Мандрівна валіза

27 вересня в Бібліотеці для дорослих №11 вирували експедиційні пристрасті з нагоди — Всесвітнього дня туризму.

Для наших читачів ми підготували та провели інтерактивний захід у форматі мапи-вікторини "Мандрівна валіза".

Разом із нашими відвідувачами ми вирушили у віртуальну мандрівку найцікавішими куточками нашої планети та чарівними куточками України.


Поруч із досвідченими мандрівниками за логічні завдання завзято взялися й юні дослідники. Головним атрибутом заходу стала інтерактивна "валіза мандрівника", наповнена артефактами з різних куточків планети — від компасів і путівників до автентичних сувенірів та етнічних дрібничок. Кожен предмет слугував ключем-підказкою до нової зупинки на нашій великій географічній мапі.

Учасники відповідали на каверзні запитання вікторини й змагалися у кмітливості. Кожна правильна відповідь вікторини давала змогу прокласти новий маршрут та поставити символічну геомітку на нашій великій географічній карті.

Відгадавши регіон, бібліотекарі розповідали учасникам про незвичайні назви українських сіл і міст та читали легенди про їхнє походження.

Деякі з цих назв викликати усмішку або подив та мають цікаві історії, що відображають культурну та історичну спадщину регіону.

 

1. Борщі (Одеська область)
Це село носить назву популярної української страви — борщу. Легенда говорить, що у XVIII столітті тут був заїжджий двір з трактиром, де варили найсмачніший борщ. Чутки про страву розійшлися по всій окрузі, і село отримало свою назву на честь борщу. Місцеві жителі досі дотримуються традиції й радо пригощають туристів справжнім українським борщем.
2. Сальник (Вінницька область)
Назва села походить від випадку, коли в болоті застряг віз із салом, і його залишили напризволяще. Місцеві жителі стверджують, що купці не захотіли витягувати його, бо "сала і так було вдосталь". Відтоді село стало асоціюватися з українським делікатесом і отримало назву "Сальник".
3. Щастя (Луганська область)
Місто з такою позитивною назвою було засноване в кінці XVII століття. За легендою, селяни, які втекли від панщини в пошуках кращого життя, знайшли тут довгоочікувану свободу і були по-справжньому щасливими. Назва "Щастя" символізує їхню мрію про вільне і мирне життя.
4. Песець (Хмельницька область)
Село заснував князь Данило Галицький на місці, де він полював на песця. Існує також легенда, що назву річки Данилівки, яка протікає поруч, пов’язують із цим князем. Песець — рідкісний приклад, коли назва тварини стала назвою населеного пункту.
5. Деньги (Черкаська область)
Назва цього села походить від прізвиська першого поселенця козака Деньги. За легендою, він був українець татарського походження, і в нього було багато грошей, через що й отримав таке ім'я. Місцеві сподіваються, що ця назва приносить селянам добробут і фінансове процвітання.

6. Сукачі (Київська область)

