Символи, що оберігають

21 травня на годину народної мудрості "Символи, що оберігають", до бібілотеки для дорослих №11 завітали учні 1 - го класу 324 школи.

Бібліотекарі разом із маленькими гостями говорили про одне з найцінніших надбань українського народу — вишиванку. 

Метою цього заходу було розкрити дітям глибокий сенс і важливість вишиванки як не лише елементу українського національного одягу, але й справжнього сімейного оберегу. Під час події учасників знайомили з особливостями традиційної вишитої сорочки, її духовною значимістю та культурною унікальністю. Захід не лише поглиблював знання про народний одяг, але й сприяв розвитку художньо-естетичного смаку, творчої уяви та заохочував до кмітливості.

Однією з ключових тем було знайомство із символікою орнаментів, змістом кольорів та їхнім значенням у вишивці. Дітям пояснили, чому так важливо плекати і берегти національні традиції. Адже кожен візерунок на вишиванці — це більше, ніж просто прикраса. Це носій генетичної пам’яті, спадщина поколінь і сакральний оберіг, який несе в собі силу та мудрість рідного народу.

Особливий захват у дітей викликав творчий майстер-клас із виготовлення паперової вишиванки. Учні із задоволенням створювали власні "орнаменти", фантазували,  підбирали кольори і вкладали у свої роботи любов до України.

 

Під час заходу ми не лише закріпили знання дітей про Україну та українські традиції, а й продовжили знайомство з особливостями національного одягу, його колоритом і символікою. 

 

Такі зустрічі допомагають виховувати повагу до культурної спадщини нашого народу, розвивають творчу уяву та нагадують: вишиванка — це символ єдності, сили й любові до рідної землі.

Краса, що має таємничий зміст

Стародавня легенда розповідає, що вишиванка народилася в одному з населених пунктів на схилах Дністра. Вважається, що прототип перших вишиванок носили скіфи, які жили, переважно, між Дністром і Дніпром. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг знатних скіфів. Як свідчать археологічні дослідження він прикрашався яскравими вишивками і різноманітними аплікаціями, а парадний одяг розшивався безліччю золотих прикрас. На території Причорномор’я та на берегах Дністра скіфи були далеко не першими. Але саме вони утворили по суті той формат державного утворення, яке об’єднало майже всю територію сучасної України.

До Дня вишиванки бібліотекарі організували книжкову виставку та провели народознавчу мандрівку, присвячену історії вишиванки. Вони розповіли про виникнення вишивки хрестиком, з якого віку дівчатка починали вишивати, а також про те, скільки часу вимагала підготовка ниток для вишиванок у техніці "білим по білому". Окрім того, було представлено інформацію про вишиванки, які носили відомі українці. Зокрема, згадали, що Олена Пчілка видала перший альбом, в якому зібрано та систематизовано український орнамент у вишивці, ткацтві, писанкарстві та герданах.

До початку XIX століття у сільському середовищі масового поширення вишивки не було. Одяг декорували ткацтвом.

Одеська область

Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні "зморшки", які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів. Поширеними тут були чорні геометричні мотиви. Уставкова вишивка у вигляді композицій з 2 чи 3 рядів, доповнених жовтими або червоними смугами. На одеську вишивку мали вплив східноподільський, молдовський та румунський способи декорування.

Вінницька область

В давніх сорочках Вінничини переважали геометричні мотиви, які були дрібненькі та нагадують красиву мініатюрну мозаїку. На теренах Вінничини часто вишивали чорним. Але чорний колір в українській народній традиції ніколи не сприймався, як жалобний. Чорна вишивка, ймовірніше всього, символізувала землю. А відповідно, якщо земля, то багатство і достаток. Вишивали «чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією “розтинає”, знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили”.

Хмельницька область

Синій колір із квітами – це традиційна "зіньківська вишивка". Орнаменти симетрично розташовувалися, як на передній, так задній стінці сорочки. Якщо одягнути таку сорочку, то орнамент на ній складається у візерунок у вигляді вінка чи гірлянди.Традиційна зіньківська сорочка була з підтичкою (пришита нижня частина сорочки) і виглядала з-під спідниці. Її низ оздоблювали так званими «качалочками», що схожі до техніки «рішельє» (ажурна вишивка).Винятковим є й крій: широкі рукави, складочки та багато вставок. Візерунки ж наносилися лише синіми нитками і дуже дрібненьким хрестиком, міліметрів три завбільшки.

Тернопільська область

Тут ми поговоримо про "зозулинську вишивку" в районі Заліщиків та про відому на весь світ "борщівську вишиванку". Вишивка Тернопільської області зачаровує з першого погляду, адже її бездоганість у техніці виконання одна з найбільш складних та красивих в Україні. У вишивку сорочок вводили різні матеріали — бісер, лелітки, стеклярус. Саме на теренах Західної України, яка зазнала набагато менший тиск русифікації та багатостолітньої денацифікації української ідентичності - цей вид народного мистецтва розквів різними барвами. До Другої світової війни у Борщівському і Заліщицькому районах Тернопільської області рукава повністю зашивали чорними нитками, робили кольорові вставки. Орнаменти вишивали бавовняними нитками згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки.
Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. Одна з легенд про борщівські вишиванки переповідає, що нещадні татари повбивали всіх чоловіків у всіх селах та містечках цього краю. Дівчата та жінки важко переживали втрати та оплакуючи свою гірку долю заприсяглися, що носитимуть траур за загиблими упродовж кількох поколінь. Вони поклялися одягати вишиванки з чорною вишивкою на весілля та інші свята, і виконали свою обіцянку. Самих технік вишивання борщівської сорочки нараховується понад 50. Справжня борщівська вишиванка виготовлялася з білого домотканого, найчастіше конопляного полотна та мала простий крій.

Ченівецька область

Вишиванка Чернівецької області має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами. Для вишивання використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання. Дехто вишивав шовковими нитками. Для оздоблення брали бісер, срібні і золоті нитки, шовк, вовну та блискітки.Також тут вишивали особливо заквітчані сорочки. Через велику кількість кольорів така вишиванка в народі отримала назву «ляпанка».Окрім квітів й листя зустрічалися інші орнаменти – птиці, крилаті коні, «берегині» тощо. На вишиванках Чернівецької області також зображуються візерунки, пов’язані з природою та гірським ландшафтом — це гірські квіти, птахи, сонце та місяць.Окрім свого різноманіття та популярності, буковинські вишиванки можуть похизуватися тим, що вони – найважчі в Україні. Приблизна вага середньостатистичної сорочки – 10 кг. Причиною таких досить вражаючих цифр є бісер, що ним рясно прикрашена майже кожна буковинська вишиванка.

Івано - Фанківська область

Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні.На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів.Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама. А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові.

Львівська область
Львівська вишита сорочка славиться різноманітністю візерунків у різних районах. Цікаво, що, наприклад, на півночі та на півдні Львівщини традиційна вишивка була зовсім не схожою, незважаючи на невелику відстань.Через таку строкатість вишиванок, спільні риси визначити досить складно.

Сокальська вишиванка – легка та контрастна, виконана чорними нитками. Рідше на Сокальщині трапляється червона та жовта вишивка чи їх поєднання. Від сорочкок інших районів Сокальська вирізняється незакритим білим простором між елементами малюнка. Акуратні чорні візерунки створюють враження легкого мережива. Виконують їх поверхневим шиттям — хрестиком, стебнівкою. На Сокальщині в кінці XIX століття для вишивання часто використовували геометричний орнамент. На початку XX століття на сорочках все частіше вишивають рослинні візерунки з мотивами руж, тюльпанів, барвінку. Вони компонуються у вигляді смуг, галузок з квітами, букетів або віночків з квітів та листків.Багаті та вишукані візерунки вишивали на рукавах, манжетах та комірах (на тих частинах сорочки, які було видно з-під верхнього одягу).
Яворівська вишивка є більш яскравою. Для цього району характерними кольорами є: зелений, червоний, жовтий та помаренчевий. Зрідка тут використовують чорний. Вражали вбрання Яворівщини й красою своїх кроїв. Упродовж історії тут склалися свої методи гаптування (вишивка гладдю, що на Львівщині має назву гапт), які набули широкої популярності. Наприкінці XIX століття яворівський гапт називали «славною яворівкою». Узори складалися з дрібних мотивів, таких як «сосонки», «купочки», «деревця», «клинці», «кривульки», а вишивали їх хрестиком, «стебнівкою».
Вишивка Городоцького району вражає своїми контрастами. Оригінальні червоні візерунки, без сумніву, ефектно виглядають на білому полотні. Червоний колір інколи поєднують із синім або чорним.

