"Я народився і жив для добра і любові"

В нашій бібліотеці представлена книжково-ілюстрована виставка, присвячена до 125-річчя з дня народження  відомого письменника, кінодраматурга, кінорежисера і сценариста, художника - Довженка Олександра Петровича .

  Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в  с. В'юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині.  Його батьки були не писемними, але походили з далекого козацького роду.  Навчався в Сосницькому чотирикласному училищі, був відмінником, потім у Глухівському учительському інституті.

Протягом 1914—-1917 рр.  викладав фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику в 2-му Житомирському змішаному вищому початковому училищі, дуже багато читав, брав участь у виставах, малював, організував український етнографічний хор в одному з ближчих до Глухова сіл. У 1917р. О. Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту, був головою громади інституту.

О. Довженко в 1921 р. працював завідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві. Наступного року — в Німеччині на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УНР. Тут він вступив до приватної художньої майстерні й одночасно відвідував лекції в берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.

У 1923 р. повернувся до Харкова й незабаром став відомим як художник-ілюстратор "Вістей", автор політичних карикатур, який підписувався псевдонімом "Сашко". О. Довженко належав до літературних організацій "Гарт" та "ВАПЛІТЕ". Протягом 1926—1933 рр. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930р. О. Довженко зняв картину "Земля", яка вивела українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й принесла митцю світову славу. У 30-х роках Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Перший фільм Довженка “Сумка дипкур'єра”, знятий в 1927 році.
ОСНОВНІ ТВОРИ: Кіноповісті «Земля», «Україна в огні», автобіографічна повість «Зачарована Десна», новели «Ніч перед боєм», «Воля до життя»; «Щоденник».

 

      

І вогник, ним засвічений, не згас

Будеш, батьку, панувати, 
Поки живуть люди, 
Поки сонце з неба сяє, 
Тебе не забудуть.

  Шевченко Т.Г.

З цієї нагоди в нашій бібліотеці проходить цікава книжкова виставка. Бібліотекарі ознайомлюють  читачів з життєвим шляхом та творчістю письменника.  

Іван Петрович Котляревський - відомий український письменник,  драматург, громадський діяч  засновник нової української літератури, 

Народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві у родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені до списку дворян. 

Хлопець навчався в Полтав­ській духовній семінарії, служив у Новоросійській канцелярії в Полтаві, учителював у поміщиць­ких сім’ях Золотоніського повіту; вивчав фольклор та звичаї народу. Протягом 1796-1808 рр. І.  Котляревський перебував на військовій службі, у 1806-1812 рр. брав участь у російсько-туре­цькій війні.

У 1813-1814 рр., виконуючи воєнні доручення, виїжджав у ставку російської армії в Дрезден, Петербург, Кременчук. У 1818р. став членом масонської ложі «Любов до істини», був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства. Іван Котляревський у 1818-1821 рр. працював директором Полтавського театру. Сприяв ви­купу з кріпацтва актора М. Щепкіна. У 1819 р. написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». У 1821 р. 

Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.  
У 1827-1835 рр. І. Котляревський був попечителем Полтавського благодійно- лікувального закладу. 
Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. 

За мотивами його поеми «Енеїда» Ніною Василенко створено мультфільм «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 році — «Енеїду» Володимира Дахна. За п'єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини в 1909, 1936 і 1978 роках (телефільм), а за п'єсою «Москаль-чарівник» — стрічки 1909, 1911 і 1995 років. Про нього знято фільм «Іван Котляревський» (1967 рік, режисер Олександр Ігішев).

Більш детально про творчість можна дізнатись в нашій бібліотеці, завітавши до нас.

Трагедія на українсько-польському пограниччі у 1944-1951

5 вересня вшановуємо пам'ять жертв примусової депортації, українців з Польщі, зокрема з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини і з Західної Бойківщини в 1944-1951 роках.

В цьому році минає 75-та річниця від часу підписання Угоди між Українською РСР та Польським Комітетом Національного Визволення, що стало початком масових депортацій українців з їх етнічної території. Депортації відбувалися із застосуванням методів державного терору, з брутальним порушенням прав людини та нації, цинічним нехтуванням принципів справедливості. На відміну від виселення поляків із Західної України, депортація українців з їх етнічних земель мала ознаки етнічних чисток.  

    

  Широкомасштабна акція примусового виселення українців відбувалась у кілька етапів:

1944—1946 роки — виселення майже 500 тисяч українців під лукавою назвою «евакуація» (насправді то була наймасштабніша депортація українського етносу в його новітній історії);

1947 рік — операція "Вісла" розпочалася 28 квітня 1947 року, з брутальним виселенням 150 тисяч українців на північно-західні землі Польщі (у концентраційний табір «Явожно» тоді відправили 4 тисячі непокірних українців. Її офіційним приводом стало звинувачення УПА у вбивстві 28 березня польського генерала Кароля Сверчевського. 31 січня було видано наказ провести у Ряшівському воєводстві облік українського населення, 14 лютого новоторзький староста Лєх Лея звернувся з проханням виселити лемків. 

