Маланчині вечорниці: традиції та чари українського свята.

 31 грудня в Україні святкують Щедрий вечір (Маланку), а 1 січня – Новий рік, який збігається з датою християнського свята Василія Великого.

Напередодні свята Маланки в бібліотеці №11 пройшли "Маланчині вечорниці". Бібліотекарі разом із відвідувачами згадали та читали про давні традиції святкування, а також прослухали забуті щедрівки.

Миланка (Маланка) – це донька богині кохання Лади й бога гармонії Лада, яку викрав лихий змій, а богатир Василь-Безпальчик – врятував із підземного царства і взяв у дружини. Тому Маланка – це дохристиянський символ Місяця, а Василь – Сонця.

Наші пращури вірили, що щедрий стіл, добрі побажання, щедрування та інші обряди принесуть їм добробут і щастя в наступному році. Різдвяний Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі: готували дванадцять страв і носили хрещеним вечерю. 

На Щедрий вечір українці готували багато жирної їжі: щедру кутю, свинину (запікали ціле порося, готували кров’янку, холодець, верещаку), пироги, кашу, млинці та вареники з різними начинками: маком, сиром, гречкою, картоплею, салом тощо. Все це українці запивали узваром. Також випікали хліб, зокрема символічні хлібини “Маланка” і “Василь”, які лежали поруч і, за деякими версіями, символізували подружжя. 

А після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок. Молодь традиційно розважалася у різний спосіб: водила Маланку і козу, співала, танцювала, бешкетувала, веселила перехожих, переодягалася, розігрувала сценки. 

В нашій бібліотеці театралізоване дійство "Водіння Кози" пройшло весело.

Для театралізованого дійства двоє людей “перебиралися” у Маланку та Василя, а їх супроводжували найрізноманітніші персонажі:  Дід і Баба, Ведмідь, Циган, Чорт, Коза, Змій-Дід, Єврей, Козак, “Міхоноша”, Цариця, Москаль, Смерть, Журавель та інші. У масках і костюмах щедрувальники ходили по селу, показували сатиричні, гумористичні сценки еротичного чи побутового характеру, пародіювали сімейне життя чоловіка і жінки, танцювали, жартували і висловлювали добрі побажання. Маланка втілює “невмілу господиню”, яка мете від порогу до хати, погано готує, б’є посуд чи не може прясти, тому зазвичай реквізитом для цього персонажа є веретено, віник, лялька або інший атрибут “жіночої справи”.

У ці дні українці водили Козу, влаштовували театралізовані дійства, ворожили.

Звичай водити Козу на Василя, – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників. Воно символізувало родючість і перемогу життя над смертю. Колись у ньому брали участь жреці й “священна тварина” коза, та згодом цей ритуал перетворився радше на виставу.

 Роль кози грав парубок, який надягав вивернутий хутром догори кожух і дерев’яну маску кози з рогами, рухомою щелепою та борідкою. “Козу” за налигача тримав Дід із великим носом і червоними щоками, а супроводжували інші "козоводи”, або циган. Хлопець, який грав козу, приходячи до будинку, намагався “буцнути” господарів. Тоді, за обрядом, норовливу козу “вбивали”, і її треба було оживити піснями і жартами. Залежно від сюжету, козу також могла воскресити знахарка або лікар.

На Маланку ворожили. 

Кожна дівчина з компанії брала по цибулині та клала її корінцями у воду. За повір’ям, чия цибулина раніше пустить зелені паростки, та дівчина першою вийде заміж.

Біля воріт дівчата насипали три купки зерна, а вранці перевіряли. Якщо ніхто його не чіпав, то сімейне життя буде щасливим, а якщо ж його розсипали – то буде лихо

Зранку 1 січня засівати мали молоді хлопці, бо саме вони, на думку наших пращурів, приносили удачу в дім. Також Василь Великий був покровителем землі, тому саме чоловік мав засіяти подвір’я зерном.У деяких регіонах України існувало повір’я, що горохом посівати не можна. Він нібито виник зі сліз Божої Матері, тому тільки сльози він і принесе в дім. За іншою версією, не бажано використовувати гречку і просо, а от пшениця, жито, ячмінь, овес чи навіть рис – те, що треба для посівання.

