Неосяжний світ Довженка.

"Життя таке коротке. Поспішайте творити добро."

Олександр Довженко

10 вересня  – 130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка. 

Ім’я Олександра Довженка, видатного українського кінорежисера, письменника, публіциста та громадського діяча, знайоме кожному українцеві. Все своє пристрасне життя цей митець присвятив Україні.

Бібліотекарі Бібліотеки №11 ознайомили відвідувачів з життям і творчістю видатного українського письменника та режисера, а також провели вікторину. 

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року в селянській родині, с. В’юнище на Чернігівщині. Його творчість, що охоплює жанр кіноповісті, відзначається глибиною думки та красою мови.

«Слово – це зброя. Воно може вбити і воскресити», – зазначав Довженко. І дійсно, його

слова мають велику силу і здатні зворушити кожного.

Кожен фільм Довженка – це філософське полотно, яке змушує задуматися про сенс життя, про місце людини у світі.

У своїх творах Довженко часто порушував теми кохання, природи та історії свого народу. Його герої – це живі, багатогранні особистості, які прагнуть свободи і щастя.

"Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу."

Письменник мріяв навчатися в Академії мистецтв. Свою творчу кар’єру почав як художник-карикатурист. 

У роки війни Олександр Довженко виявив свій талант як письменник, надихнувшись героїзмом українського народу. Він написав «Повість полум’яних літ» та ряд нарисів, які публікувалися у фронтових газетах. Його роботи, такі як «Стій, смерть, зупинись!», «Воля до життя» та «Мати», стали важливими внесками в українську та світову новелістику. 

Довженко сприймав трагічну воєнну реальність України через призму її історії. Він писав: «Знову перечитав історію України. Боже, яка ж вона сумна і безрадісна. Яка ж невдала і безнадійна. Не можна приховувати правду: ми погані і нещасливі. Більш нещасливі, ніж погані...»

31 січня 1945 року Довженко зафіксував: «Сьогодні річниця моєї смерті... Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла...»

Після війни Довженкові, як «затятому націоналісту», заборонили жити в Україні. Партійне керівництво України виступило проти його повернення. 

Також зіткнувся з обмеженнями у кінематографі, де його творчий підхід не знаходив підтримки, зокрема у фільмі «Мічурін», де його задум було суттєво змінено. В результаті, його діяльність зосередилася на написанні сценаріїв. Він задумав створити серію романів та повістей, присвячених маловідомим етапам української історії, і вирішив повністю віддатися літературі. 

Чарівність таврійського краю вразила кіномайстра, який у своєму щоденнику відкриває свої почуття:

"Я люблю Нову Каховку. Люблю Дніпро – велику річку мого народу, чисте ласкаве повітря, ясне небо і широту у всьому. І стриманість в пейзажі, і величавий спокій. І ніде мені не хотілося би так жити, як тут, на чудесному березі, ніде і ніколи я не пройнявся так любов’ю до людей, як тут. Каховка, де колись, у минулому столітті, батракував ще молодий мій батько, стала Батьківщиною мого серця, вітчизною найдорожчих моїх почуттів."

Автор реалізував лише повість «Зачарована Десна» з цього амбітного плану, яка залишається унікальним твором, що не отримав належної оцінки від критиків. 

Зовні він виглядав спокійним і привітним, завжди охоче відгукувався на прохання про допомогу. Йому подобалося творити добро і красу. Сучасники згадували, як Довженко розбив сад на пустирі: сам зорав землю, привіз саджанці і посадив їх. Ніхто не здогадувався, що кожна образа і несправедливість залишають шрам на його серці. І одного разу його серце не витримало... У 1956 році Довженка не стало.

У  бібліотеці №11 доступні такі твори Олександра Довженка:

• кіноповість «Зачарована Десна» - автобіографічна лірико-філософська оповідь про становлення людини на зламі XIX - XX століть; 
• кіноповість «Земля» (сценарій втрачено) - визнаний шедевр світового кіномистецтва, поетична кінооповідь про колективізацію в Україні наприкінці 1920-х років;
• кіноповість «Повість полум’яних літ» - визначальна тема цього епосу - народ у війні;
• Нащадки запорожців (драматична поема)
• кіноповість «Україна в огні» - присвячена подіям Другої світової війни на території України, долі сільської родини та простих селян;
• кіноповість «Поема про море» - розповідає про те, як будівництво Каховської ГЕС вплинуло на життя людей, про любов Довженка до Нової Каховки та драму колективізму;
• кіноповість «Арсенал» - про придушення військами Центральної Ради більшовицького повстання на київському заводі «Арсенал»; 
• «Щоденник» (1941-1956) - документ епохи середини ХХ століття, філософське осмислення подій і часу;
• оповідання «Мати», «Ніч перед боєм» та інші оповідання.