Для наших читачів ми підготували та провели інтерактивний захід у форматі мапи-вікторини "Мандрівна валіза".
Поруч із досвідченими мандрівниками за логічні завдання завзято взялися й юні дослідники. Головним атрибутом заходу стала інтерактивна "валіза мандрівника", наповнена артефактами з різних куточків планети — від компасів і путівників до автентичних сувенірів та етнічних дрібничок. Кожен предмет слугував ключем-підказкою до нової зупинки на нашій великій географічній мапі.
.jpg)
Учасники відповідали на каверзні запитання вікторини й змагалися у кмітливості. Кожна правильна відповідь вікторини давала змогу прокласти новий маршрут та поставити символічну геомітку на нашій великій географічній карті.
Деякі з цих назв викликати усмішку або подив та мають цікаві історії, що відображають культурну та історичну спадщину регіону.
Це село носить назву популярної української страви — борщу. Легенда говорить, що у XVIII столітті тут був заїжджий двір з трактиром, де варили найсмачніший борщ. Чутки про страву розійшлися по всій окрузі, і село отримало свою назву на честь борщу. Місцеві жителі досі дотримуються традиції й радо пригощають туристів справжнім українським борщем.
2. Сальник (Вінницька область)
Назва села походить від випадку, коли в болоті застряг віз із салом, і його залишили напризволяще. Місцеві жителі стверджують, що купці не захотіли витягувати його, бо "сала і так було вдосталь". Відтоді село стало асоціюватися з українським делікатесом і отримало назву "Сальник".
3. Щастя (Луганська область)
Місто з такою позитивною назвою було засноване в кінці XVII століття. За легендою, селяни, які втекли від панщини в пошуках кращого життя, знайшли тут довгоочікувану свободу і були по-справжньому щасливими. Назва "Щастя" символізує їхню мрію про вільне і мирне життя.
4. Песець (Хмельницька область)
Село заснував князь Данило Галицький на місці, де він полював на песця. Існує також легенда, що назву річки Данилівки, яка протікає поруч, пов’язують із цим князем. Песець — рідкісний приклад, коли назва тварини стала назвою населеного пункту.
5. Деньги (Черкаська область)
Назва цього села походить від прізвиська першого поселенця козака Деньги. За легендою, він був українець татарського походження, і в нього було багато грошей, через що й отримав таке ім'я. Місцеві сподіваються, що ця назва приносить селянам добробут і фінансове процвітання.
6. Сукачі (Київська область)
Село Сукачі має кілька легенд про своє походження. Одна з них говорить, що назва пішла від густих лісів, які оточували поселення. Інша — що перші жителі займалися виготовленням мотузок, але це малоймовірно. Найвірогіднішою є версія, що назва походить від прізвища перших поселенців.
7. Пуків (Івано-Франківська область)
Про походження назви села існує кілька версій. За однією з них, назва походить від букового лісу, що здавна ріс поблизу. Спочатку село називалося Буків, але з часом "Б" перетворилося на "П", і вийшла назва Пуків. Інша легенда стверджує, що спершу село звалося Путів, від слова "путь", адже через нього проходив шлях між містечком Стратин і стародавнім Галичем. Пізніше "Т" замінили на "К" для простішого звучання, і назва стала Пуків. Дослідник О. Купчинський припускає, що назва походить від імені "Пук", яке існувало ще в часи Галицького князівства. Можливо, Пук був дружинником або боярином. Також є припущення, пов'язані з язичницькими часами, що залишають дослідникам простір для подальших досліджень щодо справжнього походження назви села.
8. Печихвости (Львівська область)
Це село отримало свою назву через драматичну подію. Під час татарських нападів місцеві жителі ховалися в печерах і змушені були запікати хвости тварин, щоб вижити. Назва "Печихвости" нагадує про ті важкі часи, хоча зараз тут панує мир і спокій.
9. Москалі (Сумська область)
Село отримало свою назву на честь військових поселенців з Московії, які жили тут після повернення Любецької волості до Литовського князівства. Назва збереглася до сьогодні і часто викликає усмішку.
10. Берегуйфолу (Закарпатська область)
Назва цього населеного пункту походить від угорської мови і перекладається як "Нове село поряд з Берегово". Село виникло ще в XIII столітті після монголо-татарської навали на Береги, тож нове поселення вирішили назвати так на згадку про старий населений пункт.
11. Кукли (Волинська область) — назва, можливо, походить від бур’яну "кукіль", що ріс на цих землях.
12. Зади (Львівська область) — поселення засноване "на задах", тобто на околицях іншого хутора.
14. Терпіння (Запорізька область) — назва на честь терплячих старовірів, які заснували це поселення.
15. Скоморохи (Житомирська область) — можливо, назва пов’язана з середньовічними мандрівними акторами-скоморохами.
15. Падалки (Сумська область) — походження назви невідоме, але звучить дуже незвично.
16. Бухалово (Полтавська та Сумська області) — назва може бути пов'язана з давніми побутовими звичаями або жартівливим прізвищем засновникНазва села та залізничної станції
17.Пояски (Житомирська область) Назву «Пояски» нинішнє село одержало, за народними переказами, внаслідок життєвої ситуації.
Імператор Микола ІІ і його уряд ухвалили рішення про прокладання залізниці Київ — Ковель. Для цього відбулися роботи щодо визначення траси залізниці. Одного разу інженер-путієць, обстежуючи трасу, на болотистому різнотрав'ї вскочив по пояс у трясовину, і ледь вибрався. Відтоді місцевість і була прозвана Пояски.
18. Каблуки (Чернігівська область) назва цього села звучить так, ніби це жарт або мем із мапи України, але за нею — цілком реальна історія Чернігівщини з панами, хуторами й повільним сільським життям, яке пережило імперії, війни й адміністративні реформи. Маленьке, майже камерне, воно губиться серед полів неподалік Ніжина, проте має власне минуле. Перша письмова згадка про Каблуки сягає середини 19 століття. Тоді це був хутір Коблуков у Ніжинському повіті Чернігівської губернії з кількома хатами і маленькою кількістю мешканців. Згодом поселення отримало сучасну назву — Каблуки. За місцевими переказами, топонім походить від прізвища пана Каблука, який мав тут свій маєток. Саме йому, імовірно, завдячують назвою краю, де люди згодом оселилися й почали вести господарство.
19.Шнурки (Донецька область) невелике село (до 2011 року — селище) у Краматорському районі (колишньому Слов'янському) Донецької області. Спадщина та походження назви: За однією з найвідоміших краєзнавчих версій, своє кумедне та незвичне ім'я поселення отримало ще на початку XIX століття. Назву пов'язують зі стійкістю та одвічним побутом місцевих жителів-старовірів (розкольників), які селилися на цих землях та зазнавали переслідувань з боку офіційної церковної влади. За народною переказовою легендою, нагадуванням про «зав'язані вузли» чи міцну духовну прив'язку («шнурки») до своєї віри й традицій і стали згодом так називати географічний об'єкт.
20.Педоси (Хмельницька область) Назва села Педоси у Хмельницькому районі Хмельницької області історично пов'язана з назвою річки та особливостями місцевості.
Зв'язок із попередньою назвою: За місцевими переказами , спочатку поселення розташовувалося на лівому березі річки Мшанець і звалося Плоска (від форми місцевості).Село зазнало руйнувань під час татарських набігів, після чого його заново відбудували на іншому березі — біля притоки річки Плоскої.Сама назва «Педоси», імовірно, є патронімічною або трансформацією назви від прилеглої географії (річки Плоскої / плеса) та поширеного в тих місцях зменшувального від антропонімів чи першопоселенців типу Федосій/Пeдос (від імені Феодосій, де у говірці спостерігається перехід Ф->П або утворення від прізвища/імені Педос).
21.Погоня (Івано-Франківська область) Назва села Погоня в Івано-Франківській області, за народними переказами, походить із XIII століття від часів боротьби з монголо-татарською ордою
Битва з ордою: У XIII столітті на ці землі напав татарський загін. Український воєвода Роман (за переказами, він начебто був поблизу Тисмениці) наздогнав і вщент розбив ворогів
Сон воєводи: Перед самою битвою воєводі наснився святий Миколай, який пообіцяв йому перемогу. Натомість воєвода мав збудувати на цьому місці храм на честь Богородиці
Виникнення назви: Обітницю виконали, а місцевість, де вдалося наздогнати («погнати») та розбити ворога, люди почали називати «Погонею».Згодом на Богородичній горі біля села з'явилися перші печерні ченці, а сьогодні тут діє відомий Погінський монастир Успіння Матері Божої із чудотворною іконою, куди приходять чисельні паломники.
22.Ноздрище (Житомирська область) Офіційної чи єдиної наукової версії походження назви села Ноздрище (Коростенський район Житомирської області) наразі не існує.
У відкритих джерелах та краєзнавчих матеріалах згадуються кілька неофіційних версій і фактів щодо цього топоніма:
Легендарна версія (про старовірів): Деякі публікації подають народну переповідку про те, що село нібито отримало свою назву на початку XIX століття на згадку про стійкість старовірів, яких переслідувала церковна влада (слово «ноздрі» в історичному контексті інколи асоціювали з одвічними покараннями чи місцевими прізвиськами, хоча наукового підтвердження ця гіпотеза немає).
Історичний контекст: Попри малу чисельність населення (нині там проживає лише кілька людей) та статус села-привида через наслідки відселення, населений пункт має давню історію — перші письмові згадки про нього датуються ще 1545 роком
23.Женишківці (Хмельницька область) Назва села Женишківці (Хмельницького району Хмельницької області), за однією з наукових етно-топонімічних версій (зокрема дослідника Костянтина Тищенка), належить до пласту окойконімів тюркського походження, пов'язаних із географічними чи особовими назвами (подібно до тюркського кореня ceniçe / jeniş — низовина, пологове місце чи похил). У народній же чи масовій традиції чіткого єдиного переказу про походження цієї назви немає, а її етимологія залишається переважно до кінця не з'ясованою (попри жартівливі асоціації з «женихами»)
24.Шуби (Харківська область) Назва села Шуби у Богодухівському районі Харківської області походить від прізвиська або прізвища перших поселенців чи засновників хутора — Шуба. — українського прізвища Шуба, яке часто фіксувалося в козацьких реєстрах та ревізійнихписах з давніх часів.
25. Лобкова Балка (Полтавська область) Назва села Лобкова Балка (Лубенський район Полтавської області) походить від географічного терміна «балка» (неглибока суха долина з пологими схилами) та прізвища або прізвиська першого поселенця чи власника — Лобко.
Балка — типовий елемент рельєфу місцевості, яружно-балкова система, характерна для лісостепової зони України та Полтавщини.
Лобко — поширене українське прізвище або антропонім (від слова лоб), яке лягло в основу назви хутора/балки, де згодом виникло поселення.
У мандрівних та краєзнавчих описах топонім часто згадується серед незвичних і кумедних географічних назв України, а саме село на трасі Київ — Полтава є відомим місцем зупинки та відпочинку
Наші гості демонстрували вражаючі знання з географії, історії, традицій та навіть традиційної кухні народів світу!
Дякуємо кожному, хто завітав сьогодні до Бібліотеки для дорослих №11 та розділив з нами це свято! Пам'ятайте: книжки — це найдоступніший спосіб подорожувати крізь час і простір.
7. Пуків (Івано-Франківська область)
Про походження назви села існує кілька версій. За однією з них, назва походить від букового лісу, що здавна ріс поблизу. Спочатку село називалося Буків, але з часом "Б" перетворилося на "П", і вийшла назва Пуків. Інша легенда стверджує, що спершу село звалося Путів, від слова "путь", адже через нього проходив шлях між містечком Стратин і стародавнім Галичем. Пізніше "Т" замінили на "К" для простішого звучання, і назва стала Пуків. Дослідник О. Купчинський припускає, що назва походить від імені "Пук", яке існувало ще в часи Галицького князівства. Можливо, Пук був дружинником або боярином. Також є припущення, пов'язані з язичницькими часами, що залишають дослідникам простір для подальших досліджень щодо справжнього походження назви села.
8. Печихвости (Львівська область)
Це село отримало свою назву через драматичну подію. Під час татарських нападів місцеві жителі ховалися в печерах і змушені були запікати хвости тварин, щоб вижити. Назва "Печихвости" нагадує про ті важкі часи, хоча зараз тут панує мир і спокій.
9. Москалі (Сумська область)
Село отримало свою назву на честь військових поселенців з Московії, які жили тут після повернення Любецької волості до Литовського князівства. Назва збереглася до сьогодні і часто викликає усмішку.
10. Берегуйфолу (Закарпатська область)
Назва цього населеного пункту походить від угорської мови і перекладається як "Нове село поряд з Берегово". Село виникло ще в XIII столітті після монголо-татарської навали на Береги, тож нове поселення вирішили назвати так на згадку про старий населений пункт.
11. Кукли (Волинська область) — назва, можливо, походить від бур’яну "кукіль", що ріс на цих землях.
12. Зади (Львівська область) — поселення засноване "на задах", тобто на околицях іншого хутора.
14. Терпіння (Запорізька область) — назва на честь терплячих старовірів, які заснували це поселення.
15. Скоморохи (Житомирська область) — можливо, назва пов’язана з середньовічними мандрівними акторами-скоморохами.
15. Падалки (Сумська область) — походження назви невідоме, але звучить дуже незвично.
16. Бухалово (Полтавська та Сумська області) — назва може бути пов'язана з давніми побутовими звичаями або жартівливим прізвищем засновникНазва села та залізничної станції
17.Пояски (Житомирська область) Назву «Пояски» нинішнє село одержало, за народними переказами, внаслідок життєвої ситуації.
Імператор Микола ІІ і його уряд ухвалили рішення про прокладання залізниці Київ — Ковель. Для цього відбулися роботи щодо визначення траси залізниці. Одного разу інженер-путієць, обстежуючи трасу, на болотистому різнотрав'ї вскочив по пояс у трясовину, і ледь вибрався. Відтоді місцевість і була прозвана Пояски.
18. Каблуки (Чернігівська область) назва цього села звучить так, ніби це жарт або мем із мапи України, але за нею — цілком реальна історія Чернігівщини з панами, хуторами й повільним сільським життям, яке пережило імперії, війни й адміністративні реформи. Маленьке, майже камерне, воно губиться серед полів неподалік Ніжина, проте має власне минуле. Перша письмова згадка про Каблуки сягає середини 19 століття. Тоді це був хутір Коблуков у Ніжинському повіті Чернігівської губернії з кількома хатами і маленькою кількістю мешканців. Згодом поселення отримало сучасну назву — Каблуки. За місцевими переказами, топонім походить від прізвища пана Каблука, який мав тут свій маєток. Саме йому, імовірно, завдячують назвою краю, де люди згодом оселилися й почали вести господарство.
19.Шнурки (Донецька область) невелике село (до 2011 року — селище) у Краматорському районі (колишньому Слов'янському) Донецької області. Спадщина та походження назви: За однією з найвідоміших краєзнавчих версій, своє кумедне та незвичне ім'я поселення отримало ще на початку XIX століття. Назву пов'язують зі стійкістю та одвічним побутом місцевих жителів-старовірів (розкольників), які селилися на цих землях та зазнавали переслідувань з боку офіційної церковної влади. За народною переказовою легендою, нагадуванням про «зав'язані вузли» чи міцну духовну прив'язку («шнурки») до своєї віри й традицій і стали згодом так називати географічний об'єкт.
20.Педоси (Хмельницька область) Назва села Педоси у Хмельницькому районі Хмельницької області історично пов'язана з назвою річки та особливостями місцевості.
Зв'язок із попередньою назвою: За місцевими переказами , спочатку поселення розташовувалося на лівому березі річки Мшанець і звалося Плоска (від форми місцевості).Село зазнало руйнувань під час татарських набігів, після чого його заново відбудували на іншому березі — біля притоки річки Плоскої.Сама назва «Педоси», імовірно, є патронімічною або трансформацією назви від прилеглої географії (річки Плоскої / плеса) та поширеного в тих місцях зменшувального від антропонімів чи першопоселенців типу Федосій/Пeдос (від імені Феодосій, де у говірці спостерігається перехід Ф->П або утворення від прізвища/імені Педос).
21.Погоня (Івано-Франківська область) Назва села Погоня в Івано-Франківській області, за народними переказами, походить із XIII століття від часів боротьби з монголо-татарською ордою
Битва з ордою: У XIII столітті на ці землі напав татарський загін. Український воєвода Роман (за переказами, він начебто був поблизу Тисмениці) наздогнав і вщент розбив ворогів
Сон воєводи: Перед самою битвою воєводі наснився святий Миколай, який пообіцяв йому перемогу. Натомість воєвода мав збудувати на цьому місці храм на честь Богородиці
Виникнення назви: Обітницю виконали, а місцевість, де вдалося наздогнати («погнати») та розбити ворога, люди почали називати «Погонею».Згодом на Богородичній горі біля села з'явилися перші печерні ченці, а сьогодні тут діє відомий Погінський монастир Успіння Матері Божої із чудотворною іконою, куди приходять чисельні паломники.
22.Ноздрище (Житомирська область) Офіційної чи єдиної наукової версії походження назви села Ноздрище (Коростенський район Житомирської області) наразі не існує.
У відкритих джерелах та краєзнавчих матеріалах згадуються кілька неофіційних версій і фактів щодо цього топоніма:
Легендарна версія (про старовірів): Деякі публікації подають народну переповідку про те, що село нібито отримало свою назву на початку XIX століття на згадку про стійкість старовірів, яких переслідувала церковна влада (слово «ноздрі» в історичному контексті інколи асоціювали з одвічними покараннями чи місцевими прізвиськами, хоча наукового підтвердження ця гіпотеза немає).
Історичний контекст: Попри малу чисельність населення (нині там проживає лише кілька людей) та статус села-привида через наслідки відселення, населений пункт має давню історію — перші письмові згадки про нього датуються ще 1545 роком
23.Женишківці (Хмельницька область) Назва села Женишківці (Хмельницького району Хмельницької області), за однією з наукових етно-топонімічних версій (зокрема дослідника Костянтина Тищенка), належить до пласту окойконімів тюркського походження, пов'язаних із географічними чи особовими назвами (подібно до тюркського кореня ceniçe / jeniş — низовина, пологове місце чи похил). У народній же чи масовій традиції чіткого єдиного переказу про походження цієї назви немає, а її етимологія залишається переважно до кінця не з'ясованою (попри жартівливі асоціації з «женихами»)
24.Шуби (Харківська область) Назва села Шуби у Богодухівському районі Харківської області походить від прізвиська або прізвища перших поселенців чи засновників хутора — Шуба. — українського прізвища Шуба, яке часто фіксувалося в козацьких реєстрах та ревізійнихписах з давніх часів.
25. Лобкова Балка (Полтавська область) Назва села Лобкова Балка (Лубенський район Полтавської області) походить від географічного терміна «балка» (неглибока суха долина з пологими схилами) та прізвища або прізвиська першого поселенця чи власника — Лобко.
Балка — типовий елемент рельєфу місцевості, яружно-балкова система, характерна для лісостепової зони України та Полтавщини.
Лобко — поширене українське прізвище або антропонім (від слова лоб), яке лягло в основу назви хутора/балки, де згодом виникло поселення.
У мандрівних та краєзнавчих описах топонім часто згадується серед незвичних і кумедних географічних назв України, а саме село на трасі Київ — Полтава є відомим місцем зупинки та відпочинку
Наші гості демонстрували вражаючі знання з географії, історії, традицій та навіть традиційної кухні народів світу!
Дякуємо кожному, хто завітав сьогодні до Бібліотеки для дорослих №11 та розділив з нами це свято! Пам'ятайте: книжки — це найдоступніший спосіб подорожувати крізь час і простір.
Немає коментарів:
Дописати коментар