Загадки вічних символів.

У бібліотеці №11 відбулося заняття в рамках мовного простору "Мовограй", де ми продовжуємо вдосконалювати українську мову та пізнавати багатство нашої культури. Тема цього заняття була справді особливою — "Загадки вічних символів".

На початку заняття бібліотекарі запропонували учасникам обговорити, що для кожного з них означають літери рідної мови. Виявилося, що українські літери не лише відтворюють звуки, а й мають свої символічні значення. Разом ми пригадали, що літери – це не просто знаки, а живі символи нашої історії та культури, що несуть глибинний сенс та національний дух.

На нашому заході учасники дізналися, що багато літер української мови мають зв'язок з природними стихіями, тваринами та навіть давніми богами. Наприклад, літера "Ж" символізує життєву енергію, а "В" асоціюється з вічністю і стабільністю. Присутні вивчали символіку кожної літери та обговорювали, як вона впливає на сприйняття слів і фраз у мові. Також було обговорено складний багатовіковий шлях розвитку української мови.

Бібліотекарка розповіла про літери старослов'янського алфавіту, і всі разом читали старослов'янською мовою. Книга з фонду нашої бібліотеки "Словник староукраїнської мови", видана у 1977 році, стала нам у нагоді, адже ми змогли побачити, як використовувалися діакритичні знаки.

Дослідник, О.І. Потапенко, твердо переконаний, що у слов’янській азбуці закодована пророча заповідь народам: «Бог – це добро, це життя, це єдиномисліє. Якщо ви хочете
бути щасливими, живіть у праці, злагоді, чеснотах, навчайтесь, не порушуйте заповіді, клятви, дані Богу і ближньому!»
с (слово) – Слово (Бог);
т (твердо) – міцно, сильно;
у (ук) – учіння, вчення, заповідь;
ф (ферт) – Бог-Отець; х – Христос (монограма);
Отже, семантичний зміст тексту, що утворюється з назв букв слов'янського алфавіту, відображає християнське віровчення!

Заняття було не тільки інформативним, а й натхненним: через дискусії та загадки учасники відкривали нові грані української мови, насиченої символами, що єднають нас із нашими коренями. Наприкінці зустрічі кожен зміг поділитися своїми роздумами та враженнями, а також отримати невеличке домашнє завдання — знайти та розгадати ще одну загадку українського фольклору.

Дякуємо всім, хто приєднався до нас цього разу, і запрошуємо на наступні заняття в клубі "Мовограй", щоб разом досліджувати багатий світ української мови та культури!

Запрошуємо всіх охочих до нашого клубу "Мовограй" на наступні заняття, щонеділі 13:00!

“Таємниці невмирущих знаків"

   День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначають в Україні. Встановлене воно було 9 листопада 1997 р. Указом Президента «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

З переходом на григоріанський календар змістилося на 27 жовтня.

 В бібліотеці №11 відбувся захоплюючий історичний екскурс, присвячений важливості української мови! 

Мета заходу — підкреслити значення української мови як державної, виховати прагнення передати цей скарб нашим нащадкам та заохотити до спілкування українською. 

Ми розглянули розвиток нашої мови та дізналися, чому 27 жовтня — особливий день для всіх нас.

   

За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова (хоч авторами першої слов’янської абетки були літописці Кирило та Мефодій). Колись цього дня, віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Український алфавіт – це своєрідна мапа культурної самобутності, на якій позначено глибини минулого, динаміку сучасності та мелодію національної душі. 

Чи чули ви коли-небудь, як співає алфавіт? 

Український алфавіт – це оркестр звуків, де кожна літера – неповторний інструмент.
   У мовознавстві існує поняття «ідеальний алфавіт»: це коли кожній літері відповідає певний звук. На жаль, такої абетки у світі немає, проте нам є чим пишатися: українська абетка майже ідеальна — у ній 33 літери і 38 звуків,включаючи 10 голосних та 22 приголосних, а також один нелітерний орфографічний знак, що вказує на апостроф. Отже, є звуки, які не отримали окремої літери. Або колись така буква була, але згодом її з алфавіту вилучили.

 Колись з української абетки навіть хотіли вилучити букву ю. Таку ідею висунув Михайло Драгоманов, але його пропозицію відхилили. 