Село Сукачі має кілька легенд про своє походження. Одна з них говорить, що назва пішла від густих лісів, які оточували поселення. Інша — що перші жителі займалися виготовленням мотузок, але це малоймовірно. Найвірогіднішою є версія, що назва походить від прізвища перших поселенців.
7. Пуків (Івано-Франківська область)
Про походження назви села існує кілька версій. За однією з них, назва походить від букового лісу, що здавна ріс поблизу. Спочатку село називалося Буків, але з часом "Б" перетворилося на "П", і вийшла назва Пуків. Інша легенда стверджує, що спершу село звалося Путів, від слова "путь", адже через нього проходив шлях між містечком Стратин і стародавнім Галичем. Пізніше "Т" замінили на "К" для простішого звучання, і назва стала Пуків. Дослідник О. Купчинський припускає, що назва походить від імені "Пук", яке існувало ще в часи Галицького князівства. Можливо, Пук був дружинником або боярином. Також є припущення, пов'язані з язичницькими часами, що залишають дослідникам простір для подальших досліджень щодо справжнього походження назви села.
8. Печихвости (Львівська область)
Це село отримало свою назву через драматичну подію. Під час татарських нападів місцеві жителі ховалися в печерах і змушені були запікати хвости тварин, щоб вижити. Назва "Печихвости" нагадує про ті важкі часи, хоча зараз тут панує мир і спокій.
9. Москалі (Сумська область)
Село отримало свою назву на честь військових поселенців з Московії, які жили тут після повернення Любецької волості до Литовського князівства. Назва збереглася до сьогодні і часто викликає усмішку.
10. Берегуйфолу (Закарпатська область)
Назва цього населеного пункту походить від угорської мови і перекладається як "Нове село поряд з Берегово". Село виникло ще в XIII столітті після монголо-татарської навали на Береги, тож нове поселення вирішили назвати так на згадку про старий населений пункт.
11. Кукли (Волинська область) — назва, можливо, походить від бур’яну "кукіль", що ріс на цих землях.
12. Зади (Львівська область) — поселення засноване "на задах", тобто на околицях іншого хутора.
14. Терпіння (Запорізька область) — назва на честь терплячих старовірів, які заснували це поселення.
15. Скоморохи (Житомирська область) — можливо, назва пов’язана з середньовічними мандрівними акторами-скоморохами.
15. Падалки (Сумська область) — походження назви невідоме, але звучить дуже незвично.
16. Бухалово (Полтавська та Сумська області) — назва може бути пов'язана з давніми побутовими звичаями або жартівливим прізвищем засновникНазва села та залізничної станції
17.Пояски (Житомирська область) Назву «Пояски» нинішнє село одержало, за народними переказами, внаслідок життєвої ситуації.
Імператор Микола ІІ і його уряд ухвалили рішення про прокладання залізниці Київ — Ковель. Для цього відбулися роботи щодо визначення траси залізниці. Одного разу інженер-путієць, обстежуючи трасу, на болотистому різнотрав'ї вскочив по пояс у трясовину, і ледь вибрався. Відтоді місцевість і була прозвана Пояски.
18. Каблуки (Чернігівська область) назва цього села звучить так, ніби це жарт або мем із мапи України, але за нею — цілком реальна історія Чернігівщини з панами, хуторами й повільним сільським життям, яке пережило імперії, війни й адміністративні реформи. Маленьке, майже камерне, воно губиться серед полів неподалік Ніжина, проте має власне минуле. Перша письмова згадка про Каблуки сягає середини 19 століття. Тоді це був хутір Коблуков у Ніжинському повіті Чернігівської губернії з кількома хатами і маленькою кількістю мешканців. Згодом поселення отримало сучасну назву — Каблуки. За місцевими переказами, топонім походить від прізвища пана Каблука, який мав тут свій маєток. Саме йому, імовірно, завдячують назвою краю, де люди згодом оселилися й почали вести господарство.
19.Шнурки (Донецька область) невелике село (до 2011 року — селище) у Краматорському районі (колишньому Слов'янському) Донецької області. Спадщина та походження назви: За однією з найвідоміших краєзнавчих версій, своє кумедне та незвичне ім'я поселення отримало ще на початку XIX століття. Назву пов'язують зі стійкістю та одвічним побутом місцевих жителів-старовірів (розкольників), які селилися на цих землях та зазнавали переслідувань з боку офіційної церковної влади. За народною переказовою легендою, нагадуванням про «зав'язані вузли» чи міцну духовну прив'язку («шнурки») до своєї віри й традицій і стали згодом так називати географічний об'єкт.