Київська область

Звичайні українці робили орнамент на вишиванках Київщини, використовуючи нитки чорного та червоного кольору. Тканина самої вишиванки зазвичай була білого кольору. Червоний колір - наш народ вірив, що цей колір наповнює енергією, він був символом любові, сонця та життя. 
Чорний колір - відігравав особливу роль для наших предків, адже завжди вважався символом української землі та її плодовитості.
Набуття кольорами сакрального змісту далеко не єдина традиція, крім цього з’явилось чимало вірувань, які стосувалися вишиванки київської області. Наприклад наші предки вірили, що якщо одягнути немовля в вишиванку, зроблену з батьківської - то вона буде щасливою. Для хлопчиків першу вишиванку робили з рукава батькової сорочки, а для дівчинки - з маминої.

Головною особливістю вишиванки Київщини був її вільний крій та фасон. Ці сорочки мали широкий поділ, пишні рукава та комірець-стійку. Низ такої вишиванки прикрашали спеціальним орнаментом - зубцями. Чоловічі сорочки на Київщині мали доволі стриманий дизайн. Низький комірець, широкі рукава на манжеті та застіжки біля шиї - це ті елементи, які були притаманні чоловічим сорочкам того часу. Київська вишивка наносилася на кінці рукавів та комір вишиванки.
Жіноча вишиванка Київщини містила унікальні орнаменти виконані синіми та червоними бавовняними нитками. Щоправда, згодом на зміну синьому кольору прийшов чорний - це зробили з практичного погляду, бо сині нитки швидко линяли. Чоловічі вишиванки мали більш стриманий дизайн. Вони мали низький комірець і широкі прямі рукава, які дуже часто призбиралися в манжет. Біля шиї чоловічі сорочки стягувалися застіжкою — шовковим шнурком або стрічкою, що просилялися крізь дві петлі. Прикрасою служили вишивки на кінцях рукавів, пазусі та комірі.
Літні люди на Київщині зазвичай носили мінімалістичні вишиванки з сіро-блакитним орнаментом.
Окрім традиційний технік, київська вишиванка вирізнялася простим орнаментом, який був виконаний у вигляді геометричних фігур, що нагадували листя та квіти. Основними фігурами були ромби, зірки та квадрати, з яких майстрині складали необхідний малюнок.

Крим

Кримські татарки любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку.
Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк'урах) – це «дерево життя».

Полтавська область

Вишивка Полтавської області характеризується стриманістю тонів. Найвідоміша вишивка – це білим по білому. Та характерним для регіону є й блакитний, коричневий, сірий та червоний кольори ниток. Рослинний і геометричний орнаменти в цьому регіоні об'єднуються. Улюблені рослинні мотиви – гілка або зламане дерево, хміль. Основні геометричні мотиви – хрестик, ромб, трикутник, зірки. Жіночу полтавську вишиванку вирізняє багате, складне та водночас ніжне, так зване «тонке» оздоблення рукавів.

Чернігівська область

Особливими є вишиванки Чернігівщини. Вони поєднали у собі стримані мотиви Полтавщини та візерунки Київської області. Серед вишивки білим на білому з'являються червоні та чорні вкраплення. Характерними техніками є лічильна гладь, вирізування, виколювання, кольорові мережки, які отримали назву «чернігівське розшивання».

Кіровоградська область

На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів: образ Великої Богині, якій поклонялись трипільці і яку що зображали у вигляді пташки та світового дерева. Пізніше поширеними стали пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви. Цей регіон відомий власним швом під назвою «солов'їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.
Жіночі сорочки Миколаївської області вирізнялися чотирикутними вирізами довкола шиї та вільними, без зборок у зап`ясті рукавами. Використовувалися рослинні мотиви: сосна, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, котрий використовувався як розмежувальний компонент вишивки, був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об'єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні «зморшки», які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижній вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузькою смужкою обробляли краї рукавів.

Запорізька область
Запорізька область відома своєю чоловічою, так званою чумацькою сорочкою із широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. Рукави служили своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги. Тут використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання.

Харківська область
Харківщину ж з-поміж інших регіонів вирізняє те, що орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності. Характерний мотив вишивки тут саме «Дерево життя». Під цим мотивом знаходився або зиґзаґоподібний орнамент (меандр), що символізував підземну воду, або квіти, перевернуті голівками донизу, котрі символізували підземний світ.

Донецька область
У Донецькій області вишивки вирізняються теплою гамою кольорів. У них багато сонця, більше червоного кольору, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому тлі. Якщо рослинні мотиви, то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ. Вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки.

Луганська область
Особливістю Луганщини є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою або поєднували різні за фактурою нитки для рельєфності візерунка. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю.

Дніпропетровська область
Для Дніпропетровщини, поряд із традиційними прадавніми геометричними орнаментами, існування яких не можна окреслити хронологічними межами, в ХVІІ–ХVІІІ століттях стали характерними в одязі рослинні орнаменти. Українці цієї місцевості носили сорочку з домотканого грубого полотна з широкими і просторими рукавами, комір сорочки прикрашався вишивкою, груди на «пазусі», рукави на плечах і на «обшлагах» теж були вишитими. Хлопці носили сорочки з повністю вишитими грудьми. Майстрині володіли великою кількістю швів.

Використані ресурси:

https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica&lng=1&id=22&idg=14

https://spadok.org.ua/narodna-vyshyvka-i-vbrannya/vyshyvanky-ukrayiny-vid-luganska-do-lvova

https://rubryka.com/article/kod-natsiyi-vyshyvanka-u-riznyh-regionah-ukrayiny/

https://dnister.in.ua/articles/286770/legenda-pro-vishivanku-yaki-tipovi-vishivanki-dlya-oblastej-vzdovzh-dnistra-de-ih-pobachiti

Мовна вишиванка

Вишиванка ще з давніх давен стала символом українського народу, його єдності та традицій. Цей одяг вважається не лише оберегом від біди, а й символом краси, щасливої долі та приналежності до українського роду. В Україні вишиванка є святинею та передається від покоління до покоління, розповідаючи історію українського народу крізь роки та століття. Існує безліч легенд про українську вишиванку.

В нашій бібліотеці в рамках клубу "Мовограй" до Дня вишиванки пройшла цікава мовно - естетична година, на якій дітей познайомили з історією виникнення вишиванки, значення символів, кольорів.

познайомили з однією з легенд про вишиванку "Як з'явилась вишиванка"

Та провели майстер - клас з виготовлення вишиванки з паперу.Мета: закріпити знання дітей про Україну; продовжувати розширювати та збагачувати знання дітей про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, її значимість, особливості колориту та символіку; навчити дітей передавати побачене у процесі аплікації, бачити спільне та відмінне в національному одязі хлопчиків та дівчаток.Формувати уявлення про те, що вишиванка – це сімейний оберіг,інтерес до завдань художньо-естетичного характеру, кмітливість, творчу фантазію; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, зокрема, вишиванки як невід’ємного елементу національного вбрання.

Вишиванок краса дивовижна.

  Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки. Вишиванка є предметом гордості для українців і свідчить про їхню прихильність до своєї країни. 

Вишиванка - символ здоров'я, краси та щасливої долі для українця, який її носить. Традиційно вишита сорочка передавалася з покоління до покоління як родинна реліквія.

За свідченням Геродота, ще скіфи прикрашали свій одяг вишивкою. Було досліджено знайдену на Черкащині срібну медаль VI століття із чоловічою фігурою, яка показала ідентичну вишивку до українського народного вбрання ХVІІІ-ХІХ ст.

Бібліотекарі бібліотеки №11, для дітей провели майстер клас "Вишиванок краса дивовижна" - виготовлення вишиванки в техніці оригамі. Розповіли про символіку орнаменту на вишиванках, про унікальність вишивки кожного з регіоні, чому важливо носити і берегти вишиванку, про першого модника у вишиванці Івана Франка про музей української вишиванки у Чернівцях зберігають понад сто старовинних речей, які вивезли з зон бойових дій. 

Цікаві факти:

Сорочки (особливо чоловічі) вважаються символом любові та вірності. Кожна дівчина повинна вишити сорочку для свого майбутнього чоловіка, нашіптуючи старовинне заклинання. Якщо після чергового прання сорочка втратила конопляну якість, то в народі кажуть: «скочив чоловік у гречку». Тільки одній дівчині Чумак довіряв прання сорочок. Інші жінки не мали права брати участь у таких священних ритуалах. Так Чумак підтверджував свою вірність коханій.

Вишиванки мають своє різноманіття орнаментів, візерунків, тканин і кроїв залежно від регіону. Наприклад, на Півдні популярна проста вишивка, а на Заході для прикраси візерунків використовують різнокольорові нитки та бісер.

Бібліотекарі підготували підбірку книг з фонду нашої Бібліотеки №11, щоб читачі могли дізнатися більше про історію вишивки та національного одягу.

Перейдіть за посиланням Книги

“Вишиванка —наш народний вічний оберіг”

 

   Вишиванка - оберіг, яскравий символ долі українського народу. Споконвіку українські жінки і чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Одягти білу сорочку в неділю чи свято було обов'язковим правилом, відступати від якого не міг найбідніший селянин.

   До Дня вишиванки в бібліотеці був проведений майстер - клас для учнів другого класу 324 школи. Дітям запропонували виготовити вишиванку - орігамі та оздобити за власним бажанням. Учням було запропоновано розглянути чоловічі та жіночі вишиванки. Бібліотекарі звернули увагу дітей на різноманіття кольорів.

   Навчили підбирати візерунок. Спонукали до повсякденного носіння вишитих сорочок. Створили позитивні емоції.Познайомили дітей з історією виникнення вишиванки, символами, якими вона оздоблювалась.

 

    Сорочки на щодень вишивали скромно і просто. Святкові - більш ретельно, а весільним приділялась особлива увага. Сорочку не позичали, не продавали, не одягали чужої, аби не "перетягнути" на себе чужої біди, хвороб і не віддати свого здоров'я разом із своєю сорочкою. Сорочки вишивали на комірці, рукаві, по низу - щоб до людини не мало доступу все лихе і недобре.
Як вишитий рушник оберігав хату, так сорочка оберігала саму людину від поганих людей, недобрих очей, заздрісних думок. Коли хтось заходив до хати, його погляд мимохідь був спрямований на рушник, на те, яким узором він вишитий, а потім уже на самих господарів. Ту саму роль відігравала і сорочка. Вишивка ніби нейтралізувала "недобрий" погляд чи "зле" око. Тому й була оберегом людини чи оселі. Цікаву інформацію про вишиванки, обереги та символи можна дізнатись з книжок на нашій виставці.

Існує повір'я, що сорочка вишита і подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати людину. Сорочку вишивали і дарували не будь-кому, а особливо близьким, рідним: дитині, братові, батькам, чоловікові.
   Вишивала сорочку дівчина своєму нареченому, майбутній свекрусі. Дружина вишивала сорочку для чоловіка, сина. Коли чекали когось із далекої дороги - починали вишивати сорочку, шоб та людина швидше повернулася.  

Дівчинці перші сорочки вишивали з простеньким узором, синіми ниточками, всього з кількох хрестиків. Цей візерунок був на чисте, щасливе життя, присвячене Богові. Сорочка,  яка не підперезується, не має комірця, вишивається дівчаткам до 9 років і називається льоля. 

Від 9 до 12-13 років шили сорочки з невисоким стоячим комірцем. Комірець обов'язково вишивали, як говорили в народі, "щоб люди визнавали".

    

 Дівоча вишивана сорочка була довгою. Вона захищала стан дівчини, її тіло від сторонніх поглядів, наврочення. Вишивка була різноманітною, але підпорядкована своїм законам і вподобанням.

Для того, щоб вишита сорочка стала оберегом, існували певні правила.
   На плічку вишивали 6 зоряних рядів, на рукаві - 12. Візерунок називався "ламана гілка" - як символ створення із хаотичного космосу окремих зірок цілісної системи.
   Коли дівчинка підростала, набирала вона сонячної здатності до життєстворення, продовження роду. Вишивали їй квіточки-берегиньки, і сипалося з них насіннячко, готове прорости.
На плічках сиділи пташечки і лінії, як знаки шлюбу. А на рукаві все, шо збереже, обігріє і красою порадує.
Мріючи про достаток, вишивали "баранячі ріжки".
Вишиваючи квіти, калину, — думали про дівочу ніжність, красу, доброту. Як символ немеркнучого життя стелився барвінок. Таких символів-оберегів було багато.

 А ще позначалися вишиванки і магічними знаками - символами Води і Сонця.
Вода нагадує хвильку або згорнутого "вужика", а Сонечко вишивали у вигляді кола, віночка або восьми пелюсткової квітки. Ці дві стихії, що створили земне життя, були також символами чоловічого і жіночого начала. А Вода-Земля-Сонце у поєднанні складають життєдайну трійцю. Це знаки сил, без яких неможливе життя на землі. На плічках сорочки вишивали ромбічні знаки, як символи священного магічного Вогню.
На рукавах сорочки "розкидані" зірки, зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, гармонійного, строгого, упорядкованого. Зоряне небо, зоряна сорочка, Всесвіт і людина в ньому — у всьому Лад, гармонія, порядок.

    Жіночу сорочку починали шити тільки у жіночі дні: середу, п'ятницю, суботу, і коли на небі повний місяць.
Дуже вишуканими були сорочки, вишиті білими нитками по білому полотну, з мережкою і лиштвою. Зі своїх сорочок дівчата ніколи не давали копіювати візерунок, "щоб доля не пішла за тим візерунком". Донька ніколи не одягала маминої сорочки, щоб у її долі не повторились якісь мамині негаразди.

   Особливою була весільна сорочка. Її одягали всього двічі за все життя - у день весілля і у день похорону найближчої людини.

   Жінки шили сорочки переважно у великий піст, коли душа очищається у чеканні урочистого воскресіння природи. В цей час особливу силу мало все те, до чого торкалися жіночі руки.

Полотно для сорочки, призначеної для свекрухи, перед вишиванням проварювали у солоній воді, щоб "не лити сліз через свекруху".

    Чоловічу сорочку починали вишивати у "чоловічий" день, найкраще у четвер. Під час вишивання сорочки на кінці нитки обов'язково зав'язували вузлик, щоб не "проникли" через пропущені місця "злі" сили.
Вишивкою прикрашали комір сорочки, рукави, низ (якщо її носили на випуск). Довжина вишивки чоловічої сорочки повинна бути такою, щоб вона суцільним полотном (без розрізів, розворотів і ґудзиків) закривала сонячне сплетення, якому надавалося великого, особливого, містичного значення.
   На чоловічих сорочках також вишивали візерунки-обереги. Але обов'язково - матері вишивали сорочки своїм синам, сестри - братам, дружини - чоловікам.

В давнину дівчина вишивала сорочку своєму нареченому завчасно. Часто бувало так, що вона не знала, яким він буде, тому сорочку не зшивала і не завершувала. У цю роботу дівчина вкладала всю свою любов, ніжність, повагу до майбутнього чоловіка. Напередодні весілля нареченому її приносили свашки. Ця сорочка, як і сорочка нареченої, одягалася лише двічі протягом усього життя.
   На чоловічих сорочках вишивали як рослинні, так і геометризовані візерунки. Часто вишивали листя дуба. Дуб - це уособлення сили, міцності, довголіття. Тож і бажали, щоб "хлопець був міцний, як дуб".

Вишивали також виноград, обвитий дубовим листям. Дуб символізував силу і довголіття, виноград - родючість і п'янку любов та пристрасть.