“Шляхами слов'янської культури”

24 травня всі слов'янські країни вшановують пам'ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – творців слов'янської писемності. Цей день присвячений нашим культурним і літературним здобуткам, а також пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, творців слов'янської азбуки.

До Дня слов'янської писемності та культури, бібліотекарі для читачів бібліотеки №11 представили книги та розповіли про історію слов'янської писемності та культури.

З давніх-давен слов'янська культура відома своєю багатогранністю та неповторністю. Вона становить основу нашої національної ідентичності, зберігаючи давні традиції, мудрість предків та самобутній дух нашого народу.

Писемність, яка з'явилася на тих землях, є не лише символом нашої мудрості, а й ключем до нашого минулого.Завдяки писемності зберігаються знання, культурні традиції, історія та ідентичність нашого народу.

У багатьох місцях, де колись селилися наші предки, особливо в Північному Причорномор’ї, археологи неодноразово виявляли на кам’яних табличках і амфорах таємничі та незрозумілі символи, але питання про те, чи існувала писемність у давнину, залишається невирішеним.

Імена Кирила і Мефодія залишаються в серці кожного українця як найвидатніших учителів і просвітителів. Завдяки їхнім зусиллям наша мова і культура з’явилися на карті світу.

Кирило та Мефодій створили слов'янську абетку для моравів. Вони переклали з грецької мови на слов'янську (південно-македонський солунський діалект) такі книги, як Євангеліє, Апостол, Літургія, Служебник, фрагменти Псалтиря і Требника. Після цього вони почали проводити богослужіння національною мовою.
Алфавіт, створений братами-просвітителями, використовує грецький алфавіт і складається з 43 символів. Цим пояснюється деяка схожість між українськими та грецькими літерами. Кирило і Мефодій запозичили у греків 24 символи і винайшли ще 19 власних. Але з часом алфавіт все ж був скорочений.

 

Святкуючи День слов'янської писемності і культури, ми віддаємо данину поваги нашій історії та культурній спадщині. Це також чудова нагода замислитися про те, як ми можемо зберегти та розвивати ці багатства в сучасному світі.
Нехай наша писемність і культура квітнуть і надалі, збагачуючи життя кожного з нас!

«Мандрівка стежками слов’янської писемності»

 В нашій бібліотеці відбулася культурологічна година, до Дня слов’янської писемності і культури. Читачі отримали інформацію про засновників слов'янської культури та писемності, Кирила і Мефодія, дітям було цікаво пограти в ігри, які підготували бібліотекарі, писали глаголицею, розгадували ребуси. Всі залишилися задоволеними. 

Кожна культура і мова є безцінним надбанням людства, дзеркалом, яке відображає душу народу, його історію, звичаї, уподобання. Як держава, так і громадськість мають постійно дбати про підтримку й вільний розвиток мов і культур усіх етносів, які проживають в Україні.

Початок слов'янській писемності дали два великі слов'янські просвітники – брати Кирило і Мефодій.

 Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 863 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

 Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. Крім того, брати-греки переклали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол і Псалтир.

З літопису відомо, що першими словами, накреслені ними буквами нової абетки, були початкові рядки Євангелія від Іоанна: «Спочатку було Слово, і Слово було до Бога, і Бог був Слово». 

 Чимало дискусій у науковому світі викликала діяльність Кирила і Мефодія, з іменами яких пов'язують створення слов'янської абетки. Ґрунтовне дослідження абетки, яку умовно названа кирилицею, зробив український філолог, відомий також як Митрополит Іларіон. Його праця "Слов'янське письмо перед Костянтином" переконливо доводить правдивість оповіді Чорноризця Храбра, який писав, що Євангеліє і Псалтир "руськими письменами писані". Ця подія датується зимою 860-861 рр. Якщо це вже сформована писемність, то що ж тоді створив Кирило? Це питання не дає спокою вченим ось уже протягом кількох століть.

  Деякі вчені вважають, що Кирило створив не кирилицю, а глаголицю, кирилиця ж виникла на зміну складній глаголиці аж у кінці ІХ століття. І автором її був Климентій, учень Кирила.

   Останнім часом на користь цього погляду висуваються нові аргументи, зокрема в зв'язку з віднайденням на стінах у Київському Софіївському соборі азбуки, що має 27 літер, серед яких 23 грецьких і 4 слов'янські (Б, Ж, Ш, Щ). На підставі складу софіївської азбуки можна зробити висновок, що вона являє собою один з варіантів грецько - слов'янського письма.

 Глаголиця вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці складалася з 39 літер. На відміну від кирилиці, глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді кружечків і петелек, з'єднаних між собою, що дуже утруднює оволодіння цією системою слов'янського письма. Азбука глаголиці складається з 39 літер. Більшість вчених гадає, що глаголицю винайшов Кирило для слов'ян Моравії та Паннонії, де разом зі своїм братом Мефодієм він запроваджував церковні відправи слов'янською мовою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов'янських країнах. 

  Лише любов до власної історії, плекання та примноження культурної і духовної спадщини свого народу є рушійною силою морального та духовного розвитку будь-якого суспільства. 

 Запрошуємо всіх до бібліотеки! У бібліотеці ми запропонуємо вам книги, які допоможуть перевірити свої знання та навички культури мовлення, або відкрити для себе щось нове.

В вас мудрість вічна і любов жива... А хтось же вас народжував, слова

26 травня у бібліотеці відбулася інформаційна година до Дня слов’янської писемності і культури.

У п'ятницю, 24 травня, українці разом з усіма іншими слов’янськими народами відзначають День слов’янської писемності й культури.
Свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням - болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував навіть на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії.

Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства, відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську) мову Євангеліє.

На початок ХІ ст. на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення літер. Автором глаголиці вважають Кирила; її літери переважно пов’язані з грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої склалися алфавіти багатьох народів – українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, чорногорців, а також абетки деяких народів середньої Азії. Донедавна кирилецею послуговувалися румуни і молдавани, але потім вони перейшли на латиницю.

Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських землях (у Галичині в ХІХ ст., у Закарпатті – на початку ХХ ст.) були відкинуті. Існує думка, що кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років.

Своєю діяльністю Кирило і Мефодій заклали підвалини оригінальної слов’янської писемності й літератури, зокрема болгарської. Щороку 24 травня в усіх слов’янських країнах вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія, а також День слов’янської писемності та культури. На сьогодні близько 252 мільйонів людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом. 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала 3-м офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.