20.Педоси (Хмельницька область) Назва села Педоси у Хмельницькому районі Хмельницької області історично пов'язана з назвою річки та особливостями місцевості.
Зв'язок із попередньою назвою: За місцевими переказами , спочатку поселення розташовувалося на лівому березі річки Мшанець і звалося Плоска (від форми місцевості).Село зазнало руйнувань під час татарських набігів, після чого його заново відбудували на іншому березі — біля притоки річки Плоскої.Сама назва «Педоси», імовірно, є патронімічною або трансформацією назви від прилеглої географії (річки Плоскої / плеса) та поширеного в тих місцях зменшувального від антропонімів чи першопоселенців типу Федосій/Пeдос (від імені Феодосій, де у говірці спостерігається перехід Ф->П або утворення від прізвища/імені Педос).
21.Погоня (Івано-Франківська область) Назва села Погоня в Івано-Франківській області, за народними переказами, походить із XIII століття від часів боротьби з монголо-татарською ордою
Битва з ордою: У XIII столітті на ці землі напав татарський загін. Український воєвода Роман (за переказами, він начебто був поблизу Тисмениці) наздогнав і вщент розбив ворогів
Сон воєводи: Перед самою битвою воєводі наснився святий Миколай, який пообіцяв йому перемогу. Натомість воєвода мав збудувати на цьому місці храм на честь Богородиці
Виникнення назви: Обітницю виконали, а місцевість, де вдалося наздогнати («погнати») та розбити ворога, люди почали називати «Погонею».Згодом на Богородичній горі біля села з'явилися перші печерні ченці, а сьогодні тут діє відомий Погінський монастир Успіння Матері Божої із чудотворною іконою, куди приходять чисельні паломники.
22.Ноздрище (Житомирська область) Офіційної чи єдиної наукової версії походження назви села Ноздрище (Коростенський район Житомирської області) наразі не існує.
У відкритих джерелах та краєзнавчих матеріалах згадуються кілька неофіційних версій і фактів щодо цього топоніма:
Легендарна версія (про старовірів): Деякі публікації подають народну переповідку про те, що село нібито отримало свою назву на початку XIX століття на згадку про стійкість старовірів, яких переслідувала церковна влада (слово «ноздрі» в історичному контексті інколи асоціювали з одвічними покараннями чи місцевими прізвиськами, хоча наукового підтвердження ця гіпотеза немає).
Історичний контекст: Попри малу чисельність населення (нині там проживає лише кілька людей) та статус села-привида через наслідки відселення, населений пункт має давню історію — перші письмові згадки про нього датуються ще 1545 роком
23.Женишківці (Хмельницька область) Назва села Женишківці (Хмельницького району Хмельницької області), за однією з наукових етно-топонімічних версій (зокрема дослідника Костянтина Тищенка), належить до пласту окойконімів тюркського походження, пов'язаних із географічними чи особовими назвами (подібно до тюркського кореня ceniçe / jeniş — низовина, пологове місце чи похил). У народній же чи масовій традиції чіткого єдиного переказу про походження цієї назви немає, а її етимологія залишається переважно до кінця не з'ясованою (попри жартівливі асоціації з «женихами»)
24.Шуби (Харківська область) Назва села Шуби у Богодухівському районі Харківської області походить від прізвиська або прізвища перших поселенців чи засновників хутора — Шуба. — українського прізвища Шуба, яке часто фіксувалося в козацьких реєстрах та ревізійнихписах з давніх часів.
25. Лобкова Балка (Полтавська область) Назва села Лобкова Балка (Лубенський район Полтавської області) походить від географічного терміна «балка» (неглибока суха долина з пологими схилами) та прізвища або прізвиська першого поселенця чи власника — Лобко.
Балка — типовий елемент рельєфу місцевості, яружно-балкова система, характерна для лісостепової зони України та Полтавщини.
Лобко — поширене українське прізвище або антропонім (від слова лоб), яке лягло в основу назви хутора/балки, де згодом виникло поселення.
У мандрівних та краєзнавчих описах топонім часто згадується серед незвичних і кумедних географічних назв України, а саме село на трасі Київ — Полтава є відомим місцем зупинки та відпочинку

