіка Македонія* . Держави – члени Альянсу оцінюють успіх кожної з цих країн на шляху до набуття членства. Щоб стати членом Альянсу, кожна країна-кандидат має реалізувати широкий спектр політичних, економічних і безпекових реформ.

Успіх читача - успіх бібліотеки

22 березня 2019 року в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича відбулася урочиста церемонія – нагородження переможців конкурсу «Читач Року».

Один з наших кращих читачів, студент університету ім. Тараса Шевченка, Павло Борисюк, який був номінований на цю нагороду від географічного факультету університету, став переможцем конкурсу.

Павло розділив з працівниками нашої бібліотеки радість від цієї події, піднесений настрій від отриманої нагороди, від урочистого заходу, від спілкування з цікавими людьми.

Бібліотека № 11 пишається своїми читачами і працює для них!

Виставка дитячих робіт "Весняний настрій"

З 24 по 27 березня 2019 року у бібліотеці проходить виставка дитячих робіт "Весняний настрій" (гурток "Пензлик", вихователь Ніколаєнко В.В.).

Від Богдана до Івана не було гетьмана

21 березня з нагоди 380-річчя від дня народження Івана Мазепи у бібліотеці №11 відбувся День інформації. Тематична виставка.

Точної дати народження Мазепи ніхто не знає. Але варіанти є такі: 1629, 1633, 1639, 1644.
Мало того, що він був досить непоганим політиком, Мазепа знав ще й багато мов: російську, італійську, польську, німецьку та французьку.
Подейкують, що Іван Мазепа спокусив дружину пана Фильбовского. Він не витерпів такого, і прив'язав героя-коханця голим до коня і пустив по полю. Врятували його українські козаки.

Мазепа був одним із найбагатших людей у всій Європі. Йому допомогли розробити рудники з золотом і сріблом в Полтавській області.
Кажуть, що Мазепа був далеко не найкращим правителем. Якщо наближені люди до нього жили добре, то простий народ ледь зводив кінці з кінцями. 
Досі невідомо як виглядав Мазепа. Всього можна зустріти близько 16 різних його портретів. Найправдоподібнішим вважається той, який знаходиться в Дніпропетровському художньому музеї.

Саме Іван Мазепа створив перший український флот. На свої особисті гроші він спорудив більше 100 стругов і 6 сотень човнів, які були розташовані на Дніпрі. Це він зробив, щоб успішно протистояти турецькій армії, і вдавалося це у нього чудово.
До речі, Мазепа був дуже освіченою людиною. За наполяганням своєї матері, він спочатку закінчив Києво-Могилянську колегію, а пізніше навчався в Польщі.

Земля наче казка, замріяне диво Круг Сонця у космосі чорнім летить

20 березня з нагоди Всесвітнього дня Землі у бібліотеці проходила бесіда-обговорення актуальних питань збереження нашої планети та життя на ній. Після обговорення діти на малюнках відобразили свої враження.

Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем.

Земля — планета унікальна. Саме тут створені неповторні умови для бурхливого розквіту життя. Жодна інша планета нашої Сонячної системи не може похвалитися таким різноманіттям форм життя і таким сприятливим кліматом.

Та часто люди не замислюються над майбутнім нашої планети. Нищення лісів, шкідливі викиди в атмосферу, забруднення річок та морів призводять до загибелі численних тварин та рослин, побачити які тепер можна лише в Червоній книзі.

Земля – третя планета від Сонця, єдина планета, на якій є життя і цивілізація.

Але 

Де були ліси – там гола земля…

Де були зелені луги – тепер пустелі…

Людство зробило три великі «подарунки» собі і своїй планеті…

Перший подарунок – парниковий ефект…

Другий подарунок – кислотні дощі…

Третій подарунок – озонова діра…

За останні десятиліття концентрація вуглекислого газу в атмосфері зросла приблизно на третину.

Глобальне потепління може призвести до збільшення природних катаклізмів і зниження урожаю сільськогосподарських культур.

Багато біологічних видів щезнуть з лиця землі.

Якщо нічого не змінювати, то до 2050 року, щоб задовольнити всі наші потреби, нам знадобиться друга планета.

Понад усе для мене рідний край

14 березня з нагоди Дня Добровольця в бібліотеці пройшла година патріотизму.

День українського добровольця — свято на честь українських добровольців, що відзначається в Україні 14 березня. 

В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
За відповідну постанову № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат.
Постановою рекомендовано Кабінету Міністрів розробити із залученням громадськості, а також активних учасників добровольчих формувань, які брали участь у Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014), та затвердити в місячний термін із дня прийняття постанови комплексний план заходів з відзначення на державному рівні Дня українського добровольця. Зокрема передбачено проведення щороку заходів із належного вшанування подвигу українських добровольців; проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних заходів, бесід про масові акції громадського протесту в Україні, що відбувалися в листопаді 2013 — лютому 2014 року, та про участь у них добровольчих формувань.

Нехай не гасне полум’я любові, Нехай в душі завжди цвіте весна

07 березня у бібліотеці 11 відбулися поетичні вітання з нагоди свята Восьме березня.

 Виникло це свято як день боротьби за права жінок. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку зібралися на маніфестацію робітниці швейних та взуттєвих фабрик. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, рівну з чоловіками заробітну плату. Працювали в той час жінки по 16 годин на добу, отримуючи за свою працю копійки. Чоловікам після рішучих виступів вдалося добитися введення 10 годинного робочого дня. На багатьох підприємствах в США виникли профспілкові організації. І ось після 8 березня 1857 року утворилася ще одна – вперше її членами стали жінки. У цей день у багатьох містах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права.