Унікальні літери:
Деякі букви українського алфавіту, такі як Ґ, Є, І, Ї, є унікальними і не зустрічаються в більшості інших слов'янських мов.

Свічечка букви Ї
Тринадцятій літері української абетки навіть присвячують поезії: саме рядок із дитячого вірша Івана Малковича «Напучування» перетворив вислів «свічечка букви “ї”» на крилатий. У цієї літери цікава історія:  поєднання звуків [й+і] було властиве розмовній мові на території Русі ще в 10-му столітті. Сама ж буква ї з’являється у книгах Івана Федорова, а Григорій Сковорода вже користувався нею постійно. У 19-му столітті українські письменники вживали її абияк, на свій смак, і лише у 20-му столітті ї посіла своє 13-те місце в алфавіті. Такої літери немає в жодній іншій слов’янській абетці. Зрештою, без ї не буде слів «Україна», «українська», «Київ». Правильна вимова ї — окремий пункт для дикторів і радіоведучих. Тож якщо хочете говорити і «звучати» справді українською, ї слід вимовляти чітко та не наближати до [і].

Літера Ґ. Напевне, жодна буква в будь-якому алфавіті світу не має такої карколомної, а в чомусь і героїчно-трагічної, історії, як літера Ґ, ґ («ґе») в українській абетці.Історія становлення починається ще з праслов’янської мови, в якій усі слова вимовлялися зі звуком [ɡ] («ґ»), але поступово відбулася його заміна на глотковий [ɦ] («г»). Але звук [ɡ] залишився у деяких українських словах (напр., якби [йаґби́]), а згодом в українську мову почали потрапляти іншомовні слова й виникла потреба відтворювати цей проривний звук, відрізняючи його від фрикативного [ɦ], що позначався літерою г. Зі скасуванням 1905 року заборони на українське друковане слово й розвиток преси літера потрапляє у видавничу справу (абетка, схвалена комісією Петербурзької Академії Наук; «Словарь української мови Бориса Грінченка»). Боровся за правомірність вживання літери у 20-х роках і нарком освіти України Микола Скрипник, оскільки звук [ґ] «цілковито властивий українській мові — „ґудзик“, „ґирлиґа“ і цілі десятки і сотні українських слів». Однак у 1933 році з ідеологічних міркувань її було вилучено з української абетки під час реформи українського правопису, проведеного Н. Кагановичем і А. Олінтером.ЇЇ назвали шкідливим націоналістичним матеріалом і навіть елементом штучності. Мовляв, “ґ” з’явилася лише на початку ХХ століття. Під час Другої світової війни, коли готували нове видання українського правопису, такі авторитети, тонкі знавці мови, як Максим Рильський і Павло Тичина, намагалися повернути безпідставно вилучену літеру в українську абетку. Проте ані правописом 1946 року, ані його новим виданням 1961 року її не було реабілітовано.

Вагомий вклад у повернення літери "ґ" в українську мову вніс Б.Д.Антоненко-Давидиович.Він боровся зі штучним наближенням української мови до російської.
Так після майже 400-літнього існування “ґ” зникає з української мови, яка бере свій початок у мові праслов’янській і в якій всі слова вимовлялися з “ґ”. А впродовж кількох століть трансформувалася в багатьох словах у “г”. “Не допомогли навіть авторитетні пам’ятки староукраїнської мови, зокрема Пересопницьке євангеліє XVI ст., в яких уживається літера “ґ”, ані Мелетій Смотрицький зі своєю “Граматикою” (1619), ані Олексій Павловський та його перша граматика живої української мови (1818), ані Борис Грінченко, який у Словарі української мови (1907–1909) наводить близько 300 слів з літерою “ґ”. Хоча в сучасному українському правописі літеру "ґ" використовують не так часто, її повернення 1990 року стало символом відродження та утвердження української мови. Її відсутність до того часу намагалися використовувати для приниження української та наближення її до російської.Красу і милозвучність української мова можна пояснити таким поняттям, як «повноголосся»: порівняйте українське «борода» та болгарське «брада», наше «берег» та словацьке «breh», українське «голова» та польське «glowa».

Ф — найменш уживаний звук в українській мові
Колись ця буква називалася «ферт», наслідуючи «фиркання» коня. Але чому із цією красивою буквою і звуком так мало слів у нашій мові? Бо звук ф запозичили з грецької. І, виявляється, немає жодного українського слова з буквою ф: факт, телефон, філософія — усі ці слова запозичені. В українських словах на місці, де ніби хочеться вимовити ф, стоять хв: хвіртка, хвала, хвацький, хвилина. Раніше так вимовляли і в запозичених словах: хвабрика, хвігура, хварба. Новий правопис 2019 року узаконив варіативне вживання ф і «т» у словах грецького походження. Тож зараз однаково правильно казати і ефір, і етер. Варто також нарешті розібратися зі словами хвіртка та кватирка: хвіртка — невеликі двері у паркані, кватирка — маленька шибка у вікні для провітрювання, те, що російською — форточка.

Сила м’якого знака
ь — літера, що не має звука. Великої букви «м’який знак» теж немає, бо жодне слово з нього не починається. Колись у м’якого знака був напарник — твердий знак: в українській мові він вживався до 20-го століття, а потім його вилучили, та він залишився в болгарській і російській досі. У чому сила м’якого знака? Вживаємо його лише після семи зубних приголосних, які зручно вкладаються в примовку «Де ти з’їси ці лини?» (д, т, з, с, ц, л, н). У книжці «Чути українською» знайдете ще купу таких простих і дотепних правописних лайфхаків. Але запам'ятайте, що у словах «природно» та «зворотно» м’якого знака ніколи не було і немає.

Тверді як криця "ч" та"щ"
Ч та Щ в українській вимовляються дуже твердо — просто найтвердіше, на що ви здатні: часто, а не чясто, чути, а не чюти, щастя, а не щястя. При цьому щ взагалі екстремально твердий: після нього ніколи не пишемо м’який знак. Раніше щ мала хвостик не збоку, а посередині і називали її «шта», бо в ній поєднувалися звуки [ш] і [т]. Пізніше [т] перейшло у [ч], тож і маємо вимовляти їх однаково твердо. Чи можна пом’якшити ч? Звісно — я, ю, є, і на це здатні: річчю, обличчя, чіабата.
Наприклад, апостроф використовується для позначення м'якшення приголосних звуків.
Літера «ь» не позначає жодного звука, а є орфографічним знаком, який вказує на м'якість попереднього приголосного звуку.
Апостроф – це нелітерний орфографічний знак, який вказує на випадання голосного звука перед наступним приголосним звуком.

Існує мовне табу: м’який знак ніколи не пишемо після р у кінці складу чи слова, якщо далі не йде о. Іншими словами, р в українській мові на кінці слова чи складу завжди твердий: лікар, а не лікарь, повірте, а не повірьте, Харків, а не Харьків. А тепер увага: візьмемо слова буря, гиря, вечеря і поставимо їх у родовий відмінок множини. Наприклад, немає бур, гир, вечер. Жодного м’якого знака на кінці слова після р. Авторка також дає лайфхак, як перевірити, під чиїм мовним впливом перебуває людина. Якщо хтось ставить м’який знак у словах піч, любов, голуб, кров, знайте, ця людина начиталася літератури російською мовою.

Вилучення йотації голосних а, у, о (ія, ю, йо) у словах иншомовного походження.

Правопис 1933 р. скасував уживання буквосполучення ія у словах иншомовного походження, а натомість упровадив іа. Такі процеси аж ніяк не відповідали фонетичній природі української мови. Не без істини жартують, що італійською розмовляють з Богом, еспанською з ангелами, мадярською з гусьми, німецькою з солдатами, українською — з дівчатами… Зрозуміло, щочерез вилучення ія і введення іа українську мову не перестали сприймати як милозвучну.

Природно, що мова, пручаючись щодо чужих фонетичних рис, творила варіянти то через апостроф, то через пом’якшення на зразок: Валер'ян, Купер'ян, Лук'ян, Север'ян, Мар'ян (Мар'яна); Мартьян (Марти-ніан) та численні паралельності на зразок Юліян і Юліан, Андріан і Андріян, Валеріан і Валер'ян тощо.
Натомість ми поки втішаємось застиглістю звукосполуки ія у поетичних «Фіялках»
     Фіялка
Фіялка у саду росла
і непомітна, і мала,
але собою ставна.,.
Ой-йой! Надбігло вже дівча,
фіялочки не поміча,
її маленька ніжка
стоптала фіялковий цвіт,
а та і в смерті шле привіт
(Василь Стус).
Пориньте в мелодію алфавіту, відкрийте для себе таємниці краси та ідентичності української мови!

Давайте разом зберігати та шанувати нашу мову! 

Гетьман цукру Терещенко

Зародження «імперії» Терещенків.

   Терещенки — українські промисловці, землевласники та меценати ХІХ — початку ХХ століття. 

В нашій бібліотеці є книги з яких можна дізнатися цікаві факти про родину Терещенків. 

Старовинний рід походить з козаків м. Глухова (нині Сумська область). На своїх підприємствах вони створювали зразкові умови для роботи й життя своїх робітників. Крім того, не в останню чергу, в коло занять членів родини входила благодійна та громадська діяльність. Діяльність братів Терещенків дала основу для визначення в родинному гербі девізу: «Прагнення до суспільної користі».

 Артемій Терещенко та його сини представляли свою продукцію на найпрестижніших промислових виставках Європи.
   Скасування кріпосного права в 1861 році сприяло тому, що Артемій Якович і його сини Нікола та Федір почали орендувати й скуповувати польські поміщицькі маєтки з цукроварнями на Правобережній Україні, модернізуючи їх для виробництва цукру. За кілька років вони мали більше десяти цукрових заводів.
   Саме Ніколу Терещенка недарма називали «цукровим королем».

Йому належали найбільші та найпродуктивніші рафінадні заводи. Після смерті Ніколи Артемійовича, в 1909 році, вдячні глухівчани спорудили своєму земляку пам’ятник, який після 1917 року був зруйнований.

   У 1870 році Терещенки заснували «Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків» з початковим капіталом у 3 млн крб (6 млн грн), який до 1900 року досяг 8 млн крб (16 млн грн).
На той час у розпорядженні об’єднання було 5 заводів. Це було суто сімейне акціонерне товариство — засновники об’єднання стали його директорами. Цукор продавали не лише на внутрішньому ринку, а й експортували.
У 1900 році товарообіг товариства становив 12 млн крб (24 млн грн), а його заводи виробили близько 2,5 млн пудів (40 тис. т) цукру-піску та рафінаду. Найбільший цукровий завод — Михайлівський — випустив рафінаду і патоки на суму близько 3 млн крб (6 млн грн).

   На початку ХХ ст. родина Терещенків мала в своєму розпорядженні 11 цукрозаводів – 9 власних та 2 орендованих, які виробляли 9–10% загальноросійського цукру.  У 1910 році обсяг продукції на заводах досяг 6,6 млн пудів (105,6 тис. т), а її вартість оцінювалася в 27,7 млн крб (55,4 млн грн).

   На початку ХХ ст. родині Терещенків належали вже понад 200 тис. десятин (218 тис. га) землі, цукрові та лісопильні заводи, суконна фабрика, спиртові заводи.
  Господарства Терещенків були зразковими для інших аграріїв. Їх володіння базувалися на застосуванні праці найманих робітників і власному володінні знаряддями праці. Про якість продукції підприємств родини можна судити з численних нагород, якими були відзначені її представники на всеросійських та закордонних виставках.
   У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі продукція підприємств Ніколи Артемійовича отримала вищу нагороду за відмінну якість цукру-піску.

   Добру пам’ять Терещенки залишили по собі у рідному Глухові. На їх пожертви побудовано ремісниче училище, гімназії та педагогічний інститут. Особливу увагу Нікола Артемійович приділяв благодійним справам — допомагав дитячим притулкам, міській лікарні та ув’язненим. Видатним пам’ятником міста є Трьоханастасіївська церква, побудована на кошти братів Ніколи та Федора Терещенків у1885-1893 рр. як родинна усипальниця.

  Облаштувавши рідне місто, Терещенки взялися за Київ. Завдяки старанням цієї родини українська столиця має багаті зібрання картин та витворів мистецтва у чотирьох музеях. Три з них займають будинки, які належали відомій родині, а четвертий споруджений на їх кошти.
    Протягом життя Нікола Артемійович віддав на суспільні потреби близько 5 млн крб та майже половину із них — Києву.
  Ніхто не зробив для розбудови Києва так багато, як родина Терещенків — лікарні, церкви, гімназії, музеї, театри, притулки для дітей. Терещенки побудували безкоштовну лікарню «Охматдит», при якій був створений фонд, що фінансово допомагав хворим.

При цьому, благодійністю родина займалася за власним бажанням.
   Нащадки дому Терещенків нині проживають в країнах Західної Європи й Америки та зрідка приїжджають на батьківщину своїх предків. Української, рідної мови для патріархів їхнього роду, вони не пам’ятають. Однак, сьогодні вони пишаються прекрасними особняками й музейними зібраннями, що залишилися Києву від їхніх предків.

Як захистити свої акаунти в Telegram та Viber?

 У сучасному цифровому світі спілкування через месенджери стало невід'ємною частиною нашого щоденного життя, тому питання безпеки онлайн-акаунтів виходять на перший план. Telegram і Viber — це два найпопулярніші месенджери в Україні, які активно використовуються для особистого та професійного спілкування. Однак, з ростом їх популярності зростає і кількість спроб викрадення облікових записів у цих додатках. Все частіше до нас звертаються люди, які зіткнулися з проблемами зламу акаунтів у Telegram. Під час війни багато користувачів обирають саме цей месенджер.

Як можна захистити себе від злочинних дій і зберегти контроль над своєю особистою інформацією? Відповіді на ці запитання ви зможете отримати, відвідавши курси комп'ютерної грамотності "Йдемо у майбутнє разом зі старшим поколінням", який організувала наша бібліотечна команда.

 Чому викрадення акаунтів стало актуальною проблемою? 

Хакери постійно шукають нові способи отримання доступу до ваших особистих даних. Вони використовують фішингові атаки, вразливості в системах безпеки, соціальну інженерію та навіть підроблені документи.

Якщо вас це зацікавило і ви потребуєте допомоги, запрошуємо вас приєднатися до наших курсів, які відбуваються щовівторка о 12:00, за умови, що в цей час немає повітряної тривоги.

Фінансовий лабіринт.

Що таке гроші? Навіщо вони потрібні? І взагалі, яку роль вони відіграють у житті людини?

Знання в сфері фінансів сприяє досягненню фінансового благополуччя та його збереженню протягом життя. Люди, які володіють такими знаннями, не живуть від зарплати до зарплати і оформляють кредити лише тоді, коли впевнені, що це принесе їм прибуток у майбутньому.

Фінансово грамотні особи не піддаються паніці навіть у кризові часи, оскільки мають фінансову подушку безпеки, яка допомагає їм справлятися з непередбаченими ситуаціями.

Бібліотекарі,бібліотеки №11 продовжують розвивати інтелектуальний потенціал наших юних відвідувачів.

До Міжнародного дня боротьби з бідністю бібліотекарі провели пізнавальну годину для дітей молодших класів під назвою "Фінансовий лабіринт".

Яка користь фінансової грамотності в сучасному світі?

Опанування фінансової грамотності в дитинстві є важливим, оскільки допомагає дітям ефективно управляти грошима, формує здорові фінансові звички та сприяє їхній фінансовій стабільності і відповідальності в майбутньому.

Під час заходу діти з задоволенням взяли участь у:

фінансових іграх;

розв’язували цікаві задачі;

створили свої перші особисті бюджетні плани.

 

Наш захід допоміг дітям:

• зрозуміти цінність грошей, 
• приймати обдумані рішення щодо витрат, 
• стати фінансово незалежними в майбутньому.

Ми впевнені, що такі заходи сприяють всебічному розвитку дітей та формують у них корисні життєві навички.

Енергія без обмежень: революційний підхід до харчування для активного життя.

В рамках загальносистемного проєкту формування навиків та популяризації здорового способу життя і рухової активності «Екологія життя».

У затишній атмосфері бібліотеки №11 відбулася захоплююча лекція на тему «Енергія без обмежень: революційний підхід до харчування для активного життя». Спікер Олександр Радіч, директор з зовнішніх комунікацій та представник Western Bid в Україні, на своєму досвіді показав та детально розповів, як неправильне харчування впливає на організм, і які зміни варто внести, щоб отримувати більше енергії та зменшити шкоду від їжі. Лекція базувалася на книзі Джессі Іншоспе "Революція глюкози".

Глюкоза є основним джерелом енергії для мозку і м'язів, однак її надлишок може призвести до серйозних проблем, таких як ожиріння, ризик розвитку раку та ушкодження органів. «Глюкоза для людини, як бензин для автомобіля», — зазначив Олександр. Окрема увага приділялася важливості підтримання стабільного рівня глюкози для збереження енергії протягом дня.

В перервах між лекцією робили прогулянки на свіжому повітрі та виконували легкі вправи.

Учасники отримали цінну інформацію про продукти, які варто додати до свого раціону, а також поради щодо збалансованого меню. Тим, хто прагне покращити здоров'я і відчувати більше енергії, рекомендується ознайомитися з книгою "Glucose revolution" і відвідувати подібні заходи.

Особливо цікавим стало знайомство з Джессі Іншоспе, яка досліджувала математику і біохімію в Лондоні та Вашингтоні. Як тренер і поведінковий терапевт, вона популяризує ідеї контролю рівня цукру в крові, ділячись простими порадами і корисними звичками.

Кілька основних рекомендацій для підтримання стабільного рівня цукру в крові включають правильне харчування, вибір овочевих закусок і білково-жирових сніданків, а також вживання яблучного оцту для зниження рівня глюкози після їжі. Легка фізична активність після прийому їжі також допомагає стабілізувати рівень цукру і покращити енергетичний баланс.

Якщо ви прагнете покращити своє здоров'я та відчувати себе більш енергійними, рекомендуємо ознайомитися з книгою "Glucose revolution" та відвідувати подібні лекції. Завітайте на наші лекції та дбайте про своє здоров’я разом з нами!

Ми - частина Європи.

 Виставка-подорож

    Найбільшою подією в році для місцевого самоврядування в Європі є Європейський тиждень міст і регіонів, який щорічно проводиться у 2 тиждень жовтня.

    До Європейського тижня місцевої демократії бібліотекарі підготували книжкову виставку-подорож "Ми – частина Європи". Наша виставка запрошує вас у захопливу мандрівку історією та сучасністю європейської демократії. 

Демократія – це процес постійного самовдосконалення, самовизначення та прагнення до кращого «завтра». Це не лише форма правління, але й спосіб життя, де кожен голос має значення та кожна думка має значення. Основою демократії є свобода слова.

Читачі відкрили для себе, як різні країни будували свої демократичні системи, які виклики вони долали і які цінності є спільними для всіх європейців. Дізналися, як демократія змінює життя людей і як кожен з нас може долучитися до її розвитку. Особливу увагу приділили досвід України та її шлях до демократії.

Протягом 2023 року Україна покращила свої оцінки демократії серед 29 країн Центральної Європи та Центральної Азії, незважаючи на війну. Війна стала каталізатором для покращення урядування в Україні. 

Погляньмо на приклади інших країн: Велика Британія та Франція – це старі європейські демократії зі своєю багатою історією. Німеччина та Італія пережили складні часи, але змогли побудувати стабільні демократичні системи. Країни Східної Європи, що колись були під владою комунізму, тепер на шляху до демократії.

В Україні цей процес триває, і нам слід звернути увагу на досвід інших країн. Важливо розуміти, що демократія – це не лише вибори, а й повага до прав людини, верховенство закону та розвиток громадянського суспільства."

“Космічні фантазії“

Всесвітній тиждень космосу ми відзначили яскраво та творчо! У бібліотеці №11 пройшов незабутній майстер-клас «Космічні фантазії», який занурив юних дослідників у безмежний космос.

Діти стали справжніми астрономами, вивчаючи будову Сонячної системи, дізнаючись цікаві факти про планети та зірки. А потім розпочалася найцікавіша частина – створення космічних шедеврів!

На майстер-класі "Космічні фантазії" юні фантазери створили справжні шедеври з пластиліну: яскраві планети, зіркові туманності, астероїд та навіть космічні кораблі! Кожен малюнок – це маленька галактика, створена дитячою фантазією! А ще ми вирушили в захопливу космічну подорож за сторінками цікавих книжок. Кожен учасник став справжнім дослідником Всесвіту!

Приєднуйтесь до наших космічних пригод! На майстер-класі в бібліотеці №11 ми ліпили, читали та мріяли про космос. А ви вже були у нас? Діліться своїми враженнями в коментарях!