четвер, 27 вересня 2018 р.

Бабин Яр – біль нашої пам’яті


27 вересня у бібліотеці провели День скорботи. Також відбулася тематична виставка приурочена до дня трагічних подій кінця вересня 1941 року, коли Зондеркомандою 4а Айзнатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції порядку полку поліції "Південь" в урочищі Бабин Яр було розстріляно близько 34 тисяч євреїв.

Біль, яку відчуває кожне живе серце, згадуючи цю трагедію, звучить в сумних рядках Ірини Васильківської:

Бабин Яр

Зелене руно м'яко схили вкрило.
Пташиний щебет шириться над ним.
Блакитне небо розгорнуло крила
Над місцем тихим, праведно-сумним.

Тут є про що сказати ревній музі,
Гортаючи столітній календар.
Лежить отут у святості і тузі
Ганебна пляма в серці - Бабин Яр.

Запікся на історії скрижалях,
Закарбувався болем у віках
Рік сорок перший: вересень безжальний
І в тисячах очей предсмертний жах.

Страшні останки - черепи і кості –
В землі не тліють, - пам'ять стережуть.
Щоб людство більш не знало голокостів,
Про Бабин Яр не сміємо забуть.



вівторок, 25 вересня 2018 р.

Його вічний слід на Землі


25 вересня в бібліотеці №11 з нагоди сторіччя від дня народження  Василя Олександровича Сухомлинського пройшов літературний перегляд творів видатного педагога.

Василь Олександрович залишає свій слід у серці кожної людини, яка доторкнулася до його творчості.  Ми будемо керуватися його крилатими висловами:
•  Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе. 
• Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини. 
• Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька. 
• Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний. 
• Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість. 
• Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя. 
• Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.

понеділок, 24 вересня 2018 р.

Мирний дім під мирним небом


23 вересня в бібліотеці пройшла бесіда-обговорення до Міжнародного дня миру. Після бесіди діти малювали своє бачення миру.
__________

Три найсолодші літери в житті -
Як колискову, що співала мати
У стомленному самозабутті -
МИР на землі потрібно зберігати.
__________
   Міжнаро́дний де́нь ми́ру встановлений резолюцією Генеральною Асамблеєю ООН від 30 листопада 1982 року і відзначається в 3-й вівторок вересня. 
    Генеральна Асамблея в резолюції 55/282 від 7 вересня 2001 року ухвалила, що починаючи з 2002 року Міжнародний день миру буде щорічно відзначатися 21 вересня. 
    Асамблея заявила, що День Миру буде відзначатися як день глобального припинення вогню і відмовлення від насильства, запропонувавши всім державам і народам дотримувати припинення воєнних дій протягом цього дня. 
     Тепер щороку в Міжнародний День Миру ООН люди більш ніж у 100 містах по усьому світі беруть участь у Ході, висловлюючи безумовну підтримку Організації Об'єднаних Націй у її роботі, спрямованої на мир у всьому світі. 
    Хода Миру — це можливість для людей усіх національностей, культур та ідеологій виразити готовність об'єднати зусилля для встановлення міцного миру. У 2004 році Хода Миру пройшла в 110 містах 25 країн на 5 континентах. 


четвер, 20 вересня 2018 р.

Українці нескорені

    20 вересня в бібліотеці пройшла година історичної пам'яті до Дня партизанської слави.


    22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001. 
   Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...». 
   Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001. 
  Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом. 
   Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка (на фото 1) та Сидора Ковпака. 
   Як відомо, організація руху опору в Україні проти німецьких окупантів та їх союзників у 1941—1942 роках була пов’язана з величезними труднощами. Офіційна концепція війни «малою кров’ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала дій партизанських загонів. 
   До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, або лише дві тисячі осіб. В кінці 1941 року нетривалий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити не пошкоджені шахти, але окупанти цей загін швидко ліквідували. Така сама доля спіткала й загін, що діяв взимку 1941—1942 років біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму. 
   Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи. 
  У 1943 році партизани контролювали лісні райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року рух радянських партизанів в Україні пожвавився. Якщо на 1 січня 1943 року в Україні було 13300 партизанів (у 7 з’єднаннях і 155 самостійних загонах), то на 1 грудня 1943 року — вже 43500 партизанів. На початок 1944 року їх число зросло до 47 800 (близько 10% усіх партизанів в СРСР). 
  У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд з Путивля через Волинь у Карпати з завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро. 
   У 1943 році пройшли також рейди менших загонів радянських партизанів: М. Наумова (на півдні Україні), Н. Мельника та О. Федорова (Правобережжя й Волинь). Партизанським формуванням розвідувального типу був загін Д. Медвєдєва, який діяв на Волині (частково на Львівщині та Грубешівщині) у 1942—1944 роках і виконав ряд терористичних актів проти окупантів, зокрема, убивство розвідником Миколою Кузнецовим у Львові віце-губернатора Бауера. 
  У Миколаєві підпільна антифашистська група «Миколаївський центр» під керівництвом Віктора Лягіна здійснила ряд великих диверсій, які заподіяли німецьким окупантам великої шкоди в живій силі і техніці (знищила аеродром, нафтобазу, склади, обладнання заводів, морські судна), добувала і передавала в Центр цінну розвідувальну інформацію про супротивника. 
  Після визволення України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією, а згодом перейшли переважно у Польщу (частина на Словаччину), де відзначилася партизанська дивізія під командуванням П. Вершигори. Український партизанський штаб проіснував до 1 червня 1945 року; в кінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині. 
  Дії партизанських загонів та підпільних організацій у роки Великої Вітчизняної війни нанесли непоправні збитки живій силі, інфраструктурі та техніці противника, здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками. 
   Подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави.

понеділок, 17 вересня 2018 р.

Виставка робіт Катерини Баужі "Моя Україна"

З 16 по 20 вересня 2018 року у бібліотеці №11 проходить виставка робіт української художниці Катерини Баужі.





   Катерина Баужа (дівоче прізвище - Зайчук) народилася 5 травня 1952 року на Черкащині в селі Баштечки у великій родині. Ще з дитинства Катерину хвилювала красота та велич рідного краю. Це був її дім, її життя. 
   Шістнадцятирічною дівчинкою Катя приїхала до Києва з мрією стати художником. І де б їй не приходилося працювати, мрія її не залишала. Спочатку це були невеликі роботи для подарунків родичам з квітами, пейзажами, морем. Пізніше, в 2000-х роках відбувається перехід наївного малювання на інший рівень, деякі роботи Катерини Баужі експонувалися на кількох міських художніх виставках. 
   Всі роботи Катерини пронизані любов’ю до рідної землі, до свого народу. Саме тому картини художниці так чіпляють за душу.

Книжкова країна.

 Всеукраїнський тиждень дитячого читання розпочався, гасло цього року – «Наближаємо Перемогу з книгою».  До Всеукраїнського тижня дитячого ч...

Мітки

8 березня (4) Безпека дитини (8) безпечний Інтернет (9) Великдень (6) Винаходи (4) Виставка картин (3) Виставка робіт (3) виставка художніх робіт (5) Відомі люди (20) Всесвітній день біженців (4) Всесвітній день читання вголос (4) голодомор (5) Голокост (5) День Гідності та Свободи (5) День Державного Прапора України (5) День захисника України (7) День книги (10) День незалежності України (9) день пам'яті (9) день родини (7) День Соборності (7) День української мови та писемності (6) Екологія (15) Європа (7) здоровий спосіб життя (34) книги (37) книжкова виставка (24) літературна мандрівка (6) майстер-клас (16) Масляна (5) Математика (3) Мистецтво (16) Музика (6) Небесна Сотня (7) Новий рік (14) Обереги (6) Пам'ятки культури (4) патріотичне виховання (5) Письменники (58) Письменники України (53) Подорожі (5) Різдво (6) Святий Миколай (6) свято (25) Сторінка історії (46) У світі права (9) Україна (111) українська мова (7) українська письменниця (12) українська поетеса (6) український письменник (12) Українські сучасні письменники (14) Урок історії (16) художник (5) художня виставка (5) художня виставка Катерини Баужі (1) Цікавинки (103) Чорнобиль (2)