У 1910 році на Міжнародній конференції жінок-соціалісток в Копенгагені, Клара Цеткін виступила з пропозицією про святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня, яке прозвучало, як заклик до всіх жінок світу включитися в боротьбу за рівноправ’я. Відгукуючись на цей заклик, жінки багатьох країн включаються в боротьбу проти злиденності, за право на працю, повагу до своєї гідності, за мир. В 1911 році це свято вперше відзначалося 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії. Тоді більш мільйона чоловіків і жінок взяли участь в маніфестаціях. Крім права обирати і займати керівні посади, жінки домагались рівних виробничих прав з чоловіками.

        Міжнародний жіночий день 8 березня з перших років Радянської влади став державним святом. У 1965 році 8 березня в СРСР стало вихідним днем. А в 1977 році свято стало дійсно міжнародним – ООН прийняла резолюцію 32/142, закликавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – Міжнародним жіночим днем. Існував і його святковий ритуал. Цього дня на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики у відношенні жінок. Поступово Міжнародний жіночий день в країні губив своє політичне забарвлення.

       Свято жінок було ще у стародавньому Римі. Існував день, в який вільно народжені жінки отримували подарунки від своїх чоловіків, а рабині мали щось на зразок вихідного – господині будинку дозволяли їм в цей день відпочивати. Що не день солідарності жінок!

8 березня є національним вихідним також в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не «міжнародних», а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї і Уганді.

   

Тобі відкритий цілий світ, Коли у ньому є твій слід

05 березня в бібліотеці відбувся нформаційно-музичний вечір присвячений святкуванню  70-річчя з дня народження Володимира Івасюка.

Життєпис

• 1949, 4 березня — народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла Івасюка і Софії Карякіної. Мати походила із Запорізької області.
• 1955–1963 — навчання у місцевій дитячій музичній школі.
• 1956–1966 — учень Кіцманської середньої школи.

Будинок, в якому народився Володимир Івасюк. Через 30 років у ньому народилась співачка Ані Лорак

Меморіальна дошка на будівлі Буковинського державного медичногоуніверситету(Чернівці)

• 1963 — вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка за спеціальністю альт.
• 1964 — склав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».
• 1965 — ансамбль «Буковинка» за перемогу в республіканському конкурсі нагороджено поїздкою по Дніпру.
• 1966 — сім'я переїжджає до Чернівців. Вступив до Чернівецького державного медичного інституту, але відрахований з нього за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.

• 1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». 

• 1972 — на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару. Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського (солісти Мирослава Єжеленко та Назарій Яремчук) у Москві перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72».
• 1972 — В. Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.
• Листопад 1972 р. — на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка» п/к. Левка Дутківського. Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що було етапним у творчості композитора.
• 1973 — закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т. Митіної.
• 1974, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй». Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею.
• 1974, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського.
• 1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В. Івасюка.
• 1976, липень — В. Івасюка відрахували з консерваторії за пропуски занять. Створив музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.
• 1977 — відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшли платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня».
• 1979, 18 травня — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка невідома.
• 1979, 22 травня — похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі.

Зі стародавніх часів, давніх Свято Сонця до нас поспішає

04 березня у бібліотеці проходила народознавча година присвячена святу Масляної.

Масляна, на відміну від інших свят, відзначається не один день, а цілий тиждень. Відповідно до традицій святкування Масляної і зустрічі Нового року, пращури вірили, що «як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш», тож вони намагалися провести цих 7 днів якомога веселіше: з ярмарками, катанням на санчатах, іграми, лазанням по стовпах тощо.

Кожен день Масляної (масляного тижня) має певне значення, назву та цікаві звичаї:

Понеділок – Зустріч. У цей день головною традицією були відвідини родичів. Для незаміжніх дівчат це був день оглядин та знайомства з батьками нареченого. У понеділок також починали лаштували гойдалки, крижані спуски та сцени для вистав.
Вівторок – Загравання. Цей день був присвячений молодим родинам, які одружилися рік тому, та сватанню. Парубки виглядали дівчат та загравали до них. Якщо пара разом з'їхала з гори на санчатах, вважалося, що так хлопець проявив симпатію до дівчини.
Середа – Ласунка. Однією з традицій дня було наїстися досхочу різних смаколиків. А головною – відвідини зятем своєї тещі, яка обов'язково мала почастувати його млинцями.
Четвер – Розгуляй. Четвертий день Масляної проходив з гучними гуляннями та веселощами. В цей день за традицією влаштовувалися катання на санчатах наввипередки та кулачні бійки серед чоловіків.
П'ятниця – Тещині вечорниці. У цей день за традицією вже зять повинен почастувати млинцями свою тещу, яка в цей день мала прийти в гості з візитом у відповідь.
Субота – Посиденьки зовиць. За звичаєм молода дружина в цей день повинна була запросити в гості сестер свого чоловіка (зовиць) і всіляко їх частувати: пригощати млинцями та розважати.
Неділя – Прощена неділя. Масляна завершувалась "прощеною неділею", коли всі прощалися з масляним, смачним, веселим тижнем і водночас просили у близьких вибачення (прощення) за нанесені образи. В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби духовно очиститися перед Великим постом.