Паперова країна зимових чудес.

24 грудня в нашій бібліотеці  №11 було так тепло і затишно! Діти з радістю творили новорічні листівки з оленями на майстер-класі "Паперова країна зимових чудес". Маленькі учасники отримали можливість зануритися у казкову атмосферу та власноруч створити неймовірну новорічну листівку, яка стане справжнім подарунком для близьких або друзів. 

Під керівництвом досвідчених бібліотекарів діти вчилися використовувати різні техніки та матеріали для створення оригінальних листівок у формі чарівних зимових оленів. Щирі усмішки, сяючі очі та захоплені вигуки супроводжували весь процес.

Ми спостерігали, як маленькі пальчики вправно працюють з ножицями та клеєм, розфарбовуючи деталі своїх витворів. Діти також навчилися зав'язувати бантики з паперу. 

Кожна дитина віддала частинку своєї душі своїй листівці.

Переконані, що такі заняття допомагають дітям розвивати творчі здібності, фантазію та дрібну моторику. А ще це чудова можливість провести час з користю та завести нових друзів.

 Слідкуйте за нашими новинами!

Світла радість Різдвяного дива.

З метою популяризації народних різдвяних традицій та обрядів, а також для духовного збагачення мешканців громади, у бібліотеці №11 відбулася яскрава різдвяна мозаїка під назвою "Світла радість Різдвяного дива"!

Відомо, що основними символами Різдва в Україні є різдвяна зірка, дідух, святкова вечеря, вертеп та коляда. 

Щоб більше наблизити до святкової атмосфери бібліотекарі створили різдвяну композицію!

Маленькі читачі мали можливість зануритися в атмосферу свята та дізнатися про українські різдвяні традиції завдяки захоплюючим розповідям наших бібліотекарів. 

Вони дізналися, як готувалися до свят наші предки, які страви подавали на святвечір і які звичаї пов'язані з колядуванням. Разом ми слухали зворушливі колядки, грали в народні ігри, розгадували кросворди та насолоджувалися захоплюючими різдвяними казками та історіями.

              

Ми вдячні всім, хто завітав на наш захід!

"Скарбниця знань, святкує ювілей!"

Сьогодні наша бібліотека №11 відзначила свою особливу дату – 60-річний ювілей. Ця знаменна подія стала справжнім святом для всіх, хто цінує знання, літературу та культурний розвиток.

За шістдесят років свого існування бібліотека перетворилася на щось більше, ніж просто сховище книг. Вона стала місцем, де переплітаються людські долі, відкриваються нові горизонти та народжується натхнення. Це серце нашого культурного життя, яке завжди відкрите для всіх – від наймолодших читачів до досвідчених науковців та творчих особистостей.

Протягом цих років бібліотека була і залишається місцем, де діти роблять свої перші кроки у світ знань, підлітки відкривають нові світи, а студенти й дослідники знаходять необхідну підтримку для своїх досягнень.

На святі було висловлено щиру подяку всім, хто зробив свій внесок у розвиток бібліотеки: працівникам, колегам, амбасадорам бібліотечної справи та, звісно, нашим відданим читачам. Саме завдяки їхній підтримці й любові бібліотека продовжує розвиватися.

Учні та викладачі школи мистецтв №1 завітали до бібліотеки №11, щоб привітати її з ювілеєм. Вони підготували особливий подарунок – концерт. Їхній талант і творчість створили на святі неповторну атмосферу, нагадуючи всім, що бібліотека завжди була і залишається центром культурного життя нашого району. 

Ще одним приємним сюрпризом став майстер клас з гри на гітарі, який провела завідувач відділу народних інструментів, викладач гітари, домри - Тетяна Олексіївна Друзь.

60 років – це не просто цифра, а історія, яка продовжується. Ми впевнені, що попереду бібліотеку №11 чекають нові звершення, відкриття та зустрічі з тими, хто цінує її роль у житті нашої громади.

Дякуємо всім, хто був з нами: нашим друзям, працівникам, читачам, партнерам та особлива подяка учням і викладачам  Київської дитячої школа мистецтв №1 за чудовий концерт!

Шляхами пращурів.

«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього», — писав український поет Максим Рильський. Адже знання про свій рід і своє походження — частина національної пам’яті й національної ідентичності. Історія вашого роду — частина глобальної історії, а дослідження родоводу — шлях до розуміння себе через персональні історії й долі рідних людей.

Століттями Росія стирала українцям пам’ять, і зараз ми вкотре переживаємо часи, коли нас знищують і фізично, і ментально. Цілі злощасної країни-сусідки не змінилися, іншими стали лише методи. Тож знання про предків і про нас самих важливо зберігати й передавати далі. Національна пам’ять починається з кожного з нас.

У часи незалежності тотальне домінування російського культурного продукту (музика, книги, преса) в українському просторі, а також витіснення української мови російською призвело до того, що чимало громадян України не відчули, що щось іде не так. А вже сучасна російсько-українська війна спонукає звільнитися від нав’язаних цінностей і повернутися до свого. На жаль чи на щастя, люди, які проживають на території України — завжди опиняються в епіцентрі історії. І саме це завжди підштовхувало нас шукати відповіді на ключові питання про те, ким ми є і звідки прийшли.Разом із розумінням, що ми маємо власну мову, культуру й історію, з’являються нові відповіді на питання «ким ми є». Змінюється і сприйняття своєї цінності як особистості, коли дізнаємося, скільки обставин повинно було скластися, щоб ми з’явилися на світ і скільки всього довелося пережити нашим предкам. Ці історії стають чимось значно більшим, аніж просто рядками біографії.
Чому важливо досліджувати свій рід.
Ті, хто все ж прагне розкопати історію свого роду з-під завалів забуття — нерідко стикаються з серйозними викликами. На відміну від, скажімо, наших сусідів поляків, які сприймають власну історію як чи не найбільшу цінність, українці лише на початку цього шляху.

Наприклад, під час Другої світової війни, коли нацисти вирішили підірвати королівський палац у Варшаві, працівники музею вивезли та сховали майже всі експонати, а після відновлення палацу в 1988 році безцінний історичний спадок повернули в його стіни.

Таке ж трепетне ставлення у поляків до національних архівів. Так, із 2009 по кінець 2021 року понад 48 млн архівних документів були оцифровані й об’єднані в архівну мережу Archiwa panstwowe та проєкт Szukaj w archiwach та ще понад 14,7 млн документів — в інших онлайн-сервісах. Маючи в розпорядженні ці портали, користувач може досліджувати документи, не виходячи з дому.

Україні в цьому пощастило менше. Вивезення та знищення архівів як за імперських часів (скажімо, Батуринський архів, викрадений із гетьманської резиденції під час її зруйнування в 1708 р., залишився в Москві й Петербурзі), так і під час радянської окупації (наприклад, евакуація архівів у східні регіони СРСР у часи Другої світової тощо), пожежі в архівних будівлях через умисні підпали чи руйнування під час воєнних дій, крадіжки цінних документів — усе це призвело до втрати цілих пластів української історії. Крім того, Росія продовжує нищити національну пам’ять і зараз, уже під час повномасштабного вторгнення: у листопаді, при відступі з Херсона, російські військові розграбували Державний архів Херсонської області й викрали документи з архівів судів, міської ради та РАЦСу.


Усі ми маємо 4 прабабусі й 4 прадідусі — це вже аж 8 людей. Проте часто не знаємо навіть їхніх імен, що й казати про роки життя, точні дати народження чи смерті. Голодомори, війни, депортації, русифікація, знищення архівів — усі ці лиха поступово призвели до того, що сучасне покоління не знає й не завжди вважає за потрібне досліджувати своє походження.
Інтерес досліджувати своє коріння часто починається з родинних легенд: «хтось у далекому коліні був німцем», «чоловік від горя пішов у монахи», «дід був героєм війни» або ж «поїхав у Гамерику і не повернувся, і тепер там живуть наші “багатоюрідні” брати й сестри». Перед початком дослідження родинного дерева буде чудово пояснити своїм родичам, чому такі історії цінні й чому їх треба фіксувати. Так вдасться заручитися їхньою підтримкою і вплести кожну з таких розповідей у канву приватної (і колективної) історії.
Як досліджувати родовід і побудувати родинне дерево

Родинне дерево — це схема із зображенням поколінь членів сім’ї та їхньої спорідненості одне з одним. Як правило, вона низхідна, тобто рухається донизу. Низхідне родинне дерево починається з найвіддаленішого відомого предка з переходом до нащадків. Наприклад, найвище розміщують прадідуся, нижче — покоління дідусів (бабусь), ще нижче — батька, матір, дядька, тітку, а далі — ваше покоління: вас, братів і сестер.
Дерево можна малювати і заповнювати на папері,

проте практичніше (навіть з погляду збереження даних) одразу складати його онлайн.



Це ще й відкриває більше можливостей; автоматичні збіги з іншими користувачами, пошук архівних документів, зберігання всієї генеалогічної інформації в одному місці.
Існують ресурси на яких можна створювати дерево онлайн


– MyHeritage;
– Ancestry;
– Familysearch.

Що зробити, щоб наповнити родинне дерево:
1) Поговоріть із найстаршими членами своєї родини.
У старожилів феноменальна пам’ять на родичів і різні деталі, пов’язані з їхнім життям і контекстом тої чи тої доби, а це — безцінна інформація. Важливо одразу додавати людей у родинне дерево: так уникнете плутанини й не доведеться двічі робити одну й ту ж роботу. Записуйте максимум інформації: звідки походять предки, дівочі прізвища, прізвиська, родинні перекази тощо. Для надійності фіксації можна використовувати диктофон (аудіофайли з голосами родичів — теж важливе й цікаве доповнення для родинного архіву).
2) Попросіть показати старі фотографії
Фото варто підписати, відсканувати й теж одразу додати до дерева.
3) Поспілкуйтеся з рештою родичів, наскільки це можливо.
Сконтактуйте з усіма, щоб отримати максимум інформації та фотографій. Як правило, наші бабусі знають адреси й телефони всіх «п’ятиюрідних племінників», тому їх можна знайти і розпитати. За потреби — вирушіть в експедицію.
4) Також не варто забувати про цвинтарі. Кожне кладовище — це своєрідна база імен і прізвищ, а головне — фотографій. Дуже часто єдина світлина людини, яку можна знайти — це якраз фото на надгробку.
5) Продовжіть пошуки в Інтернеті
Багато інформації можна знайти, не виходячи з дому. Якщо у процесі виникають запитання — можна порадитися на генеалогічних форумах або у профільних групах у соцмережах.
Перелік корисних ресурсів:

– Український Генеалогічний Форум (УГФ);
– Національний банк репресованих;
– Відкритий список (репресовані 1917–1991 років);
– Victimsholodomor — єдиний реєстр жертв Голодомору (списки загиблих у Голодомор українців за областями);
– Реєстр Війська Запорозького 1649 року;
– Pra.in.ua (база мешканців території Україні 1650–1920 років);
– Запити про радянських військовополонених, які перебували під вартою у Німеччині у 1941–1945 роках (назву перекладено з російської);
– Yad Vashem — центр досліджень Голокосту пропонує базу імен людей, які загинули під час Голокосту.

Багато інформації про українців є на російських сайтах (усі назви у списку перекладено з російської):

– Меморіал (банк даних про воїнів Другої Світової Війни);
– Пам’ять народу;
– Подвиг народу;
– Портал про Першу Світову;
– Великий російський альбом (база фотографів і фотоательє);
– Сталінські розстрільні списки;
– Списки украдених (архівні переліки остарбайтерів).

У мережі можна знайти дані і про тих предків, які виїхали з України. В час між двома світовими війнами українці масово виїжджали передусім на заробітки. Ті, хто опинився на окупованій СРСР території — були безправними, людям за Збручем пощастило більше. Переважно для переїзду обирали Канаду, США, Аргентину, Бразилію, Австралію. Тож у процесі пошуків часто знаходиться заокеанська рідня.

Для пошуків родичів-емігрантів будуть корисні такі посилання:

– National Archives of Australia — національний архів Австралії. Тут є списки пасажирів, які прибули на континент у період 1898–1972 роках.

– The Statue of Liberty―Ellis Island Foundation — організація зі збереження Статуї Свободи. На сайті можна знайти списки пасажирів-емігрантів, які висадилися в Нью-Йорку. Із 1892 до 1954 року через острів Елліс до США прибуло 12 млн людей із різних країн, тому з 1982 року тут діє музей. Один із напрямів його діяльності — генеалогічні дослідження. Всі охочі можуть створити акаунт на сайті музею і зробити запит про предка.

– Canada.ca— офіційний сайт уряду Канади. Тут можна знайти дані з канадських портів Галіфакс, Нова Шотландія, Монреаль і Квебек, Сент-Джон, Нью-Брансвік (різні періоди з 1608 по 1935 рік).

– CEMLA — організація, що досліджує міграцію в Аргентині. На сайті є списки пасажирів, які прибули до країни (дані за 1882–1932 роки й окремі книги за 1930–1950-ті роки).

На цьому етапі можна звернутися до професійних генеалогів, які зроблять для вас глибше дослідження, проте можете спробувати і самі.

Дослідіть інформацію в архівах

Скористайтеся зведеним каталогом метричних книг України. Також можете пошукати інформацію в Міжархівному пошуковому порталі — станом на кінець 2022 року до цього проєкту приєдналося 4 архіви. Однак його засновники (компанія «Архівні інформаційні системи» у співпраці з Державною архівною службою України) працюють над розширенням співпраці і, відповідно, покращенням цього пошукового простору. У майбутньому Міжнародний пошуковий портал акумулюватиме онлайн-версії документів усіх держархів України, цілодобовий доступ до яких матимуть усі охочі українці й іноземці (окрім РФ, для якої доступ буде заблоковано).

Ще одна цінна база для пошуків — «Український мартиролог XX ст.», де станом на кінець 2022 року зібрана інформація про 103 562 репресовані особи (1920-1950-х років).

1) Найперші архіви для досліджень — обласні. Тут нас цікавлять три види документів:

– Метричні книги — церковні документи, де записували хрещення (народження), вінчання (одруження), смерть людей певного населеного пункту.

– Сповідальні книги (сповідний розпис, сповідальна відомість) — щорічний обов’язковий подвірний перепис на Великдень, де зазначали причину, якщо хтось з членів родини не йшов до сповіді.

– Ревізійні казки — акти обліку платників податків Російської імперії. Усього відбулось 10 ревізій. У них містяться відомості про власника двору: ім’я, по батькові та прізвище, якщо таке вже існувало, соціальний стан, вік (за минулим переписом і актуальним), а також відомості про родичів, які мешкали із ним.


2). Органи реєстрації актів цивільного стану (РАЦСи)

Тут можна отримати документи про близьких родичів (бабусь, дідусів): свідоцтво про народження, шлюб чи смерть. Це може знадобитися, щоб довести спорідненість (прямий кровний зв’язок між предком і нащадком).

3). Надалі можна продовжувати роботу в центральних архівах у Києві (тут можуть бути більш давні відомості). Як правило, на сайтах архівів є форма для запиту, яку треба заповнити. Важливо вписувати інформацію по одній конкретній людині, проте максимально точно й повно.

Нерідко потрібні вам справи можуть зберігатися у зовсім іншому архіві, ніж той, у який ви звернулися.

4). Архіви Міністерства внутрішніх справ (МВС) та Служби безпеки України (СБУ)

У ці архіви теж треба писати запит (електронний або паперовий лист). Кожен запит реєструють як офіційний, після цього архів не більш як через місяць має надіслати відповідь.

Якщо потрібних документів немає в СБУ, архів може порадити, куди ще можна звернутися. Наприклад, документи про депортацію, виселення, розкуркулення та кримінальні справи, пов’язані з Голодомором зберігаються в архіві МВС.

Величезна кількість архівних документів оцифрована на порталі Familysearch.
Знайдіть у мережі інструкцію з пошуку на сайті, і зможете шукати потрібні документи без поїздок і запитів у архів.
Зробіть тест ДНК

Щороку дедалі більше людей здають тест ДНК: одні просто з цікавості, інші — задля глибшого дослідження родинних зв’язків, а комусь тест дістається як оригінальний подарунок. Скажімо, станом на 2022 рік тільки на платформі MyHeritage більш як 104 мільйони людей з усього світу зробили ДНК-тест. Відтак це найбільша база людей зі Східної Європи.

Таке дослідження дуже корисне для пошуку родичів, про яких людина або нічого не знає, або знає дуже мало.Біоматеріали для ДНК-тесту дуже легко, просто й безболісно зібрати: все, що треба — взяти слину з обох щік ватними паличками, які прийдуть у наборі. Далі їх треба відправити назад у лабораторію, де вже проводитимуть дослідження. Після того, як лабораторія отримає біоматеріал — компанія надсилає результат тесту — файл, який, окрім сайту самої компанії, можна завантажити на інші веб-сервіси, що мають власні алгоритми й дозволяють досліджувати свій геном іншими способами.Збіги з конкретними людьми, які здали тест раніше і є у базі компанії — основна цінність результату тестування. Якщо пощастить, і тест покаже близьких родичів — ви зможете одразу додавати їх у дерево, ба більше — виходити з ними на зв’язок, якщо вони лишили контактні дані. Платформи, які продають ДНК-тести, як правило, пропонують створювати родинні дерева у них на сайтах. Таким чином, замовивши тест, ви зможете працювати з його результатами на одному сайті, проте файл із результатом можна завантажувати і на сторонні сервіси для подальших досліджень.

"Новорічний віночок" - майстер клас.

Приближення зимових свят завжди приносить у наші серця тепло та очікування дива. У бібліотеці №11 цього разу вирішили створити це диво разом із найменшими читачами – учнями 2-х класів 324 школи. 19 грудня відбувся святковий майстер-клас "Новорічний віночок", який став справжньою зимовою казкою для дітей. Завдяки співпраці бібліотекарів та волонтерів Наталії та Вети з туристичної агенції "МандруйСюди", діти з любов'ю виготовляли свої унікальні прикраси.

Маленькі майстри поринули у творчий процес, дізнавшись історію новорічного віночка, його символіку та традиції виготовлення.  Для роботи використовували різноманітні матеріали: гілки для основи, стрічки, шишки, бантики, ялинкові, кульки та блискітки.

Процес перетворився не лише на творчий, а й на пізнавальний. Під час заняття учням розповіли про історію виникнення різдвяного вінка та його значення у святковій культурі. Атмосфера бібліотеки надихнула дітей на читання новорічних історій, які сприяли створенню святкового настрою.

Щасливі посмішки, яскраві вироби та затишна атмосфера стали найкращим результатом цього дня. На завершення організували фотосесію.

Бібліотека №11 з радістю чекає на своїх юних читачів у новому році та обіцяє ще більше цікавих ідей, майстер-класів і пригод у світі книг та творчості!

"Magic English" - гурток з англійської мови.

Гурток "Magiс English" з вивчення англійської мови у нашій бібліотеці №11. Ці заняття стали ідеальною можливістю для маленьких лінгвістів розвивати свої знання англійської мови у неформальній та захоплюючій атмосфері. 

Кожне заняття гуртка "Magiс English" - це справжній казковий досвід, де діти зустрічаються зі своїм винахідливим вчителем та дружною групою однодумців, щоб вивчати нові слова, фрази та структури англійської мови. Граючи у цікаві інтерактивні ігри та виконуючи захоплюючі завдання, діти не лише вчаться, а й отримують задоволення від процесу навчання. Наші віддані вчителі та педагоги стежать за кожним учнем, допомагаючи їм розвивати навички читання, письма, прослуховування та говоріння англійською мовою. 

Кожен урок "Magiс English" - це нова можливість для дітей дізнатися більше про світ мови та культури, поглибити свої знання та здібності.

Подорож у світ синонімів.

З метою збагачення та вдосконалення української мови в спілкуванні, 15 грудня в бібліотеці №11 відбулося чергове заняття мовного простору "Мовограй", присвячене темі синоніми. 
Подорож у світ синонімів – це чудова можливість пізнати красу та багатство української мови! Ми бачимо, як слова з таким значенням можуть збагачувати наше мовлення, роблячи його виразним, яскравим та емоційним.

На занятті ми повторили, що таке синоніми, виконали практичні завдання та створили цікаві асоціації підбираючи синоніми та розшифровуючи фразеологізми, при цьому відкрили нові горизонти словникового запасу.

Синоніми – це слова однієї частини мови, які мають близьке або тотожне лексичне значення.

Термін “синонім” походить від грецьких слів “syn” (разом) і “onyma” (ім’я). Це слово було вперше використано в 16 столітті для позначення слів, які мають схоже значення.

Синоніми існують у всіх мовах світу. Вони з’являються в мові в результаті різних процесів, таких як запозичення, морфологічний розвиток або семантичний розвиток.

Синоніми можна використовувати для різноманітних цілей, таких як: підвищення виразності мови; уникнення повторів;
створення гумору.

Ось кілька прикладів використання синонімів:
Повна синонімія:
“Білий” – “світлий”
“Ніжний” – “ласкавий”
“Світ” – “всесвіт”

Часткова синонімія:
“Красивий” – “привабливий” – “чарівний”
“Хороший” – “порядний” – “чесний”
“Великий” – “величезний” – “колосальний”


Стилістично нейтральні синоніми:
“Радісний” – “щасливий”
“Злий” – “лютий”
“Сумний” – “печальний”


Стилістично марковані синоніми:
“Радісний” – “веселий” (розмовний)
“Злий” – “лютий” (книжковий)
“Сумний” – “тужливий” (поетичний)


В українській мові існує безліч синонімів. Кожне слово та його синоніми мають свої відтінки значення, що надає їм особливого колориту.

Згідно з виданням «Короткий словник синонімів української мови», яке містить 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово “говорити” (100 синонімів) та “бити” (45 синонімів). Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид...

Існують слова, які не мають синонімів у сучасній українській мові. Історизми – це застарілі терміни, що позначають предмети, які вийшли з вжитку, а також поняття, що втратили свою актуальність (наприклад, земство (загальні виборні органи місцевого самоврядування з розпорядчими (губернські та повітові земські збори) й виконавчими (губернські та повітові земські управи) функціями.) війт( керівник тутешнього (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та Україні.), очіпок (обов'язковий головний убір одружених жінок у стародавній Україні), кольчуга ( обладунок у вигляді сорочки з металевих кілець, просмикнутих одне в одне та скріплених маленькими клепками).

Словник синонімів

БИТИ вдаряти, стукати, калатати, клепати, гатити, молотити, прати, разити, бехати, тарахкати, г. лупати; (наповал) убивати;(лупцювати) гріти, парити, духопелити, шмагати, гамселити, дубасити, лупити, лупцювати, кулачити, місити, маніжити, періщити, пороти, потрошити, частувати, чухрати, чубити, буцати, шпарити, товкти, латати боки, всипати <давати> бобу, давати прочухана <чосу, перцю, табаки, тришия>, лічити ребра, спускати <списувати> шкуру; (камінням) побивати; (- дзвін) бомкати, бамкати, бемкати, бевкати; (в гармати) стріляти; (джерелом) струмувати; (в очі) вражати <засліплювати> що, впадати в око; (у трясці) трясти, трусити; (- пульс) б'ючкувати, статися, пульсувати.

Слово “завірюха” має близько 40 синонімів, що свідчить про те, що протягом усієї зими можна використовувати безліч слів, практично щодня відкриваючи нові.

Запрошуємо всіх, хто прагне покращити та розширити свої знання з української мови, приєднатися до нашого мовного простору "Мовограй", який відбувається щонеділі о 13:00. Участь безкоштовна.