Українська земля багата на славетні місця. У кожній області нашої країни є свої пам’ятки, що дають можливість пізнати культурні, історичні та соціальні особливості краю.
В нашій бібліотеці пройшла інтерактивна гра до Дня пам’яток історії та культури.Відвідувачі мали змогу познайомитись з цікавими місцями України, дізнатись їх істоію та цікаві факти про них.
Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні
- Софійський собор
- Києво-Печерська лавра
- Церква Спаса на Берестові
- Високий замок і Підзамче, Середмістя (Львів)
- Ансамбль собору святого Юра (Львів)
- Пункт геодезичної дуги Струве «Катеринівка» (Хмельницька область, село Катеринівка)
- Пункт геодезичної дуги Струве «Фельштин» (Хмельницька область, село Гвардійське)
- Пункт геодезичної дуги Струве «Баранівка» (Хмельницька область, село Баранівка)
- Пункт геодезичної дуги Струве «Старо-Некрасівка» (Одеська область, село Стара Некрасівка)
- Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці)
- Церква Собору Пресвятої Богородиці (Львівська область, село Матків)
- Церква святого Юра (Львівська область, місто Дрогобич)
- Церква Святої Трійці (Львівська область, місто Жовква)
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Івано-Франківська область, село Нижній Вербіж)
- Вознесенська церква (Закарпатська область, селище Ясіня)
- Церква святого Михайла (Закарпатська область, село Ужок)
- Церква Святого Духа (Львівська область, село Потелич)
- Церква Святого Духа (Івано-Франківський район, місто Рогатин)
- Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора
- Історичний центр Одеси
- Первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи
Сьогодні пам’ятки історії та культури України перебувають перед загрозою знищення ворогом, багато вже є знищеними або пошкодженими під час війни, росія прагне знищення фундаменту нашої національної свідомості. Допомагайте ЗСУ щодня!
Пам"ятки історії та культури
1.Кам'яний ідол, знайдений біля села Личківці поблизу Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) у 1848 році. Історики припускають, що це слов'янський ідол IX-X cтоліття, який стояв у Медоборах на горі Богит. Сьогодні пам'ятка зберігається у Краківському археологічному музеї.
Він має вигляд кам’яного стовпа висотою 257 см. У горизонтальному перетині це – майже квадрат зі сторонами 29–30 см. Вага – понад 500 кг. Стовп поділений на три частини. Всі сторони ідола вкриті вирізаними фігурами. Вони створюють три групи зображень. Нижній ярус зображень до висоти 60 см у вигляді облич трьох чоловіків, двоє з яких стоять на колінах із піднятими догори руками. У середньому ярусі висотою 38 см зображено чотири людських постаті на повен зріст, які тримають один одного за долоні. При чому, дві з цих чотирьох – чоловічі, а ще дві – жіночі фігури. У верхній частині ідола зображено чотири людські постаті висотою понад півтора метри. Вони мають спільну шапку з нижнім випуклим валиком. Одне зображення – жінка, яка у правій долоні стискає ріг, направлений вгору ширшою частиною. Друге – також жінка, яка тримає у правій долоні кільце. Третє, вже чоловіче, – без ніг, але з шаблею або палашем і конем. Четверта фігура, на відміну від інших, без додаткових символів, але з кільцем із шістьма променями. І ще. Ідол витесаний із місцевого каменю - вапняку.. Перша жіноча постать із рогом, за Рибаковим, – богиня Макош – «Мати врожаю», друга жіноча постать із кільцем – Лада, богиня весни, кохання, покровителька шлюбу. Чоловіча постать із конем і шаблею або палашем – Перун, бог грому і війни, друга чоловіча постать із колом на шість променів – Хорос, божество самого світила або Дажбог – бог сонячного «білого світу». Чоловічі зображення нижнього ярусу пов’язані з Велесом або Волосом, який виступав у двох іпостасях: божество підземного світу померлих, а друга – представляла його як «скотьим богом», покровителем багатства, тому що худоба й була мірилом багатства. Окремі дослідники вважають, що Збруцький ідол це – своєрідний прадавній календар. Адже його «обличчя» чітко дивляться на чотири сторони світу, а сам ідол поділений на три горизонтальні частини, а отже, у ньому, можливо, закодовані дванадцять місяців року…
Збруцький ідол Світовид (Святовид, Свантевіт) Тернопільська обл.
2.Справжнє місце сили та краси – "...", озеро, що розташоване на півдні Хмельницької області. Можна подумати, що це мальовнича природна пам’ятка, але насправді це локація з багатою і трагічною історією.У середні віки тут знаходилося процвітаюче місто, яке було частиною Галицько-Волинського князівства. Пік його розвитку припав на першу половину XIII століття, доки сюди не прийшли монголо-татари, які стали господарями міста ціле століття. З того моменту "..." часто переходила з рук до рук, що розривається між Польщею та Литвою; нескінченна боротьба не пішла місту на користь, і в XV столітті, після невдалого повстання проти польських феодалів, воно занепало. У 1970-і роки "..." було затоплена під час будівництва Новодністровської ГЕС.Тепер усе, що нагадує про те, що тут колись жили люди – залишки скельного монастиря, який існував тут у середньовічний період, коли "..." ще була важливим містом у регіоні. Видовбані в камені печери незмінно привертають увагу туристів, як і неймовірні види залитої водою "...".
5. Знаменита локація, яка на слуху у кожного українця, – мальовничий острів , історико-культурний заповідник на річці Дніпро. Порізаний балками та ярами, обрамлений гострими скелями та буйними лісами, острів справляє неймовірне враження на кожного, хто його бачить.На півдні острова є плавні, де дерева ростуть прямо з озер із лататтям. ,З півдня на північ острова представлені різні ландшафти України: різнотравний степ, луки, ліси. Тут росте кількадесят дубів віком 100–300 років. У балках і на узбережжі збереглася ковила. На острові налічують 165 видів тварин і 960 видів рослин, серед яких трапляються і рідкісні, наприклад, жовтоголовий корольок.Любителям історії тут особливе роздолля: на острові, неподалік Арочного мосту, розташовано історико-культурний комплекс "Запорозька Січ", театр козацького бою, Музей історії запорозького козацтва, Музей судноплавства, а також меморіально-туристичні комплекси "Скіфський стан" і "Протовче". Кам’яні кромлехи мідного віку та слов’янські святилища поблизу музею викличуть справжнє захоплення у поціновувачів старожитностей.Острів населений з давніх часів, тут жили скіфи, хозари, печеніги, давні слов’яни. Острів входить до списку семи чудес України.
о.Хортиця, Запорізька обл. 6.Один із найбільших монастирів світу. Його стабільно включають у різноманітні рейтинги і топи найгарніших монастирських світових комплексів. Це ефектна фортеця та місто в місті. На 22 гектарах, подарованих монастирю Великим Київським князем Ізяславом Ярославичем, розташувався найбільший музейний комплекс України, де зосереджено 144 споруди, 122 з яких – пам’ятки історії і культури. Православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва. В ХІ ст. монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства у Київській Русі. У ХІІ ст. монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря.більше сотні різноманітних споруд, з яких 14 храмів, 3 дзвіниці, чотири фортечні башти, лікарня, друкарня, десятки келійних корпусів. В глибинах пагорбів розмістилася розгалужена мережа печер, в яких зберігаються мощі більше сотні святих отців Русі-України, серед яких засновники монастиря Антоній та Феодосій, легендарний воїн Ілля Муровець, великий руський літописець Нестор та інші.
Також на території заповідника розміщені музеї: Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України. У музеях і фондах можна побачити рукописи старовинних книг, ікони, колекції тканин і вишивок, роботи з дорогоцінних металів, стародавні гравюри та витвори сучасних митців.
Більша частина храмів вважаються архітектурними шедеврами, які, часто, не мають аналогів, не лише в Україні, а й у світі, і не в останню чергу завдяки домінантному в монастирі українському барок
1.Кам'яний ідол, знайдений біля села Личківці поблизу Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) у 1848 році. Історики припускають, що це слов'янський ідол IX-X cтоліття, який стояв у Медоборах на горі Богит. Сьогодні пам'ятка зберігається у Краківському археологічному музеї.
Він має вигляд кам’яного стовпа висотою 257 см. У горизонтальному перетині це – майже квадрат зі сторонами 29–30 см. Вага – понад 500 кг. Стовп поділений на три частини. Всі сторони ідола вкриті вирізаними фігурами. Вони створюють три групи зображень. Нижній ярус зображень до висоти 60 см у вигляді облич трьох чоловіків, двоє з яких стоять на колінах із піднятими догори руками. У середньому ярусі висотою 38 см зображено чотири людських постаті на повен зріст, які тримають один одного за долоні. При чому, дві з цих чотирьох – чоловічі, а ще дві – жіночі фігури. У верхній частині ідола зображено чотири людські постаті висотою понад півтора метри. Вони мають спільну шапку з нижнім випуклим валиком. Одне зображення – жінка, яка у правій долоні стискає ріг, направлений вгору ширшою частиною. Друге – також жінка, яка тримає у правій долоні кільце. Третє, вже чоловіче, – без ніг, але з шаблею або палашем і конем. Четверта фігура, на відміну від інших, без додаткових символів, але з кільцем із шістьма променями. І ще. Ідол витесаний із місцевого каменю - вапняку.. Перша жіноча постать із рогом, за Рибаковим, – богиня Макош – «Мати врожаю», друга жіноча постать із кільцем – Лада, богиня весни, кохання, покровителька шлюбу. Чоловіча постать із конем і шаблею або палашем – Перун, бог грому і війни, друга чоловіча постать із колом на шість променів – Хорос, божество самого світила або Дажбог – бог сонячного «білого світу». Чоловічі зображення нижнього ярусу пов’язані з Велесом або Волосом, який виступав у двох іпостасях: божество підземного світу померлих, а друга – представляла його як «скотьим богом», покровителем багатства, тому що худоба й була мірилом багатства. Окремі дослідники вважають, що Збруцький ідол це – своєрідний прадавній календар. Адже його «обличчя» чітко дивляться на чотири сторони світу, а сам ідол поділений на три горизонтальні частини, а отже, у ньому, можливо, закодовані дванадцять місяців року…
2.Справжнє місце сили та краси – "...", озеро, що розташоване на півдні Хмельницької області. Можна подумати, що це мальовнича природна пам’ятка, але насправді це локація з багатою і трагічною історією.У середні віки тут знаходилося процвітаюче місто, яке було частиною Галицько-Волинського князівства. Пік його розвитку припав на першу половину XIII століття, доки сюди не прийшли монголо-татари, які стали господарями міста ціле століття. З того моменту "..." часто переходила з рук до рук, що розривається між Польщею та Литвою; нескінченна боротьба не пішла місту на користь, і в XV столітті, після невдалого повстання проти польських феодалів, воно занепало. У 1970-і роки "..." було затоплена під час будівництва Новодністровської ГЕС.Тепер усе, що нагадує про те, що тут колись жили люди – залишки скельного монастиря, який існував тут у середньовічний період, коли "..." ще була важливим містом у регіоні. Видовбані в камені печери незмінно привертають увагу туристів, як і неймовірні види залитої водою "...".
Бакота, Хмельницька обл.
3.Ця красива будівля з незвичайною архітектурою епохи Габсбургів з ексклюзивною кольоровою черепицею на даху. Поєднання різних архітектурних стилів в результаті призвело до створення справжнього архітектурного шедевра: візантійські елементи плавно об’єднуються зі строгими романськими мотивами, а готичні вертикалі прагнуть до мавританського ажуру. Резиденцію будували впродовж 18 років — із 1864 до 1882 року. Спеціально для цього у місті відкрили два цегляні та один черепичний заводи і запросили найкращих майстрів з різних регіонів Австро-Угорщини. Процес будівництва відбувався неабияк ретельно: практично кожну цеглину вимірювали і перевіряли на звук, а до будівельного розчину додавали курячі яйця.На території де ця споруда знаходиться мальовничий парк з алеями магнолій, древніми столітніми деревами і різними рідкісними рослинами.Своєю красою вас вразить не тільки паркова зона та зовнішнє облицювання будівлі — всередині також є на що подивитися. Кожен зал у по своєму унікальний: мармурові стіни, паркети з червоного дерева, красивий розпис на стелях та інша розкіш.В центрі на шпилі є великий сніжинкоподібний хрест, що символізує єдність християнських віросповідань — православним християнам він вказує на схід, а католикам на захід.Під університетом є ціла галерея катакомб, які тягнуться аж до залізничного вокзалу. Побудовані вони по принципу тунелю метро, стіни і стеля укріплені бетонними ребрами.В дендропарку на території ростуть декілька тисяч рослин і дерев, привезених з усього світу. Тут є тюльпанове дерево, яблуня з трьома стовбурами і бук, вік якого не менше 130 років. Бути садівником в парку вважається дуже престижно, на цю посаду беруть тільки людину з вищою освітою.В 1944 році в приміщенні сталася велика пожежа, згоріла Синодальна зала і бібліотека стародруків. Після закінчення війни залу відреставрували, аде вже не справжнім мармуром і кришталем, а імітацією.В Червоній залі є величезні венеціанські дзеркала, для виготовлення яких на дуже цінне муранське скло нанесли 5 шарів срібла. По легенді, якщо жінка гляне в таке люстро, то помолодішає, тому там постійно крутяться дівчата. В університеті існують два табу. На його території категорично заборонено палити. А на центральну гравійну доріжку не можна ступати, бо під нею є дренажна система, яка відводить воду від фундаменту. Це правило порушується тільки один раз на рік — 1 вересня пройти по доріжці дозволяється першокурсникам.
3.Ця красива будівля з незвичайною архітектурою епохи Габсбургів з ексклюзивною кольоровою черепицею на даху. Поєднання різних архітектурних стилів в результаті призвело до створення справжнього архітектурного шедевра: візантійські елементи плавно об’єднуються зі строгими романськими мотивами, а готичні вертикалі прагнуть до мавританського ажуру. Резиденцію будували впродовж 18 років — із 1864 до 1882 року. Спеціально для цього у місті відкрили два цегляні та один черепичний заводи і запросили найкращих майстрів з різних регіонів Австро-Угорщини. Процес будівництва відбувався неабияк ретельно: практично кожну цеглину вимірювали і перевіряли на звук, а до будівельного розчину додавали курячі яйця.На території де ця споруда знаходиться мальовничий парк з алеями магнолій, древніми столітніми деревами і різними рідкісними рослинами.Своєю красою вас вразить не тільки паркова зона та зовнішнє облицювання будівлі — всередині також є на що подивитися. Кожен зал у по своєму унікальний: мармурові стіни, паркети з червоного дерева, красивий розпис на стелях та інша розкіш.В центрі на шпилі є великий сніжинкоподібний хрест, що символізує єдність християнських віросповідань — православним християнам він вказує на схід, а католикам на захід.Під університетом є ціла галерея катакомб, які тягнуться аж до залізничного вокзалу. Побудовані вони по принципу тунелю метро, стіни і стеля укріплені бетонними ребрами.В дендропарку на території ростуть декілька тисяч рослин і дерев, привезених з усього світу. Тут є тюльпанове дерево, яблуня з трьома стовбурами і бук, вік якого не менше 130 років. Бути садівником в парку вважається дуже престижно, на цю посаду беруть тільки людину з вищою освітою.В 1944 році в приміщенні сталася велика пожежа, згоріла Синодальна зала і бібліотека стародруків. Після закінчення війни залу відреставрували, аде вже не справжнім мармуром і кришталем, а імітацією.В Червоній залі є величезні венеціанські дзеркала, для виготовлення яких на дуже цінне муранське скло нанесли 5 шарів срібла. По легенді, якщо жінка гляне в таке люстро, то помолодішає, тому там постійно крутяться дівчата. В університеті існують два табу. На його території категорично заборонено палити. А на центральну гравійну доріжку не можна ступати, бо під нею є дренажна система, яка відводить воду від фундаменту. Це правило порушується тільки один раз на рік — 1 вересня пройти по доріжці дозволяється першокурсникам.
Приголомшливий Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича.
4.Одна з найстаріших пам’яток в Україні, має статус музею. Сьогодні тут налічується понад 3000 кам’яних надгробків, більшість з яких являє собою історико-архітектурні пам’ятки.Тут покояться знамениті люди, які зіграли важливу роль у розвитку української історії. На кладовищі багато унікальних, дивовижних і незвичайних пам’ятників і скульптур.На заснованому в 1786 році кладовищі свій спокій знайшли близько 400 тисяч людей різних національностей і релігій. Традиційно тут ховали членів знатних родів, представників культурної, наукової, духовної та адміністративної еліти міста.кладовище просто потопає в зелені. Доглянуті доріжки та алеї з віковими деревами формують атмосферу не цвинтаря, а ландшафтного парку. Величезна кількість всіляких скульптур, встановлених на надгробках, – справа рук відомих майстрів, чиї твори не залишать байдужим тих, хто їх побачить. Скульптурні композиції, встановлені на могилах вірменського архієпископа Самуеля Стефановича, добродійника і доктора медицини Юзефа Торосевича або артистки Регіни Марковської (“Спляча красуня”), – запам’ятовуються назавжди.На жаль, за досить тривалу історію некрополя, в різні часи велика кількість поховань, скульптур і архітектурних споруд втрачена. Як послання і повчання для сучасника і подальших поколінь, на цегляній стіні кладовища (з підписами колишніх президентів України і Польщі) вибиті слова “Пам’ятаймо про минуле, але думаймо про майбутнє”.
Личаківський цвинтар у Львові
4.Одна з найстаріших пам’яток в Україні, має статус музею. Сьогодні тут налічується понад 3000 кам’яних надгробків, більшість з яких являє собою історико-архітектурні пам’ятки.Тут покояться знамениті люди, які зіграли важливу роль у розвитку української історії. На кладовищі багато унікальних, дивовижних і незвичайних пам’ятників і скульптур.На заснованому в 1786 році кладовищі свій спокій знайшли близько 400 тисяч людей різних національностей і релігій. Традиційно тут ховали членів знатних родів, представників культурної, наукової, духовної та адміністративної еліти міста.кладовище просто потопає в зелені. Доглянуті доріжки та алеї з віковими деревами формують атмосферу не цвинтаря, а ландшафтного парку. Величезна кількість всіляких скульптур, встановлених на надгробках, – справа рук відомих майстрів, чиї твори не залишать байдужим тих, хто їх побачить. Скульптурні композиції, встановлені на могилах вірменського архієпископа Самуеля Стефановича, добродійника і доктора медицини Юзефа Торосевича або артистки Регіни Марковської (“Спляча красуня”), – запам’ятовуються назавжди.На жаль, за досить тривалу історію некрополя, в різні часи велика кількість поховань, скульптур і архітектурних споруд втрачена. Як послання і повчання для сучасника і подальших поколінь, на цегляній стіні кладовища (з підписами колишніх президентів України і Польщі) вибиті слова “Пам’ятаймо про минуле, але думаймо про майбутнє”.
5. Знаменита локація, яка на слуху у кожного українця, – мальовничий острів , історико-культурний заповідник на річці Дніпро. Порізаний балками та ярами, обрамлений гострими скелями та буйними лісами, острів справляє неймовірне враження на кожного, хто його бачить.На півдні острова є плавні, де дерева ростуть прямо з озер із лататтям. ,З півдня на північ острова представлені різні ландшафти України: різнотравний степ, луки, ліси. Тут росте кількадесят дубів віком 100–300 років. У балках і на узбережжі збереглася ковила. На острові налічують 165 видів тварин і 960 видів рослин, серед яких трапляються і рідкісні, наприклад, жовтоголовий корольок.Любителям історії тут особливе роздолля: на острові, неподалік Арочного мосту, розташовано історико-культурний комплекс "Запорозька Січ", театр козацького бою, Музей історії запорозького козацтва, Музей судноплавства, а також меморіально-туристичні комплекси "Скіфський стан" і "Протовче". Кам’яні кромлехи мідного віку та слов’янські святилища поблизу музею викличуть справжнє захоплення у поціновувачів старожитностей.Острів населений з давніх часів, тут жили скіфи, хозари, печеніги, давні слов’яни. Острів входить до списку семи чудес України.
Також на території заповідника розміщені музеї: Музей книги і друкарства України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей історичних коштовностей України. У музеях і фондах можна побачити рукописи старовинних книг, ікони, колекції тканин і вишивок, роботи з дорогоцінних металів, стародавні гравюри та витвори сучасних митців.
Більша частина храмів вважаються архітектурними шедеврами, які, часто, не мають аналогів, не лише в Україні, а й у світі, і не в останню чергу завдяки домінантному в монастирі українському барок
Києво - Печерська Лавра
Немає коментарів:
Дописати коментар