"Енеїда: літературний старт української мови"

Мрія – один із найяскравіших промінчиків у житті людини. Вона може керувати її долею, освітлювати усі шляхи-стежинки, окриляти своїм сонцесяйним теплом. Але як зробити так, щоб мрія завжди ставала дійсністю? У мультфільмах усі мрії оживають! Чи не тому мультфільми вже давно стали невід’ємною частиною нашого життя?

В нашій бібліотеці відбувся перегляд та обговорення мультфільму "Енеїда".

У 2002 році Міжнародною асоціацією анімаційного кіно 6 квітня було проголошено Всесвітнім днем мультфільмів.
Малюнки, які змінювали одне одного й народжували історію, робити почали ще в 19 столітті. Спочатку це були короткі примітивні замальовки на тему. Та усе змінили Брати Люмьєр, які дали життя першому кіно, а відповідно й мультфільму. Скориставшись їхніми винаходами режисери Блектон та Сміт зробили перший в світі мультфільм “Цирк ліліпутів”. Утім, у цих малюнках, що рухалися в кадрі, не було жодного сюжету. І лише в 1908 році перший європейський мультиплікатор Еміль Коль випустив свою роботу “Фантасмогорія”, у якій був і сюжет, і герої, яких можна було розпізнати. Щоправда він вирізав їх з паперу – так було простіше рухати фігурки всередині кадру, ніж постійно перемальовувати. Далі анімаційну естафету перехопив американський карикатурист Уінзор Маккей. А згодом світ дізнається про генія, який поділив анімацію на “до” і “після”. Це був Уолт ДІсней. Але ми з вами добре знаємо, що мультфільми полюбляють і дорослі люди! Є багато анімаційних стрічок, створених саме для дорослої аудиторії.

А який же внесок у світову історію анімації внесла і продовжує вносити українська мультиплікація?
Уперше українське анімаційне кіно заявило про себе п’ятихвилинною стрічкою, знятою 1927 року режисером-мультиплікатором В. Левандовським за народною «Казкою про солом’яного бичка». Мультфільм було створено в техніці «пласкої маріонетки» — тобто за допомогою невеличких паперових фігурок, частини яких були з’єднані шарнірами. В. Левандовський працював над стрічкою як сценарист, режисер і художник-мультиплікатор. На превеликий жаль, фільм не зберігся, нам відомо про нього лише за кількома кадрами.

Після тривалої перерви, зумовленої роками війни, українська мультиплікація продовжила свій розвиток наприкінці 1950-х років. На базі студії «Київнаукфільм» було створено Об’єднання художньої анімації. Молоді художники-аніматори та режисери, що прийшли сюди працювати, стали засновниками української національної школи мультиплікації: Є. Пружанський, В. Дахно, Н. Василенко, В. Гончаров та ін. їхня творчість визначила жанрову палітру українського анімаційного кінематографа. Так, фільми Н. Василенка («Маруся Богуславка»1966, «Микита Кожум’яка»1965) представляють героїко-епічний жанр,

твори Є. Я.Сивоконя («Як у нашого Омелечка невелика сімеєчка»1999,

«Таємниця приворотного зілля») — жанр комедійної анімації,а твори Б. Храневича («Капітошка»1980, «Повертайся, Капітошко!») — казковий жанр.

Режисер І. Гуревич відкрила жанр фільму-пісні («Як дружини чоловіків продавали»1972, «Як чоловіки дружин провчили»).

До середини 1970-х років в українському анімаційному кінематографі остаточно сформувалася національна школа, головною ознакою якої став тісний зв’язок із рідною культурою, народними традиціями у мистецтві. Цей час можна назвати періодом розквіту української анімації, оскільки саме тоді відбувалися найвизначніші творчі досягнення художників студії «Київнаукфільм», активний пошук нових форм, тем, образотворчих рішень і технік. Творчий колектив студії поповнився новими художниками й режисерами, які підняли українську анімацію на новий, надзвичайно високий професійний рівень.
Величезної популярності набула «козацька» серія1967 - 2018, яку створили художники А. Вадов, Є. Кирич, Г. Уманський та І. Будз під керівництвом видатного українського режисера В. Дахна.

У яскравих мультиплікаційних образах козаків Тура, Грая та Ока, надзвичайно близьких до героїв народних казок, утілено риси українського характеру: патріотизм, кмітливість, винахідливість, гумор.

Окрім «Козаків» українські мультиплікатори створили ще кілька анімаційних серіалів, які увійшли до золотого фонду вітчизняної мультиплікації: «Пригоди капітана Врунгеля»1976
й «Лікар Айболить»1984 (реж. Д. Черкаський, худ. Р. Сахалтуєв),

«Аліса в Країні чудес»1981 і «Аліса у Задзеркаллі» (реж. Є. Пружанський, худ. І. Смирнова та Г. Уманський).

Основним джерелом став народний фольклор. Це проявилося в сюжетах творів, образах персонажів, особливостях художньої мови. Чимало творів української анімації створені на основі народних казок та легенд, зокрема «Чарівник Ох» (реж. Д. Черкаський) 1971
«Котигорошок» (реж. Б. Храневич) 1970.
«Кривенька качечка» (реж. А. Грачова) 1992
«Івасик Телесик» 1968, «Колосок» 1982 (реж. Л. Зарубін),

Наприкінці XX ст. Об’єднання художньої анімації «Кифївнаукфільму» перетворилося на самостійну художню студію «Украніма- фільм». Одним із перших творів, знятих на студії, стала славетна повнометражна стрічка «Енеїда»1991 — екранізація однойменного твору І. Котляревського. Саме вона проголосила початок нової ери в розвитку мистецтва української мультиплікації.

В основу твору І. П. Котляревський поклав сюжет класичної поеми «Енеїда» римського поета Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців, що прибувають з волі богів до латинських земель. У поемі І. Котляревського розгортаються такі ж події, збережені імена героїв, але закладений новий національний зміст: під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу – українське панство. Усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після руйнування української «Трої» – Запорізької Січі.

«Енеїду» можна назвати енциклопедією українського народу. Вона зафіксувала все. За підрахунками дослідників, у творі майже 7 000 слів. І ці слова означають предмети українського побуту. Тут і одяг, і взуття, і головні убори дівчини, заміжньої жінки, чоловіків. Тут тканини, меблювання, начиння. Тут продукти харчування, сільськогосподарські знаряддя, зброя, музичні інструменти. Згадані народні обряди, звичаї, танці, ігри, хвороби, гуляння.
Іван Котляревський першим у вітчизняній літературі навів перелік тогочасних ігор задовго до перших «ігрових» етнографічних описів. Вже в перших частинах “Енеїди”, які датуються кінцем XVIII ст., згадані дитячі та молодіжні ігри (“у панаса”, “в хрещика”, “в горюдуба” " в кота і мишку" ін.),
а також настільні ігри для дорослих (у “дамки”, різні картярські ігри – “в джгута”, “в хлюста”, “в пари”, “в візка” "в ніска", "у лави", "у памфиля" і "в кепа",).
Ігри молоді на вечорницях (“у ворона”, “в тісної баби” тощо) та дівочі гадання на суджених.Згадуються українські танці: “горлиця”, “дудочка”, “журавель”, “метелиця”, “санжарівка”; угорський – “вегері”; циганський – “халяндра”.
В «Енеїді» названо близько ста страв і напоїв.(сицилійська горілочка, ковбаса, сало, тетеря - проста страва із гречаного борошна і пшона, індик з підливою,борщ, полтавські пундики, варенуха та вареники "з таком".)
Подаються відомості про українські народні інструменти, пісні, бойові мистецтва та багато іншого.

Сучасний постер "Енеїди" виглядає так:

Україна, як і дуже часто було в минулому, знов у вогні. Так само, як і Петро І накинувся з дикими ордами на стражденну 1709 р., сучасна людиноненависницька війна випалює «градами», розоряє благословенний край, отруює землю, воду, повітря, прирікає людей на смерть, відчай та безвихідь. Автор «перелицьованої» «Енеїди» закликає тих, кому від природи заповідано обороняти рід свій:

Де общеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинність ісправлять.

• Найпопулярніший мультик в Україні - Мавка. “Мавка” є найкасовішим українським фільмом усіх часів і перекладена 32 мовами. 
• Український мультфільм «Йшов трамвай №9»,  є володарем «Срібного ведмедя» Берлінале.
• Найвідомішим в українському кінематографі - " Жив-був пес" (1982)
• Перший український ляльковий мультфільм «Казка про солом'яного бичка»(1927), за мотивами одноіменної казки Олександра Олеся.
• Візитною карткою української анімації став комедійний козацький серіал «Як казаки…» режисера Володимира Дахна, який складається з 9 короткометражних фільмів, створених на студії «Київнаукфільм» .
• Перші мультиплікаційні фільми в УРСР з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Одесі

https://life.pravda.com.ua/society/2024/04/29/253794/