4 лютого 2018 року в бібліотеці з приводу сторіччя від дня народження української поетеси, драматурга, прозаїка Любов Василівни Забашти (1918-1990) відбувся літературний перегляд її творчості .
Любов Василівна народилася в місті Прилуки на Чернігівщині. З дитинства дівчинка полюбила поезію, пісню і, будучи третьокласницею, вже почала складати вірші. Після закінчення школи Л. Забашта навчалася в Одеському водному інституті, потім працювала інженером-кораблебудівником.
Поетеса наполегливо готувала свою першу збірку, але почалася війна, тому і не вдалося її видати. Під час війни працювала інженером-конструктором на Рибінській судноверфі. Після війни, залишившись удовою з сином на руках, прийшла на київський завод «Ленінська кузня» та без відриву від виробництва навчалася на літературному факультеті Київського педагогічного інституту ім. М. Горького.
Видала збірки “Нові береги” (1950), “Калиновий кетяг” (1956), “Квіт папороті”(1960), “Пісня і хліб”(1961), “Скрипка Страдіваріуса”(1964), “Незабудки”(1966), “Земля Антеїв”(1971), “Берег надії”(1974), п’єси “Весілля в Тернах” і “Троянди на камені” (обидві – 1963); повість “Крила Арсена Дороша” (1968); роман “Там за рікою – молодість” (1970). Перша збірка віршів для дітей «Паляниця білолиця» була опублікована в 1963 році. Пізніше вийшли друком збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства».
Немає коментарів:
Дописати коментар