Наші гості демонстрували вражаючі знання з географії, історії, традицій та навіть традиційної кухні народів світу!

Дякуємо кожному, хто завітав сьогодні до Бібліотеки для дорослих №11 та розділив з нами це свято! Пам'ятайте: книжки — це найдоступніший спосіб подорожувати крізь час і простір.

Слідами мовних скарбів

З нагоди Європейського дня мов, який весь світ відзначає 26 вересня, 24 вересня у бібліотеці для дорослих №11 бібліотекарі провели лінгвістичний бібліо-квест «Слідами мовних скарбів», учасниками якого стали наші найповажніші та найактивніші читачі.

Мета заходу: Розширити та збагатити словниковий запас учасників, поглибити їхні знання про українську мову, її багатство, самобутність і мовну спадщину; зацікавити маловідомими, давніми та призабутими словами; розвивати мовну кмітливість, логічне мислення, пам’ять, увагу.
Популяризувати українську мову як важливу складову національної культури та сприяти підвищенню інтересу до вивчення мов, міжкультурного спілкування й мовного різноманіття в межах відзначення Європейського дня мов.

Учасники вирушили у незвичайну подорож, під час якої перевіряли свою мовну кмітливість, уважність, пам’ять та вміння знаходити приховані значення слів. На них чекали цікаві завдання, мовні загадки та справжні «скарби» української лексики.

 

Учасники вирушили у незвичайну подорож, під час якої перевіряли свою мовну кмітливість, уважність, пам’ять та вміння знаходити приховані значення слів. На них чекали цікаві завдання, мовні загадки та справжні «скарби» української лексики.

Учасники розгадували значення слів — «фальшивих друзів перекладача» (як-от sklep, čerstvý, гора), демонструючи гнучкість мислення та вміння працювати з довідковою літературою.

Особливе зацікавлення викликало завдання «Вгадай слово». Учасникам пропонували незвичні та призабуті слова — «банітечка», «мигалка», «горнятко», «кварта», «очкур», «патріарх», «кобиляча голова», «каламар», «світлиця», «болонь». Спочатку потрібно було самостійно припустити, що вони означають, а вже потім перевірити свої здогадки.


Кожне слово ставало маленькою мовною загадкою, а правильна відповідь — черговою знахідкою у скарбниці української мови. Учасники переконалися, що мова зберігає безліч цікавих слів, які можуть здивувати навіть тих, хто добре володіє українською.

Присутні з цікавістю дізналися про етимологію та європейське коріння щоденних запозичених слів, які міцно увійшли в український побут (наприклад, апельсин, бутерброд, жалюзі, светр, помідор та інші).

Квест подарував не лише нові знання, а й гарний настрій, живе спілкування та можливість поглянути на українську мову по-новому. Адже мова — це не просто слова. Це пам’ять поколінь, культура, традиції та історія народу.

 

Європейський день мов став чудовою нагодою ще раз переконатися: вивчати мови — цікаво, відкривати нові слова — захопливо, а берегти й любити рідну мову — важливо.

Дякуємо всім учасникам за активність, допитливість і гарний настрій!
Нехай мовних скарбів у нашій скарбниці стає дедалі більше!

Українські імена, зашифровані в ребуси

20 вересня в Публічній бібліотеці 11 пройшло заняття з української мови для дорослих : "Імена зашифровані в ребусах."

Метою заняття було поглибити знання про походження та специфіку українських власних імен, закріплення правил правопису та відмінювання імен, розвиток логічного мислення та навички декодування текстово - графічної інформації. Стимулювати мовну здогадку, швидкість реакції та когнітивну гнучкість у людей старшого віку. Підтримувати інтерес до етнокультури та повагу до національних традицій.

Заняття розпочалося з короткої лекції - дискусії про історію українських імен(слов'янські, запозичені, сучасні).

Процес розгадування викликав жваве обговорення, оскільки правила ребусів ( заміна літер, перевернуті слова, просторове розміщення) вимагали нестандартного підходу.

Використання ребусів довело свою ефективність для дорослої авдиторії. Гейміфікація процесу навчання допомогла зняти мовний бар'єр та втому. Учасники відзначили, що такий формат допомагає "перезавантажити" мозок, покращує візуальну пам'ять, робить навчання легким і невимушеним.

Завдання👇

ВІдповіді👇

Григорій, Ігор, Квіта, Костянтин, Леля, Леся, Галина, Ганна, Володимир,Вогнедар, Василь, Аскольд, Антоніна, Андрій.

Обличчя емоцій

Сьогодні в Публічній бібліотеці 11 пройшов психологічний артворкшоп «Обличчя емоцій»,тобто терапевтичне малювання абстрактного портрета, натхненого естетикою африканських племінних масок. Це практика самодослідження, що допомагає звернутися до власної ідентичності, прихованих емоцій, внутрішніх ресурсів та архетипних образів.
У психотерапевтичному контексті маска може символізувати Персону — соціальну роль і образ, який ми демонструємо світові, — а також Тінь — ті частини особистості, які ми схильні приховувати, заперечувати або витісняти. Образ традиційної африканської маски додає психотерапевтичній практиці архаїчної символіки та дає можливість досліджувати теми первісної сили, інстинктів, захисту, приналежності та трансформації. Водночас важливо сприймати цей образ не як буквальне відтворення конкретної культури, а як творче натхнення для роботи із символами та особистими асоціаціями.

Абстрактна форма допомагає зменшити страх «намалювати неправильно» чи «некрасиво».

Кожен учасник отримав свободу виражати свій внутрішній стан через колір, лінію, форму, фактуру та характер мазка, частково відходячи від раціонального контролю.

На початку заходу учасники заплющили очі, зосередилися на диханні та власному внутрішньому стані, а потім звернулися до образу маски.
Для внутрішнього діалогу були запропоновані такі запитання:
Яку маску я ношу у повсякденному житті?
Що ця маска допомагає мені показати іншим?
Що вона захищає всередині мене?
Які почуття або якості я зазвичай приховую?
Яка моя внутрішня сила прагне проявитися?
Що я хочу забрати із цього образу як власний ресурс?

Після візуалізації учасники перенесли свої відчуття та асоціації на папір, створюючи власний абстрактний портрет-маску.

Перед заходом, бібліотекарі коротко познайомили учасників із традицією використання масок у різних африканських культурах: їхньою роллю в обрядах, символікою захисту, зв'язку зі спільнотою, духовним світом, предками та образами тварин. Важливо, під час творчої роботи ставитися до культурних образів з повагою й не копіювати сакральні символи буквально.

Результатами для учасників стали:

• Емоційне розвантаження. Можливість виразити складні або важко вербалізовані переживання через колір, форму, лінію та експресивний мазок.
• Дослідження тіньових якостей. Безпечне знайомство з тими сторонами себе, які можуть здаватися незручними, суперечливими, імпульсивними чи вразливими, та пошук способів прийняти їх як частину власної цілісності.
• Контакт із внутрішнім ресурсом. Створення особистого художнього образу, який нагадує про власну силу, стійкість, межі та здатність захищати себе.
• Особистий арт-артефакт. Завершена робота стає символічним нагадуванням про пережитий досвід і ресурсний стан, до якого учасник може повертатися через образ, колір та власні асоціації.
  
  
  
  

З’єднай слова

У бібліотеці для дорослих №11 відбулося чергове заняття клубу української мови «Етномовники». Цього разу учасники не просто вивчали українські слова, а перетворили заняття на захопливу мовну гру — «Мовне доміно».
Мета заняття — розширити словниковий запас учасників, пригадати українські слова, пов’язані з традиціями, культурою та побутом українців, розвивати мовну пам’ять, увагу й логічне мислення. Важливим завданням було також заохотити учасників до активного спілкування українською мовою та створити атмосферу невимушеного спілкування, взаємодії.
Розпочали зустріч із простого, але дуже теплого завдання: кожен учасник називав слово, яке асоціюється з домом, родиною або Україною. Так поступово утворився наш перший мовний ланцюжок:
дім → родина → калина → пісня → рушник → традиція → Україна.

Учасники отримували картки з українськими словами завданням було з’єднати їх у логічний ланцюжок. Але головна умова — не просто знайти пару, а пояснити, чому саме ці слова пов’язані між собою.
Так, від вишиванки ми дійшли до сорочки, від орнаменту — до вишивки, від рушника — до обряду, а далі — до традиції, спадщини, родини та дому.

І, звичайно, не обійшлося без улюблених українських реалій: хата, піч, борщ, вареники, вишня, сад, калина, пісня, бандура, гопак.
Кожне слово ставало маленькою підказкою до наступного, а разом вони склали цілу мовну історію — про український дім, родину, культуру та традиції.
Таке мовне доміно допомогло учасникам не лише поповнити словниковий запас, а й потренувати мовну пам’ять, увагу, логічне мислення та вміння швидко знаходити асоціативні зв’язки.

Поспілкувалися українською у дружній та невимушеній атмосфері. Адже мова найкраще запам’ятовується тоді, коли її вдосконалюєш в ігровій формі, обмінюючись думками, їдеями.
Заняття клубу «Етномовники» вкотре довели: українська мова — це не лише правила та словники. Це наша культура, пам’ять, традиції та безліч слів, які єднають нас із Україною.

До нових мовних зустрічей у бібліотеці для дорослих №11!

Завдання: підібрати логічний ланцюжок від поданих слів. Кількість - довільна.

Приклад: Сонце ➡ тепло ➡ літо ➡море ➡ пляж ➡ відпустка.

Лелека➡

Колиска➡

Береза➡

Зима➡

Писанка➡

Земля➡

Мак➡

Весна➡