Мелодія душі
Якби не чув мелодії такої,
То все б спокійно й лагідно текло.
А то почув цю пісню, і до болю,
Неначе жаром душу обпекло.
Вона пливе повільно над рікою,
Закутана в лунку вечірню млу,
І над простором тиші і спокою
Вирує, в’ється і бентежить слух.
Слова прості і лагідні про МАМУ,
Крилом торкають душу без кінця.
І випливає, ніби із туману,
Мелодія, що полонить серця.
Вона цілком забрала мою душу
Й ДО серця прикипіла назавжди.
Тож, де б не був, мелодію я мушу
Безтямно шанувати й берегти.
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар