"Скарбниця знань, святкує ювілей!"

Сьогодні наша бібліотека №11 відзначила свою особливу дату – 60-річний ювілей. Ця знаменна подія стала справжнім святом для всіх, хто цінує знання, літературу та культурний розвиток.

За шістдесят років свого існування бібліотека перетворилася на щось більше, ніж просто сховище книг. Вона стала місцем, де переплітаються людські долі, відкриваються нові горизонти та народжується натхнення. Це серце нашого культурного життя, яке завжди відкрите для всіх – від наймолодших читачів до досвідчених науковців та творчих особистостей.

Протягом цих років бібліотека була і залишається місцем, де діти роблять свої перші кроки у світ знань, підлітки відкривають нові світи, а студенти й дослідники знаходять необхідну підтримку для своїх досягнень.

На святі було висловлено щиру подяку всім, хто зробив свій внесок у розвиток бібліотеки: працівникам, колегам, амбасадорам бібліотечної справи та, звісно, нашим відданим читачам. Саме завдяки їхній підтримці й любові бібліотека продовжує розвиватися.

Учні та викладачі школи мистецтв №1 завітали до бібліотеки №11, щоб привітати її з ювілеєм. Вони підготували особливий подарунок – концерт. Їхній талант і творчість створили на святі неповторну атмосферу, нагадуючи всім, що бібліотека завжди була і залишається центром культурного життя нашого району. 

Ще одним приємним сюрпризом став майстер клас з гри на гітарі, який провела завідувач відділу народних інструментів, викладач гітари, домри - Тетяна Олексіївна Друзь.

60 років – це не просто цифра, а історія, яка продовжується. Ми впевнені, що попереду бібліотеку №11 чекають нові звершення, відкриття та зустрічі з тими, хто цінує її роль у житті нашої громади.

Дякуємо всім, хто був з нами: нашим друзям, працівникам, читачам, партнерам та особлива подяка учням і викладачам  Київської дитячої школа мистецтв №1 за чудовий концерт!

Шляхами пращурів.

«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього», — писав український поет Максим Рильський. Адже знання про свій рід і своє походження — частина національної пам’яті й національної ідентичності. Історія вашого роду — частина глобальної історії, а дослідження родоводу — шлях до розуміння себе через персональні історії й долі рідних людей.

Століттями Росія стирала українцям пам’ять, і зараз ми вкотре переживаємо часи, коли нас знищують і фізично, і ментально. Цілі злощасної країни-сусідки не змінилися, іншими стали лише методи. Тож знання про предків і про нас самих важливо зберігати й передавати далі. Національна пам’ять починається з кожного з нас.

У часи незалежності тотальне домінування російського культурного продукту (музика, книги, преса) в українському просторі, а також витіснення української мови російською призвело до того, що чимало громадян України не відчули, що щось іде не так. А вже сучасна російсько-українська війна спонукає звільнитися від нав’язаних цінностей і повернутися до свого. На жаль чи на щастя, люди, які проживають на території України — завжди опиняються в епіцентрі історії. І саме це завжди підштовхувало нас шукати відповіді на ключові питання про те, ким ми є і звідки прийшли.Разом із розумінням, що ми маємо власну мову, культуру й історію, з’являються нові відповіді на питання «ким ми є». Змінюється і сприйняття своєї цінності як особистості, коли дізнаємося, скільки обставин повинно було скластися, щоб ми з’явилися на світ і скільки всього довелося пережити нашим предкам. Ці історії стають чимось значно більшим, аніж просто рядками біографії.
Чому важливо досліджувати свій рід.
Ті, хто все ж прагне розкопати історію свого роду з-під завалів забуття — нерідко стикаються з серйозними викликами. На відміну від, скажімо, наших сусідів поляків, які сприймають власну історію як чи не найбільшу цінність, українці лише на початку цього шляху.

Наприклад, під час Другої світової війни, коли нацисти вирішили підірвати королівський палац у Варшаві, працівники музею вивезли та сховали майже всі експонати, а після відновлення палацу в 1988 році безцінний історичний спадок повернули в його стіни.

Таке ж трепетне ставлення у поляків до національних архівів. Так, із 2009 по кінець 2021 року понад 48 млн архівних документів були оцифровані й об’єднані в архівну мережу Archiwa panstwowe та проєкт Szukaj w archiwach та ще понад 14,7 млн документів — в інших онлайн-сервісах. Маючи в розпорядженні ці портали, користувач може досліджувати документи, не виходячи з дому.

Україні в цьому пощастило менше. Вивезення та знищення архівів як за імперських часів (скажімо, Батуринський архів, викрадений із гетьманської резиденції під час її зруйнування в 1708 р., залишився в Москві й Петербурзі), так і під час радянської окупації (наприклад, евакуація архівів у східні регіони СРСР у часи Другої світової тощо), пожежі в архівних будівлях через умисні підпали чи руйнування під час воєнних дій, крадіжки цінних документів — усе це призвело до втрати цілих пластів української історії. Крім того, Росія продовжує нищити національну пам’ять і зараз, уже під час повномасштабного вторгнення: у листопаді, при відступі з Херсона, російські військові розграбували Державний архів Херсонської області й викрали документи з архівів судів, міської ради та РАЦСу.


Усі ми маємо 4 прабабусі й 4 прадідусі — це вже аж 8 людей. Проте часто не знаємо навіть їхніх імен, що й казати про роки життя, точні дати народження чи смерті. Голодомори, війни, депортації, русифікація, знищення архівів — усі ці лиха поступово призвели до того, що сучасне покоління не знає й не завжди вважає за потрібне досліджувати своє походження.
Інтерес досліджувати своє коріння часто починається з родинних легенд: «хтось у далекому коліні був німцем», «чоловік від горя пішов у монахи», «дід був героєм війни» або ж «поїхав у Гамерику і не повернувся, і тепер там живуть наші “багатоюрідні” брати й сестри». Перед початком дослідження родинного дерева буде чудово пояснити своїм родичам, чому такі історії цінні й чому їх треба фіксувати. Так вдасться заручитися їхньою підтримкою і вплести кожну з таких розповідей у канву приватної (і колективної) історії.
Як досліджувати родовід і побудувати родинне дерево

Родинне дерево — це схема із зображенням поколінь членів сім’ї та їхньої спорідненості одне з одним. Як правило, вона низхідна, тобто рухається донизу. Низхідне родинне дерево починається з найвіддаленішого відомого предка з переходом до нащадків. Наприклад, найвище розміщують прадідуся, нижче — покоління дідусів (бабусь), ще нижче — батька, матір, дядька, тітку, а далі — ваше покоління: вас, братів і сестер.
Дерево можна малювати і заповнювати на папері,

проте практичніше (навіть з погляду збереження даних) одразу складати його онлайн.



Це ще й відкриває більше можливостей; автоматичні збіги з іншими користувачами, пошук архівних документів, зберігання всієї генеалогічної інформації в одному місці.
Існують ресурси на яких можна створювати дерево онлайн


– MyHeritage;
– Ancestry;
– Familysearch.

Що зробити, щоб наповнити родинне дерево:
1) Поговоріть із найстаршими членами своєї родини.
У старожилів феноменальна пам’ять на родичів і різні деталі, пов’язані з їхнім життям і контекстом тої чи тої доби, а це — безцінна інформація. Важливо одразу додавати людей у родинне дерево: так уникнете плутанини й не доведеться двічі робити одну й ту ж роботу. Записуйте максимум інформації: звідки походять предки, дівочі прізвища, прізвиська, родинні перекази тощо. Для надійності фіксації можна використовувати диктофон (аудіофайли з голосами родичів — теж важливе й цікаве доповнення для родинного архіву).
2) Попросіть показати старі фотографії
Фото варто підписати, відсканувати й теж одразу додати до дерева.
3) Поспілкуйтеся з рештою родичів, наскільки це можливо.
Сконтактуйте з усіма, щоб отримати максимум інформації та фотографій. Як правило, наші бабусі знають адреси й телефони всіх «п’ятиюрідних племінників», тому їх можна знайти і розпитати. За потреби — вирушіть в експедицію.
4) Також не варто забувати про цвинтарі. Кожне кладовище — це своєрідна база імен і прізвищ, а головне — фотографій. Дуже часто єдина світлина людини, яку можна знайти — це якраз фото на надгробку.
5) Продовжіть пошуки в Інтернеті
Багато інформації можна знайти, не виходячи з дому. Якщо у процесі виникають запитання — можна порадитися на генеалогічних форумах або у профільних групах у соцмережах.
Перелік корисних ресурсів:

– Український Генеалогічний Форум (УГФ);
– Національний банк репресованих;
– Відкритий список (репресовані 1917–1991 років);
– Victimsholodomor — єдиний реєстр жертв Голодомору (списки загиблих у Голодомор українців за областями);
– Реєстр Війська Запорозького 1649 року;
– Pra.in.ua (база мешканців території Україні 1650–1920 років);
– Запити про радянських військовополонених, які перебували під вартою у Німеччині у 1941–1945 роках (назву перекладено з російської);
– Yad Vashem — центр досліджень Голокосту пропонує базу імен людей, які загинули під час Голокосту.

Багато інформації про українців є на російських сайтах (усі назви у списку перекладено з російської):

– Меморіал (банк даних про воїнів Другої Світової Війни);
– Пам’ять народу;
– Подвиг народу;
– Портал про Першу Світову;
– Великий російський альбом (база фотографів і фотоательє);
– Сталінські розстрільні списки;
– Списки украдених (архівні переліки остарбайтерів).

У мережі можна знайти дані і про тих предків, які виїхали з України. В час між двома світовими війнами українці масово виїжджали передусім на заробітки. Ті, хто опинився на окупованій СРСР території — були безправними, людям за Збручем пощастило більше. Переважно для переїзду обирали Канаду, США, Аргентину, Бразилію, Австралію. Тож у процесі пошуків часто знаходиться заокеанська рідня.

Для пошуків родичів-емігрантів будуть корисні такі посилання:

– National Archives of Australia — національний архів Австралії. Тут є списки пасажирів, які прибули на континент у період 1898–1972 роках.

– The Statue of Liberty―Ellis Island Foundation — організація зі збереження Статуї Свободи. На сайті можна знайти списки пасажирів-емігрантів, які висадилися в Нью-Йорку. Із 1892 до 1954 року через острів Елліс до США прибуло 12 млн людей із різних країн, тому з 1982 року тут діє музей. Один із напрямів його діяльності — генеалогічні дослідження. Всі охочі можуть створити акаунт на сайті музею і зробити запит про предка.

– Canada.ca— офіційний сайт уряду Канади. Тут можна знайти дані з канадських портів Галіфакс, Нова Шотландія, Монреаль і Квебек, Сент-Джон, Нью-Брансвік (різні періоди з 1608 по 1935 рік).

– CEMLA — організація, що досліджує міграцію в Аргентині. На сайті є списки пасажирів, які прибули до країни (дані за 1882–1932 роки й окремі книги за 1930–1950-ті роки).

На цьому етапі можна звернутися до професійних генеалогів, які зроблять для вас глибше дослідження, проте можете спробувати і самі.

Дослідіть інформацію в архівах

Скористайтеся зведеним каталогом метричних книг України. Також можете пошукати інформацію в Міжархівному пошуковому порталі — станом на кінець 2022 року до цього проєкту приєдналося 4 архіви. Однак його засновники (компанія «Архівні інформаційні системи» у співпраці з Державною архівною службою України) працюють над розширенням співпраці і, відповідно, покращенням цього пошукового простору. У майбутньому Міжнародний пошуковий портал акумулюватиме онлайн-версії документів усіх держархів України, цілодобовий доступ до яких матимуть усі охочі українці й іноземці (окрім РФ, для якої доступ буде заблоковано).

Ще одна цінна база для пошуків — «Український мартиролог XX ст.», де станом на кінець 2022 року зібрана інформація про 103 562 репресовані особи (1920-1950-х років).

1) Найперші архіви для досліджень — обласні. Тут нас цікавлять три види документів:

– Метричні книги — церковні документи, де записували хрещення (народження), вінчання (одруження), смерть людей певного населеного пункту.

– Сповідальні книги (сповідний розпис, сповідальна відомість) — щорічний обов’язковий подвірний перепис на Великдень, де зазначали причину, якщо хтось з членів родини не йшов до сповіді.

– Ревізійні казки — акти обліку платників податків Російської імперії. Усього відбулось 10 ревізій. У них містяться відомості про власника двору: ім’я, по батькові та прізвище, якщо таке вже існувало, соціальний стан, вік (за минулим переписом і актуальним), а також відомості про родичів, які мешкали із ним.


2). Органи реєстрації актів цивільного стану (РАЦСи)

Тут можна отримати документи про близьких родичів (бабусь, дідусів): свідоцтво про народження, шлюб чи смерть. Це може знадобитися, щоб довести спорідненість (прямий кровний зв’язок між предком і нащадком).

3). Надалі можна продовжувати роботу в центральних архівах у Києві (тут можуть бути більш давні відомості). Як правило, на сайтах архівів є форма для запиту, яку треба заповнити. Важливо вписувати інформацію по одній конкретній людині, проте максимально точно й повно.

Нерідко потрібні вам справи можуть зберігатися у зовсім іншому архіві, ніж той, у який ви звернулися.

4). Архіви Міністерства внутрішніх справ (МВС) та Служби безпеки України (СБУ)

У ці архіви теж треба писати запит (електронний або паперовий лист). Кожен запит реєструють як офіційний, після цього архів не більш як через місяць має надіслати відповідь.

Якщо потрібних документів немає в СБУ, архів може порадити, куди ще можна звернутися. Наприклад, документи про депортацію, виселення, розкуркулення та кримінальні справи, пов’язані з Голодомором зберігаються в архіві МВС.

Величезна кількість архівних документів оцифрована на порталі Familysearch.
Знайдіть у мережі інструкцію з пошуку на сайті, і зможете шукати потрібні документи без поїздок і запитів у архів.
Зробіть тест ДНК

Щороку дедалі більше людей здають тест ДНК: одні просто з цікавості, інші — задля глибшого дослідження родинних зв’язків, а комусь тест дістається як оригінальний подарунок. Скажімо, станом на 2022 рік тільки на платформі MyHeritage більш як 104 мільйони людей з усього світу зробили ДНК-тест. Відтак це найбільша база людей зі Східної Європи.

Таке дослідження дуже корисне для пошуку родичів, про яких людина або нічого не знає, або знає дуже мало.Біоматеріали для ДНК-тесту дуже легко, просто й безболісно зібрати: все, що треба — взяти слину з обох щік ватними паличками, які прийдуть у наборі. Далі їх треба відправити назад у лабораторію, де вже проводитимуть дослідження. Після того, як лабораторія отримає біоматеріал — компанія надсилає результат тесту — файл, який, окрім сайту самої компанії, можна завантажити на інші веб-сервіси, що мають власні алгоритми й дозволяють досліджувати свій геном іншими способами.Збіги з конкретними людьми, які здали тест раніше і є у базі компанії — основна цінність результату тестування. Якщо пощастить, і тест покаже близьких родичів — ви зможете одразу додавати їх у дерево, ба більше — виходити з ними на зв’язок, якщо вони лишили контактні дані. Платформи, які продають ДНК-тести, як правило, пропонують створювати родинні дерева у них на сайтах. Таким чином, замовивши тест, ви зможете працювати з його результатами на одному сайті, проте файл із результатом можна завантажувати і на сторонні сервіси для подальших досліджень.

"Новорічний віночок" - майстер клас.

Приближення зимових свят завжди приносить у наші серця тепло та очікування дива. У бібліотеці №11 цього разу вирішили створити це диво разом із найменшими читачами – учнями 2-х класів 324 школи. 19 грудня відбувся святковий майстер-клас "Новорічний віночок", який став справжньою зимовою казкою для дітей. Завдяки співпраці бібліотекарів та волонтерів Наталії та Вети з туристичної агенції "МандруйСюди", діти з любов'ю виготовляли свої унікальні прикраси.

Маленькі майстри поринули у творчий процес, дізнавшись історію новорічного віночка, його символіку та традиції виготовлення.  Для роботи використовували різноманітні матеріали: гілки для основи, стрічки, шишки, бантики, ялинкові, кульки та блискітки.

Процес перетворився не лише на творчий, а й на пізнавальний. Під час заняття учням розповіли про історію виникнення різдвяного вінка та його значення у святковій культурі. Атмосфера бібліотеки надихнула дітей на читання новорічних історій, які сприяли створенню святкового настрою.

Щасливі посмішки, яскраві вироби та затишна атмосфера стали найкращим результатом цього дня. На завершення організували фотосесію.

Бібліотека №11 з радістю чекає на своїх юних читачів у новому році та обіцяє ще більше цікавих ідей, майстер-класів і пригод у світі книг та творчості!

"Magic English" - гурток з англійської мови.

Гурток "Magiс English" з вивчення англійської мови у нашій бібліотеці №11. Ці заняття стали ідеальною можливістю для маленьких лінгвістів розвивати свої знання англійської мови у неформальній та захоплюючій атмосфері. 

Кожне заняття гуртка "Magiс English" - це справжній казковий досвід, де діти зустрічаються зі своїм винахідливим вчителем та дружною групою однодумців, щоб вивчати нові слова, фрази та структури англійської мови. Граючи у цікаві інтерактивні ігри та виконуючи захоплюючі завдання, діти не лише вчаться, а й отримують задоволення від процесу навчання. Наші віддані вчителі та педагоги стежать за кожним учнем, допомагаючи їм розвивати навички читання, письма, прослуховування та говоріння англійською мовою. 

Кожен урок "Magiс English" - це нова можливість для дітей дізнатися більше про світ мови та культури, поглибити свої знання та здібності.

Подорож у світ синонімів.

З метою збагачення та вдосконалення української мови в спілкуванні, 15 грудня в бібліотеці №11 відбулося чергове заняття мовного простору "Мовограй", присвячене темі синоніми. 
Подорож у світ синонімів – це чудова можливість пізнати красу та багатство української мови! Ми бачимо, як слова з таким значенням можуть збагачувати наше мовлення, роблячи його виразним, яскравим та емоційним.

На занятті ми повторили, що таке синоніми, виконали практичні завдання та створили цікаві асоціації підбираючи синоніми та розшифровуючи фразеологізми, при цьому відкрили нові горизонти словникового запасу.

Синоніми – це слова однієї частини мови, які мають близьке або тотожне лексичне значення.

Термін “синонім” походить від грецьких слів “syn” (разом) і “onyma” (ім’я). Це слово було вперше використано в 16 столітті для позначення слів, які мають схоже значення.

Синоніми існують у всіх мовах світу. Вони з’являються в мові в результаті різних процесів, таких як запозичення, морфологічний розвиток або семантичний розвиток.

Синоніми можна використовувати для різноманітних цілей, таких як: підвищення виразності мови; уникнення повторів;
створення гумору.

Ось кілька прикладів використання синонімів:
Повна синонімія:
“Білий” – “світлий”
“Ніжний” – “ласкавий”
“Світ” – “всесвіт”

Часткова синонімія:
“Красивий” – “привабливий” – “чарівний”
“Хороший” – “порядний” – “чесний”
“Великий” – “величезний” – “колосальний”


Стилістично нейтральні синоніми:
“Радісний” – “щасливий”
“Злий” – “лютий”
“Сумний” – “печальний”


Стилістично марковані синоніми:
“Радісний” – “веселий” (розмовний)
“Злий” – “лютий” (книжковий)
“Сумний” – “тужливий” (поетичний)


В українській мові існує безліч синонімів. Кожне слово та його синоніми мають свої відтінки значення, що надає їм особливого колориту.

Згідно з виданням «Короткий словник синонімів української мови», яке містить 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово “говорити” (100 синонімів) та “бити” (45 синонімів). Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид...

Існують слова, які не мають синонімів у сучасній українській мові. Історизми – це застарілі терміни, що позначають предмети, які вийшли з вжитку, а також поняття, що втратили свою актуальність (наприклад, земство (загальні виборні органи місцевого самоврядування з розпорядчими (губернські та повітові земські збори) й виконавчими (губернські та повітові земські управи) функціями.) війт( керівник тутешнього (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та Україні.), очіпок (обов'язковий головний убір одружених жінок у стародавній Україні), кольчуга ( обладунок у вигляді сорочки з металевих кілець, просмикнутих одне в одне та скріплених маленькими клепками).

Словник синонімів

БИТИ вдаряти, стукати, калатати, клепати, гатити, молотити, прати, разити, бехати, тарахкати, г. лупати; (наповал) убивати;(лупцювати) гріти, парити, духопелити, шмагати, гамселити, дубасити, лупити, лупцювати, кулачити, місити, маніжити, періщити, пороти, потрошити, частувати, чухрати, чубити, буцати, шпарити, товкти, латати боки, всипати <давати> бобу, давати прочухана <чосу, перцю, табаки, тришия>, лічити ребра, спускати <списувати> шкуру; (камінням) побивати; (- дзвін) бомкати, бамкати, бемкати, бевкати; (в гармати) стріляти; (джерелом) струмувати; (в очі) вражати <засліплювати> що, впадати в око; (у трясці) трясти, трусити; (- пульс) б'ючкувати, статися, пульсувати.

Слово “завірюха” має близько 40 синонімів, що свідчить про те, що протягом усієї зими можна використовувати безліч слів, практично щодня відкриваючи нові.

Запрошуємо всіх, хто прагне покращити та розширити свої знання з української мови, приєднатися до нашого мовного простору "Мовограй", який відбувається щонеділі о 13:00. Участь безкоштовна.

Вартові Чорнобиля.

У бібліотеці №11 представлена книжкова виставка-присвята, присвячена Дню вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який щорічно відзначається 14 грудня. Цей день є нагадуванням про героїзм тисяч людей, які ціною власного життя і здоров’я боролися з катастрофою світового масштабу.

Основною метою виставки було вшанування пам’яті ліквідаторів та привернення уваги до впливу Чорнобильської трагедії на життя сучасного суспільства. Захід сприяв формуванню у молодого покоління усвідомлення цінності людської відваги, солідарності та відповідальності за навколишній світ.

На виставці представлені видання та фотографії, що розповідають про події квітня 1986 року наслідки катастрофи, та героїчні зусилля ліквідаторів. 

Художні твори, які відображають трагедію через призму людських доль, серед яких книги:

Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи

Книга розповідає про Чорнобильську катастрофу, що сталася 26 квітня 1986 року, і триває до закриття станції у грудні 2000 року. Чорнобиль для України став національною трагедією, психологічною травмою та економічним тягарем. Причини вибуху включають не лише помилки персоналу та проблеми з конструкцією реактора, а й систему секретності, що унеможливила обмін інформацією про попередні аварії. Хоча реактори чорнобильського типу більше не будують, авторитарні режими, які контролюють інформацію, все ще існують. В Україні атомні станції досі виробляють близько 50% електроенергії, що підкреслює важливість досвіду Чорнобиля для країни та світу.

«Чорнобильська молитва» Світлана Алексієвич

Художньо-документальний роман Світлани Алексієвич, лауреатки Нобелівської премії 2015 року, висвітлює голоси «маленьких людей» про наслідки Чорнобильської катастрофи, яка зруйнувала мільйони життів і змінила світогляд цілого покоління. Роман базується на інтерв’ю з очевидцями трагедії, включаючи ліквідаторів, їхні родини, переселенців, посадовців та дітей, які стали жертвами радіації.

«Марія з полином у кінці століття» 

Книга підкреслює, що трагедії світового масштабу завжди мають людські обличчя, які часто губляться в загальному болю та відчаї. Твори, такі як «Марія з полином наприкінці століття», дозволяють заглянути в ці події, що відбувалися в тиші та замовчуванні, зокрема через призму сім'ї Мировичів, яка жила неподалік від Чорнобильської АЕС.

Виставка викликала великий інтерес серед громади. Відвідувачі відзначили, що подібні заходи сприяють не лише збереженню пам’яті про події, які змінили хід історії, але й спонукають до роздумів над уроками, які вони залишають для майбутніх поколінь.

Бібліотекарі щиро вдячні всім, хто взяв участь в заході та підтримав цю ініціативу. Пам'ять про ліквідаторів Чорнобильської катастрофи повинна жити в серцях кожного з нас.

“Різдвяний дзвіночок."

Різдво – це час тепла і милосердя! Різдво — одне з найважливіших свят у християнському календарі, коли святкується народження Ісуса Христа. Цей день наповнений теплом, добротою та радістю. Ангели є важливим символом Різдва, адже, за легендою, саме вони сповістили пастухів про народження Спасителя. Дзвіночки ж символізують радісну звістку та покликані нагадувати нам про магію різдвяного часу.

Відчути тепло і магію, цього свята бібліотекарі Бібліотеки №11 провели цікавий і творчий майстер-клас для третьокласників спеціалізованої школи № 324, присвячений темі Різдва. Діти власноруч виготовили аплікацію "Різдвяний дзвіночок" із паперу. На аплікації зображено ніжну й символічну сцену — ангел, що летить над засніженими будинками.

Цей захід мав на меті познайомити дітей з історією та Різдваними традиціями, розвивати творчі здібності дітей.

Учні розвивали дрібну моторику рук через роботу з ножицями та клеєм, ознайомилися з колажуванням як новим видом мистецтва. Цей метод навчання сприяє розвитку естетичного смаку, конструкторського мислення, вмінню створювати естетично грамотні композиції, колористичного сприйняття та творчих здібностей. Крім того, діти вивчали значення різдвяних символів, таких як дзвіночок та ангел, а також вчилися працювати в команді та ділитися ідеями.

Під час заняття діти поринули в атмосферу свята, прикрашену розповідями про традиції та історії Різдва. Разом з бібліотекарями вони не лише створили чудові поробки, але й залишилися з теплими спогадами про спільну творчість і затишок.

Завершальна фотосесія закарбувала найяскравіші моменти цього заходу, кожна листівка була унікальною. Такі заходи надихають і об'єднують, створюючи передчуття чудового свята, що наближається.

Дякуємо всім учасникам за натхнення та щирі посмішки!

Я – українець. Є у мене право.

Щороку 10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, нагадуючи про цінність гідності, свободи та рівності для кожної людини. 

У цей день ми згадуємо ухвалення Загальної декларації прав людини (1948 рік) — документ, який є основою захисту прав та свобод в усьому світі.

Для відвідувачів бібліотеки №11, бібліотекарі провели день іформування, присвячений Дню прав людини, під назвою

“Я – українець. Маю право”. Цей захід зібрав читачів різного віку та нагадав про важливість дотримання прав і свобод, які гарантовані кожному громадянину України. Програма заходу була насиченою та пізнавальною.

 Відвідувачі мали можливість долучитися до різноманітних активностей:

https://learningapps.org/view22731365

 

Що таке права людини?
Права людини — це базові можливості та свободи, які належать кожному з нас. Вони не залежать від національності, віку, статі, віросповідання чи соціального статусу.

Кожен українець має право:

• На життя — держава захищає ваше право на безпеку та захист життя.
• На свободу слова — ви можете вільно висловлювати свої думки, ідеї та погляди.
• На освіту — кожна дитина та дорослий має доступ до знань і можливостей для розвитку.
• На працю — право на справедливі умови праці та винагороду.
• На здоров'я — гарантований доступ до медичних послуг.
• На рівність — незалежно від статі, мови чи релігії.

Чому це має значення?  

Права людини — це не лише питання законодавства. Це стосується нашого повсякденного життя: можливості жити вільно, отримувати освіту, працювати та мати доступ до культурних цінностей.

Як захистити свої права?

• Знайте свої права — читайте Конституцію України та міжнародні документи, як-от Конвенцію ООН про права дитини чи Європейську конвенцію з прав людини.
• Поважайте права інших — гідність кожної людини є основою суспільства.
• Зверніться до організацій, які допомагають захистити права людини (Омбудсмен України, правозахисні організації).

Особливу увагу приділили актуальній темі захисту прав у цифровому просторі. Йшлось про безпеку особистих даних, свободу вираження думок в Інтернеті та етику поведінки в соцмережах.

У читальній залі була організована виставка книг присвячених правам людини. 

День інформування “Я – українець. Є у мене право” нагадав усім присутнім, що право людини є основою демократичного суспільства, і закликав бути відповідальними та обізнаними громадянами.

Бібліотекарі Бібліотеки №11 і далі будуть організовувати заходи, спрямовані на правову освіту та формування активної громадянської позиції. Разом ми будуємо суспільство, де кожен українець може вільно сказати:

"Я маю право бути собою!"

"Йдемо в майбутнє зі старшим поколінням"

  Нарешті, ми навчалися, як у смартфоні перейти з одного облікового запису на інший. Учасники побачили, що це корисно для тих, хто користується кількома обліковими записами (наприклад, для роботи та особистих справ). Ми крок за кроком продемонстрували, як додавати облікові записи Google, Microsoft чи інших платформ і безпечно між ними перемикатися.  
Сьогодні, 10 грудня, у нашій бібліотеці відбулося чергове заняття курсу комп’ютерної грамотності "Йдемо у майбутнє разом із старшим поколінням". Цього разу ми розглянули важливу тему – завантаження фотографій та відео з Google Диску та хмарних сховищ. Хоча на перший погляд може здаватися, що в епоху смартфонів і гаджетів це вміння є очевидним, насправді багато людей стикаються з певними труднощами.

Чому важливо вміти завантажувати та зберігати файли?

Збереження спогадів: У кожного з нас є безліч цінних фотографій та відео, які ми хочемо зберегти на тривалий час. Завантажуючи їх на комп’ютер або в хмарне сховище, ми захищаємо їх від можливих втрат у разі поломки пристрою.

Створення резервних копій: Регулярне створення резервних копій важливих даних є гарантією їхньої безпеки.

Поширення інформації: Завантаженими файлами можна легко ділитися з друзями та родичами, використовувати для презентацій або публікувати в соціальних мережах.

Робота з графічними редакторами: Для подальшої обробки фотографій та відео потрібно завантажити їх на комп’ютер. Цю тему ми вивчали на минулому занятті. 

Що дізналися на занятті?

Різні способи завантаження: Розглянули найпоширеніші методи завантаження файлів з різних пристроїв (камер, смартфонів, флешок) на комп’ютер. 

Ознайомилися з основними хмарними сервісами для зберігання фото та відео, їхніми перевагами та недоліками.

Приєднуйтесь до нас на наступних заняттях!

Як завантажити фотографії чи відео

1. На комп'ютері відкрийте сторінку photos. google .
2. Виберіть фотографію або відео.
3. Натисніть на ще " Завантажити " .

Як завантажити свій архів з Google Photos

Єдиним сервісом, який дозволяє завантажити усі доступні дані зі свого облікового запису Google, є Google Takeout. Він дозволяє користувачам продуктів компанії, таких як YouTube і Gmail, експортувати свої дані в архівний файл для завантаження.

На щастя, заводити окремий профіль для використання сервісу не доведеться. Ви можете легко увійти в Google Takeout за допомогою свого облікового запису Google.

Оберіть файли, які ви хочете експортувати з допомогою Google Takeout

Щойно ви увійдете в систему, програма відобразить список всього, що ви можете завантажити. У нього будуть входити, окрім іншого, ваші контакти, повідомлення електронної пошти, файли Диска та багато іншого.

Якщо ви хочете завантажити тільки свої фотографії, натисніть "Скасувати вибір всього" на вкладці вибору даних. Далі прокрутіть до потрібного вам сервісу і оберіть його. В даному разі це Google Photos.

Виберіть метод експорту

Далі ви побачите список методів експортування даних, з якого вам потрібно буде вибрати один. Ви можете отримати посилання на завантаження, яке надійте вам на електронну пошту, або вибрати експорт фотографій в інший хмарний сервіс, такий як OneDrive або Dropbox. Ви також можете встановити періодичний експорт і навіть обрати максимальні розміри файлів.