Лежить отут у святості і тузі. Ганебна пляма в серці Бабин Яр

Бабин Яр вперше згадується під нинішньою назвою в 1401 році, коли господиня трактиру (укр. «Баба»), що розташовувався тут, продала ці землі домініканському монастирю.

Кожного року у вересні до пам’ятників у Бабиному Яру лягають вінки і свіжі квіти. Сюди приходять пом’янути близьких і далеких родичів, приїздять вшанувати жертв звірств одних людей проти інших громадяни різних країн з усіх куточків світу. І ми вклоняємося загиблим і ще раз згадуємо страхіття жорстокої війни та свавілля. 
Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, яку приніс нашим народам фашизм. Однак не треба забувати, що фашизм починається не з Бабиного Яру і ним не вичерпується. Фашизм починається з неповаги до людини, а кінчається знищенням людини, знищенням народів — але не обов’язково тільки таким знищенням, як у Бабиному Яру. Не можна допустити повторення таких гуманітарних катастроф, злочинів проти людяності.

  27 вересня 1941 відбувся перший розстріл - було страчено 752 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташовувалася поряд з яром. 29 вересня  – в урочищі Бабин Яр нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Це місце стало всесвітнім символом Голокосту.

За десять днів перед цим, 19 вересня 1941 року, до Києва увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала фон Рейхенау. Вони руха-лися в напрямку Хрещатика двома колонами – вулицями Кирилівською та Великою Васильківською.

Ніхто з киян ще не знав, що двома місяцями раніше, в липні, рейхсмаршал Ґе-рінґ видав директиву про розроблення заходів щодо «остаточного вирішення єврейсь-кого питання в Європі». Йшлося про поголовне винищення єврейського народу. Ніко-му також не спадало на думку, що саме Києву доведеться першим випробувати на собі те «вирішення».