1948 рік — примусове виселення жителів прикордонної смуги західних областей України вздовж радянсько-польського кордону (9125 осіб) з територій, які відходили до Польщі, на схід УРСР (підстава: угода про демаркацію державного кордону між СРСР і ПНР 1947 року; постанова Ради Міністрів УРСР «Про заходи у зв’язку з відселенням радянських громадян з населених пунктів, які відходять від УРСР до Польщі» від 14 квітня 1948 року);

1951 рік — примусове виселення українців Західної Бойківщини з територій, які відходили до Польщі, у південні регіони УРСР (32 066 осіб) внаслідок договору між ПНР та СРСР «Про обмін ділянками державних територій» від 15 лютого 1951 року.

У лютому 2007 року Президент Польщі Лех Качинський і Президент України Віктор Ющенко в спільній заяві засудили акцію “Вісла”.

  В нашій бібліотеці відбувся день інформування, читачів ознайомили з трагічними подіями того часу.

   

Бібліотека кличе на урок

До нашої бібліотеки завітали учні 5 класу. Урок провели у ігровій формі. За допомогою вікторини, закріпили знання дітей про історію виникнення та створення книги. Обговорили, яку роль відіграє вона в житті кожної людини.

 Діти поділились своїми відчуттями, що для кожного з них значить книга: відкриття, казковий і загадковий, світ пригод, для когось книга - найліпший друг.  Вона вчить нас бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. 

  В ігровій формі навчилися проявляти повагу до дорослих та своїх однокласників. Діти пішли з бібліотеки   дуже задоволені, приємно вражені здобутими новими знаннями. Сподіваємось такі зустрічі поглиблять любов дітей до читання. 

Книга робить кожну мить життя людини неповторною.

Кожна в світі людина знає, Що знання - це найлегша ноша!

 Ось і настав, довгоочікуваний день - день зустрічей, день усмішок, день великих сподівань, коли сотні тисяч школярів-українців почали нову мандрівку дорогами  Країни Знань.  Хіба ж це не чудово - щодня робити відкриття, приголомшливі і неймовірні?  Початок нового навчального року - як велике і радісне свято,обіцяє нові пригоди і радість щирого спілкування.

 Двері в Країну Знань відкрила і наша бібліотека. До дня знань, бібліотекарі підготували тематичну виставку,  і багато цікавих фактів, як відмічають початок навчального року в інших країнах світу.   Діти прийняли участь у вікторині найактивніші і найрозумніші отримали подарунки.

 

Знання це - скарб, а вміння вчитися - ключ до нього. Бібліотека - мудра країна знань.

Незалежність - то складна дорога І лише нескорені тим шляхом ідуть!

22 серпня з приводу Дня незалежності України (24 серпня) в бібліотеці відбулася година інформації.

Ця дата увібрала в себе роки, десятиріччя, сторіччя... Мільйони українців мріяли та віддавали своє життя за цей Святий для кожного українця День!
      Любов до Батьківщини - в серці кожного з нас. Її можна побачити в піснях та казках, картинах та оповіданнях, словах та вчинках. Ці сповнені серця наче зірки. Їх багато. Вони немов подібні. Але якщо придивитися...відкривається бездонний Всесвіт. Дуже цікаво мандрувати тими світами. Іноді трохи доторкнешся. Іноді така подорож змінює свідомість. Але завжди залишається відбиток. У кожного свій. Наприклад,  чудові строки Юлі Турчиної залишають ніжний, теплий слід:

***

Дивися, безкрайнєє, синєє небо,

Стоїть над землею, неначе шатро.

Воно посилає любов нескінченну

І щиро дарує надію й добро.

У цьому шатрі килими золотаві –

Із соняхів, жита, пшениці, вівса.

А десь майоріють, як крапельки неба,

Волошки блакитні. Яка ж то краса!

Тут мешкають люди привітні та чесні,

Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.

Земля наша щедра, родюча, багата –

Усіх нагодують безмежні лани.

Хай знає весь світ про казкову країну,

Де синєє небо та жовті поля.

Хай квітне щаслива моя Україна!

Найкраща, безцінна, любима земля.

           

 

                                                                             

                                                                                                                                                                                             

 

 

 

Синій, як море, як день, золотий — З неба і сонця наш прапор ясний

22 серпня до Дня Державного Прапора України в бібліотеці відбулася інформаційна година.

Для кожної держави прапор – це обличчя країни. Під прапором зустрічають іноземних гостей, приймають присягу військовослужбовці, працюють посольства України, його урочисто підіймають у дні слави та перемог наших олімпійців, а зараз під цим прапором наші бійці виборюють перемогу в ім’я свободи нашої української землі!

     Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України 28 січня 1992 р.
Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3,  стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відображають національні традиції, які ідентифікують певну територію протягом тривалого історичного періоду.
   Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
     Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі.